ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 359/8966/20
провадження № 51-754км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 7 листопада 2023 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110100001822, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Кам`яний Брід Володарськ-Волинського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Олевськ Житомирської області, жителя АДРЕСА_2 ), відповідно до вимог ст. 89 КК раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, засуджено ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки кожного, та на підставі статей 75, 76 КК останніх звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на них певні обов`язки.
Згідно з вироком суду 14 жовтня 2020 року приблизно о 21:30 ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 знаходились поблизу супермаркету "АТБ" (вул. Головатого, 89 у м. Бориспіль), з якого виходив ОСОБА_9, тримаючи в руках рюкзак, і вони з метою заволодіння майном останнього почали за ним рухатись по вул. Привокзальній.
Дійшовши до поштового відділення "Укрпошта" (вул. Привокзальна, 2а), ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою, підійшли до ОСОБА_9 і завдали йому не менше семи ударів руками та ногами по тілу, спричинивши легкі тілесні ушкодження, внаслідок чого потерпілий впав на землю, а ОСОБА_8 і ОСОБА_7 відкрито заволоділи його рюкзаком, чим завдали ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 92, 03 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, в основу вироку покладено недопустимі докази (зокрема, протоколи огляду місця події, пред`явлення особи для впізнання тощо), які поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_8 і ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого злочину, що також залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції. Стверджує, що суди не надали оцінки аргументам і доказам сторони захисту, що спростовували пред`явлене обвинувачення, та при цьому обмежились лише загальними формальними вказівками, які не відповідають обставинам справи та вимогам законодавства. Таким чином судові рішення є необґрунтованими, вони не відповідають вимогами статей 370, 419 КПК і підлягають скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі сторони захисту, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Згідно зі ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_8 і ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку.
Водночас, в суді першої інстанції засуджені вину у вчинені злочину не визнали та відмовились давати показання щодо обставин його скоєння.
Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження убачається, що суд ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу засуджених та на підтвердження їх винуватості обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_9, котрий детально розповів, як саме ОСОБА_8 і ОСОБА_7 завдавали йому удари та заволоділи майном. Зокрема, потерпілий пояснив, що вийшовши з магазину, він йшов в сторону дому та його наздогнали двоє молодих чоловіків, які попросили сигарети і сірники. Потерпілий сказав, що сигарет немає, а сірника дав ОСОБА_7, котрий в цей момент схопив його за рукав і штовхнувши збив з ніг. Коли він впав, до них підійшов інший обвинувачений і вони завдали йому приблизно десять ударів по тілу в область плечей і голови. Потім йому вдалося втекти, але рюкзак залишився. Нападники пішли в сторону залізничного вокзалу, а він викликав поліцію, яка їх затримала. В судовому засіданні ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_8 і ОСОБА_7 як осіб, котрі здійснили на нього напад, а також він їх бачив на вокзалі під час проведення слідчих дій.
Показання потерпілого ОСОБА_9 є логічними, послідовними, не викликають сумнівів у їх достовірності та узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 . Зокрема, останні пояснили суду, що прибувши на місце виклику заявник повідомив, що його побили і відібрали речі. Він надав опис осіб і вказав напрямок, куди вони пішли. Зайшовши на перон вокзалу свідки помітили двох схожих осіб на лавочці у одного з яких був на плечах рюкзак, та коли вони підходили, то цей чоловік пішов в бік колії, але ОСОБА_11 його наздогнав і повернув. По телефону заявник назвав перелік речей, що були в його рюкзаку, який співпав з речами, що були в рюкзаку у ОСОБА_8 . Вказані особи пояснили, що рюкзак їхній, але не знали які речі в ньому лежать. Також під час поверхневого огляду у осіб було виявлено паспорт заявника. Свідок ОСОБА_11 додатково пояснив, що потерпілий, приїхавши на місце події, впізнав обвинувачених і свої викрадені речі.
Суд зазначив, що показання потерпілого є цілком обґрунтованими і незмінними від самого початку провадження, а показання свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 об`єктивно підтверджуються свідченнями потерпілогоОСОБА_9 і не протирічать матеріалам справи. При цьому підстав, з яких потерпілий та свідки могли оговорити обвинувачених, суд не встановив.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що в основу вироку були покладені належні та допустимі докази, зокрема: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (14 жовтня 2020 року приблизно о 21:30 по вул. Головатого поблизу вокзалу двоє невідомих нанесли потерпілому тілесні ушкодження і викрали рюкзак з продуктами та паспорт); картку первинного обліку інформації, що надійшла по телефону від ОСОБА_9 о 21:28 (щойно неподалік магазину "АТБ" на нього напали два молодих чоловіка, вдарили по голові, вирвали сумку з рук і побігли в сторону вокзалу); протокол огляду місця події з фотоілюстрацією (оглянуто ділянку по вул. Привокзальній, а саме тротуар біля будинку АДРЕСА_3 ); протокол огляду місця події з фотоілюстрацією (місцем огляду являється перон залізничного вокзалу, огляд проведено в присутності потерпілого, спеціаліста, понятих, а також ОСОБА_7 і ОСОБА_8, у останнього на спині присутній рюкзак, в якому наявні документи на ім`я ОСОБА_9, банківська картка, продукти харчування тощо. Зауважень до протоколу не надійшло, однак ОСОБА_7 і ОСОБА_8 від його підписання відмовились, що засвідчено понятими); висновок експерта (у потерпілого виявлено синці та садна на голові та обличчі, садна на спинці носу, нижній губі, синці та садна на кісті та передпліччі. Вказані ушкодження є легкими тілесними ушкодженням, вони могли утворитись у строк та за обставин, які зазначені в постанові, в тому числі і від нанесення ударів кулаками по голові та ногами по тулубу); протоколи опитування про зовнішній вигляд особи, яка підлягає впізнанню, протоколи пред`явлення особи для впізнання з додатками (потерпілий впізнав ОСОБА_8 та ОСОБА_7 як осіб, котрі 14 жовтня 2020 року приблизно о 21:30 по вул. Привокзальна, 2а наносили йому тілесні ушкодження і заволоділи його речами. Свідок ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_8 та ОСОБА_7, як осіб, котрі завдавали тілесні ушкодження потерпілому); постанови слідчого про визнання та приєднання до матеріалів досудового розслідування речових доказів, про призначення судово-медичної експертизи; квитанцію; заяву та зберігальну розписку потерпілого; рапорт інспектора поліції тощо.
Дослідивши докази, суд наголосив на тому, що оголошені в засіданні протоколи слідчих дій, що покладені в основу вироку, відповідають вимогам кримінального процесуального закону в частині їх оформлення, і порушень вимог статей 104-106, 223 КПК судом не встановлено та сторонами не доведено. Таким чином, суд зазначив, що досліджені докази підтверджують існування та перебіг самої події кримінального правопорушення, її місце, спосіб та інші істотні обставини вчинення злочину, а також наявність в діях ОСОБА_8 та ОСОБА_7 складу інкримінованого кримінального правопорушення.
У підсумку, колегія суддів вважає, що суд, оцінивши у сукупності всі докази у справі, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Частина 2 ст. 17 КПК передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді першої інстанції, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженими дії, які суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 186 КК.
Разом з тим, судом перевірялись твердження сторони захисту про недопустимість доказів, зокрема, протоколів огляду місця події від 15 жовтня 2020 року, які суд визнав безпідставними, зазначивши, що процесуальні дії проводились уповноваженою службовою особою та за їх результатами, з дотриманням вимог статей 104-107 КПК, було складено відповідні протоколи.
Дослідивши протокол огляду місця події суд встановив, що присутні при огляді особи, в тому числі й обвинувачені, жодних заяв чи зауважень щодо ходу проведення огляду не заявляли. Протокол підписаний слідчим і понятими, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відмовилися від його підписання, що засвідчено понятими під час складення протоколу.
При цьому суд звернув увагу на те, що процедура виявлення і вилучення речей, зазначених у протоколі огляду місця події, сторонами кримінального провадження в судовому засіданні не оспорювалась, проте сторона захисту поставила під сумнів достовірність часу проведення слідчої дії.
Суд зазначив, що час - 15 жовтня 2020 року з 22:30 до 00:05, вказаний у протоколі як час огляду перону залізничного вокзалу платформи, де після нападу на потерпілого були виявлені засуджені, відповідає дійсності, тобто є правдивим. Слідча дія була розпочата слідчим 14 жовтня о 22:30, а закінчена 15 жовтня 2020 року о 00:05, тому слідчим було зазначено дату складання протоколу 15 жовтня 2020 року. Суд констатував, що час - 15 жовтня 2020 року з 00:15 до 00:23, вказаний у протоколі, як час огляду території вул. Привокзальна, 2а, де знаходиться відділення "Укрпошти", відповідає дійсності та є правдивим. Тобто, зазначеним протоколом огляду місця події від 15 жовтня 2020 року встановлено місце вчинення злочину.
Крім того, відстань від АДРЕСА_4 є незначною, тому слідчі дії розпочаті із невеликим проміжком часу (10 хвилин), відтак твердження сторони захисту про одночасне проведення слідчих дій за участю одних і тих самих учасників не заслуговують на увагу.
Так само судом визнані безпідставними твердження сторони захисту про проведення огляду місця події за відсутності захисника обвинувачених, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 237 КПК для участі у проведенні огляду може бути запрошений захисник, що не є обов`язком слідчого.
Також предметом перевірки суду були доводи захисту про те, що працівниками поліції був проведений обшук особи під час огляду місця події, які він визнав неспроможними. В обґрунтування свого висновку суд зазначив, що як убачається з матеріалів справи, 14 жовтня 2020 року екіпаж у складі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у форменому одязі з розпізнавальними знаками, на службовому автомобілі, виконуючи свої службові обов`язки, прибули до залізничного вокзалу в м. Бориспіль, де заявник ОСОБА_9 вказав на місце події та розповів про всі відомі обставини вчинення правопорушення.
Отримавши змістовні ознаки осіб, а саме зовнішній вигляд, поліцейські почали здійснювати обслідування території вокзалу, для встановлення і виявлення вказаних осіб. З метою перевірки причетності ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до вчинення нападу, інспекторами було проведено поверхневу перевірку останніх, в ході якої виявлено рюкзак, належний потерпілому.
В подальшому, після приїзду слідчо-оперативної групи, слідчим в присутності понятих було проведено огляд місця події (перон вокзалу, платформа №1), на якому знаходились ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . В присутності понятих у ОСОБА_8 був оглянутий та вилучений рюкзак, в якому знаходились речі потерпілого. Протоколи затримання відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було складено 15 жовтня 2020 року.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що при оформленні (складенні) протоколу огляду місця події від 15 жовтня 2020 року не було допущено істотного порушення прав і свобод обвинувачених, а інформація, яка в ньому міститься, не дає підстав сумніватися у його правомірності та достовірності. Відтак, клопотання захисту про визнання вказаного доказу недопустимим, суд визнав безпідставним, оскільки доказ здобутий з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а зміст цього доказу відповідає фактичним обставинам справи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що підстави для визнання протоколу огляду місця події та похідних від нього доказів недопустимими відсутні.
Таким чином, вирок суду відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Оцінка доказів проведена згідно з вимогами процесуального законодавства з наведенням відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку.
Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду даного кримінального провадження, суди в повній мірі дотрималися вимог ст. 22 КПК, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у поданні доказів, клопотань, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, належним чином перевірив викладені в ній доводи (щодо невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, недопустимості доказів тощо), які є аналогічними доводам його касаційної скарги, слушно визнав їх безпідставними та зазначив мотиви, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Водночас, суд зазначив, що не вбачає підстав для визнання протоколу огляду місця події недопустимим доказом, оскільки, на думку захисника, фактично відбувся не огляд, а обшук. В обґрунтування свого рішення суд вказав, що слідча дія, яка зафіксована у протоколі від 15 жовтня 2020 року за змістом її проведення є оглядом, і всупереч твердженням захисника з протоколу не вбачається наявності ознак обшуку. Зокрема, слідчий, в присутності понятих, за участю потерпілого оглянули місцевість, на якій знаходились ОСОБА_7 і ОСОБА_8, та на спині останнього було виявлено рюкзак з речами потерпілого.
Так само суд визнав безпідставними твердження захисту про недопустимість протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (відповідно до яких потерпілий в присутності понятих впізнав ОСОБА_7 і ОСОБА_8, як осіб, котрі скоїли щодо нього грабіж) зазначивши, що вказані слідчі дії було проведено з дотриманням положень ст. 228 КПК.
Перевіряючи доводи захисника про недопустимість, на його думку, протоколів впізнання особи за фотознімками, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у ч. 1 ст. 228 КПК визначено, що перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
Під час досудового розслідування перед пред`явленням особи для впізнання у потерпілого ОСОБА_9 було з`ясовано, чи може він впізнати осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, опитали його про зовнішній вигляд і прикмети цих осіб, а також про обставини, за яких він бачив даних осіб. Потерпілий у присутності понятих пояснив, що може впізнати осіб, котрі наносили йому тілесні ушкодження і заволоділи його речами, а також зазначив прикмети нападників, що зафіксовано у протоколах опитування про зовнішній вигляд особи, яка підлягає впізнанню.
З протоколів пред`явлення для впізнання за фотознімками вбачається, що потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_7 і ОСОБА_8, як осіб, котрі 14 жовтня 2020 року близько 21:30 перебували по АДРЕСА_3, та наносили йому удари і заволоділи його речами. При цьому потерпілий був повідомлений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
За аналогічних обставин було проведено опитування свідка ОСОБА_13 про зовнішній вигляд осіб, які підлягали впізнанню, а також пред`явлення осіб для впізнання. З протоколів вбачається, що свідок ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_7 і ОСОБА_8, як осіб, котрі наносили тілесні ушкодження ОСОБА_9 .
Отже, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення додержано процесуальний порядок проведення слідчих дій, за результатами яких складені протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та дотримані приписи статей 104, 223, 228, 231 КПК, а тому відсутні підстави до визнання цих доказів недопустимими.
Безпідставними також є доводи сторони захисту про те, що у порушення вимог
ч. 6 ст. 228 КПК слідчим не було належним чином обґрунтовано проведення впізнання особи саме за фотознімками, оскільки положення вказаної норми процесуального закону не встановлюють обов`язку такого обґрунтування щодо проведення впізнання. За приписами ст. 40 КПК слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності і уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом, з дотримання порядку їх здійснення, що додержані в цьому провадженні.
За таких обставин колегія суддів виходить з того, що викладені у касаційній скарзі доводи про порушення слідчим вимог ст. 228 КПК є необґрунтованими.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі сторони захисту. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим доказам.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд