ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 440/589/23
адміністративне провадження № К/990/9443/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 440/589/23
за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року (суддя - Слободянюк Н.І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року (головуючий суддя - Макаренко Я.М.., судді: Курило Л.В., Любич Л.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (відповідач, в/ч НОМЕР_2 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (Постанова КМУ № 168) у розмірі до 100 000 грн починаючи з 27.09.2022 по 31.12.2022 року (спірний період) пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (участі у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки в зонах бойових дій);
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн починаючи з 27.09.2022 по 31.12.2022 (спірний період) пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки в зонах бойових дій.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до бойового наказу НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) його направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ), де він служить дотепер. Перебуваючи у відряджені у спірний період на підставі бойових розпоряджень (наказів), він виконував бойові завдання на кордоні країни. Вказане, на думку позивача, є підставою для виплати додаткової винагороди до 100 000 грн згідно з Постановою КМУ № 168. Проте у спірний період з 27.09.2022 по 31.12.2022 року, отримує лише 30 000 грн щомісячно. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернувся до суду та просить задовольнити позов.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. ОСОБА_1 служить в НОМЕР_1 прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (ДПС України).
4. У період з 27.09.2022 по 31.11.2022 був у відрядженні в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_4 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_3 ).
5. Згідно з архівною відомістю з січня по грудень 2022 року ОСОБА_1 нараховано винагороду: вересень - 30 000 грн, жовтень - 30 000 грн, листопад - 30 000 грн, грудень - 43 129,03 грн.
6. Листом від 02.01.2022 № 22.25-23-вих НОМЕР_4 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_3 ) повідомив, що молодший сержант ОСОБА_1 (бойовий наказ № 165/гриф) виконував завдання в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_4 прикордонного загону, але дані про участь у бойових діях не надавались через обмежений доступ до документів. Також зазначено, що довідка про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії ОСОБА_1 не видавалася, оскільки військовослужбовцю необхідно звернутися з відповідним рапортом.
7. Листом від 06.01.2023 №11/130-23-вих НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) повідомив, що відрядженому до НОМЕР_4 прикордонного загону ОСОБА_1 додаткову винагороду не нараховано через відсутність підтверджень участі в бойових діях. Додатково зазначено, що листом від 04.12.2022 №22/4928-22 НОМЕР_4 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_3 ) підтвердив відсутність такої інформації.
8. Не погодившись із тим, що у спірний період 27.09.2022 по 31.12.2022 позивачу не нараховувалась підвищена винагорода, останній звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
10. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що під час воєнного стану на підставі пункту 1 Постанови КМУ № 168 та наказів про реалізацію вимог цієї постанови, військовослужбовцю Держприкордонслужби нараховується винагорода до 100 000 грн щомісяця пропорційно часу участі, але тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
11. При цьому суди зауважили, що виплата винагороди військовослужбовцю у відрядженні здійснюється за наказом начальника органу Держприкордонслужби за місцем служби на підставі документів, виданих органами Держприкордонслужби, куди військовослужбовця направлено у відрядження (зокрема, відрядженим на підставі довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії).
12. Водночас суди дійшли висновків, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів прямої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
13. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) не отримав інформацію від НОМЕР_4 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_3 ) про участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів і листи № 22.25-23-вих та № 11/130-23-вих це підтверджують. Тому суди дійшли висновків, що в діях військової частини НОМЕР_2 відсутня протиправна бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168.
14. Одночасно суди наголосили, що правомірність бездіяльності начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ) щодо нескладання та ненаправлення відповідачу інформації та документів (в тому числі довідок), передбачених наказом № 392, стосовно позивача не є предметом спору у цій справі, а тому відповідні обставини не досліджуються судом під час розгляду цієї справи.
IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
15. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року повністю та прийняти нове рішення, яким його позов задовольнити.
16. Як на підставу оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій позивач послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) та зазначив про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах, а саме:
пункту 21 Постанови КМУ № 168;
пункту 3 Наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (далі - Наказ № 164-АГ);
пунктів 4, 11 Наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (далі - Наказ № 392-АГ),
пунктів 3, 7, 8 Наказу Адміністрації Держприкордонслужби № 628/0/81-22-АГ від 09 грудня 2022 року "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (далі - Наказ № 628-АГ),
у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо застосування положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168, а саме:
- визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;
- необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;
- порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).
17. Верховний Суд ухвалою від 19 березня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
18. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
19. Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Позиція Верховного Суду
20. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
22. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
23. Пунктом 1 Постанови КМУ № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
24. Прядок і умови виплат додаткової винагороди, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів (пункт 2-1 Постанови КМУ №168).
25. Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є наявність підстав для виплати ОСОБА_1, як військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за період 27.09.2022 по 31.12.2022 (у період відрядження).
26. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 такої збільшеної грошової винагороди у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів прямої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
27. Позивач у доводах касаційної скарги стверджує, про наявність у нього права на спірні виплати у зв`язку з тим, що перебуваючи у відряджені він виконував бойові завдання на підставі бойових розпоряджень (наказів) та вказує про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права пунктів 21 Постанови КМУ № 168, пункту 3 наказу № 164-АГ, пунктів 4,11 наказу № 392-АГ, пунктів 3, 7, 8 наказу № 628-АГ, у подібних правовідносинах.
28. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України), Верховний Суд зазначає, що після подання позивачем касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у цій справі питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, неодноразово досліджувалося Верховним Судом.
29. Верховний Суд за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання, зокрема, у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, від 22.112023 у справі № 520/690/23, від 05.06.2024 у справі № 200/660/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23 та інших, сформував правовий висновок щодо застосування положень Постанови КМУ № 168, наказів № 392-АГ та № 628-АГ.
30. Так, у справі № 200/660/23 Верховний Суд у постанові від 05 червня 2024 року дійшов висновку, що встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Держприкордонслужби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів . У цій постанові Верховний Суд зазначив, що, реалізуючи вимоги Постанови КМУ № 168, зокрема, керуючись пунктом 2-1 цієї постанови, 30.07.2022 Адміністрація Держприкордонслужби видала наказ № 392/0/81-22-АГ, що набрав чинності 01.08.2022. Цей наказ визначає вичерпний перелік бойових дій і заходів, участь у яких дає право на додаткову винагороду до 100 000 грн. Пункт 2 наказу встановлює перелік бойових дій і заходів, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди пропорційно часу участі у розрахунку на місяць, зокрема: виконання завдань на окупованих територіях; пошук і знешкодження ДРГ, незаконних збройних формувань; бойові дії в районах ведення бойових дій, повітряні бої, захист об`єктів; відбиття нападів, оборона і наступ на лінії зіткнення. Пункт 4 наказу передбачає, що підтвердження участі військовослужбовців здійснюється на основі бойових наказів, журналів бойових дій та рапортів командирів. Пункт 5 уточнює, що для відряджених військових також потрібна додаткова довідка (про безпосередню участь у бойових діях або відповідних заходах) начальника органу Держприкордонслужби, який веде бойові дії, із зазначенням періоду (кількості днів) та термінів безпосердньої участі, відомостей про підтверджуючі документи такої, у таких довідках. Також Суд зауважив, що з 01.12.2022 був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168", у якому був дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
У справі № 200/4100/23 Верховний Суд у постанові від 05.08.2024 узагальнив, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають "безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" та підтвердження цих обставин указаними документами.
31. Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 року у справі № 200/193/23 розглядав питання застосовності наказів № 392-АГ та № 628-АГ та Інструкції № 188 у контексті визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям та дійшовши висновку, що Накази № 392/0/81-22-АГ від 30.07.2022 та № 628/0/81-22-АГ від 09.12.2022 є єдиним механізмом реалізації Постанови КМУ № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби. Також Суд зазначив, що без цих наказів облік та виплата винагороди не здійснювалися б, що могло б призвести до повернення вже виплачених коштів. У зазначеній постанові Суд вказав, на помилкове застосування положень Інструкції № 188 для визначення виплат за Постановою КМУ № 168 на період воєнного стану, оскільки ця інструкція регулювала виплати за участь у заходах з національної безпеки та оборони, відповідно до Постанови КМУ від 20.01.2016 № 18.
Таку позицію підтримав Верховний Суд у справі № 200/216/23 від 26.06.2024 і узагальнив, що Інструкція № 188 не може застосовуватися до правовідносин, які стосуються додаткової винагороди, виплата якої встановлена Постановою № 168 і пов`язана з дією воєнного стану; воднораз накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, позаяк встановлюють порядок і умови виплат, які передбачені Постановою № 168, можуть застосовуватися до правовідносин, які виникають у зв`язку із застосуванням/реалізацією приписів пункту 1 цієї Постанови.
32. У випадку ОСОБА_3 (його відрядження з 26.09.2022 по 30.11.2022) згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23, наказ № 392/0/81-22-АГ визначає вичерпний перелік бойових дій і заходів, участь у яких дає право на додаткову винагороду до 100 000 грн. Пункт 4 наказу № 392/0/81-22-АГ передбачає, що підтвердження участі військовослужбовців (у бойових діях і заходах) здійснюється на основі бойових наказів, журналів бойових дій та рапортів командирів. Пункт 5 уточнює, що для відряджених військових також потрібна додаткова довідка (про безпосередню участь у бойових діях або відповідних заходах) начальника органу Держприкордонслужби, який веде бойові дії, із зазначенням періоду (кількості днів) та термінів безпосердньої участі, відомостей про піддтверджуючі документитакої, у таких довідках.
33. Отже, практика Верховного Суду є сталою і полягає в тому, що виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення/здійснення (пункт 1 Постанови № 168) та підтвердження цих обставин відповідними документами.
34. Оскільки питання застосування пунктів 1, 21 Постанови КМУ № 168, Переліку № 309, Інструкції № 188 та наказів № 392-АГ та № 628-АГ у подібних правовідносинах вже вирішено Верховним Судом, то під час розгляду цієї справи підлягають врахуванню їх висновки.
35. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у спірний період перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ).
Згідно з довідкою в/ч НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 нараховано винагороду за вересень 2022 (30 000 грн), жовтень 2022 (30 000 грн), листопад 2022 (30 000 грн) і грудень 2022 (43 129,03 грн) згідно з постановою КМУ №168.
На підставі листів 105 та НОМЕР_1 прикордонних загонів (від 25.11.2022 № 22/2811-22-вих та від 04.12.2022 вих.№22/4928-22), суди попередніх інстанцій встановили, що списки (передбачені додатком 2 до Наказу №392-АГ) та інформація щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, на адресу відповідача не направлялись.
Суди з`ясували, що матеріали справи не містять достатніх доказів участі позивача у бойових діях або забезпеченні заходів національної безпеки, оборони та стримування агресії. Також відсутні докази його перебування в районах цих заходів і кількості днів участі. Суди визначили, що бездіяльність начальника НОМЕР_4 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_3 ) щодо ненадання інформації та документів за наказом №392-АГ не є предметом спору й не досліджується судом.
36. Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду.
Таку позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 та зазначив, що порушення порядку передання документів між військовими частинами не впливає на право позивача на отримання винагороди за участь у бойових діях або заходах з національної безпеки. Суд підкреслив, що участь військовослужбовців підтверджується сукупністю документів (згідно з пунктом 4 наказу № 392-АГ), серед яких бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та інші офіційні документи, і цей перелік не змінився після введення в дію наказу від 01.12.2022 № 628-АГ.
37. Верховний Суд у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 200/660/23 (також у справі № 520/690/23 від 22.11.2023) зазначив, що, дійшовши висновків про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, суди попередніх інстанцій так і не з`ясували основного питання, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував військовослужбовець НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), якого, відповідно до бойового наказу, було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) упродовж всього спірного періоду та чим це підтверджується. Адже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, перебуваючи у відрядженні в НОМЕР_4 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 ), але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час. Саме ці обставини мають значення для правильного вирішення спору і їх не можна залишати поза увагою.
38. Ураховуючи вищевказану практику Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та їх висновки, насамперед небезпідставною є позиція судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин наказів № 392-АГ (набирає чинності та застосовується з 01.08.22) та № 628-АГ(набирає чинності та застосовується з 01.12.22) при вирішенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168.
39. Водночас висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору є поспішними, оскільки не ґрунтуються на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.
40. Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді цього спору не дослідили обставини можливості отримання ОСОБА_1 підвищеної додаткової винагороди, у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою КМУ № 168, оскільки не дотрималися підходу з урахуванням усталеної практики.
41. Насамперед Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 наголошував, що посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано доказів безпосередньої участі в бойових діях чи в забезпеченні таких заходів та не наведено конкретних періодів часу участі у бойових діях або заходах, є безпідставними, оскільки такі документи (бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах) не можуть знаходитися у позивача, оскільки зазначені вище документи оформлюються начальником (командиром) підрозділу, де проходить службу військовослужбовець.
42. Безпідставними є посилання судів на те, що надані сторонами та наявні в матеріалах справи докази не свідчать про протиправну бездіяльність відповідача (в/ч НОМЕР_2 ) та наявність у нього доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, а бездіяльність іншої військової частини (в/ч НОМЕР_3 ) щодо ненадання інформації та документів відрядженого військовослужбовця не є предметом спору у цій справі, оскільки документи щодо участі у бойових діях оформлює командир військової частини де проходить службу військовослужбовець, і такі документи не можуть бути в розпорядженні позивача).
43. Згадка судів про те, що бездіяльність начальника НОМЕР_4 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_3 ) не є предметом спору, є недоречним, оскільки суть спору полягає в неможливості вирішення питання про право позивача на виплати без необхідних документів, а відсутність таких документів (списків та довідок) заважає суду правильно оцінити обставини справи.
44. Суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору не вирішили питання, яке стало основою спору. Йдеться про завдання, які ОСОБА_3 виконував у складі НОМЕР_4 прикордонного загону протягом спірного періоду (26.09.2022 - 30.11.2022), і на чому ґрунтуються ці дані. Так, якщо позивач перебував у відрядженні в цей час та служив у НОМЕР_4 прикордонному загоні під час спірного періоду, але не виконував завдань, що передбачають додаткову винагороду (у збільшеному розмірі), то нез`ясованим залишається питання, які саме завдання він виконував або де проходив службу. Колегія суддів звертає увагу на важливість цих обставин для правильного вирішення справи, тоді як суди попередніх інстанцій не приділили їм належної уваги.
45. Оскільки єдиною підставою для відмови у задоволенні позову суди зазначили відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або здійсненні відповідних заходів у спірний період, - без відповіді судів залишилось головне у цій справі питання - де проходив службу військовослужбовець ОСОБА_1, які завдання/заходи виконував, перебуваючи у відрядженні в підпорядкуванні НОМЕР_4 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_3 ) упродовж спірного періоду.
46. Суди не з`ясували завдання, які позивач виконував у відрядженні до НОМЕР_4 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_3 ) у спірний період, стосовно якого відповідач заперечив право позивача на виплату додаткової винагороди до 100 000 грн. Не перевірив чи зафіксував відповідач участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у документах для виплати цієї винагороди.
47. Суди попередніх інстанцій не дослідили документи (накази/розпорядження), які стали передумовою для відрядження військовослужбовця ОСОБА_1 для виконання відповідних завдань до ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірний період.
48. Поза увагою залишили суди попередніх інстанцій також питання чи складався визначений пунктом 4 наказу № 392-АГ рапорт щодо позивача за час його перебування у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ) у заявлений період, адже оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення цього спору.
49. Таким чином, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не взяли до уваги важливі обставини, не перевірили їх та не надали належної правової оцінки, обмежившись формальним підходом до розгляду справи. Оскільки суди не здійснили всіх необхідних дій і не встановили всіх фактів, що мають значення для правильного вирішення справи, Суд вважає їхні висновки передчасними, зокрема щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1
50. За змістом частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
51. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
52. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
53. Суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень не повною мірою виконали завдання адміністративного судочинства, визначені у статті 2 КАС України, та не дослідили всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення та прийняття законного та обґрунтованого рішення, на підставі принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, визначеного частиною четвертою статті 9 КАС України. Зокрема, цей принцип передбачає, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
54. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
55. Водночас неповне з`ясування обставин у справі, недослідження всіх доказів, у тому числі за необхідності їх самостійного витребування судом, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та недотримання в процесі винесення рішень норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
56. Верховний Суд позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки суд першої інстанції не встановив та не оцінив обставини справи для правильного вирішення справи, а суд апеляційної інстанції таких процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.
57. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
58. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.