ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 397/620/23
провадження № 61-9691св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
третя особа- Управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 травня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Головань А. М., Єгорова С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив визначити місце проживання їх спільної дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком.
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просила визначити місце проживання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю.
Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2023 року об`єднано в одне провадження первісну позовну заяву ОСОБА_1 та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 .
У лютому 2024 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просила суд:забезпечити зустрічний позов шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю - ОСОБА_2 :
- щосуботи з 09:00 год. поточного дня до 10:00 год. наступного дня;
- щовівторка та щочетверга з 09:00 год до 20:00 год. без присутності батька та інших родичів по лінії батька, у громадських місцях чи за місцем проживання матері: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати батька дитини ОСОБА_1 передавати малолітню дитину ОСОБА_3 його матері ОСОБА_2 за місцем проживання дитини згідно з визначеним судом часом спілкування, з моменту постановлення ухвали суду та до набрання рішенням у справі законної сили.
Заява ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з батьком, який перешкоджає спілкуванню дитини з матір`ю та психологічно негативно впливає на ставлення сина до матері. Рішенням органу опіки та піклування визначено тимчасовий порядок участі матері у вихованні дитини, але ОСОБА_1 його не виконує та надалі обмежує спілкування матері з дитиною.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2024 року, постановленою у складі судді Максимовича І. В., відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що суд у цій справі не вирішує вимог щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення місця й часу спілкування малолітньої дитини з матір`ю, а тому дійшов висновку про відсутність зв`язку між заходом забезпечення позову, обраним позивачем, і предметом позову.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 28 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2024 року скасовано й ухвалено нове судове рішення.
Забезпечено зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини шляхом визначення часу спілкування малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_2 з 09:00 год. кожної суботи до 10:00 год. неділі, а також щовівторка та щочетверга з 09:00 год. до 20:00 год. без присутності батька та інших його родичів у громадських місцях чи за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1, зобов`язавши батька дитини ОСОБА_1 передавати дитину матері ОСОБА_2 за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2, згідно з визначеним графіком.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючизаяву ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_1, з яким наразі проживає дитина, надавати ОСОБА_2 можливість для спілкування з дитиною в певні дні й години, визначені у заяві останньої, без присутності батька та інших осіб, а також залишення дитини у матері на ночівлю один раз на тиждень, відповідає найкращим інтересам дитини, не порушуватиме права жодної зі сторін у справі та є необхідним для забезпечення виконання можливого рішення суду й ефективного захисту прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У липні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що визначення часу спілкування дитини з матір`ю з 09:00 год. кожної суботи до 10:00 год. неділі, а також щовівторка та щочетверга з 09:00 год. до 20:00 год. без присутності батька, шкодить інтересам дитини, оскільки дитина не сприймає ОСОБА_2 як матір та вважає її сторонньою особою, так як у зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 за межами України дитина фактично з віку двох років та протягом майже двох років з матір`ю не спілкувалася, а тому спілкування з матір`ю за відсутності батька травмує дитину.
При цьому побачення з матір`ю два рази на тиждень з 9:00 год. до 20:00 год. може нашкодити освітньому процесу, так як дитина відвідує дитячий садочок, який приймає дітей тільки до 8:00 год.
Крім того, апеляційний суд, зобов`язуючи його передавати дитину матері щовівторка та щочетверга за місцем проживання дитини, не врахував, що згідно з трудовим законодавством вівторок та четвер є робочими днями і його робочий графік передбачає, що робочий день починається о 9:00 год.
До того ж, протягом декількох тижнів, що минули з часу прийняття оскаржуваної постанови апеляційного суду, ОСОБА_2 жодного разу не з`явилася за дитиною у вівторок чи четвер в означені години, аргументуючи це тим, що вона працює. За фактами нез`явлення відповідачки за дитиною він подавав відповідні заяви до правоохоронних органів, що підтверджується талоном-повідомленням, поясненнями та заявою.
Підставами касаційного оскарження постанови Кропивницького апеляційного суду
від 28 травня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року справу призначено до розгляду
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, а й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).
Подібний висновок зроблено й у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 501/488/21/21 (провадження № 61-11187св22).
У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 (провадження № 61-7628св22) вказано, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).
У постанові Верховного Суду від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23 (провадження № 61-13103св23) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції, що з метою запобігання втраті емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, забезпечення позову шляхом безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу батька з малолітнім сином, за місцем проживання першого у період з 11:00 год. кожної другої суботи місяця до 16:00 год неділі, з можливістю ночівлі дитини з батьком, відповідає нормам процесуального права. Судом враховано, що з січня 2021 року позивач через дії матері не має можливості вільно спілкуватись зі своїм малолітнім сином, що призводить до втрати зв`язку між батьком та дитиною.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову щодо фізичної опіки над дитиною, враховуючи, що спір виник із сімейних правовідносин (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20), від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц (провадження № 61-21029св21), від 24 лютого 2022 року у справі № 361/8355/21 (провадження № 61-241св22), від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21 (провадження № 61-6056св22), від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 (провадження № 61-7628св22), від 15 листопада 2023 рок у справі № 467/403/22 (провадження № 61-6283св23), від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23 (провадження № 61-13103св23).
Вжиття заходів забезпечення позову у спорах щодо фізичної опіки над дітьми спрямоване на недопущення чи припинення дій одного з батьків, які порушують права іншого на участь у вихованні дитини, контакт з нею. Відчуження одного з батьків можна охарактеризувати як форму психологічного насильства, яке проявляється у необґрунтованому звинуваченні у застосуванні стосовно дитини насильства іншим з батьків або звинуваченні у жорстокій та насильницькій поведінці стосовно одного з батьків, переконанні дитини у тому, що контакт з іншим з батьків є несприятливим для неї, нав`язуванні дитині відчуття, що вона знаходиться в небезпеці під час контакту з одним з батьків, необґрунтованих звинуваченнях на адресу бабусі й дідуся, інших членів сім`ї, зміна місця проживання без попереднього обговорення тощо.
Підстави забезпечення позову є суб`єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини.
Колегія суддів зазначає, що батьківські повноваження належать обом батькам однаковою мірою. Дитина, як правило, однаково любить обох батьків та потребує турботи та підтримки кожного з них.
Батьки і дитина мають право на вільне спілкування один з одним, якщо воно не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.
Суд апеляційної інстанції, встановивши наявність обставин, які позбавляють ОСОБА_2 можливості спілкуватися з малолітнім сином, враховуючи права матері на особисте спілкування з дитиною та відсутність обставин, які обмежують право на таке спілкування, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення зустрічного позову шляхом визначення часу спілкування малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_2 з 09:00 год. кожної суботи до 10:00 год. неділі, а також щовівторка та щочетверга з 09:00 год. до 20:00 год. без присутності батька та інших його родичів у громадських місцях чи за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1, зобов`язавши батька дитини ОСОБА_1 передавати дитину матері ОСОБА_2 за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2, згідно з визначеним графіком.
Колегія суддів вважає, що незастосування заходів забезпечення позову у цій справі може призвести до розриву психоемоційного зв`язку між матір`ю та сином, що не відповідає інтересам дитини. Негативні непоправні наслідки, які можуть настати у випадку зволікання у відновленні стабільного контакту матері з сином, свідчать про наявність обґрунтованих підстав для вжиття тимчасових заходів забезпечення позову у цій справі. За необхідності, виконання судового рішення про застосування заходів забезпечення позову може здійснюватися із залученням спеціалістів органів у справах дітей, психологів тощо.
Застосування судом тимчасового (до набрання законної сили рішенням по суті спору) заходу забезпечення позову шляхом усунення перешкод одному з батьків, з яким дитина на час вирішення спору фактично не проживає, у спілкуванні й вихованні дитини, не свідчить про вирішення судом по суті спору про визначення місця проживання дитини. Такі заходи забезпечення позову перебувають у межах виконання органами державної влади позитивних зобов`язань, які випливають з гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідають наведеній вище практиці Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться значною мірою до переоцінки наявних доказів, а суд касаційної інстанції не може вдаватись до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.