ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 990/197/24
Провадження № 11-130заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кривенди О. В.,
суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 червня 2024 року (судді Хохуляк В. В., Васильєва І. А., Гімон М. М., Гончарова І. А., Ханова Р. Ф.) у справі№ 990/197/24 за її позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним та нечинним рішення,
УСТАНОВИЛА:
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просила визнати рішення ВРП від 30 квітня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Білозерського районного суду Херсонської області на підставі підпункту 4 пункту 16? розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (далі - Спірне рішення) протиправним та нечинним.
Одночасно з пред`явленням позову позивачка просила забезпечити позов шляхом зупинення дії Спірного рішення до закінчення розгляду судової справи по суті та ухвалення рішення судом (набрання законної сили рішенням суду).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 04 червня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовив.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів ВРП.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
ОСОБА_1 не погодилась із цією ухвалою та звернулася до Великої Палати Верховного Судуз апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення її заяви, яким:
- відтермінувати та зупинити дію Спірного рішення до закінчення розгляду справи по суті позовних вимог та ухвалення рішення;
- заборонити Державній судовій адміністрації України (далі - ДСА України), Територіальному управлінню ДСА України в Херсонській області, Білозерському районному суду Херсонської області використовувати Спірне рішення для оформлення наказу чи інших документів для звільнення судді до закінчення розгляду справи по суті позовних вимог та ухвалення рішення.
В апеляційній скарзі йдеться про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та перешкодити ефективному захисту порушених прав позивачки.
ОСОБА_1 вважає, що з метою недопущення можливого порушення її конституційних прав підлягає застосуванню частина четверта статті 7 КАС України, відповідно до якої якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Твердить про те, що дотримання гарантій суддівської незалежності не може скасовуватися надмірним формалізмом при тлумаченні процесуальних норм, які можуть йти в розріз з Конституцією України стосовно суддів, які представляють окрему гілку влади - судову і можуть зазнати втручання в їх діяльність шляхом усунення з посади у неконституційний спосіб.
Позиція інших учасників справи стосовно апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу ВРП просить залишити її без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 червня 2024 року - без змін.
Рух апеляційної скарги
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 01 липня 2024 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 04 вересня 2024 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження на 19 вересня 2024 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП, а особливості провадження у таких справах визначено у статті 266 КАС України, за приписами частини п`ятої якої судом апеляційної інстанції у цих справах є Велика Палата Верховного Суду.
Підстави та види забезпечення позову визначені у статтях 150 та 151 КАС України.
Варто зауважити, що з урахуванням особливостей публічно-правових відносин та предмета оскарження право на забезпечення адміністративного позову може бути обмежене, оскільки регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).
Так, відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 151 КАС України забезпечення позову шляхом зупинення актів ВРП не допускається.
Крім того, згідно із частиною третьою статті 35 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" оскарження рішення ВРП не зупиняє його виконання, якщо інше не визначено законом.
Неможливість застосування судом заходів забезпечення позову в установлених законом випадках, зокрема зупинення дії рішення ВРП (рішення конституційного органу, який Основним Законом України наділений повноваженням ухвалювати рішення про звільнення судді з посади), не є порушенням гарантій незалежності і недоторканності судді, а також не є обмеженням конституційного права судді на судовий захист. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Велика Палата Верховного Суду не може погодитись і з доводами апеляційної скарги про те, що норми права, якими керувався суд при ухваленні оскаржуваного рішення, суперечать Конституції України і не підлягали застосуванню.
Так, відповідно до статті 1 КАС України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Згідно із частиною четвертою статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
За змістом оскаржуваної ухвали суд першої інстанції керувався чинними норми КАС України, не знайшовши підстав вважати їх неконституційними.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду належним чином умотивував своє рішення, дійшовши правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.