ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 372/1335/22
провадження № 51-1015км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111230000409, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Уральська Республіки Казахстан та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватиму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання, які стосуються: запобіжного заходу; початку строку відбування покарання; зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання; процесуальних витрат; речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 07 квітня 2022 року приблизно о 12:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_1 під час сварки, яка сталася на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно завдав одного удару вилами, які тримав у руці, у грудну клітку ОСОБА_8, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді садна.
Далі, ОСОБА_7, продовжуючи словесний конфлікт із ОСОБА_8 у кухні вказаного будинку № 5 підійшов до потерпілого та умисно завдав йому не менше двох ударів дерев`яною битою по голові, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження у вигляді вдавленого перелому тім`яної кістки з пошкодженням сагітального синуса, забою головного мозку, забійної рани в лівій тім`яній ділянці, гематоми верхнього повіка правого ока.
Київський апеляційний суд ухвалою від 27 грудня 2023 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Засуджений, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить перекваліфікувати його діяння на ст. 36 КК та змінити покарання.
ОСОБА_7 стверджує, що його діяння неправильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 121 КК, оскільки в його діях наявні ознаки кримінальних правопорушень, передбачених статтями 36, 123, 124 КК.
Засуджений вказує, що захищав себе від потерпілого, який був у стані алкогольного сп`яніння, принижував та погрожував йому і напав на нього, а тому він діяв у стані необхідної оборони та сильного душевного хвилювання.
На його переконання, апеляційний суд належним чином не дослідив докази та проігнорував вимоги ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України(далі - КПК).
Також ОСОБА_7 долучив до поданої касаційної скарги клопотання, в якому просить передати кримінальне провадження стосовно нього на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ст. 36 КК конкурує зі статтями 123, 124 цього Кодексу.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6, надавши кожен відповідні пояснення, підтримали подану засудженим касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 частково підтримала касаційну скаргу засудженого та зазначала про наявність підстав для скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначення розгляду в цьому суді.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку,що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 438 КПК, передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Приписами статей 2, 7, 370, 404, 419 КПК визначено, що при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
Крім того, у ч. 2 ст. 419 КПК, зазначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути вказані підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі необхідно проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.
Однак суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 вказаних вимог не дотримався.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, засуджений ОСОБА_7 і його захисник подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на невідповідність призначеного судом засудженому покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особі, просили змінити вирок суду та на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
За загальним правилом, визначеним у ст. 403 КПК, право змінити та/або доповнити апеляційну скаргу має особа, яка її подала.
До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_9 в судовому засіданні 23 лютого 2023 року подав суду доповнення ОСОБА_7 до апеляційної скарги обвинуваченого (т. 2, а. п. 160 - 163), в якому, серед іншого, останній не погоджувався з кваліфікацією інкримінованого йому діяння та вказував про наявність у його діях ознак необхідної оборони і сильного душевного хвилювання. Також захист просив у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 404 КПК, допитати свідка ОСОБА_10 і потерпілого.
Головуючий суддя доповів суть кримінального провадження, суд заслухав думку учасників справи стосовно апеляційних скарг сторони захисту, оголосив зміст поданого засудженим доповнення, уточнив у ОСОБА_7 вимогу, яку він ставить перед апеляційним судом, на що захисник відповів, що підзахисний просить перекваліфікувати його діяння на ст. 123 КК, частково задовольнив клопотання сторони захисту і постановив викликати в наступне судове засідання свідка ОСОБА_10 та відклав розгляд на 19 квітня 2023 року.
У судовому засіданні, яке відбулося вказаного дня, головуючий суддя повідомив учасників, що в попередньому судовому засіданні частково задовольнив клопотання захисту, однак у зв`язку з тим, що свідок ОСОБА_10 не отримала судовий виклик, суд відклав розгляд справи на 14 червня 2023 року для повторного її виклику. Водночас оголосив про надходження до апеляційного суду від засудженого ОСОБА_7 ще доповнень (т. 2, а. п. 112 - 113), у яких він вказує, зокрема, що відображені у вироку суду обставини не відповідають дійсності і потерпілий спровокував його на конфлікт.
З матеріалів справи вбачається, що надалі судові засідання апеляційний суд відкладав з різних причин, зокрема 14 червня 2023 року суд повторно відклав засідання для повторного виклику свідка ОСОБА_10, 26 липня 2023 року допитав цього свідка і відклав розгляд на 04 жовтня 2023 року, який не відбувся у зв`язку з перебуванням захисника на невідкладних слідчих діях. У судовому засіданні 15 листопада 2023 року суд відмовив захиснику у виклику потерпілого ОСОБА_8, провів судові дебати та відклав розгляд для надання ОСОБА_7 останнього слова на 04 грудня 2023 року, однак указаного дня засідання також було відкладено на 27 грудня 2023 року.
За наслідком апеляційного розгляду суд постановив оскаржуване рішення від 27 грудня 2023 року.
Зі змісту ухвали апеляційного суду випливає, що цей суд не виклав доводів, наведених у поданих ОСОБА_7 доповненнях, не надав їм оцінки, як і не зазначив жодних мотивів на їх спростування, а по суті здійснив розгляд лише за первинно поданими апеляційними скаргами сторони захисту.
Верховний Суд звертає увагу на те, що апеляційний суд прийняв подані засудженим доповнення, повідомив учасників про їх надходження, та не ухвалив жодного процесуального рішення, не вчинив жодних інших дій для того, щоб поінформувати сторону захисту про неприйняття цих доповнень до розгляду, якщо суд вважав, що для цього є законні підстави. Засуджений, однак, розраховував на те, що доповнення будуть предметомапеляційного розгляду. Більш того, таке уявлення з`явилося і у прокурора, який давав пояснення по їх суті.
Наведені вище обставини залишилися без жодної оцінки апеляційного суду, що є судом факту і практично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, що вимагало від цього суду ретельного дослідження й аналізу доводів стосовно наявності в діянні ОСОБА_7 ознак необхідної оборони та стану сильного душевного хвилювання, які мають значення для вирішення питання правильної кваліфікації інкримінованого обвинуваченому діяння, чого під час апеляційного перегляду виконано не було.
Отже, постановлене за результатом апеляційного провадження судове рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити всі доводи в апеляційних скаргах із доповненнями, зокрема про наявність у діянні засудженого ознак необхідної оборони і сильного душевного хвилювання, та ухвалити законне, обґрунтоване і належним чином умотивоване рішення.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів не знаходить підстав для передачі кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
За правилами ч. 3 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, зокрема його переховуванню від суду, колегія суддів уважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд