ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 759/9995/19
провадження № 51-3114км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201910008000244, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз 22 листопада 2018 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Вступ
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за ст. 309 КК України.
Так, ОСОБА_6 11 січня 2019 року, приблизно о 16:55, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, зустрівся з невстановленою слідством особою, у якої за 350 грн незаконно, протягом року після засудження за ч. 2 ст. 309 КК України, придбав наркотичний засіб - метадон (фенадон), який був у згортку фольги, який помістив до правої кишені штанів, з метою власного вживання.
В цей же день, близько 17 год, ОСОБА_6, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, був викритий працівниками поліції, які в подальшому виявили та вилучили із правої кишені його штанів згорток фольги з кристалоподібною речовиною білого кольору, що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено, - метадоном (фенадоном), масою 0,271 г.
Зміст оскаржуваних судових рішень
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 309 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо речового доказу та процесуальних витрат у провадженні.
Київський апеляційний суд ухвалою від 02 квітня 2024 року залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок районного суду щодо ОСОБА_6 - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування вимог своєї касаційної скарги прокурор зазначає, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції про визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 11 січня 2019 року та висновку експерта від 03 травня 2019 року, як похідний від нього. При цьому, цей суд, на думку прокурора, в порушення вимог ст. 419 КПК України, належним чином не мотивував рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав подану скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції є необґрунтованими.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як вбачається з матеріалів провадження, ухвала апеляційного суду про залишення без змін виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 вказаним вимогам закону відповідає.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, в якій порушувалися питання незаконності виправдувального вироку суду щодо ОСОБА_6 у зв`язку з неправильною оцінкою доказів, наданих стороною обвинувачення, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення та, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, обґрунтовано залишив виправдувальний вирок районного суду без змін.
Таке рішення суду апеляційної інстанції узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України, згідно з якими обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінального провадження має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.
Переглянувши вирок районного суду, перевіривши та дослідивши в апеляційному порядку обставини, встановлені судом першої інстанції, а також обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд погодився з висновком районного суду, що стороною обвинувачення не надано достатньо належних та допустимих доказів, які в сукупності могли би підтвердити винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Такий висновок районного та апеляційного судів достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, які були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанцій відповідно до вимог ст. 94 КПК України та у своїй сукупності отримали належну оцінку апеляційного суду.
Так, з матеріалів провадження слідує, що в основу обвинувачення було покладено дані, які містяться в протоколі огляду місця події від 11 січня 2019 року, висновку експерта від 03 травня 2019 року № 11-2/1827 з фототаблицею, а також показання свідків.
Разом з тим, районний суд, оцінюючи ключовий доказ у кримінальному провадженні - протокол огляду місця події від 11 січня 2019 року, визнав його недопустимим, а також похідний від нього доказ - висновок експерта від 03 травня 2019 року № 11-2/1827. В свою чергу, апеляційний суд, перевіряючи доводи прокурора щодо безпідставного визнання недопустимим доказом протокол огляду місця події від 11 січня 2019 року, погодився з висновками суду першої інстанції, належним чином обґрунтувавши свою позицію. З вказаними висновками судів погоджується і колегія суддів.
Так, згідно приписів ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних.
Згідно обвинувального акта, ОСОБА_6 11 січня 2019 року о 16:55 придбав наркотичний засіб на АДРЕСА_2 та в 17: 00 за цією ж адресою останній був викритий працівниками поліції, які в період часу з 20:22 по 20:30 виявили та вилучили у нього наркотичний засіб.
У суді першої інстанції ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, за наведених вище обставин не визнав та суду показав: 11 січня 2019 року приблизно о 15-16 год. він, ОСОБА_7 та ще один їх знайомий йшли по вулиці Рубежівський, що на ОСОБА_8 . Біля них зупинився автомобіль, вийшли двоє чоловіків, пред`явили посвідчення працівника поліції, наказали дістати руки з карманів, обшукали та у нього знайшли пустий шприц від знеболюючого. Про підстави проведення огляду не повідомляли. Посадили його у автомобіль та відвезли на вул. Підлісну до дільничного пункту поліції. Йому почали погрожувати, що якщо він не візьме метадон, будуть чинити тиск на його дітей, отже, йому довелось його взяти. Після цього вони чекали понятих та СОГ, та на камеру він сказав, що має у кишені метадон. Через п`ять місяців його викликав слідчий. Слідчого він просив залучити захисника, але цього так і не було зроблено. При понятих він повторював те, що йому сказали працівники поліції, тому ніяких заперечень не висловлював. Метадон йому в кишеню поклав працівник поліції. Прав йому ніхто не роз`яснював, правом на захист скористатись не пропонували. З приводу того, що метадон йому підкинули, нікуди не звертався. Самостійно піти від працівників поліції він не міг, вільно пересуватись йому не дозволяли.
Також, свідок ОСОБА_7 у суді першої інстанції повідомив, що 11 січня 2019 року він гуляв разом з ОСОБА_6 та ще одним товаришем. Біля них зупинився цивільний автомобіль, з якого вийшли працівники поліції, які почали їх обшукувати. Нічого не знайшли, його з товаришем відпустили, а ОСОБА_6 наказали їхати з ними та посадили до автомобіля. У зв`язку з чим ОСОБА_6 затримали та повезли до поліції, не пояснювали. Вказані показання цим свідком були підтверджені і в суді апеляційної інстанції, при цьому, він показав, що під час обшуку ні в нього, ні в ОСОБА_6 жодних заборонених речей чи наркотичних засобів виявлено та вилучено не було.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що жодних документів (рапортів, протоколів) про проведення огляду ОСОБА_6 о 17:00 та будь-якої інформації про виявлення заборонених речовин матеріали провадження не містять та суду надані не були.
Водночас допитані в судовому засіданні поняті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суду показали, що вони приїхали до відділення поліції, яке знаходиться на вул. Підлісній, де вже був обвинувачений, і по прибуттю слідчо-оперативної групи на вулиці відбувались слідчі дії.
Також свідок ОСОБА_10 зазначав, що слідчо-оперативну групу вони очікували у приміщенні відділення поліції, де вже знаходився ОСОБА_11 .
З самого ж протоколу огляду місця події від 11 січня 2019 року слідує, що слідчий Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_12 провела огляд місця події, під час якого було виявлено та вилучено у ОСОБА_6 наркотичний засіб, в період часу з 20 год. 22 хв. по 20 год. 30 хв.
За кримінально процесуальним законом здійснення досудового розслідування до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події є інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.
У матеріалах провадження відсутні будь-які дані, які б стали підставою для проведення огляду місця події. У самому ж протоколі слідчої дії міститься лише помітка про наявність підстави для проведення цієї слідчої дії: повідомлення, без розкриття суті такого (т. 2, а.п.37-39).
Таким чином, підсумовуючи наведене, слід виділити наступне:
- за обвинувальним актом: ОСОБА_6 був викритий працівниками поліції о 17:00, які оглянули останнього та скерували до відділення поліції. Будь-яких даних про проведення огляду та виявлення заборонених речовин у вказаний період часу матеріали провадження не містять;
- відсутні також і дані, які б стали підставою для проведення огляду місця події;
- огляд місця події проведений більш, ніж через 3 години після затримання ОСОБА_6 .
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується, що з урахуванням обставин затримання ОСОБА_6 та проведення його огляду, районний суд, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано та вірно визнав протокол огляду місця події від 11 січня 2019 року недопустимим доказом.
Отже, апеляційний суд,встановивши відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які би поза розумним сумнівом свідчили про скоєння ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, залишив виправдувальний вирок без змін. Крім того, виклав аналіз доказів і навів детальні мотиви прийнятого рішення, спростувавши доводи прокурора, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, щодо безпідставності виправдання ОСОБА_6 та наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
Ухвала апеляційного суду належним чином вмотивована та відповідає вимогам статей 370, 404, 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, не встановлено.
Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
За таких обставин, підстав вважати, що апеляційним судом у даному кримінальному провадженні було порушено ст. 419 КПК України, у колегії суддів не має.