ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/459/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача (прокуратури) - Гудкова Д. В. (за посвідченням),
відповідача-1 - Буряковської О. Ю. (в порядку самопредставництва),
відповідача-2 - не з`явилися,
відповідача-3 - не з`явилися,
відповідача-4 - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 (суддя Трофімов І. В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 (головуючий - Плахов О. В., судді Бородіна Л. І., Лакіза В. В.) у справі
за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова
до: 1) Харківської міської ради,
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,
3) Приватного підприємства "Стройприват",
4) фізичної особи ОСОБА_1
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, витребування майна.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 04.02.2022 керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - Харківська міськрада, Міськрада, відповідач-1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна Харківської міськради, Управління, відповідач-2), Приватного підприємства "Стройприват" (далі - ПП "Стройприват", Підприємство, відповідач-3) та фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач-4) про:
1) визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міськради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" (далі - рішення № 412/16, оспорюване рішення);
2) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.12.2016 № 5414-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна Харківської міськради та ПП "Стройприват" (далі - договір № 5414-В-С, оспорюваний договір);
3) припинення права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 826675863101, зареєстрованого на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.2018 № 478 за рішенням про державну реєстрацію від 15.03.2018 № 40133457;
4) витребування в ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 826675863101 - нежитлових приміщень підвалу №№ 82-1, 82-2 загальною площею 16,9 м2, розташованих у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне нерухоме майно, спірні нежитлові приміщення), посилаючись на положення статей 21, 203, 215, 216, 267, 327, 345, 346, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 31.01.2020), статей 2, 3, 51, 162, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного до 06.03.2018), статей 3, 4, 8, 9, 11, 182, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (чинного до 06.03.2018), статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що під час прийняття Харківською міськрадою оспорюваного рішення та в ході здійснення процедури відчуження спірного нерухомого майна і укладання оспорюваного договору відповідачі-1- 3 порушили вимоги законодавства про приватизацію, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2012- 2016 роки, Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2017- 2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова.
Крім того прокурор просить визнати поважною причину пропуску ним позовної давності з огляду на те, що про порушення прав територіальної громади міста Харкова дізнався 06.02.2019 після вилучення ряду приватизаційних справ, у т. ч. щодо приватизації спірних приміщень, під час досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017221080000002 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.05.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення та постанова мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог з огляду на порушення відповідачами-1- 3 норм законодавства про приватизацію під час прийняття оспорюваного рішення щодо застосування викупу як способу приватизації спірного нерухомого майна та укладення договору купівлі-продажу № 5414-В-С, що зумовлено фактичним нездійсненням Підприємством невід`ємних поліпшень спірних нежитлових приміщень у період їх перебування в оренді, проте, зважаючи на подання Міськрадою та Управлінням заяв про застосування наслідків спливу позовної давності та враховуючи похідний характер вимог про припинення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно та його витребування з володіння відповідача-4 від двох перших позовних вимог (про визнання незаконним і часткове скасування рішення № 412/16 та визнання недійсним договору № 5414-В-С), суди на підставі статей 257, 261, 267 ЦК України дійшли висновку про відмову в позові повністю саме з підстав спливу позовної давності без поважних причин для поновлення цього строку, оскільки:
1) органи прокуратури були обізнані про наявність систематичних порушень Харківською міськрадою та Управлінням комунального майна Харківської міськради законодавства про приватизацію, в тому числі в зв`язку із прийняттям рішення № 412/16, ще до звернення прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 до Жовтневого районного суду м. Харкова з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному провадженні № 42017221080000002 від 04.01.2017, а тим більше до задоволення вказаного клопотання зазначеним судом;
2) позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своєї обізнаності з порушенням прав територіальної громади м. Харкова лише після 06.02.2019, тобто з часу отримання та вивчення матеріалів приватизаційної справи, які (матеріали) в рамках досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017221080000002 від 04.01.2017 було вилучено в Управління на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19;
3) прокурор у ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017221080000002 ще з моменту відкриття 04.01.2017 зазначеного кримінального провадження мав можливість звернутися до суду з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню, проте таке клопотання подав більш ніж через 2 роки (в лютому 2019 року), а з позовом в межах цієї справи звернувся лише 04.02.2022, тобто зі спливом більше ніж 5 років від часу відкриття кримінального провадження;
4) перебіг позовної давності щодо вимог про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення № 412/16 та про визнання недійсним договору № 5414-В-С розпочався з 04.01.2017, оскільки саме з цього часу прокурор довідався про систематичні порушення законодавства відповідачем-1 і відповідачем-2, зокрема під час проведення приватизації пансіонату "Комунальник", та мав вжити всіх необхідних заходів для перевірки законності відчуження інших об`єктів нерухомого майна з комунальної власності шляхом викупу протягом 2016 року.
Крім того на підтвердження підстав самостійного представництва Прокурором інтересів держави суд першої інстанції з урахуванням висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, зазначив, що Прокурор у позовній заяві обґрунтував свою позицію щодо відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, посиланням на те, що саме Харківська міськрада, яка представляє інтереси територіальної громади м. Харкова, та Управління комунального майна Харківської міськради в даному випадку вчинили дії, які порушують інтереси територіальної громади міста Харкова, а тому є відповідачами в цій справі, що виключає одночасне об`єднання ними процесуальних статусів позивачів і відповідачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення та постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційна скаргу
6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме статей 261, 267 ЦК України, статей 11, 13, 14, 73, 76- 79, 86, 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що:
1) суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування положень статті 261 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, від 12.06.2019 у справі № 487/128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 17.02.2021 у справі № 926/2260/19, від 12.07.2022 у справі № 1.380.2019.002610, від 11.08.2022 у справі № 910/16586/18, від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19, від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21 та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.10.2016 у справі № 619/1923/13-ц;
2) оскільки прокурор не є учасником спірних правовідносин, а зміст оскаржуваного рішення Харківської міськради, а саме висновок про проведення відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу безпосередньо не свідчить про наявність порушень прав та інтересів територіальної громади, прокурор позовну давність не пропустив. Адже порушення, які свідчать про незаконність набуття Підприємством спірних нежитлових приміщень, було виявлено прокурором лише за результатами опрацювання доказів (матеріалів приватизаційної справи), отриманих на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19 у ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017221080000002.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. Харківська міськрада у відзиві на касаційну скаргу просить в її задоволенні відмовити з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
Управління комунального майна Харківської міськради, ПП "Стройприват" і ОСОБА_1 не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у справі № 922/459/22 та зупинено касаційне провадження в цій справі до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.
Ухвалою від 07.09.2023 судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу № 925/1133/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Великою Палатою Верховного Суду 11.06.2024 ухвалено постанову у справі № 925/1133/18, яку було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.07.2024.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2024 поновлено касаційне провадження у справі № 922/459/22 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.09.2024.
Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
9. 17.06.2016 між Управлінням комунального майна Харківської міськради (орендодавець) і ПП "Стройприват" (орендар) було укладено договір оренди № 6243 (далі - договір № 6243), який додатковою угодою від 18.08.2016 № 1 було викладено в новій редакції.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.1 договору № 6243 (в редакції додаткової угоди від 18.08.2016 № 1) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування спірні нежитлові приміщення (технічний паспорт Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", інвентаризаційна справа від 20.03.2015 № 55970), розташовані за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, 7, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та відображаються на обліку Управління. Договір укладено на підставі наказу від 13.06.2016 № 102 "Про затвердження результатів вивчення попиту потенційних орендарів на об`єкти оренди". Майно передається в оренду з метою використання - для надання побутових потреб населенню. Вартість об`єкта визначається на підставі висновку про вартість майна і становить 36 300 грн без ПДВ станом на 04.05.2016.
Пунктами 5.2, 5.3, 5.6, 10.1 договору № 6243 (в редакції додаткової угоди від 18.08.2016 № 1) передбачено, що орендар має право: здійснювати капітальний ремонт, при наявності письмової згоди орендодавця; за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості; у разі належного виконання умов договору оренди та у разі продажу орендованих нежитлових приміщень має переважне право перед іншими особами на його викуп. Цей договір діє з 17.06.2016 до 17.05.2019.
Акт приймання-передачі орендованого майна складено 18.08.2016.
10. 15.08.2016 ПП "Стройприват" звернулося до Управління комунального майна Харківської міськради із заявою про надання згоди на приватизацію орендованого нежитлового приміщення.
11. Згідно з пунктом 19 додатку 1 до рішення № 412/16 передбачено здійснити відчуження спірних нежитлових приміщень шляхом їх викупу Підприємством.
Матеріали справи містять звіт про оцінку спірних нежитлових приміщень, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 31 серпня 2016 року без ПДВ становить 170 900 грн.
12. З метою здійснення приватизації об`єкта нерухомого майна 27.10.2016 ПП "Стройприват" направило до Управлінням комунального майна Харківської міськради заяву про здійснення експертної оцінки спірних нежитлових приміщень.
31.10.2016 Управління звернулося до фізичної особи-підприємця Остащенку К. Ю. (далі - ФОП Остащенко К. Ю.) як суб`єкта оціночної діяльності з листом № 17964, в якому запропонувало провести оцінку об`єкта оренди.
Зі звіту ФОП Остащенка К. Ю. про незалежну оцінку нерухомого майна від 18.11.2016 вартість спірних нежитлових приміщень станом на 31.10.2016 становить 38 800 грн. без ПДВ.
13. 09.12.2016 між Управлінням комунального майна Харківської міськради (продавець) та ПП "Стройприват" (покупець) укладено договір № 5414-В-С, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти спірні нежитлові приміщення.
Цей договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під № 2769.
Згідно з актом прийому-передачі від 06.02.2017 спірне нерухоме майно було передано Підприємству за оціночною вартістю 38 800 грн (без ПДВ).
14. Право власності на спірні нежитлові приміщення було зареєстровано за ПП "Стройприват", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.02.2022 № 297647282, з якої (довідки) також убачається, що, в подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.2018 № 478 право власності на спірне нерухоме майно перейшло від Підприємства до ОСОБА_1
Позиція Верховного Суду
15. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
16. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого і апеляційного господарських судів про пропуск прокурором позовної давності без поважних причин, що за умов подання Міськрадою та Управлінням заяв про застосування наслідків спливу позовної давності є підставою для відмови задоволенні позову повністю.
При цьому такий висновок судів ґрунтується передусім на тому, що:
1) позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своєї обізнаності з порушенням прав територіальної громади м. Харкова лише після 06.02.2019, тобто з часу отримання та вивчення матеріалів приватизаційної справи, які (матеріали) в рамках досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017221080000002 від 04.01.2017 було вилучено в Управління на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19;
2) прокурор у ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017221080000002 ще з моменту відкриття 04.01.2017 зазначеного кримінального провадження мав можливість звернутися до суду з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню, проте таке клопотання подав більш ніж через 2 роки (в лютому 2019 року), а з позовом в межах цієї справи звернувся лише 04.02.2022, тобто зі спливом більше ніж 5 років від часу відкриття кримінального провадження;
3) перебіг позовної давності щодо вимог про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення № 412/16 та визнання недійсним договору № 5414-В-С розпочався з 04.01.2017, оскільки саме з цього часу прокурор довідався про систематичні порушення законодавства відповідачем-1 і відповідачем-2, зокрема під час проведення приватизації пансіонату "Комунальник", та мав вжити всіх необхідних заходів для перевірки законності відчуження інших об`єктів нерухомого майна з комунальної власності шляхом викупу протягом 2016 року.
17. Проте колегія суддів вважає помилковим зазначений висновок судів попередніх інстанцій (в частині застосування наслідків спливу позовної давності за заявами Міськради та Управління) та водночас погоджується з доводами скаржника в частині неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови висновків щодо застосування положень статей 261, 267 ЦК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19, від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21, з огляду на таке.
18. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
19. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
20. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
21. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
22. У пунктах 138- 140, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (предмет позову - визнання неправомірним і скасування пункту рішення, визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки) сформульовано такі релевантні до спірних правовідносин правові висновки:
"140. Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.
139. З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.
140. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.
146. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
147. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника".
Схожі за змістом висновки щодо застосування положень статей 387, 388 ЦК України викладено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18 (пункт 8.36).
При цьому в пункті 49 постанови від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване (аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16 (пункт 46), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34)).
23. За таких обставин у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування пункту 19 додатку 1 до рішення № 412/16, визнання недійсним договору № 5414-В-С та про припинення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно необхідно відмовити саме з мотивів неефективності обраного прокурором способу захисту прав територіальної громади м. Харкова, а не в зв`язку із застосуванням наслідків спливу позовної давності за заявами Міськради та Управління, чим помилково суди першої та апеляційної інстанцій мотивували оскаржувані рішення та постанову (аналогічний висновок викладено в пунктах 73, 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Адже обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 92.5/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
24. Оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин, то це виключає необхідність надання Верховним Судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника.
Таким чином, колегія суддів відхиляє, як передчасні, зазначені на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, інші доводи скаржника - щодо неврахування судами висновків щодо застосування положень статті 261 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, від 12.06.2019 у справі № 487/128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 17.02.2021 у справі № 926/2260/19, від 12.07.2022 у справі № 1.380.2019.002610, від 11.08.2022 у справі № 910/16586/18 (схожий за змістом висновок викладено в пунктах 43, 45 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22).
25. При цьому касаційна інстанція не бере до уваги безпредметне посилання скаржника на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.10.2016 у справі № 619/1923/13-ц, позаяк, на відміну від постанови Верховного Суду, вказана ухвала не є джерелом правозастосовчої практики у розумінні частини 4 статті 236 і частини 2 статті 287 ГПК України.
26. Водночас колегія суддів зауважує, що схожі за змістом висновки щодо застосування норм статті 267 ЦК України (в контексті обов`язку суду з метою застосування позовної давності за заявою сторони у спорі дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункт 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16)) викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19, від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21.
27. Зокрема, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові про визнання недійсними договорів оренди та суборенди, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, і передаючи справу № 922/3013/19 в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд, ураховуючи ті обставини, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, не мали правових підстав застосовувати позовну давність до вимог, заявлених до ГУ Держгеокадастру у Харківській області та фізичної особи-підприємця Томка А. І. (до останнього якраз звернуто вимогу про повернення земельної ділянки), оскільки зазначені відповідачі не заявляли про застосування наслідків спливу позовної давності, а в цій справі про застосування позовної давності заявило лише Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія", в підсумку дійшов висновку про те, що суди на порушення вимог закону, без достеменного встановлення вказаних обставин та без урахування відповідних висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 391/1217/14-ц, застосували позовну давність до вимог прокурора, заявлених до ГУ Держгеокадастру у Харківській області і ФОП Томка А. І., та відмовили у задоволенні таких позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності.
28. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
29. Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
30. Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
31. Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів заявлення ОСОБА_1 про застосування позовної давності щодо звернутої до неї вимоги про витребування спірного нерухомого майна з її володіння, суд касаційної інстанції вважає, що на порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України місцевий та апеляційний господарські суди дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову повністю виключно з мотивів спливу позовної давності за позовними вимогами про визнання незаконним і часткове скасування рішення № 412/16 та визнання недійсним договору № 5414-В-С, звернутими до Міськради та Управління, якими власне і було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.
32. Верховний Суд також не погоджується з передчасним висновком судів попередніх інстанцій про те, що відмова в задоволенні двох перших позовних вимог (про визнання незаконним і часткове скасування рішення № 412/16 та визнання недійсним договору № 5414-В-С) із підстав спливу позовної давності нібито зумовлює відмову в задоволенні похідних вимог про припинення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно та його витребування з володіння відповідача-4, оскільки виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
33. Натомість у цій справі задоволення позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно та його витребування з володіння відповідача-4 могло залежати передусім від задоволення такої (основної) вимоги, як визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.03.2018 № 478, на підставі якого право власності на спірне нерухоме майно перейшло від ПП "Стройприват" до ОСОБА_1, однак така (основна) вимога в межах цієї справи не заявлялася та судами не розглядалася.
34. Наведене переконливо свідчить про те, що передчасний висновок судів про відмову в задоволенні віндикаційної позовної вимоги до відповідача-4 ґрунтується виключно на помилковому висновку щодо спливу позовної давності за вимогами про визнання незаконним і часткове скасування рішення № 412/16 та визнання недійсним договору № 5414-В-С, що, в свою чергу, не відповідає вимогам частин 4, 5 статті 236 ГПК України.
35. Наведене в сукупності свідчить про неповне з`ясування судами фактичних обставин справи, що, в свою чергу, свідчить про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна в ОСОБА_1 та передачі справи на новий розгляд у цій частині позову до суду першої інстанції.
36. Колегія суддів ураховує, що вміщений в оскаржуваних рішенні та постанові висновок місцевого та апеляційного господарських судів про відмову в задоволенні позову повністю з підстав пропуску прокурором позовної давності є передчасним, оскільки не відповідає висновкам щодо застосування положень статті 267 ЦК України, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19, від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21.
37. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
38. Отже, зважаючи на те, що зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження в зв`язку зі здійсненням апеляційним судом перегляду рішення місцевого господарського суду не відповідно, а всупереч правових висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19, від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваних рішення та постанови в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна в ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади.
39. Натомість у частині відмови в задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування пункту 19 додатку 1 до рішення № 412/16, визнання недійсним договору № 5414-В-С та про припинення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно оскаржувані рішення та постанову слід залишити без змін.
40. Оскільки скаржник належним чином обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу, то оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна в ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади з направленням справи на новий розгляд у цій частині позову до суду першої інстанції.
41. Водночас у частині відмови в задоволенні решти позовних вимог (про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення № 412/16, визнання недійсним договору № 5414-В-С і припинення права власності ОСОБА_1 на спірні нежитлові приміщення) оскаржувані рішення та постанову слід залишити без змін, однак саме з мотивів, наведених у цій постанові, а саме в зв`язку з неефективністю обраного прокурором способу захисту прав місцевої територіальної громади, тобто не з підстав спливу позовної давності щодо зазначених вимог, як про це помилково зазначили суди попередніх інстанцій.
42. З мотивів, наведених раніше в цій постанові, Верховний Суд відхиляє необґрунтовані доводи Харківської міськради, викладені у відзивах на касаційну скаргу.