ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 160/27555/23
адміністративне провадження № К/990/27154/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І. Л.,
суддів: Білоуса О. В., Яковенка М. М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року (судді: Бишевська Н. А., Добродняк І. Ю., Семененко Я. В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и в :
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року задоволено позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.
03 червня 2024 року відповідач звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на означене вище рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року наведені скаржником підстави пропуску строку було визнано неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що апеляційним судом безпідставно не враховано поважність обставин пропуску строку на апеляційне оскарження. Наголошує на тому, що первинна апеляційна скарга була подана ним в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення, а також зазначає, що відповідач не зловживав своїми процесуальними правами та не допустив необ`єктивного зволікання із поданням апеляційної скарги, використавши своє право на повторне звернення до апеляційного суду у максимально короткий термін.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, оскільки заявником не зазначено поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, які об`єктивно не залежать від його волевиявлення.
Аналізуючи правомірність висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів виходить з такого.
Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження, прийняття апеляційної скарги можливе лише у випадку наявності поважних причин, підтверджених належними доказами.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було об`єктивної можливості.
Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 19 грудня 2023 року, згідно наявної в матеріалах справи довідки про доставку документа в електронному вигляді через систему "Електронний суд" відповідач отримав його того ж дня, а у паперовому вигляді рішення отримано представником відповідача 26 грудня 2023 року.
З апеляційною скаргою відповідач вперше звернувся 19 січня 2024 року, яка 09 лютого 2024 року була залишена апеляційним судом без руху у зв`язку з несплатою відповідачем судового збору, а ухвалою від 26 лютого 2024 року повернута відповідачу у зв`язку з неусуненням недоліків, зазначених в ухвалі суду про залишення скарги без руху.
Вдруге відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції
03 червня 2024 року, в ній просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що первинна апеляційна скарга була подана в межах визначеного процесуальним законом строку. Зазначав, що через відсутність коштів, судовий збір за подання апеляційної скарги сплачений відповідачем лише 29 травня 2024 року, відповідно до платіжного доручення № 1449, у зв`язку з чим строк на апеляційне оскарження пропущено ним з поважних причин.
Надаючи правову оцінку таким твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки положеннями КАС України визначено обов`язок скаржника подати документ про сплату судового збору одночасно з поданням апеляційної скарги до суду. Такий обов`язок відповідачем мав бути б виконаний під час звернення з первинною апеляційною скаргою, чого скаржником не було зроблено. Сплата судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі здійснена відповідачем лише 29 травня 2024 року, тобто майже через пів року з дня реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення. При цьому скаржником не наведено будь-яких обґрунтувань неможливості подання повторної апеляційної скарги протягом тривалого строку після її повернення, не надано доказів наявності об`єктивних причин, що перешкоджали цьому.
Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що такі ж доводи відповідач наводив в апеляційній скарзі і вони були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом норм матеріального або процесуального права при вирішенні судом цього питання, у касаційній скарзі не наведено і не доведено.
Отже, враховуючи, що в даному випадку скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження під час звернення з апеляційною скаргою, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, - суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд