ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 813/2089/18
касаційне провадження № К/9901/7419/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 (суддя - Карп`як О.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 (головуючий суддя - Большакова О.О., судді - Макарик В.Я., Глушко І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2017 №024/2-13-10-13-05, від 30.06.2017 №024/1-13-10-13-05, від 30.06.2017 №024-13-10-13-05.
На обґрунтування позовних вимог позивач послався на допущення контролюючим органом помилки в надсиланні оспорюваних податкових повідомлень-рішень, які були направлені йому не за адресою його реєстрації та, відповідно, вважаються не врученими платнику податків. Зазначає, що контролюючим органом пропущено строк прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 №024/1-13-10-13-05 за 2016 рік, чим, на його думку, відповідачем порушено положення статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо строків надсилання (вручення) платнику податку контролюючим органом до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Вважає, що податковий орган не наділений повноваженнями приймати та надсилати у 2017 році платнику податку податкове повідомлення-рішення за 2016 рік.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 03.10.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли до висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений ПК України, оскільки за інформацією, розміщеною на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, вартість легкових автомобілів, що перебувають у власності позивача, становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, відтак такі автомобілі у 2016 та 2017 роках належали до об`єктів оподаткування транспортним податком.
Позивач оскаржив судові рішення попередніх інстанцій до Верховного Суду. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування своїх вимог скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зазначає, що транспортний податок введено у 2016 році і він підлягає нарахуванню не раніше 2017 року. Зауважує, що відповідач, визначаючи позивачу податкові зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб, безпідставно керувався інформацією, розміщеною на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Послався на неврахування судами, що контролюючим органом помилково надіслано спірні податкові повідомлення-рішення не за адресою його реєстрації та, відповідно, вони вважаються не врученими платнику податків.
Верховний Суд ухвалою від 21.03.2019 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.09.2024 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у попередньому судовому засіданні і призначив справу до розгляду на 19.09.2024.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є власником двох транспортних засобів: марки Mercedes-Benz, модель GL 350 CDI, тип універсал В, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, тип пального дизель, об`єм двигуна 2987 куб.см; марки Mercedes-Benz, модель S 350 4MATIC, тип седан В, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2015 року випуску, тип пального дизель, об`єм двигуна 2987 куб.см.
Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.06.2017:
№024/2-13-10-13-05, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 20833,33 грн.
№024/1-13-10-13-05, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000 грн.
№024-13-10-13-05, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 25000 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції Закону від 24.12.2015 №909-VIII) об`єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Враховуючи те, що Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, тому з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Перейти до повного тексту