УХВАЛА
19 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 373/796/23
провадження № 13-29зк24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,
перевірила заяву з доповненнями ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 6 червня 2024 року у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), і
встановила:
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області постановою від 10 квітня 2024 року визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Київський апеляційний суд постановою від 6 червня 2024 року залишив це рішення без змін.
ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд постанови апеляційного суду у зв`язку з неоднаковим застосуванням цим судом норм ст. 38 КУпАП з вимогою скасувати постанову апеляційного суду і на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі щодо нього у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Як на підтвердження неоднакового застосування апеляційним судом ст. 38 КУпАП у поєднанні з п. 7 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу ОСОБА_1 у заяві та доповненнях до неї посилається на ряд постанов апеляційної інстанції, за якими суди у таких справах визнають осіб винними у вчиненні адміністративного правопорушення, а в частині накладення адміністративного стягнення закривають провадження, у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Разом з тим у його справі Київський апеляційний суд, переглядаючи постанову поза строком, передбаченим ст. 38 КУпАП, не закрив провадження в частині накладення адміністративного стягнення, а тому порушив конституційне право на доступ до правосуддя.
На його думку, таке неоднакове застосування апеляційними судами норм права дає можливість застосувати аналогію закону, яка є подібною за правовим регулюванням, а саме ч. 5 ст. 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ), відповідно до якої суд, що розглядає справу у касаційному порядку, має право передати справу на розгляд Великої Палати, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата перевірила заяву з доповненнями ОСОБА_1 і дійшла висновку, що у її прийнятті належить відмовити з таких підстав.
Статтею 48 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами частин 2 та 10 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини засада остаточності судових рішень полягає в тому, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Глава 241 КУпАП визначає підстави та порядок перегляду Верховним Судом постанови по справі про адміністративне правопорушення лише у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.
Інших підстав перегляду Великою Палатою постанов про адміністративне правопорушення, а також процедури касаційного розгляду КУпАП не передбачено.
Така позиція відповідає усталеній практиці Великої Палати (ухвали від 20 березня, 5 вересня 2024 року в справах №№ 522/22358/23, 308/7545/22).
Такий самий підхід Велика Палата вважає застосовний і до доводів заявника про прийняття справи до провадження Великої Палати за аналогією з ч. 5 ст. 346 КАСУ.
З урахуванням зазначеного у прийнятті заяви слід відмовити, а подану заяву з доповненнями повернути особі, яка її подала.
Керуючись ст. 297 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Велика Палата