Постанова
Іменем України
12 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 149/2603/22
провадження № 61-11964св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко І. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Громадська організація "Садівниче товариство "Дачний",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Структурна одиниця "Хмільницькі електричні мережі" Акціонерного товариства "Вінницяобленерго", ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Гайворонського Р. В., який діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 травня 2023 року в складі судді Гончарук-Аліфанової О. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 липня 2023 року в складі колегії суддів Міхасішина І. В., Оніщука В. В., Сопруна В. В.
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Громадської організації "Садівниче товариство "Дачний" (далі ГО "СТ "Дачний"), треті особи: Структурна одиниця "Хмільницькі електричні мережі" Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (далі - Структурна одиниця "Хмільницькі електричні мережі"), ОСОБА_2, про оскарження приписів ГО "СТ "Дачний", заборону відключення електропостачання, визнання переслідування та абсурдності таких дій зі сторони відповідача, в якому просила суд:
- визнати, що об`єкт, абонентом якого є ОСОБА_1 та який знаходиться на дачі СТ "Бадьорість" № 51, відповідає нормам нормативних документів електробезпеки та придатний до експлуатації відповідно до документів, виданих Структурною одиницею "Хмільницькі електричні мережі";
- заборонити відключення електричної енергії абоненту ОСОБА_1, що знаходиться на дачі СТ "Бадьорість" № 51 зі сторони ГО "СТ "Дачний";
- визнати переслідуванням та абсурдними діями зі сторони ГО СТ "Дачний", які пов`язані з електробезпекою вищезазначеного об`єкта до абонента ОСОБА_1 та пов`язані із відключенням електричної енергії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, не дивлячись на наявність постанови Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року, якою визнано дії відповідача щодо відключення будинку позивачки від електроенергії неправомірними, ГО "СТ "Дачний" чинить дії для повторного та безпідставного відключення позивачки від електроенергії.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанцій та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 березня 2023 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 11 липня 2023 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГО "СТ "Дачний", треті особи: Структурна одиниця "Хмільницькі електричні мережі", ОСОБА_2 про оскарження приписів ГО "СТ "Дачний" і заборони відключення електропостачання ОСОБА_1, визнання переслідуванням та абсурдності таких дій зі сторони відповідача, закрито, у зв`язку з відмовою позивача від позову.
Вирішено питання щодо повернення ОСОБА_1 50 % сплаченого судового збору у розмірі 1 488,60 грн (одна тисяча вісімдесят вісім гривень 60 копійок).
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, перевіривши, що представник позивачки адвокат Гайворонський Р. В. не обмежений у повноваженнях на подання заяви про відмову від позову, та такі дії адвоката не суперечать інтересам позивачки, а є реалізацією її процесуальних прав дійшов до висновку, що справа підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.
Також суд роз`яснив сторонам наслідки закриття провадження у справі, визначені частиною другою статті 256 ЦПК України, якою передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивачки від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 серпня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник адвокат Гайворонський Р. В. звернулась з касаційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати частково ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 липня 2023 року та прийняте рішення, яким закрити провадження у цій справі відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 255 ЦПК України.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга, мотивована тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області звернувся до експертної установи для отримання роз`яснень щодо поданого позову.
У відповіді ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" вказав на ряд питань, які потрібно вирішити для проведення експертизи.
Представник позивачки, звернувшись до компетентних органів, отримав відповіді, які не допомогли у вирішенні спору, тоді було прийнято рішення про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову та відповідне клопотання направлено до суду першої інстанції.
Заявник вказує, що закривши провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України, суд позбавив позивачку права повторного звернення до суду з позовом.
Звертає увагу, що стороною позивачки було подано заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України
Зазначає, що суди попередніх інстанцій не роз`яснили стороні позивачки підстави та наслідки закриття провадження у справі, не навели правових підстав такого закриття за пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України, а не за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, як зазначено у заяві представника ОСОБА_1 адвоката Гайворонського Р. В. від 03 травня 2023 року.
Доводи відзивів на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу третя особа ОСОБА_2 просить касаційну скаргу задовольнити з підстав, які викладені у касаційній скарзі.
ГО "СТ "Дачний" у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 травня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 липня 2023 року без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 серпня 2023 року, суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено ОСОБА_3, суддями, які входять до складу колегії, визначено
Антоненко Н. О., Дундар І. О .
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
20 жовтня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
03 листопада 2023 року у касаційному провадженні № 61-11964св23 на підставі повідомлення судді ОСОБА_3 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено ОСОБА_3, суддями, які входять до складу колегії, Дундар І. О., Крата В. І.
18 грудня 2023 року у касаційному провадженні № 61-11964св23 на підставі службової записки ОСОБА_3 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено ОСОБА_3, суддями, які входять до складу колегії, визначено Гудиму Д. А., Краснощокова Є. В.
23 квітня 2024 року у зв`язку з відставкою судді Верховного Суду ОСОБА_3 у касаційному провадженні № 61-11964св23 на підставі службової записки секретаря Другої судової палати Червинської М. Є. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено Сердюка В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено Карпенко С. О., Фаловську І. М.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що Гайворонський Р. В. представляв інтереси позивачки ОСОБА_1 у Хмільницькому міськрайонному суді Вінницької області на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 26 вересня 2022 року за № 312 (далі - доручення), виданого відповідно до наказу Козятинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 26 вересня 2022 року № 283/02-10 (а. с.227).
Зазначене доручення не містить застережень щодо повноважень адвоката Гайворонського Р. В. на подання заяви про відмову від позову.
Отже, адвокат Гайворонський Р. В. був наділений повноваженнями, які надані законом позивачці, та будь-яких обмежень повноважень у представництві позивачки ОСОБА_1 не мав, зокрема щодо подання заяви про відмову від позову.
03 травня 2023 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Гайворонський Р. В. у межах наданих повноважень подав до суду заяву про відмову від позову, в якій просив прийняти відмову від позову та вирішити питання про повернення судового збору з державного бюджету (т. 1, а. с. 244-245).
Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 травня 2023 року суд прийняв відмову від позову, подану представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Гайворонським Р. В., а провадження у справі закрив на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України. Також суд першої інстанції вирішив питання про повернення позивачці ОСОБА_1 50 % судового збору у розмірі 1 488,00 грн з державного бюджету ( т. 1, а. с. 248).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей.
Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
При цьому учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Статтею 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої, третьої та четвертої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Згідно із частинами першою та другою статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Тобто за змістом наведених норм у разі існування певних обмежень повноважень представника, інформація про це повинна міститись у виданій довіреності, ордері або угоді.
За статтею 182 ЦПК України під час розгляду справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому ЦПК України. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.
Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, підстави заяви (клопотання, заперечення) (пункт 5 частина перша статті 183 ЦПК України). За частиною другою статті 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником або його представником.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи (постанова Верховного Суду від 26 липня 2024 року у справі № 442/2335/21, провадження № 61-5049св24).
Стаття 255 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав закриття провадження у справі, до яких належать підстави, визначені частиною першою вказаної статті:
1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
2) відсутній предмет спору;
3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;
4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;
5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;
6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу;
7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (частина друга статті 255 ЦПК України).
Відповідно до абзацу першого, частини першої, частини другої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
У справі, що переглядається:
- адвокат Гайворонський Р. В. представляв інтереси позивачки ОСОБА_1 у Хмільницькому міськрайонному суді Вінницької області на підставі доручення № 312 для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 26 вересня 2022 року, виданого відповідно до наказу Козятинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 26 вересня 2022 року № 283/02-10 (надалі - доручення) (а. с.227);
- доручення не містить застережень щодо повноважень адвоката Гайворонського Р. В. на подання заяви про відмову від позову;
- адвокат Гайворонський Р. В. був наділений повноваженнями, які надані законом позивачці, та будь-яких обмежень повноважень у представництві позивачки ОСОБА_1 не мав, зокрема щодо подання заяви про відмову від позову;
- 03 травня 2023 року позивачкою ОСОБА_1 до суду першої інстанції подано заяву про розгляд справи за її відсутності (т. 1, а. с. 246);
- 03 травня 2023 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Гайворонський Р. В. у межах наданих повноважень подав до суду першої інстанції заяву про відмову від позову, в якій просив прийняти відмову від позову та вирішити питання про повернення судового збору з державного бюджету.
Отже, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, перевіривши відповідно до наданого доручення повноваження адвоката Гайворонського Р. В. як представника позивачки ОСОБА_1, дійшов правильного висновку про задоволення заяви про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України, поданою представником ОСОБА_1 адвокатом Гайворонським Р. В. в її інтересах, що відповідає обставинам справи та нормативно-правовій кваліфікації підстав заяви про закриття провадження у справі.
Крім того, суд першої інстанції, закриваючи ухвалою від 03 травня 2023 року провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України, навів підстави та роз`яснив наслідки такого закриття та вирішив питання про повернення ОСОБА_1 з державного бюджету згідно із частиною другою статті 255 ЦПК України 50 % суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви.
Отже, колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги посилання заявника про те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не роз`яснив стороні позивачки підстави та наслідки закриття провадження, оскільки оскаржувані судові рішення містять описову частину із зазначенням суті клопотання, викладеного у заяві про відмову від позову та закриття провадження у справі, а також його обґрунтування із зазначенням мотивів, з яких суд першої інстанції дійшов таких висновків, і закону, яким керувався місцевий судпід час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Крім того, колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги заявника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не навели правових підстав закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою представника позивачки від позову відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки представник ОСОБА_1 адвокат Гайворонський Р. В. у заяві від 03 травня 2023 року просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову, при цьому пославшись у заяві на пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України як правову підставу такого закриття.
Колегія суддів також звертає увагу, що конструкція статті 255 ЦПК України не містить частини четвертої, на яку помилково посилається заявник.
Виходячи з наведеного, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі заяви, поданої її представником адвокатом Гайворонським Р. В. на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України, тобто у зв`язку з відмовою позивачки від позову, а, отже, й не дають підстав вважати неправильним застосування судами норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Подання заяви про відмову від позову є реалізацією позивачем його диспозитивних прав, передбачених нормами ЦПК України.
За наведених обставин колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.