П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 918/1043/21
Провадження № 12-35гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - Курганська О. В.,
відповідач - не з`явились,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "ДАН" (далі - Підприємство, Скаржник, Відповідач)
на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 (суддя Качур А. М.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 (головуючий суддя Філіпова Т. Л., судді Бучинська Г. Б., Василишин А. Р.) у справі
за позовом Невірківського ліцею Великомежиріцької сільської ради (далі - Ліцей, Позивач)
до Підприємства
про визнання недійсним договору та стягнення 199 850,40 грн.
Короткий зміст позовних вимог
1.1. У листопаді 2021 року Ліцей звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом, у якому просив визнати недійсним договір поставки мережевого обладнання від 21.12.2019 № 38 (далі - Договір), укладений між Підприємством та Невірківським навчально-виховним комплексом "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Корецької районної ради Рівненської області (далі - Школа), а також стягнути з Підприємства на свою користь 199 850,40 грн.
1.2. Позов мотивовано тим, що Ліцей не був обізнаний з реальною вартістю товару за Договором та купив його у Підприємства за ціною, яка значно перевищує таку вартість. Водночас Підприємство не могло не знати про реальну вартість товару за Договором, а тому з метою отримання надприбутку навмисно ввело Ліцей в оману. Оскільки товар за Договором був придбаний за державні кошти, зазначений правочин суперечить інтересам держави і суспільства, у зв`язку із чим має бути визнаний недійсним, а сплачені за ним кошти стягнуті з Підприємства.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022, позов задоволено; Договір визнано недійсним та стягнуто з Підприємства на користь Ліцею 199 850,40 грн.
2.2. Рішення судів мотивовані тим, що Договір слід визнати недійсним, оскільки він не відповідає положенням статей 203 та 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), адже вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності у Підприємства відповідного умислу. Крім того, суди вважали, що цей правочин вчинено Ліцеєм без необхідного обсягу цивільної дієздатності.
2.3. Обґрунтовуючи невідповідність Договору загальними вимогам, які стаття 203 ЦК України визначає необхідними для чинності правочину, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виснував, що Договір суперечить положенням частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), пункту 13 Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 № 1352 (далі - Положення), та пункту 3 розділу І Методики визначення належності бюджетних програм до сфери інформатизації, затвердженої наказом Державного агентства з питань електронного урядування України від 14.05.2019 № 35 (далі - Методика), оскільки Ліцей не погодив із Генеральним державним замовником взяття зобов`язань за Договором, а тому не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення зазначеного правочину.
При цьому суд апеляційної інстанції, відхиляючи протилежні доводи Підприємства, дійшов висновку про те, що наведені норми законодавства, зокрема щодо необхідності погодження Договору з Генеральним державним замовником, підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки за змістом акта № 13-17-03-06/11 від 05.04.2021 ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти Корецької районної державної адміністрації за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, складеного Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (далі - Акт), Ліцей уклав з Підприємством два договори: на поставку мережевого обладнання (Договір) та на виконання робіт із забезпечення доступу до мережі "Інтернет" (договір підряду № 7112019/2 від 07.11.2019), які взаємопов`язані та спрямовані на досягнення однієї мети, що слідує зі змісту умов цих правочинів, а також підтверджується діями, спрямованими на їх виконання. Так, пункти 6.1 та 6.3 Договору прямо вказують на мету укладення обох правочинів, оскільки встановлюють обов`язок для постачальника забезпечити поставку, встановлення, підключення (монтаж) та перевірку працездатності товару (пункт 6.3.1), а також провести навчання працівників за місцем поставки щодо експлуатації обладнання (пункт 6.3.5).
2.4. Суди вважали, що предмет Договору (продаж / придбання технічного обладнання за бюджетні кошти) пов`язаний з реалізацією інтересів держави і суспільства, що випливає з положень статті 95 Конституції України. При цьому Підприємство як продавець не могло не бути обізнаним з реальною ринковою вартістю переданого Ліцею товару, оскільки здійснює господарську діяльність на цьому ринку. За висновками експерта № 3.2-458/20 від 15.04.2020 та № 3.2-36/20 від 27.05.2020 вартість товару була завищена в понад 200 разів, що виключає випадковий збіг обставин, несвідомі дії або інші причини. Наявність у Підприємства умислу на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, суди вбачали у свідомому завищенні ціни продажу товару, який мав бути оплачений бюджетними коштами.
2.5. Суди дійшли висновку про те, що метою вчинення Договору з боку Підприємства була реалізація технічного обладнання за значно завищеною ціною для неправомірного збагачення за рахунок бюджетних коштів, а тому обґрунтованими є доводи Ліцею про те, що Договір не відповідає інтересам держави і суспільства, оскільки продавець мав свідомий намір заволодіти цими коштами. Таким чином, Ліцей обґрунтував спрямованість та відповідність Договору ознакам, які свідчать про посягання Підприємством на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.
Водночас суди не встановили наявності у Ліцею умислу на вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки за відсутності у нього повноважень на вчинення Договору (відсутнє погодження з Генеральним державним замовником) наявність наміру в юридичної особи вчинити правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства, не може вважатися встановленою.
За таких умов, на думку судів, слід застосувати передбачені статтею 228 ЦК України особливі наслідки недійсності правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що кореспондується з нормами частини третьої статті 216 цього Кодексу.
При цьому суди врахували, що відповідно до положень частини п`ятої статті 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Однак застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи суду нормами цивільного законодавства не передбачено. А в межах цього спору не пред`являлися вимоги щодо стягнення з Ліцею в дохід держави обладнання, одержаного ним за Договором.
2.6. Суди відхилили доводи Ліцею про те, що Договір був вчинений під впливом помилки або обману, оскільки він не довів передбачених статтями 229 та 230 ЦК України обставин, які дозволяють зробити відповідні висновки.
2.7. Окрім цього, суд апеляційної інстанції відхилив доводи Підприємства про те, що Ліцей не є особою, уповноваженою звертатися до суду в інтересах держави, обґрунтовані посиланнями на статтю 131-1 Конституції України, відповідно до якої прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що Ліцей є установою комунальної форми власності, правонаступником сторони Договору, а відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України дійсність правочину може заперечуватись як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою. Водночас стаття 228 ЦК України не містить жодних положень, які б установлювали коло осіб, що можуть звернутись до суду з позовом з визначених нею підстав.
Посилаючись на частину третю статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в суді, оскільки навчальний заклад самостійно звернувся з позовом до суду.
2.8. Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.05.2022 заяву Ліцею про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу, задоволено та стягнуто на його користь з Підприємства 1 400 грн таких витрат.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. 23.09.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) надійшла касаційна скарга Підприємства, у якій воно просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
4. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі
4.1. Скаржник зазначає, що суди неправильно застосували частину третю статті 228 ЦК України, оскільки дійшли помилкового висновку про те, що Договір суперечить інтересам держави. При цьому суди не врахували висновків КГС ВС, викладених у постановах від 08.07.2020 у справах № 910/13840/18 та № 910/12608/18, від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 10.12.2019 у справі № 910/13891/18, від 05.11.2019 у справі № 910/14113/18 та від 23.10.2019 у справі № 910/13263/18, зокрема, щодо кола осіб, які мають право здійснювати захист інтересів держави в суді. Таким чином, суди не мали підстав для визнання Договору недійсним, керуючись частиною третьою статті 228 ЦК України, оскільки Ліцей не є особою, яка в силу закону наділена повноваженнями на звернення з позовом в інтересах держави.
4.2. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недійсність Договору відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України виходячи з єдиного критерію, який, на їхню думку, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме ціни Договору, оскільки вважали її занадто високою. Разом з тим існуючі правові висновки Верховного Суду щодо ознак та критеріїв наявності / відсутності факту порушення інтересів держави є нечіткими та допускають широке коло різнотлумачень і правову невизначеність. Таким чином, існує необхідність формування Верховним Судом правового висновку щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України, а саме чи може ціна договору бути єдиним необхідним і достатнім критерієм віднесення правочину до категорії таких, що суперечать інтересам держави.
4.3. На думку Скаржника, суди не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17, зокрема, про те, що недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза його межами передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим.
Підприємство в заявах по суті справи неодноразово посилалось на факти, які дають підстави вважати, що позов у цій справі було ініційовано з метою оцінки / переоцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні.
Так, обставини, які досліджуються в цій справі (щодо повноважень службових осіб замовника, їх дій щодо укладення Договору та ін.), перевіряються в межах кримінального провадження. З відкритих джерел Відповідачу стало відомо про те, що службовій особі Позивача (директору Карплюк Ж. С.) вручено обвинувальний акт щодо обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 Кримінального кодексу України, та скеровано цей акт до Корецького районного суду Рівненської області, який наразі розглядає кримінальну справу № 563/1481/21.
Однак суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали жодної оцінки наведеним вище фактам.
4.4. Окрім цього, Скаржник вважає, що суди не дослідили й інших зібраних у справі доказів. Так, суди вказали, що в матеріалах справи відсутні докази погодження Ліцеєм зобов`язань за Договором з Генеральним державним замовником, а тому дійшли висновку про те, що Позивач не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення зазначеного правочину.
Разом з тим за змістом пункту 13 Положення погодження з Генеральним державним замовником потребують проєкти, вартість яких дорівнює або перевищує 500 тис. грн.
Натомість ціна Договору не дорівнює та не перевищує 500 тис. грн, предметом цього правочину є поставка товару, а не надання послуг. Суд першої інстанції цієї обставини не дослідив узагалі, а суд апеляційної інстанції поставився до неї критично та вказав, що Ліцей уклав з Підприємством два договори: на поставку мережевого обладнання та на виконання робіт із забезпечення доступу до інтернету, які взаємопов`язані та спрямовані на досягнення однієї мети. Однак апеляційний суд не дослідив та не оцінив тієї обставини, що договір на виконання робіт із забезпечення доступу до мережі "Інтернет" повністю виконано сторонами, його результати прийняті і цей правочин не оскаржувався.
Крім цього, суди не дослідили і не надали оцінки положенням Договору, зокрема пунктам 11.1.3 та 11.1.4, за змістом яких сторони гарантували одна одній, що вони мають право підписувати та виконувати Договір, а також пункту 6.2.6, відповідно до якого замовник мав право отримувати необхідні пояснення та консультації щодо предмета Договору, його виконання тощо (в тому числі щодо формування ціни), однак таким правом не скористався. Не було досліджено також наявності або відсутності претензій від Генерального державного замовника щодо Договору.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. 14.11.2022 до КГС ВС надійшов відзив Ліцею, в якому він просив у задоволенні касаційної скарги Підприємства відмовити, а оскаржені судові рішення - залишити без змін. Відзив обґрунтований такими доводами.
5.1.1. Правовідносини у справах № 910/13840/18, № 910/12608/18, № 910/13266/18, № 910/13891/18, № 910/14113/18 та № 910/13263/18, на висновки Верховного Суду з яких посилалось Підприємство в касаційній скарзі, та цій справі не є подібними.
У наведених справах позивачами були особи, які не були сторонами оспорюваних договорів факторингу. Оскільки судами у тих справах не було встановлено заборон на укладення спірних договорів факторингу (стаття 515 ЦК України), Верховний Суд зазначив, що позивачі не мають повноважень на захист інтересів держави, а тому не можуть звертатись із такими позовами до суду.
Натомість у цій справі: 1) Позивач є стороною Договору, яка в силу статті 215 ЦК України може оскаржувати його з будь-яких підстав, визначених в законі, зокрема передбачених статтею 228 ЦК України; 2) Ліцей є бюджетною установою та фінансується за рахунок бюджетних коштів, а тому захист прав бюджетної установи нерозривно пов`язаний із захистом інтересів держави; 3) у прокурора відсутні передбачені частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII підстави для представництва інтересів держави в суді, оскільки Ліцей самостійно звернувся з позовом до суду; 4) окрім встановлення того, що Договір було вчинено з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, суди також встановили невідповідність цього правочину вимогам закону, оскільки він був укладений в межах фінансування бюджетної програми інформатизації, однак не був погоджений із Генеральним державним замовником, а тому Ліцей не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для його укладення, що згідно зі статтею 215 ЦК України є достатньою підставою для визнання Договору недійсним.
5.1.2. Позов у цій справі подано з метою захисту інтересів як Ліцею, так і держави, а не з метою оцінки обставин у кримінальному провадженні, хоч саме з матеріалів кримінального провадження Позивачу стало відомо про наявні порушення та продаж товару Відповідачем за значно завищеними цінами. При цьому надані суду акти перевірки та висновки експертиз є належними доказами у цій справі виходячи із правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.03.2021 у справі № 927/375/19, відповідно до якої визнано належним доказом наданий прокурором у господарській справі висновок експерта, зроблений у межах кримінального провадження. Окрім цього, відповідно до висновків Верховного Суду, зроблених у постанові від 18.02.2020 у справі № 910/1784/16, акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення законодавства суб`єктами господарювання.
5.1.3. Висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17, на які посилалось Підприємство у касаційній скарзі, зроблені за інших правовідносин.
5.1.4. Підприємство безпідставно вважає, що суди не дослідили зібрані у справі докази. Упродовж усього розгляду справи Скаржник займав пасивну позицію, не прибував у жодне із судових засідань в судах першої та апеляційної інстанцій, а також не додав жодного доказу до заяв про суті справи, апеляційної та касаційної скарг.Таким чином, Підприємство жодним доказом не спростовує встановлені судами обставини, а лише вдається до аналізу змісту Договору та вважає, що цей доказ має перевагу над іншими доказами у справі.
Разом із тим частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, зокрема, що суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Решта доводів у відзиві Ліцею подібні до мотивів, викладених в оскаржених судових рішеннях.
6. Розгляд справи Верховним Судом
6.1. Ухвалою від 13.10.2022 колегія суддів КГС ВС відкрила касаційне провадження за скаргою Підприємства, а ухвалою від 13.06.2023 передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої та п`ятої статті 302 ГПК України.
6.2. Обґрунтовуючи підстави передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС вказувала на наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини третьої статті 228 ЦК України з урахуванням статей 203, 216 цього Кодексу та статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також стверджувала про необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 ЦК України).
6.3. На думку колегії суддів КГС ВС, у цій справі існує виключна правова проблема, пов`язана із застосуванням статті 216 і частини третьої статті 228 ЦК України, які містять різні наслідки недійсності договору за умови, що Позивач у позові, посилаючись на невідповідність Договору інтересам держави і суспільства, просив застосувати наслідки недійсності договору, встановлені саме частиною першою статті 216 ЦК України.
6.4. Колегія суддів КГС ВС здійснила аналіз статей 216, 228 ЦК України та дійшла висновку про те, що стаття 203 цього Кодексу встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, що зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Водночас приписами статті 228 ЦК України визначено цивільно-правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а не підстави недійсності оспорюваного договору.
6.5. Колегія суддів вважає, що за буквального тлумачення частини третьої статті 228 ЦК України такий критерій, як умисел у однієї зі сторін чи в обох на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства (встановивши наявність умислу лише у Підприємства, суди у цій справі визнали Договір недійсним), має значення не для підстав визнання договору недійсним, а є критерієм, який застосовується для визначення наслідків недійсності зазначеного правочину.
6.6. Колегія суддів звертає увагу на те, що загальні правові наслідки недійсності договору визначені статтею 216 ЦК України, за змістом частини першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Водночас частина третя статті 228 ЦК України визначає інший правовий наслідок недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування якого ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема: 1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного; 2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
6.7. На переконання колегії суддів, закріплення в частині третій статті 216 ЦК України норми про те, що правові наслідки, передбачені частинами першою і другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування, не може беззаперечно свідчити, що у випадку визнання договору недійсним з підстав невідповідності його інтересам держави і суспільства мають застосовуватись лише наслідки його недійсності, встановлені частиною третьою статті 228 ЦК України, якщо у позові Позивач підставою для стягнення цих коштів зазначив саме частину першу статті 216 ЦК України, а не частину третю статті 228 цього Кодексу.
6.8. Крім того, колегія суддів звертала увагу на частину першу статті 208 ГК України, яка визначає наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
6.9. Колегія суддів зазначає, що у цій справі Ліцей просив суд стягнути з Підприємства на свою користь кошти на підставі частини першої статті 216 ЦК України, а суди попередніх інстанцій, визнавши недійсним Договір, стягнули з Підприємства кошти згідно із частиною третьою статті 228 цього Кодексу. При цьому, встановивши умисел на вчинення такого правочину лише у Відповідача, суди не звернули уваги на те, що за вказаною нормою суд не лише повинен повернути Позивачу все одержане Відповідачем за Договором, а й одержане Позивачем або належне йому на відшкодування виконаного за рішенням суду стягнути в дохід держави (фактично в частині третій статті 228 ЦК України закріплено двосторонню реституцію, але на користь держави), і таке стягнення в дохід держави відбувається в силу закону, а не залежить від наявності чи відсутності заявлення такої вимоги.
6.10. Вказане вище, на думку колегії суддів, свідчить про те, що суди попередніх інстанцій, незважаючи на обґрунтування Ліцеєм позову статтею 216 ЦК України, яка передбачає двосторонню реституцію, фактично застосували односторонню, пославшись на частину третю статті 228 цього Кодексу, яка теж містить норму про "двосторонню реституцію на користь держави".
6.11. Колегія суддів вважала, що наразі відсутня стала судова практика щодо застосування статті 203, частини третьої статті 228 та частини першої статті 216 ЦК України, а також частини першої статті 208 ГК України. При цьому на розгляді в судах першої та апеляційної інстанцій перебуває значна кількість справ з ідентичними із цією справою предметом і підставами позову, а також Відповідачем, зокрема: № 918/1004/21, № 918/1063/21, № 918/1064/21, № 918/1016/21, № 918/1058/21 та інші.
6.12. Обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо можливості застосування односторонньої реституції замість двосторонньої у випадку визнання договору недійсним або якщо він є нікчемним, колегія суддів КГС ВС виходила з такого.
6.13. У згаданій вище постанові Велика Палата Верховного Суду, дійшовши висновку про нікчемність відповідного договору, замість двосторонньої реституції, тобто приведення обох сторін у попередній стан, задовольнила вимогу про повернення спірних земельних ділянок до комунальної власності, обґрунтувавши своє рішення тим, що вимогу про повернення коштів, сплачених за спірним договором купівлі-продажу позивачеві, відповідач не заявив (див. пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).
6.14. На думку колегії суддів КГС ВС, як у справі № 923/196/20, так і у цій справі спірним є питання про застосування наслідків недійсності / нікчемності договору. Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини виходячи з того, чи їх недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин), чи прямо не встановлена, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує дійсність правочину на підставах, визначених законом (оспорюваний правочин). При цьому визначені статтею 216 ЦК України правові наслідки недійсності правочину є загальними як для нікчемних, так і для оспорюваних правочинів.
6.15. Колегія суддів посилається на те, що ЦК України визначає такі загальні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга вказаної статті). Ці наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя статті 216 ЦК України).
6.16. На думку колегії суддів КГС ВС, закріплена в абзаці другому частини першої статті 216 ЦК України реституція спрямована на відновлення status quo у фактичному та юридичному становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які вони вчинили на його виконання. Саме тому за загальним правилом кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину. Таке взаємне повернення сторонами одержаного ними (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та факту недійсності правочину і забезпечує поновлення попереднього становища сторін за наслідками недійсності відповідного правочину. Вказане поновлення можливе тоді, коли майно, передане за вказаним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості повернення сторонами одна одній того, що вони одержали, зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони правочину зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. При цьому позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи саме двосторонню реституцію. Стаття 216 ЦК України не передбачає односторонньої реституції.
6.17. На переконання колегії суддів, установивши недійсність Договору згідно із частиною першою статті 216 ЦК України, суд повинен не тільки зобов`язати відповідача повернути позивачеві майно, але й стягнути з останнього (в тому числі за рахунок бюджету) на користь відповідача сплачені за майно кошти. Інше застосування частини першої статті 216 ЦК України не можна вважати справедливим стосовно обох його сторін.
6.18. Колегія суддів вважає, що підхід, запроваджений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, фактично нівелює інститут двосторонньої реституції, закріплений у статті 216 ЦК України, а також не відповідає принципу процесуальної економії, оскільки орієнтує відповідачів у такій категорії справ на те, що їм належить ініціювати окреме провадження для розгляду їх вимоги, яка ґрунтуватиметься на обставинах, уже встановлених у розглянутій справі.
6.19. Фундаментальне значення цього питання, на думку колегії суддів, полягає і в тому, що при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними із застосуванням наслідків їх недійсності суди, дотримуючись висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, неправильно застосовуватимуть статтю 216 ЦК України та порушуватимуть права іншої сторони в отриманні того, що вона передала на виконання правочину, визнаного недійсним, що є недопустимим.
6.20. Окрім наведеного, колегія суддів КГС ВС вважає, що існує необхідність у викладенні однозначного висновку Великої Палати Верховного Суду щодо того, хто може звертатися з позовом про визнання правочину недійсним, якщо підставою його недійсності зазначається порушення інтересів держави і суспільства, - органи державної влади, місцевого самоврядування, інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, а в разі відсутності такого органу - прокурор, чи таке право мають й інші суб`єкти цивільних правовідносин, якщо, зокрема, обґрунтують наявність порушених прав / інтересів шляхом вчинення правочину, який порушує інтереси держави і суспільства.
6.21. Ухвалою від 02.08.2023 Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованими мотиви колегії суддів КГС ВС у частині наявності підстави для передання справи на її розгляд, передбаченої частиною четвертою статті 302 ГПК України, та прийняла до розгляду цю справу з касаційною скаргою Підприємства і призначила її до розгляду в судовому засіданні на 18.10.2023.
6.22. Ухвалами від 18.10.2023, 10.01.2024, 24.01.2024, 20.03.2024, 17.04.2024 та 19.06.2024 Велика Палата Верховного Суду повідомила учасників справи про те, що наступні судові засідання відбудуться 12.12.2023, 24.01.2024, 20.03.2024, 17.04.2024, 19.06.2024 та 18.09.2024 відповідно.
7. Встановлені судами обставини
7.1. За змістом пункту 1.1 статуту Ліцею в новій редакції, затвердженого рішенням Великомежиріцької сільської ради № 72 від 27.01.2021, Ліцей є комунальним закладом і знаходиться у власності згаданої сільської ради та є правонаступником майна, прав, обов`язків та трудових відносин Школи.
7.2. 21.12.2019 Школа (замовник) та Підприємство (постачальник) уклали Договір, за змістом пунктів 1.1-1.3 якого постачальник зобов`язується забезпечити постачання замовнику ДК021:2015-32420000-3 "Мережеве обладнання" (далі - товар), а замовник прийняти і оплатити товар на умовах Договору. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару, а також комплектація, опис і технічні характеристики складових товару визначені сторонами в додатку 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.
7.3. Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 Договору його ціна (сума) становить 199 850,40 грн, у тому числі ПДВ 33 308,40 грн. Ціна одиниці товару визначена сторонами в додатку 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.
7.4. Відповідно до пунктів 4.1 та 4.4 Договору усі розрахунки за ним здійснюються у національній валюті України. Замовник здійснює оплату товару на підставі накладної на товар шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Джерело фінансування - кошти субвенції з державного бюджету.
7.5. Строк постачання товару - з моменту підписання Договору обома сторонами до 24.12.2019. Постачання товару здійснюється партіями, кожна з яких поставляється за заявкою замовника. Місце постачання товару: Україна, Рівненська область, с. Невірків, вул. Грушевського, 2. Датою поставки товару вважається дата доставки, підключення (монтажу) та перевірки працездатності товару представниками постачальника у приміщенні (приміщеннях) місця (місць) постачання та підписання належним чином оформлених накладних на товар. Факт поставки товару підтверджується підписанням належним чином оформлених накладних на товар (пункти 5.1, 5.2 Договору).
7.6. Відповідно до пункту 10.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
7.7. Додатком 1 до Договору (специфікація, опис та технічні характеристики складових товару) передбачено, що ціна (сума договору) становить 199 850,40 грн, у тому числі ПДВ 33 308,40 грн.
7.8. За видатковою накладною № РН-000013 від 24.12.2019 Підприємство поставило Школі товар на загальну суму 199 850,40 грн, а саме: оптичний мережевий термінал GEPON NGpon Е 104 - 1 шт. за ціною 6000,00 грн на суму 6000,00 грн; кабель оптичний ОКТ-Д(1,0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 - 115,5 м за ціною 1316,00 грн на загальну суму 151 998,00 грн; анкерний затискач Ho3(F) - 4 шт. за ціною 290,00 грн на суму 1160,00 грн; пигтейл SC 1,5 m - 2 шт. за ціною 196,00 грн на суму 392,00 грн; кабель КПП-ВП (100) 2х2х0,50 (UTP - кат. 5) - 0,05 км за ціною 6000,00 грн на суму 300,00 грн; конектор RJ 45 STP (P88U-C) 5E-C1) - 8 шт. за ціною 9,00 грн на суму 72,00 грн; бокс - міні FOR-02 - 1 шт. за ціною 960,00 грн на суму 960,00 грн; роз`єм оптичний Fast connector SC/UPC FTTH-02 - 1 шт. за ціною 116,00 грн на суму 116,00 грн; гільза FTTH 60 мм з двома проволоками - 2 шт. за ціною 32,00 грн на суму 64,00 грн; роутер WiFi TP-LINK TL-WR841ND 4xLAN(10/100) 1xWAN 300 Mbps (802,11n) IGMP ProxySnooping - 1 шт. за ціною 5480,00 грн на суму 5480,00 грн.
7.9. Платіжним дорученням № 1 від 26.12.2019 Школа перерахувала Підприємству 199 850,40 грн з призначенням платежу "за мережеве обладнання, зг. з дог. № 38 від 21.12.2019 р. та вид. накл. № РН-000013 від 24.12.2019 р., ПДВ - 33 308,40".
7.10. За зверненням слідчого СУ ГУНП в Рівненській області до Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з постановою про доручення проведення судової експертизи та постановою про доручення проведення судової товарознавчої експертизи від 08.04.2020 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.01.2020 за № 42020180000000017, було проведено судові експертизи.
7.11. За висновком експерта № 3.2-458/20 від 15.04.2020 ринкова вартість нових товарно-матеріальних цінностей з урахуванням ПДВ станом на грудень 2019 року становила: кабелю типу ОКТ-Д(0,5)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 за 1 метр - 2,71 грн; кабелю типу ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 за 1 метр - 4,35 грн; оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е 104 - 412,20 грн.
7.12. За висновком експерта № 3.2-36/20 від 27.05.2020:
1) документально підтверджується реалізація кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 в загальній кількості 1398,5 м та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е 104 в загальній кількості 12 шт. у грудні 2019 року Підприємством (ЄДРПОУ 22555781), зокрема: Школі (код ЄДРПОУ 24172674) за Договором реалізовано кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 в кількості 115 м та оптичний мережевий термінал GEPON NGpon Е 104 в кількості 1 шт. на суму 189 597,60 грн з ПДВ;
2) Документально підтверджується оплата Підприємству (ЄДРПОУ 22555781) мережевого обладнання, а саме кабелю ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е 104 у грудні 2019 року, зокрема: Школа за Договором оплатила кабель ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 в кількості 115 м на суму 182 397,60 грн з ПДВ та оптичний мережевий термінал GEPON NGpon El04 в кількості 1 шт. на суму 7 200,00 грн з ПДВ;
3) вартість кабелю ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon El04 з урахуванням висновку товарознавчої експертизи № 3.2-458/20 від 15.04.2020, реалізованих Підприємством у грудні 2019 року закладам освіти, завищена, зокрема: реалізованих Школі за Договором кабелю ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 в кількості 115 м на суму 181 895,18 грн з ПДВ та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon El04 в кількості 1 шт. на суму 6 787,80 грн з ПДВ;
4) документально підтверджується передача Підприємством для ФО "Браценюк Т. В." (3090522019) кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 у грудні 2019 року відповідно до договору підряду № 7112019/1 від 07.11.2019 по вартості 2,47 грн (без ПДВ) за 1 метр та Підприємством (ЄДРПОУ 22555781) для ФОП "Маркусь С. П." (2881012014) кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 у грудні 2019 року відповідно до договору підряду № 7112019/2 від 07.11.2019 по вартості 2,47 грн (без ПДВ) за 1 метр.
7.13. В Акті зафіксовано, що Школа уклала з Підприємством Договір, за яким передбачено поставку товару на суму 199 850,40 грн. Директор Школи Капрлюк Ж. С. взяв бюджетне зобов`язання за Договором на оплату мережевого обладнання на суму 199 850,40 грн (сплачено платіжним дорученням № 1 від 26.12.2019) без погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації, чим порушив частину першу статті 48 БК України, пункт 13 Положення та пункт 3 Методики.
Також в Акті вказано, що закупівлю за Договором без використання електронної системи закупівель на суму 199 850,40 грн проведено з недотриманням принципів здійснення публічних закупівель, установлених статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема принципу максимальної економії та ефективності, чим порушено частину першу статті 2 цього Закону. Як наслідок, за завищеною вартістю придбано обладнання на загальну суму 188 682,98 грн, у тому числі без потреби придбано 115,5 м кабелю типу ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-036Ф3.5/022Н18-1, вартість якого завищено на загальну суму 181 895,18 грн, 1 оптичний мережевий термінал GEPON NGpon Е 104, вартість якого завищено на суму 6 787,80 грн.
Школа за Договором придбала мережеве обладнання на суму 185 935,20 грн, потреби у придбанні якого не було, оскільки умовами договору про надання послуг № 39 від 23.12.2019 передбачено надання послуг з доступу до Інтернету з мережевим обладнанням (із зазначенням у додатку № 1 до цього договору переліку послуг, їх кількості, комплектності та ціни), яке використано підрядником Підприємства - ФОП Маркусем С. П. при виконанні замовлення № 7 від 23.12.2019 до договору підряду № 7112019/2 від 07.11.2019, вартість якого включена у вартість послуг провайдера та якого під час зустрічної звірки у Ліцеї не виявлено в наявності, чим порушено пункт 1.2 договору про надання послуг № 39 від 23.12.2019 та статтю 629 ЦК України. При цьому закупівлю мережевого обладнання за Договором та послуг провайдера за договором про надання послуг № 39 від 24.12.2019 проведено без погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації, чим порушено частину першу статті 48 БК України, пункт 13 Положення, пункт 3 Методики, пункт 6.1.3 договору про надання послуг № 39 від 23.12.2019, статтю 629 ЦК України. Одночасно Школа за Договором за завищеною вартістю та без потреби придбала 115,5 м кабелю оптичного ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-036Ф3.5/0 22Н18-1 на суму 181 895,18 грн, а також за завищеною вартістю на суму 6 787,80 грн придбала оптичний мережевий термінал GEPON NGpon El04, чим порушила частину першу статті 2 та статтю 3 Закону України "Про публічні закупівлі". Внаслідок допущених порушень Школі завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 192 723,00 грн.
7.14. Школа не погодила зобов`язання за Договором із Генеральним державним замовником.