ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 382/17/20
провадження № 51-1303км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянуву відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110070000382, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Скороходів Талалаївського району Чернігівської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, востаннє за вироком Баришівського районного суду Київської області від 01 липня 2022 року за ч. 2 ст. 259 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 71 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК,
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Яготинського районного суду Київської області від 23 червня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 4 місяці. На підставі ч. 4 ст. 70 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Баришівського районного суду Київської області від 01 липня 2022 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Суд ухвалив скасувати арешт, накладений відповідно до ухвали Баришівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2019 року.
Речові докази: мобільний телефон марки "Samsung Galaxy J" ІМЕІ 1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2 та сім-карту із абонентським номером НОМЕР_3 оператора мобільного зв`язку ПрАТ "Київстар", що передана на зберігання в кімнаті речових доказів Баришівського ВП ухвалено повернути власнику.
Суд також вирішив питання щодо процесуальних витратта обрахування строку відбування покарання.
За вироком суду, 15 жовтня 2019 року приблизно о 21:03 ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за адресою: АДРЕСА_1, реалізуючи свій прямий умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, зі свого мобільного телефону марки "Samsung Galaxy J" ІМЕІ 1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2 із абонентським номером НОМЕР_3 оператора мобільного зв`язку ПрАТ "Київстар" здійснив дзвінок диспетчеру спецлінії "102" Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Київській області та повідомив завідомо неправдиву інформацію про підготовку вибуху, а саме замінування мосту на станції метро "Гідропарк" у м. Києві, в результаті чогo була поставлена під загрозу громадська безпека та здійснено відволікання від виконання своїх обов`язків органи Національної поліції. Під час проведення обстеження компетентними органами мосту на станції метро "Гідропарк" в м. Києві жодних вибухових пристроїв, речовин або конструктивно схожих на них предметів виявлено не було, тобто повідомлення про підготовку вибуху не підтвердилось.
Київський апеляційний суд ухвалою від 21 грудня 2023 року апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково та змінив вирок суду першої інстанції у частині вирішення долі речових доказів. На підставі статей 96-1, 96-2 КК ухвалив конфіскувати речові докази у вигляді мобільного телефону марки "SAMSUNG Galaxy J" ІМЕІ 1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2 та сім-карти з абонентським номером НОМЕР_3 оператора мобільного зв`язку ПрАТ "Київстар", що зберігаються у кімнаті речових доказів Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області.
В іншій частині вирок залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вважає, що апеляційний суд, частково задовольнивши апеляційну скаргу прокурора та змінивши вирок суду першої інстанції у частині вирішення долі речових доказів, а саме прийнявши рішення про застосування спеціальної конфіскації, погіршив становище засудженого, а тому згідно з положеннями ст. 421 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) мав ухвалити свій вирок, а не постановити ухвалу.
Обґрунтовуючи свої доводи прокурор посилається на практику Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема на постанови від 22 листопада 2023 року у справі № 369/5665/22; від 24 серпня 2023 року у справі № 932/623/22; від 27 вересня 2021 року у справі № 466/5842/20.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також у рішенні має бути наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК, за обставин, викладених у вироку, правильності кваліфікації його дій, виду і розміру призначеного покарання, учасники кримінального провадження у апеляційному та касаційному порядку не оспорюють.
Викладені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди із видом оскарженого судового рішення.
Суд першої інстанції ухвалив повернути власнику речові докази: мобільний телефон марки "SAMSUNG Galaxy J" ІМЕІ 1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2 та сім-карту із абонентським номером НОМЕР_3 оператора мобільного зв`язку ПрАТ "Київстар".
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу, де просив скасувати вирок суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо долі речових доказів у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким на підставі статей 96-1, 96- 2 КК конфіскувати у власність держави засоби та знаряддя вчинення злочину - мобільний телефон "SAMSUNG Galaxy J" ІМЕІ 1: НОМЕР_1, в якому знаходиться сім-карта мобільного оператора абонента стільникового зв`язку ПрАТ "Київстар" НОМЕР_3 .
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора та постановив ухвалу, якою змінив вирок суду першої інстанції у частині вирішення долі речових доказів та на підставі статей 96-1, 96-2 КК постановив конфіскувати вказані вище речові докази.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Суд відхилив як безпідставні викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи про необхідність ухвалення судом апеляційної інстанції свого вироку у частині вирішення питання щодо долі речових доказів.
Апеляційний суд зазначив, що ст. 420 КПК передбачений вичерпний перелік випадків, за яких суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок. До зазначеного переліку не віднесений випадок незастосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню, у частині незастосування спеціальної конфіскації знаряддя вчинення кримінального правопорушення. Та обставина, що застосуванням спеціальної конфіскації погіршується становище обвинуваченого, не є підставою для скасування вироку суду першої інстанції у частині вирішення долі речових доказів і ухвалення у цій частині свого вироку судом апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі прокурор не погоджується з висновком апеляційного суду та зазначає, що, прийнявши рішення про застосування спеціальної конфіскації, апеляційний суд погіршив становище засудженого, а тому з огляду на положення ст. 421 КПК мав ухвалити свій вирок, а не постановити ухвалу.
Колегія суддів відхиляє такі доводи прокурора, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також перелік кримінальних правопорушень, за вчинення яких може бути застосована спеціальна конфіскація.
Процесуальні рішення, на підставі яких може бути застосована спеціальна конфіскація, визначено частинами другою, третьою статті 96-1 КК (обвинувальний вирок суду, ухвала суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності, ухвала суду про застосування примусових заходів медичного характеру тощо).
Частиною 1 статті 420 КПК передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Згідно з ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 418 КПК суд апеляційної інстанції ухвалює вирок у випадку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 407 цього Кодексу. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.
Конституційний Суд України (рішення № 1-р/2022 від 30 червня 2022 року) щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 96-1, 96-2 КК (щодо спеціальної конфіскації) визнав їх такими, що є конституційними, та, серед іншого вказав, що спеціальна конфіскація не є видом кримінального покарання, тому її застосування на підставі судового рішення (вирок, ухвала), не є притягненням до кримінальної відповідальності.
Таким чином, спеціальна конфіскація не є кримінальним покаранням, її застосування не тягне за собою збільшення обсягу обвинувачення, не є застосуванням закону про більш тяжке кримінальне правопорушення, не свідчить про неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, тобто не є випадком, передбаченим ст. 420 КПК, тому рішення про застосування спеціальної конфіскації суд апеляційної інстанції має приймати у формі ухвали згідно приписів ч. 1 ст. 418 КПК.
Застосування відповідно до положень статей 96-1, 96-2 КК судом апеляційної інстанції спеціальної конфіскації не є тим "іншим випадком", передбаченим ч. 1 ст. 421 КПК, що погіршує становище обвинуваченого. З урахуванням системного аналізу статей 408, 420 та 421 КПК, рішення апеляційного суду, яким застосовується спеціальна конфіскація, постановлюється у формі ухвали, що узгоджується із рішенням об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 вересня 2024 року (справа № 183/4229/23, провадження № 51-5837 км 23), яким, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 437 вказаного Кодексу, змінено рішення місцевого та апеляційного судів і застосовано спеціальну конфіскацію.
Отже, в аспекті застосування приписів статей 420, 421 КПК рішення апеляційного суду, постановлене у формі ухвали у разі застосування судом апеляційної інстанції спеціальної конфіскації на підставі положень статей 96-1, 96-2 КК,є законним і обґрунтованим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для зміни чи скасування оскарженого судового рішення допущено не було, а тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд