ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 622/1056/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Случа О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 (головуючий - Крестьянінов О.О., судді - Пуль О. А., Фоміна В. О.) і рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 (суддя Шарко Л.В.) у справі
за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради
до: 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 2. ОСОБА_1,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Селянського (фермерського) господарства "Цилюрик",
про визнання наказу незаконним, договору недійсним, скасування реєстрації та повернення ділянки
(за участю представників: прокурор - Костюк О.В., відповідача - Халабурдін С.В.)
Обставини встановлені судами
1. 23.01.1998 зареєстровано Селянське (фермерське) господарство "Цилюрик" (далі - СФГ Цилюрик"), власником та керівником якого є ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач-2).
2. Наказом ГУ Держземагенства у Харківській області від 15.10.2014 №2712-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області, орієнтовним розміром 71 га (з них земельна ділянка №1 - 50 га, земельна ділянка № 2 - 8 га, земельна ділянка № 3 - 13 га) для ведення фермерського господарства.
3. Наказом ГУ Держземагенства у Харківській області від 22.12.2014 №3566-СГ (далі - Наказ № 3566-СГ) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства; ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:04:001:0761 площею 50 га (далі - земельна ділянка 50 га) для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
4. На підставі Наказу №3566-СГ 14.01.2015 між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки 50 га строком на 49 років.
5. Також 14.01.2015 між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322655100:05:002:0912 загальною площею 13 га (далі - земельна ділянка 13 га) строком на 49 років. Відповідно до пункту 17 договору оренди передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 22.12.2014 №3567-СГ.
6. Право оренди відповідача-2 обох земельних ділянок зареєстровано 14.01.2015.
7. Після укладання вказаних договорів оренди ОСОБА_1 . фермерське господарство не створював, на підставі договорів суборенди від 29.01.2015 передав земельні ділянки 50 га та 13 га в суборенду СФГ "Цилюрик".
8. В органах Державної фіскальної служби за ОСОБА_1 обліковуюється три договори оренди земельних ділянок площею 8 га, 13 га та 50 га.
9. Крім того, у користуванні СФГ "Цилюрик" також перебуває земельна ділянка, надана ОСОБА_2 для створення і ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серія ХР-13-00-000879, виданого ОСОБА_2 згідно з розпорядженням райдержадміністрації Золочівського району від 14.03.1997.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
10. Прокурор Богодухівської окружної прокуратури Харківської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради (далі - Рада, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Держгеокадастр, відповідач-1) та ОСОБА_1 про: (1) визнання незаконним та скасування Наказу №3566-СГ; (2) визнання недійсними договорів від 14.01.2015 оренди земельних ділянок 50 га та 13 га та скасування їх державної реєстрації; (3) зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельні ділянки 50 га та 13 га до комунальної власності Ради.
11. Позов мотивований тим, що при зверненні із заявою про надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 не надав документ на підтвердження наявності у нього аграрної освіти, не підтвердив наявність необхідної матеріально-технічної бази для обробітку землі, не зазначив дані про членів сім`ї. Із часу укладення договорів оренди від 14.01.2015 фермерське господарство не створив, а передав спірні земельні ділянку в суборенду Селянському фермерському господарству "Цилюрик" (далі - СФГ "Цилюрик").
12. Прокурор також звертав увагу на те, що раніше ОСОБА_1 у власність вже надавалася земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та у користування СФГ "Цилюрик" для створення і ведення фермерського господарства. Таким чином, дії ОСОБА_1 спрямовані на розширення площі земельних ділянок СФГ "Цилюрик" за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
13. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 в позові відмовлено.
14. Суд першої інстанції констатував, що вимога про скасування Наказу №3566-СГ пред`явлена державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Держеокадастру), що не відповідає вимогам частини 1 статті 45 ГПК України, при цьому така вимога є неефективним способом захисту, оскільки її задоволення не призведе до поновлення прав держави. Оскільки договори оренди від 14.01.2015 є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування Наказу №3566-СГ, то такі правочини визнанню недійсними також не підлягають, що у свою чергу виключає задоволення позовної вимоги про повернення земельних ділянок.
15. Разом з тим суд визнав поважними наведені прокурором причини пропуску строку позовної давності.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
16. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 рішення суду першої інстанції скасовано (з підстав прийняття рішення про права та інтереси СФГ "Цилюрик", яке не було залучено до участі у справі). Ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності.
17. Апеляційний суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог прокурора в частині визнання недійсними договорів оренди від 14.01.2015, скасування їх державної реєстрації та повернення земельних ділянок державі з огляду на порушення встановленого статтями 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" порядку надання земельних ділянок в користування відповідачу-2 з підстав, наведених прокурором в позові. Також апеляційний суд констатував, що договори оренди від 14.01.2015 є оспорюваними правочинами, а отже підлягають визнанню недійсними відповідно до вимог статей 203, 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а спірні земельні ділянки - поверненню державі.
18. Проте суд встановив, що прокурор був обізнаний про порушення прав держави у спірних правовідносинах щонайменше з вересня 2016 року, тоді як держава в особі відповідного органу дізналася про наявні обставини з часу прийняття Наказу № 3566-СГ та укладення договорів оренди від 14.01.2015. Отже, прокурор пропустив строк для звернення до суду із даним позовом без поважних причин, а тому право держави не підлягає захисту у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.
Касаційна скарга
19. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в позові про визнання недійсним договорів оренди, скасування їх державної реєстрації та про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
20. Також у тексті касаційної скарги прокурор просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
21. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення:
- статей 261, 267, 391 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц;
- частини 2 статті 215, частин 1, 2 статті 228 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23;
- статей 14, 73, 74, 162, 237 ГПК України стосовно принципу "jura novit curia" ("суд знає закони") без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20;
- статей 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 15.01.2020 у справі № 627/1351/18, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 17.09.2020 у справі № 917/1416/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20;
- статті 391 ЦК України без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23.
22. Скаржник вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що договори оренди від 14.01.2015 є оспорюваними правочинами, оскільки обставини, із якими пов`язується недійсність зазначених правочинів в силу положень частин 1, 2 статті 228 ЦК України, характеризує їх як нікчемні правочини. Відповідно позов прокурора про повернення земельних ділянок є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто є негаторним, а тому позовна давність не підлягала застосуванню до обох заявлених прокурором вимог.
23. Клопотання про передачу справи на Велику Палату Верховного Суду мотивовано тим, що справа містить виключну правову проблему щодо нікчемності договорів оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, яка надавалась в оренду для ведення фермерського господарства у позаконкурентний спосіб і є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування норм статей 1, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 ЗК України, частини 2 статті 215, частини 2 статті 228, статей 261, 267, 391 ЦК України.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
24. Держгеокадастр у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувану постанову залишити без змін з мотивів, наведених судом апеляційної інстанції.
25. ОСОБА_1 у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.
Позиція Верховного Суду
26. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Головним аргументом прокурора в касаційній скарзі є те, що договори оренди від 14.01.2015 є не оспорюваними правочинами, як помилково зазначив суд апеляційної інстанції, а нікчемними, недійсність яких встановлена законом.
28. Верховний Суд відхиляє такий аргумент скаржника, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та зазначає про таке.
29. У статті 31 ЗК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
30. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.
31. Положеннями частин 2, 3 статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
32. У свою чергу стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею, матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
33. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду в постановах від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Законом України "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Закон № 973-IV) як спеціального щодо статті 123 ЗК України.
34. За змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV, заява громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.
35. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.
36. В іншому випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.
37. Закон № 973-IV передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми даного Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.
38. Можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації відповідно до вимог статті 8 Закону № 973-IV, без проведення земельних торгів, діючим законодавством України як на момент прийняття Наказу №3566-СГ, так і на даний час, не передбачена.
39. Таким чином, передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення фермерського господарства та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення земельного банку вже існуючого фермерського господарства.
40. Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 та від 15.01.2020 у справі № 627/1351/18 наголошено, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладанням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для реєстрації останнього, натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.
41. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1, звертаючись до Держгеокадастру із заявою про отримання земельної ділянки, мав на меті не створення нового фермерського господарства, а розширення земельного банку вже існуючого СФГ "Цилюрик", власником якого він є.
42. Вказане підтверджується, зокрема, тим, що після укладання договорів оренди від 14.01.2015 ОСОБА_1 не створив фермерське господарство, а передав спірні земельні ділянки в суборенду СФГ "Цилюрик" з метою обходу останнім обов`язкової процедури небуття в оренду земельних ділянок - земельних торгів.
43. Беручи до уваги викладене, а також зважаючи на підстави та зміст позову прокурора, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обгрунтованість позовних вимог.
44. Щодо доводів прокурора про нікчемність договорів оренди від 14.01.2015, то об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 вже звертала увагу на деякі аспекти розмежування оспорюваного правочину та нікчемного правочину, зокрема як такого, що порушує публічний порядок та наголосила на необхідності достеменного встановлення судом того, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин) чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок.
45. Так, Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (далі - Закон № 1012-VIII) який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до частини 2 статті 134 ЗК України шляхом викладення абзацу 16 в такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва". Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
46. При цьому положеннями пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1012-VIII визначено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 134 ЗК України, що виключаються цим Законом.
47. Отже, фізичні та юридичні особи, які до набрання чинності Законом № 1012-VIII у встановленому земельним законом порядку отримали дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів.
48. Наведене свідчить про помилковість доводів прокурора про те, що договори оренди від 14.01.2015 є нікчемними, а відповідно позовна давність не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідно до встановлених фактичних обставин справи ОСОБА_1 отримав спірні земельні ділянки до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.
49. Однак обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що у цьому разі було здійснено судом апеляційної інстанції. Таким чином, договори оренди від 14.01.2015 є оспорюваними правочинами, а відповідно суд у цьому разі повинен були досліджувати й початок перебігу позовної давності.
50. Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21 та від 09.04.2024 у справі № 629/6198/21, від 21.05.2024 у справі №622/1061/21.
51. За таких обставин наведена прокурором підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження під час касаційного розгляду справи.
52. Верховний Суд також дійшов висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.
53. Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
54. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини 5 статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
55. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
56. Верховний Суд, оцінивши доводи скаржника, дійшов висновку, що ця справа не містить виключної правової проблеми і така передача не є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, адже спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом № 1012-VIII, норми якого є чіткими та зрозумілими, а судова практика Верховного Суду щодо застосування цього закону у подібних правовідносинах є усталеною.
57. Оскільки доводи скаржника щодо позовної давності обґрунтовані виключно нікчемністю договорів оренди від 14.01.2015, Верховний Суд не перевіряє правильність застосування апеляційним судом норм матеріального права щодо позовної давності.