ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/241/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача (прокуратури) - Валевач М. М. (за посвідченням),
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - не з`явилися,
відповідача-3 - не з`явилися,
третьої особи - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 (головуючий - Медуниця О. Є., судді Гребенюк Н. В., Чернота Л. Ф.) у справі
за позовом заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області
до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,
2) ОСОБА_1,
3) Фермерського господарства "Ранг",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2, - Фермерського господарства "Приоскільне",
про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди, суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації та повернення земельної ділянки.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 29.01.2020 заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (далі -прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Управління, відповідач-1, орендодавець), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач-2, орендар) і Фермерського господарства "Ранг" (далі - ФГ "Ранг", відповідач-3, суборендар) про:
1) визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області (далі - ГУ Держземагенства у Харківській області) від 26.09.2014 № 2305-СГ "Про передачу в оренду земельної ділянки" (далі - наказ № 2305-СГ, оспорюваний наказ);
2) визнання недійсним укладеного 21.11.2014 між ГУ Держземагенства у Харківській області, правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Харківській області, та ОСОБА_1 договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 17,0080 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області (далі - договір оренди від 21.11.2014, оспорюваний договір оренди), та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки;
3) визнання недійсним укладеного 06.01.2017 між ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 17,0080 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області (далі - договір суборенди від 06.01.201 /, оспорюваний договір суборенди), та скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки;
4) зобов`язання ОСОБА_1 та ФГ "Ранг" повернути земельну ділянку площею 17,0080 га та вартістю 418 612,17 грн, кадастровий номер 6323783000:02:000:0610, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області (далі - спірна земельна ділянка), державі в особі Управління, посилаючись на положення статей 21,203, 215, 228, 236, 267, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 22, 116, 122- 124, 134, 152, 155, 186, 210 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство", статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що:
1) розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду спірної земельної ділянки, ГУ Держземагентства у Харківській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в останнього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт передачі відповідачем-2 як фізичною особою спірної земельної ділянки в суборенду ФІ "Ранг" незважаючи на те, що ОСОБА_1 09.09.2016 зареєстровано Фермерське господарство "Приоскільне" (далі - ФГ "Приоскільне", третя особа);
2) ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в оренду отримав 8 земельних ділянок загальною площею 158,0579 га, які в подальшому також були передані в суборенду ФГ "Ранг", відповідно дії ОСОБА_1 були спрямовані на додаткове отримання суборендарем у користування спірної земельної ділянки за спрощеною процедурою - без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачено статтями 124, 134 ЗК України, а сам орендар не мав жодних намірів на використання земель за цільовим призначенням.
Також прокурор подав клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності та поновлення строку звернення до суду з тих підстав, що:
1) прокурор не є учасником спірних правовідносин, а з документів, які наявні у загальному доступі, у т. ч. даних Публічної кадастрової карти на офіційному веб-сайті, викладені в позові порушення законодавства не вбачаються;
2) зазначені вище порушення прокурором виявлено лише за результатами опрацювання листа і У Держгеокадастру у Харківській області від 11.10.2017 № 10-20-14-14673/0/19-17 та доданих до нього документів, які Ізюмська місцева прокуратура отримала 26.10.2017.
Водночас, на обґрунтування наявності підстав для здійснення самостійного представництва інтересів держави в цьому випадку прокурор посилається на необхідність припинення незаконної діяльності органу виконавчої влади, що призвело до незаконної (без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону)) передачі у користування ОСОБА_1, а згодом у суборенду ФГ "Ранг", та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників. Оскільки орендодавець є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в т. ч. законності укладення цивільно-правових угод із цих питань, а також відповідачем-1 у цій справі, тому прокурор самостійно звернувся з цим позовом до суду.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2020 (суддя Калініченко Н. В.) позов задоволено повністю з тих мотивів, що ОСОБА_1, отримавши в оренду за неконкурентною процедурою спірну земельну ділянку та створивши фермерське господарство, не здійснював підприємницьку діяльність на ній, а передав її в суборенду ФГ "Ранг", що призвело до невиправданого штучного використання процедури створення фермерського господарства з метою спрощеного пільгового одержання в користування земель державної власності в обхід передбаченої законом обов`язкової процедури - земельних торгів.
При цьому місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в цій справі прокурор є самостійним позивачем, оскільки ГУ Держгеокадастру у Харківській області є одним із співвідповідачів, наказ якого оскаржується з підстав недотримання вимог законодавства в частині надання в оренду земельної ділянки. Зважаючи на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави та обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Управління одним із співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його наказу, суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження прокурором підстав для самостійного захисту законних інтересів держави за вимогами, які викладені в позові.
4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2020 скасовано та залишено без розгляду позовну заяву прокурора в цій справі.
Постанова аргументована посиланням на положення статті 215 ЦК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статей 4, 53, 226, 275, 278 ГПК України, застосовуючи які, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову прокурора без розгляду з огляду на те, що:
1) наказ № 2305 СГ було реалізовано шляхом укладення з ОСОБА_1 договору оренди від 21.11.2014, після державної реєстрації якою відповідчачем-2 засновано ФГ "Приоскільне", внаслідок чого заявлена у цій справі вимога про визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу не є обов`язковою для реалізації права на захист;
2) ГУ Держгеокадастру у Харківській області, будучи стороною за договором оренди від 21.11.2014, не позбавлене права звернутися до суду з позовом про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди та суборенди, незважаючи на наявність оспорюваного наказу про передачу в оренду спірної земельної ділянки, та навести підстави, за яких вважало би видачу такого наказу незаконним, у зв`язку з чим безпідставними є доводи прокурора про відсутність у цій справі органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави в спірних правовідносинах, що свідчить про наявність передбачених пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України підстав для залишення без розгляду позову прокурора (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 922/534/19 (за участю тих самих сторін) зі спору, що виник із подібних правовідносин);
3) прокурор повинен був дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо вказана особа (ГУ Держгеокадастру у Харківській області) протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора самостійно не звернулася до суду з позовом, то це було би достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності та, як наслідок, для звернення прокурора із позовом;
4) матеріали справи не містять доказів щодо попереднього звернення прокурора до Управління з повідомленням про намір звернення до суду з цим позовом в порядку, передбаченому частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", тому, враховуючи невиконання зазначених вимог закону, прокурор при зверненні до суду з цим позовом не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що під час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статті 131і Конституції України, статті 188 ЗК України, статей 45, 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктів 1, 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення № 15), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, від 12.01.2021 у справі № 922/526/19 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16.
Крім того, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник вважає, що на порушення вимог статті 11 та частини 4 статті 236 цього Кодексу апеляційний суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин помилково врахував висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховною Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи
7. ФГ "Ранг" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 та ФГ "Приоскільне" не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2021 відкрию касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 922/241/20 та зупинено касаційне провадження в цій справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 922/1830/19.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2023 касаційне провадження у справі № 922/241/20 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 зупинено до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.
Ухвалою від 07.09.2023 судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу № 925/1133/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Великою Палатою Верховного Суду 11.06.2024 ухвалено постанову у справі № 925/1133/18, яку було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.07.2024.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2024 поновлено касаційне провадження у справі № 922/241/20 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.09.2024.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. Наказом № 2305-СГ передбачено надати ОСОБА_1 в оренду спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
21.11.2014 між ГУ Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами пунктів 1, 15 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, яка знаходиться (розташована) за межами населеного пункту села Кіндрашівка на території Кубинського району Харківської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерською господарства.
10. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворено, зокрема, ГУ Держгеокадастру у Харківській області шляхом реорганізації ГУ Держземагенства у Харківській області.
16.05.2016 між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди від 21.11.2014, в якій викладено пункт 5 договору (визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки) та пункт 9 (орендна плата) в новій редакції, а також виключено пункт 33 (обов`язки орендаря) та пункт 38 (підстави припинення дії договору оренди).
11. 07.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання згоди на передачу спірної земельної ділянки в суборенду для ведення фермерського господарства.
13.12.2016 Управління видало наказ № 14383-СГ, яким надало згоду ОСОБА_1 на передачу спірної земельної ділянки в суборенду.
12. 06.01.2017 між ОСОБА_1 (орендар) та ФГ "Ранг" (суборендар) укладено договір суборенди землі №7, згідно з пунктами 1, 2 якого орендар зобов`язується за плату передати суборендареві земельну ділянку у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства. В суборенду передається земельна ділянка загальною площею 17,0080 га, в тому числі: рілля 17,0080 га, кадастровий номер 6323783000:02:000:0610, яка знаходиться за межами населеного пункту села Кіндрашівка на території Куп`янського району Харківської області.
Позиція Верховного Суду
13. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
14. В основу оскаржуваної постанови про залишення позову прокурора без розгляду покладено висновки апеляційного суду про те, що:
1) ГУ Держгеокадастру у Харківській області, будучи стороною за договором оренди від 21.11.2014, не позбавлене права звернутися до суду з позовом про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди га суборенди, незважаючи на наявність оспорюваного наказу про передачу в оренду спірної земельної ділянки, та навести підстави, за яких вважало би видачу такого наказу незаконним, у зв`язку з чим безпідставними є доводи прокурора про відсутність у цій справі органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави в спірних правовідносинах, що свідчить про наявність передбачених пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України підстав для залишення без розгляду позову прокурора (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 922/534/19 (за участю тих самих сторін) зі спору, що виник із подібних правовідносин);
2) матеріали справи не містять доказів щодо попереднього повідомлення Управління прокурором про намір подальшого звернення до суду з цим позовом в порядку, передбаченому частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", тому, враховуючи невиконання зазначених вимог закону, прокурор при зверненні до суду з цим позовом не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
15. Колегія суддів вважає помилковим зазначений висновок суду апеляційної інстанції та водночас погоджується з доводами скаржника в частині неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування положень статті 53 ГПК України та частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 15.01,2020 у справі № 698/119/18 та в постанові Касаційною господарського суду у складі Верховного Суду від 12,01.2021 у справі № 922/526/19, з огляду на таке.
16. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
17. Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
Відповідно до абзаців 1- 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
18. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
19. У пунктах 27-30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (предмет позову заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури визнати незаконним і скасування наказу ГУ Держземагенства у Черкаській області про надання земельної ділянки в оренду та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства), тобто зі спору, що виник з подібних правовідносин, на яку (постанову) правомірно послався скаржник, сформульовано такі правові висновки:
"У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини п`ятої статті 56 ЦПК України).
Суд першої інстанції, залишаючи позов прокурора без розгляду, зазначив, що відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави у цій справ/, оскільки існує уповноважений суб`єкт владних повноважень - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, - до якого прокурор всупереч вимогам статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не звертався перед поданням позову.
Натомість прокурор вказав, що є позивачем, бо ГУ Держгеокадастру у Черкаській області -один зі співвідповідачів, наказ якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарство Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.
З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастру у Черкаській області одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його оскарженого наказу, помилковим є висновок суду першої інстанції, який не спростував суд апеляційної інстанції, про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами касаційної, скарги про те, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач й відхиляє як необґрунтовані аргументи відзиву на касаційну скаргу".
Колегія суддів враховує ту обставину, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 не відступала від висновку щодо застосування норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, оскільки відступила виключно від висновку стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду в справах №№ 619/1680/17-ц, 621/2501/18, 698/119/18, 357/1180/17 (див. пункт 6.65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).
20. В свою чергу, ухвалюючи постанову від 12.01.2021 у справі № 922/526/19 (з аналогічним предметом і підставами позову за участю тих самих сторін), якою було скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій про залишення без розгляду позову заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області та передано справу до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду, Касаційний господарський суд у складі Верховною Суду, виходячи з того, що прокурор є самостійним позивачем, бо ГУ Держгеокадастру у Харківській області - один зі співвідповідачів, наказ якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства, в підсумку дійшов висновку про те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області одним із співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його оскарженого наказу, а тому помилковим є висновок суду першої інстанції, який не спростував суд апеляційної інстанції, про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор.
21. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду:
1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права;
2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції;
3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/1 /, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
22. Верховний Суд наголошує на тому, що правомірність самостійного звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави без визначення компетентного органу, оскільки ГУ Держгеокадастру у Харківській області, яке в січні 2020 року було уповноваженим державним органом із розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, розташованими за межами населених пунктів, наразі є одним із відповідачів (відповідач-1), який сам порушив інтереси держави, а інший орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних земельних правовідносинах, відсутній, наразі цілком відповідає актуальним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зі спору, що виник з подібних правовідносин, до завершення касаційного перегляду якої зупинялося касаційне провадження в цій справі (№ 922/241/20), в пунктах 110- 117, 130- 140, 150, 158 якої (постанови) зазначено таке:
"110. У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, пункти 77- 83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).
111. Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього орт ану позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.
112. Так, у справі № 912/2797/21 прокурор звернувся з позовом в інтересах держави до Світловодської міської ради (яка є правонаступником Великоскельовської сільської ради) про визнання недійсними рішення, договору та зобов`язання повернути земельну ділянку.
113. У пункті 8.8 постанови від 05.07.2023 у вказаній вище справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у прокурора були повноваження звернутися до суду в інтересах органу місцевого самоврядування про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення власнику що він і зробив. Та обставина, що прокурор зазначив орган місцевого самоврядування відповідачем у справі, з огляду на звернення з вимогою про визнання недійсним рішення ради про затвердження проекту землеустрою, не є перешкодою для розгляду справи. Орган місцевого самоврядування брав участь у цій справі. У випадку встановлення судами обрання прокурором неналежного способу захисту щодо частини позовних вимог (про визнання недійсним рішення ради про затвердження проекту землеустрою) у задоволенні позову до такої особи належить відмовити за наслідком розгляду спору по суті. Однак це не може перешкодити розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, де прокурор діяв в інтересах ради як сторони договору, і такі вимоги можуть забезпечити ефективний захист інтересів територіальної громади у випадку їх порушення стороною договору та бездіяльності ради щодо належного захисту інтересів територіальної громади.
114. У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) право чи ну, про недійсність якого стверджує прокурор. Уразі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.3).
115. У разі, якщо державний орган або орган місцевою самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
116. Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
117. При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.
130. Абзацом п`ятим статті 152 ЗК України передбачено, що до повноважень центральною органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленою порядку набуття і реалізації права на землю.
131. Відповідно до абзаців першого-третього пункту "а", абзацу першого та другого пункту "б" частини першої статті б Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема: