ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 638/5469/23
провадження № 61-5592св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. О. Морозова",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Кремениця Руслан Миколайович, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 березня 2024 року у складі колегії суддів Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. О. Морозова" (далі - ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. О. Морозова"), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. О. Морозова" від 17 травня 2023 року
№ 41-у про звільнення ОСОБА_1 ;
- поновити позивача на посаді начальника відділу охорони або на іншій вакантній рівнозначній посаді з дати звільнення - 23 травня 2023 року;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (за час незаконного звільнення працівника) з 23 травня 2023 року до дати винесення судового рішення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Дзержинський районний суд міста Харкова ухвалою від 13 листопада
2023 року (у складі судді Смирнової В. А.) позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі частини третьої статті 257 ЦПК України.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач повторно не з`явився до суду без поважних причин, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 19 березня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 листопада 2023 року відмовив на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що заявник на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного суду від 04 березня 2024 року про залишення його апеляційної скарги без руху не подав заяву із обґрунтуванням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційний суд керувався тим, що 25 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та Саніним А. О. укладено договір б/н про надання правової допомоги, на підставі якого 06 червня 2023 року Санін А. О. було видав ордер серії АХ №1134301 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 .
Доказів того, що вказаний договір про надання правової допомоги від 25 квітня 2023 року розірвано чи припинено матеріали справи не містять. ОСОБА_1 та його представник Андрощук Б. М. таких доказів не надали.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважала, що Санін А. О. на час розгляду справи в суді є представником позивача.
Враховуючи те, що копію ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 листопада 2023 року було надіслано представнику позивача Саніну А. О., який приймав участь у суді першої інстанції, в його електронний кабінет та доставлено 17 листопада 2023 року, про що свідчить довідка (повідомлення) суду, відповідно до частин шостої, сьомої статті 272 ЦПК України ОСОБА_1 та його представник Санін А. О. були належним чином обізнані про існування оскаржуваного судового рішення 17 листопада 2023 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат
Кремениця Р. М., просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись напорушення норм процесуального права.
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення апеляційним судом норм процесуального права).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки
02 жовтня 2023 року між адвокатом Саніним А. О. та ОСОБА_1 укладений додатковий договір до договору про надання правової допомоги від 25 квітня 2023 року, відповідно до умов якого сторони вирішили достроково припинити дію договору від 25 квітня 2023 року про надання правової допомоги шляхом його розірвання з моменту набрання чинності цим додатковим договором № 1 (02 жовтня 2023 року).
Висновок апеляційного суду про те, що матеріали справи не містять доказів припинення договору про надання правової допомоги від 25 квітня 2023 року, укладеного між адвокатом Саніним А. О. та ОСОБА_1, а також те, що їх не надано заявником та адвокатом Андрощуком Б. М. до апеляційного суду, є безпідставним і необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.
Отже, ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню як незаконна та необґрунтована.
Доводи інших учасників справи
У травні 2024 року ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. О. Морозова" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.
Рух справи у суді касаційної інстанції
У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Кремениця Р. М., на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 березня 2024 року.
Верховний Суд ухвалою від 29 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував з Дзержинського районного суду міста Харкова матеріали цивільної справи № 638/5469/23.
У травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 15 серпня 2024 року справу призначив до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У частинах першій, третій статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення
у справі "Дія 97" проти України", заява № 19164/04, від 21 жовтня 2010 року).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається
ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів
цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У Рішенні від 08 квітня 2015 року у справі № 3-рп/2015 Конституційний Суд України зробив висновок проте, що право на судовий захист включає в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань, у тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
ЄСПЛ неодноразово зауважував, що:
"вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження" (рішення у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03, від 03 квітня 2008 року);
"одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами" (рішення у справі "Устименко проти України", заява № 32053/13, від 29 жовтня 2015 року);
"Тоді як вирішення питання про будь-яке поновлення строку на оскарження належить саме до повноважень національних судів, такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку. У цій справі провадження було відновлено після затримки у шість місяців, що є суттєво меншим періодом, аніж затримки у понад два роки та один рік відповідно у згаданих справах "Пономарьов проти України" та "Устименко проти України". Проте це не означає, що у цій справі для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ВССУ користувався необмеженою свободою розсуду, розглядаючи питання про відновлення провадження за поданою із запізненням касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області. ВССУ повинен був застосовувати відповідні процесуальні норми згідно з принципом юридичної визначеності. З цього випливає, що ВССУ просто погодився з аргументом заступника прокурора про порушення строку з "поважних причин", оскільки про рішення Апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року він дізнався зі звернення одного з опонентів заявника, поданого до прокуратури 04 квітня 2012 року, і задовольнив його клопотання про поновлення строку. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування щодо відновлення провадження у справі заявника" (рішення у справі "Сабадаш проти України", заява № 28052/13, від 23 липня 2019 року).
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У частині першій статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Тлумачення змісту частини другої статті 121, статті 185, статті 357 ЦПК України свідчить, що якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги у строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається (див. постанову Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 524/11220/21 (провадження № 61-6716св23)).
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
06 червня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діяв адвокат Санін А. О., через підсистему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. О. Морозова" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а. с. 1-19);
Дзержинський районний суд міста Харкова ухвалою від 13 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі частини третьої статті 257 ЦПК України (а. с. 131, 132).
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, 12 лютого 2024 року ОСОБА_1, в інтересах якого діяв адвокат Андрощук Б. М., через підсистему "Електронний суд" подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Також в апеляційній скарзі заявник вказував, що ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 листопада 2023 року позивач не отримував, а його представник адвокат Андрощук Б. М. вперше ознайомився з нею 02 лютого 2024 року, тому строк пропущений з поважних причин та підлягає поновленню (а. с. 139-160);
Харківський апеляційний суд ухвалою від 04 березня 2024 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику надати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 13 листопада 2023 року із зазначенням інших поважних причин його пропуску та доказів на підтвердження цих обставин. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали (а. с. 176).
Залишаючи без руху апеляційну скаргу, апеляційний суд керувався тим, що копія ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 листопада 2023 року була надіслана представнику позивача адвокату Саніну А. О., який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, до його електронного кабінету та доставлена 17 листопада 2023 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документа.Апеляційну скаргу заявник подав 12 лютого 2024 року і не обґрунтував наявність обставин, які об`єктивно перешкоджали йому у поданні апеляційної скарги у період з 17 листопада 2023 року до 12 лютого 2024 року.
13 березня 2024 року до апеляційного суду на виконання вимог ухвали суду від 04 березня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 адвоката Андрощука Б. М. надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому заявник посилався на те, що 02 жовтня 2023 року між адвокатом Саніним А. О. та ОСОБА_1 укладений додатковий договір до договору про надання правової допомоги від 25 квітня 2023 року, відповідно до умов якого сторони вирішили достроково припинити дію договору від 25 квітня 2023 року про надання правової допомоги шляхом його розірвання з моменту набрання чинності цим додатковим договором № 1 (02 жовтня 2023 року). Разом із тим направлення 17 листопада 2023 року судом першої інстанції копії ухвали суду від 13 листопада 2023 року адвокату Саніну А. О. не свідчить про вручення її позивачеві ОСОБА_1, оскільки станом на 17 листопада 2023 року адвокат Санін А. О. вже не був представником ОСОБА_1 (а. с. 178, 179).
Дослідивши клопотання ОСОБА_1, яке подав адвокат Андрощук Б. М., апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки у ньому належних обставин для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначено не було, тому у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якого діяв адвокат Андрощук Б. М., на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 листопада 2023 року слід відмовити.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд визнав обставини, на які посилається представник ОСОБА_1 адвокат Андрощук Б. М. як на причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 листопада 2023 року, неповажними.
Апеляційний суд керувався тим, що 25 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Саніним А. О. укладений договір про надання правової допомоги, на підставі якого 06 червня 2023 року Саніним А. О. видано ордер серії АХ № 1134301 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1, пунктом 4.1 якого передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (а. с. 8, 10).
Апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів про те, що вказаний договір про надання правової допомоги від 25 квітня 2023 року розірвано чи припинено. ОСОБА_1 та його представник Андрощук Б. М. таких доказів не надали.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду виснувала, що відсутні підстави, які б свідчили про те, що Санін А. О. на час розгляду справи в суді не є представником позивача.
Верховний Суд вважає такий висновок передчасним огляду на таке.
У матеріалах справи міститься копія листа-відповіді адвоката Саніна А. О. від 06 лютого 2024 року, який адресований адвокату Андрощуку Б. М. та в якому зазначено, що договір про надання правової допомоги між адвокатом Саніним А. О. та ОСОБА_1 розірваний 02 жовтня 2023 року за взаємною згодою, що підтверджується додатковим договором від 02 жовтня 2023 року до договору про надання правової допомоги від 25 квітня 2023 року (а. с. 157). Вказаний лист доданий до апеляційної скарги (а. с. 153).
В матеріалах справи знаходиться копія додаткового договору до договору про надання правової допомоги від 25 квітня 2023 року про дострокове припинення дії договору від 25 квітня 2023 року (а. с. 178, 179).
Разом з тим апеляційний суд вказав, що матеріали справи не містять доказів того, що договір про надання правової допомоги, укладений 25 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Саніним А. О., розірваний чи припинений.
Апеляційний суд не надав оцінки вказаним документам в сукупності та не мотивував у достатньому обсязі своє судове рішення, тому висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у цій справі колегія суддів вважає передчасним, оскільки є недостатньо обґрунтованим для ухвалення законного та справедливого судового рішення.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.
Враховуючи принцип пропорційності, з урахуванням характеру спірних правовідносин, вказані докази, які містяться в матеріалах справи, зокрема, додатковий договір від 02 жовтня 2023 року до договору про надання правової допомоги від 25 квітня 2023 року, договір про дострокове припинення дії договору від 25 квітня 2023 року, а також клопотання заявника про поновлення строку на апеляційне оскарження у сукупності з іншими поясненнями ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. О. Морозова", підлягають оцінці.
Апеляційному суду під час нового розгляду справи необхідно врахувати наведене та надати належну оцінку всім поданим сторонами доказам у їх сукупності із встановленими обставинами справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та аргументам, наведених сторонами у своїх запереченнях.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку із чим підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду.