ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11вересня 2024 року
м. Київ
справа № 508/713/19
провадження № 61-12549св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа ? Служба у справах дітей Березівської районної державної адміністрації Одеської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуАкціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 05 травня 2021 року у складі судді Банташ Д. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі ? АТ "Ощадбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа ? Служба у справах дітей Березівської районної державної адміністрації Одеської області, про звернення стягнення на майно та виселення.
Позов мотивований тим, що 26 березня 2007 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 776, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 100 000,00 грн з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 25 березня 2012 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % річних, на придбання житла.
З метою належного забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, 23 квітня 2007 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_5 укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого банку було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме ? житловий будинок АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 2 800 кв.м, житловою площею 57,0 кв.м, загальною площею 82,5 кв.м, зазначений в схематичному плані літерою "А", а також господарські споруди та будівлі.
06 серпня 2007 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_5 укладений кредитний договір № 922 на придбання автомобіля, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 195 000,00 грн з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 05 серпня 2014 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % річних.
26 квітня 2007 року між сторонами укладений кредитний договір № 825, згідно з умовами якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 25 квітня 2010 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22 % річних на споживчі потреби.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_5 зобов`язань за кредитним договором від 06 серпня 2007 року № 922 та кредитним договором від 26 квітня 2007 року № 825, банк звернувся до суду. Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 16 червня 2010 року у справі № 2-227/2010 стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 06 серпня 2007 року № 922 у розмірі 226 692,00 грн. Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 13 липня 2010 року у справі № 2-78/2010 стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість за договором кредиту від 26 квітня 2007 року № 825 у розмірі 23 213,40 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що банку стало відомо з постанови Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області про закінчення виконавчого провадження за № НОМЕР_2 від 04 жовтня 2013 року та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Ісаївської сільської ради Миколаївського району Одеської області від 16 липня 2012 року.
Дізнавшись про смерть позичальника, з метою виявлення спадкоємців, на адресу Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області банк направив запит від 20 січня 2013 року за № 2001-13/1, у якому просив повідомити щодо осіб, які прийняли спадщину, однак відповіді на вказаний запит не отримав.
У зв`язку з відсутністю відомостей щодо спадкоємців позичальника, 14 квітня 2015 року на вказану адресу було направлено заяву кредитора, з проханням повідомити кредитора щодо осіб, які звертались з заявою про прийняття спадщини. 12 травня 2015 року на адресу банку надійшов лист з Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області, за змістом якого спадкова справа не відкривалась. 15 квітня 2019 року АТ "Ощадбанк" повторно звернулось до нотаріальної контори з заявою про надання інформації зі спадкового реєстру про заведену справу та видане свідоцтво про право на спадщину. У відповідь на цей лист повідомлено про відсутність факту звернення спадкоємців до нотаріуса.
17 квітня 2019 року на адресу Андрієво-Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області банк надіслав запит про надання інформації щодо осіб, які проживали з позичальником на день його смерті. Листом від 13 травня 2019 року № 243 Андрієво-Іванівська сільська рада Миколаївського району Одеської області повідомила, що на момент смерті позичальника разом з ним мешкали: ОСОБА_1 - дружина; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, - дочка; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, - син; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ? син.
Таким чином, вказані особи вважаються такими, що прийняли спадщину, а тому на виконання вимог статті 1281 ЦК України їм було направлено вимогу кредитора від 31 травня 2019 року, в якій АТ "Ощадбанк" вимагало у 30-денний строк задовольнити вимоги кредитора та погасити заборгованість перед банком. Вказані вимоги спадкоємця отримали 08 червня 2019 року, проте в добровільному порядку не погасили заборгованість перед банком.
Станом на 08 липня 2019 року загальна заборгованість позичальника перед AT "Ощадбанк" складала 345 394,39 грн, а саме: за кредитним договором від 06 серпня 2007 року № 922 згідно з рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 16 червня 2010 року (з урахуванням сум, стягнених в рамках виконавчого провадження) - 164 404,12 грн; за кредитним договором від 26 квітня 2007 року № 825 згідно з рішення Миколаївського резонного суду Одеської області від 13 липня 2010 року (з урахуванням сум, стягнутих в рамках виконавчого провадження) - 20 287,53 грн; за кредитним договором від 26 березня 2007 року № 776 - 160 702,74 грн.
З урахуванням викладеного та враховуючи те, що відповідачі є членами сім`ї спадкодавця, постійно проживали разом з ним та на час відкриття спадщини, а тому вважаються такими, що прийняли її, внаслідок чого зобов`язанні задовольнити вимоги кредитора в межах вартості спадкового майна.
АТ "Ощадбанк" просило суд:
у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед AT "Ощадбанк" за кредитними договорами: від 26 березня 2007 року № 776, від 06 серпня 2007 року № 922, від 26 квітня 2007 року № 825 на загально суму у розмірі 345 394,39 грн, звернути стягнення на спадкове майно ? предмет іпотеки, а саме: житловий будинок (камінь черепашковий), який розташований на АДРЕСА_1, який належав за життя ОСОБА_5 на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з жилого будинку АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 05 травня 2021 року закрито провадження у справі за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині звернення стягнення на спадкове майно ? предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 квітня 2007 року № 825 у розмірі 20 287,53 грн та за кредитним договором від 06 серпня 2007 року № 922 у розмірі 164 404,12 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звернені до суду з зазначеним позовом банк заявив вимоги за кредитним договором від 26 квітня 2007 року № 825 та за кредитним договором від 06 серпня 2007 року № 922, щодо яких вже існують судові рішення, які набрали законної сили, про стягнення заборгованості за вказаними договорами зі спадкодавця ОСОБА_5 на користь позивача. В цій частині позовних вимог охоронювані інтереси банку, як кредитора, підлягають захисту шляхом заміни сторони (боржника) у виконавчому провадженні або заміни боржника у виконавчому листі, а не шляхом пред`явлення нового позову до спадкоємців боржника про стягнення коштів, щодо яких існує невиконане судове рішення. Отже, провадження у справі в частині звернення стягнення на спадкове майно ? предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 квітня 2007 № 825 року у розмірі 20 287,53 грн та від 06 серпня 2007 року № 922 у розмірі 164 404,12 грн підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Суд встановив, що відповідачі прийняли спадщину, яка належала їм за законом після смерті ОСОБА_5 на підставі положень частини третьої статті 1268 ЦК України. Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Водночас стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців є позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Крім того, за змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.
Банк 20 січня 2013 року надіслав до Ананьївської районної державної нотаріальної контори запит про надання інформації щодо надходження заяв за фактом спадкування на майно, належне ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наведене дає підстави вважати, що днем, коли позивач дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, є ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови про закінчення виконавчого провадження, винесена начальником ВДВС Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області 04 жовтня 2013 року (виконавче провадження за НОМЕР_3) у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_5 . Вказана обставина підтверджує той факт, що позивачу ще у 2013 році достеменно було відомо про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Заяву кредитора з вимогою та проханням повідомити про осіб, які звертались із заявою про відкриття спадщини, банк направив на адресу Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області 14 квітня 2015 року, на підставі якої й була заведена спадкова справа. Ураховуючи те, що позивач дізнався про відкриття спадщини у січні 2013 року, а вимогу до спадкоємців, які прийняли спадщину, пред`явив у квітні 2015 року та у травні 2019 року, це свідчить про недотримання передбаченого статтею 1281 ЦК України шестимісячного строку пред`явлення вимоги, а тому у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2007 року № 776 слід відмовити.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то позовні вимоги про виселення з житлового приміщення, як похідні, також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" задоволено частково. Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 05 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що забезпеченим іпотекою нерухомого майна є лише один кредитний договір, за яким позивач також пред`явив вимоги, ? кредитний договір від 26 березня 2007 року № 776. Відповідно, безпідставними та такими, що не можуть бути задоволені, є позовні вимоги АТ "Ощадбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами від 26 квітня 2007 року № 825 у розмірі 20 287,53 грн та від 06 серпня 2007 року № 922 у розмірі 164 404,12 грн, оскільки вказані зобов`язання не були забезпечені іпотекою спірного нерухомого майна. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про необхідність закриття провадження у справі в частині звернення стягнення на це спадкове майно - предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за вказаними кредитними договорами на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Встановлено, що кредитор спадкодавця був обізнаний про смерть позичальника ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з 20 січня 2013 року та у визначений статтею 1281 ЦК України строк не пред`явив до спадкоємців позичальника, які прийняли спадщину, вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором, що позбавляє його права вимоги за основним і, як наслідок, додатковим зобов`язанням, а також є підставою для припинення таких зобов`язань. Ураховуючи наведене, правові підстави для задоволення позову про звернення стягнення на майно відсутні.
Безпідставними визнано доводи апеляційної скарги АТ "Ощадбанк" про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1281 ЦК України в редакції від 03 липня 2018 року, згідно з якої відлік строку на пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців розпочинається саме з часу, коли кредитор дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, а не з часу відкриття спадщини. Колегія суддів зазначила, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали. Оскільки правовідносини виникли у зв`язку зі смертю позичальника ОСОБА_5, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_1, то застосуванню підлягають положення статті 1281 ЦК України саме у редакції станом на липень 2012 року, а не у редакції від 03 липня 2018 року.
Аргументи учасників справи
У серпні 2023 року АТ "Ощадбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 05 травня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що з довідки Андрієво-Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області від 13 травня 2019 року банку стало відомо, що з ОСОБА_5 на день його смерті були зареєстровані та проживали відповідачі. Отже, саме з 13 травня 2019 року банку стало відомо про коло спадкоємців, які фактично прийняли спадщину, оскільки саме вони проживали зі спадкодавцем на момент його смерті. Спадкоємець, який у встановленому порядку прийняв спадщину, є власником з часу її відкриття. Відсутність реєстрації права власності не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном, а також відповідати за зобов`язаннями.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Отже, після смерті ОСОБА_5 кредитні зобов`язання, у тому числі щодо укладеного іпотечного договору, перейшли у спадкові з вимогою кредитора про погашення боргу одним платежем за всіма вимогами кредитора, тобто за трьома кредитними договорами. Вимога кредитора не обмежувалась лише зобов`язаннями спадкодавця за кредитним договором від 26 березня 2007 року № 776, а відтак висновок апеляційного суду щодо неможливості задоволення позову банку лише з підстав того, що кредитні договори від 26 квітня 2007 року № 825, від 06 серпня 2007 року не були забезпечені іпотекою спірного нерухомого майна не відповідають вимогам статті 1282 ЦК України.
Апеляційний суд зробив висновок, що днем, коди банк дізнався про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, є саме ІНФОРМАЦІЯ_5 . Разом з тим апеляційний суд залишив поза увагою зміст цього повідомлення та документів, які до нього долучались.
Спадкоємця не виконали вимог частини першої статті 1281 ЦК України та не повідомили кредитора про відкриття спадщини, а тому АТ "Ощадбанк" не було відомо коло спадкоємців позичальника.
Банк звернувся у передбачений строк з дати, коли йому стало відомо про смерть позичальника із запитом до нотаріальної контори, зазначивши необхідність надання інформації щодо надходження заяв про вступ у спадщину, оскільки статті 1281 ЦК України передбачала пред`явлення вимоги виключно особам, які прийняли спадщину. До запиту було додано копію судового рішення про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості у розмір 226 692,00 грн. Направлення зазначеного судового рішення, яке не виконано, може окремо вважатись вимогою до спадкоємців у розумінні частини другої статті 1281 ЦК України. Отже запит від 20 січня 2023 року та копія судового рішення, яке було направлено державному нотаріусу, є фактично вимогою кредитора.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", який введено в дію 04 лютого 2019 року, внесено зміни до статті 1281 ЦК України. Прикінцевими та перехідними положеннями вказаного Закону передбачено, що цей Закон застосовується також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу АТ "Ощадбанк" залишити без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що АТ "Ощадбанк" не пред`явив вимоги до спадкоємців у строки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України (у редакції чинній станом на 12 липня 2012 року), тому позбавлений права вимоги. Застосуванню до спірних правовідносин підлягає Закон у редакції, що був чинний станом на дату смерті ОСОБА_5 та відкриття спадщини. Позивач не заперечує, що станом на 30 січня 2013 року точно знав, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому АТ "Ощадбанк" в різних процесуальних документах постійно змінює позицію щодо дати пред`явлення спадкоємцям претензії кредитора. У позовній заяві та апеляційній скарзі вказує, що вимоги кредитора були пред`явлені 31 травня 2019 року, тобто з пропуском строків, однак в додаткових поясненнях до апеляційної скарги та у касаційній скарзі вказує, що 20 січня 2013 року фактично направив до нотаріуса повідомлення-вимогу кредитора. Вказана позиція банку є суперечливою та вказує на недобросовісну поведінку позивача. Якщо припустити, що банк пред`явив вимоги до спадкоємців ще 20 січня 2013 року, то нова редакція статті 1281 ЦК України, яка діє з 04 лютого 2019 року, не має значення. Якщо ж після пропуску встановленого попередньою редакцією статті 1281 ЦК строку пред`явлення вимоги спадкоємцям банк дочекався змін до ЦК України, порахував, що закон має зворотню дію та пред`явив вимоги до спадкоємців 31 травня 2019 року, то немає підстав зазначати, що запит від 20 січня 2013 року все ж таки являється вимогою до спадкоємців.
Запит від 20 січня 2013 року, на який посилається банк в касаційній скарзі, не містить жодних претензій кредитора до спадкоємців, а навпаки, в ньому чітко вказано "довідка необхідна для подальшого проведення претензійних дій відносно позичальника який має заборгованість перед банком і по якій є відповідне рішення суду". Вказаний запит є лише наміром провести певні дії в майбутньому, а не претензія кредитора, та підтверджує обізнаність банку про те, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяву кредитора банк подав лише 14 квітня 2015 року, на підставі якої й була заведена спадкова справа. Отже, вимогу кредитора було пред`явлено з пропуском як шестимісячного, так і річного строку, що підтверджується матеріалами справи, а тому кредитор спадкодавця позбавлений права вимоги до спадкоємців.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року поновлено АТ "Ощадбанк" строк на касаційне оскарження рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 05 травня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 04 липня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц, від 15 березня 2018 року у справі № 489/2924/16-ц; у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16; у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 13 липня 2022 року у справі № 645/6151/15-ц (провадження № 14-99цс21), від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19).
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судивстановили, що між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_5 було укладено три кредитні договори, а саме:
26 березня 2007 року ? кредитний договір № 776, відповідно до якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 100 000,00 грн на придбання житла з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 25 березня 2012 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % річних;
06 серпня 2007 року ? кредитний договір № 922, відповідно до якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 195 000,00 грн з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 05 серпня 2014 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % річних на придбання автомобіля;
26 квітня 2007 року ? кредитний договір № 825, відповідно до якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 25 квітня 2010 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22 % річних на споживчі потреби.
З метою забезпечення належного виконання грошових зобов`язань за кредитним договором від 26 березня 2007 року № 776 між банком та ОСОБА_5 23 квітня 2007 року укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку було передано нерухоме майно: житловий будинок (камінь черепашковий), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 16 червня 2010 року (справа № 2-227/2010) стягнуто з ОСОБА_5 на користь ВАТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором від 06 серпня 2007 року № 922 у розмірі 226 692,00 грн.
Заочним рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 13 липня 2010 року (справа № 2-78/2010) стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ВАТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором від 26 квітня 2007 року № 825 у розмірі 23 213,40 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
20 січня 2013 року за вих. № 2001-13/1 ПАТ "Ощадбанк" звернувся до Ананьївської районної державної нотаріальної контори та просив надати інформацію про надходження заяв по факту входження в спадок на майно належне ОСОБА_5 .
Постановою відділу державної виконавчої служби Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області від 04 жовтня 2013 року виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання з виконавчого листа від 20 липня 2010 року № 2-227/2010 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ВАТ "Ощадбанк" кредитного боргу в сумі 226 692,00 грн закінчено у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_5
14 квітня 2015 року ПАТ "Ощадбанк" на адресу Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області було надіслано заяву кредитора за
№ 28/01-3/776/7820 з вимогою кредитора та проханням повідомити кредитора щодо осіб, які звертались із заявою про відкриття спадщини. На підставі заяви АТ "Ощадбанк" нотаріальною конторою заведена спадкова справа за № 57/2016 на майно ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
17 квітня 2019 року на адресу Андрієво-Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області ПАТ "Ощадбанк" надіслав запит про надання інформації щодо осіб, які були зареєстровані і проживали на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 з позичальником ? ОСОБА_5 .
Згідно з довідкою Андрієво-Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області від 13 травня 2019 року № 243, з ОСОБА_5 на момент його смерті, тобто станом на 12 липня 2012 року, за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані і мешкали: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ? дружина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ? дочка, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ? син, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, - син.
31 травня 2019 року позивачем направлені на адреси відповідачів вимоги кредитора про погашення у тридцятиденний строк заборгованість перед АТ "Ощадбанк" в розмірі 345 394, 39 грн.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частини перша-третя статті 1281 ЦК України, тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта статті 1281 ЦК України).
Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
У постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року по справі
№ 6-2962цс16, на яку є посилання в касаційній скарзі, наведено правовий висновок, що "чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу "Оформлення права на спадщину"). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця. Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми".
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2018 року у справі № 489/2924/16-ц (провадження № 61-2811св18), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Схожий висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц (провадження № 61-12264св22), на яку є посилання в касаційній скарзі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 645/6151/15-ц (провадження № 14-99цс21), яку вказав заявник в касаційній скарзі, зазначено, що "відповідно до частини другої статті 1282 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У наведеній нормі передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимог. Разом з тим зазначена норма не конкретизує способів звернення стягнення на майно та не передбачає можливості звернути стягнення на майно, отримане спадкоємцями, шляхом визнання на нього права власності за кредитором, а лише встановлює обов`язок суду в разі пред`явлення відповідного позову та доведення його підстав звернути стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі".
У постанові Верховного Суду в складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року в справі № 645/3265/13-ц (провадження № 61-5552свп18) зроблено висновок, що "відповідно до структури ЦК України у книзі першій, розділу І "Основні положення", у статті 16 визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами. Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги. Ані зі змісту, ані з системного аналізу наведеного правила у зв`язку з іншими нормами ЦК України Верховний Суд не має правових підстав зробити висновок, що такий спосіб захисту є єдино можливим. Верховний Суд зробив висновок, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі. Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося".
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження
№ 61-33766сво18) вказано, що "задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Альфа-Банк" суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що має місце порушення права позивача на своєчасне отримання кредитних коштів, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 зобов`язань, а сам обов`язок по поверненню кредитних коштів не є нерозривно пов`язаним з особою померлого боржника, відповідачі є спадкоємцями, розмір заборгованості за договором не перевищує вартість спадкового майна. Крім того, суди вірно вказали, що ПАТ "Альфа-Банк" дізнався про відкриття спадщини лише після свого звернення у лютому 2016 року до суду першої інстанції із позовними вимогами про стягнення з померлого боржника заборгованості, а тому не пропустило строк, встановлений статтею 1281 ЦК України".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зазначено, що:
"55.1. У разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця;
55.2. Спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця;
55.3. Спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки;
55.4. Спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього;
55.5. Кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги;
55.6. Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
56. Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.
57. Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.
58. Поняття "строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців" не тотожне поняттю "позовна давність". Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
59. Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.
60. Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
61. За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.
62. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань".
Стаття 1281 Цивільного кодексу України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса (див. постанову Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 495/1933/15-ц).
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).
Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.
Неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)). Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (див. пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17)).
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України)
У статті 374 ЦПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції, зокрема, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).
У кожному випадку суд апеляційної інстанції повинен перевіряти чи перешкоджає ухвала суду першої інстанції подальшому провадженню у справі. Повноваження суду апеляційної інстанції скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, кореспондуються зі статтею 379 ЦПК України, якою передбачено підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 643/5556/14-ц (провадження № 61-11131сво19)).
У справі, що переглядається:
суди встановили, що між позивачем та ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, було укладено три кредитні договори: від 26 березня 2007 року № 776, від 06 серпня 2007 року № 922, від 26 квітня 2007 року № 825; договором іпотеки, укладеним між цими сторонами 23 квітня 2007 року, забезпечене належне виконання кредитного договору від 26 березня 2007 року № 776, предметом іпотеки за яким є житловий будинок АДРЕСА_1 ; цей будинок також входить до складу спадщини, яку прийнято спадкоємцями ОСОБА_5 у порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК України;
звертаючись до суду з позовом АТ "Ощадбанк" просив у рахунок погашення кредиторської заборгованості за трьома кредитними договорами звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, посилався, крім іншого, як на підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачені статтями 12, 33 Закону України "Про іпотеку", так і одночасно вказував на право кредитора звернути стягнення на майно, яке було передано спадкоємцямв натурі, відповідно до вимог статті 1282 ЦК України;
апеляційний суд обґрунтовано вважав, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині звернення стягнення на спадкове майно - предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами від 06 серпня 2007 року № 922 та від 26 квітня 2007 року № 825 на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки наявність судових рішень про стягнення заборгованості за вказаними договорами зі спадкодавця не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за рахунок майна, яке було передано спадкоємцям в натурі, відповідно до вимог статті 1282 ЦК України;
при відмові у задоволенні позову в частині вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2007 року № 776 суд першої інстанції вважав, що позивачу ще у 2013 році достеменно було відомо про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, а заяву кредитора, на підставі якої й була заведена спадкова справа, банк направив на адресу нотаріальної контори 14 квітня 2015 року. Це свідчить про недотримання передбаченого статтею 1281 ЦК України шестимісячного строку пред`явлення такої вимоги. Заяву Банка до нотаріальної контори від 20 січня 2013 року суд в контексті вимоги кредитора не оцінював;
апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні цих позовних вимог, оскільки вказані зобов`язання не були забезпечені іпотекою спірного майна. Апеляційний суд не врахував, що зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, тому підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми; вказаний житловий будинок, який є предметом іпотеки, також входить і до складу спадщини, яку прийнято спадкоємцями ОСОБА_5 у порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК України. Тому АТ "Ощадбанк", з урахуванням установлених судами обставин, не позбавлений права вимагати звернути стягнення на це майно відповідно до статті 1282 ЦК України;
визначальним за встановлених судами обставин справи є дотримання кредитором визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення вимог до спадкоємців боржника, сплив яких має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань;
апеляційний суд не врахував, що рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі є процесуальним, яке свідчить про те, що суд відповідні позовні вимоги по суті не розглянув, тобто в цій частині є ухвалою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. Тому апеляційний суд, при скасуванні такого рішення, позбавлений можливості вирішити по суті позовні вимоги, які суд першої інстанції не вирішував, а мав направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про розгляд по суті позовних вимог в частині звернення стягнення на спадкове майно - предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами від 06 серпня 2007 року № 922 та від 26 квітня 2007 року № 825, а позовні вимоги в іншій частині є пов`язаними.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Тому оскаржені судові рішення належить скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції
Оскільки встановлено підстави для скасування постанови апеляційного суду, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.