ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 753/790/23
провадження № 61-18462св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання надати доступ до житла
за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати за ними право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, та зобов`язати відповідача надати до неї доступ.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилалися на те, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мілоцький О. Л. за заявою кредитора ОСОБА_4 відкрив виконавче провадження, в межах якого арештовано належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, та здійснено її реалізацію на електронних торгах без згоди на це іпотекодержателя ОСОБА_5, який мав переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Переможцем торгів став ОСОБА_4, який зареєстрував право власності на спірне житло та подав позов до позивачів про усунення перешкод у користуванні квартирою, виселення та зняття з реєстрації.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року позов задоволено, проте в суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 відмовився від позову з тих підстав, що позивачів знято з реєстраційного обліку у спірному житлі.
Спірна квартира придбана не за рахунок кредитних коштів, іншого житла у їх власності немає, однак відповідач та суди не вирішили питання про надання їм іншого житлового приміщення відповідно до вимог частини другої статті 109 ЖК України.
На думку позивачів, ОСОБА_4 порушив їхнє право на житло, гарантоване статтею 47 Конституції України, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 1 Першого протоколу до цієї Конвенції, та це право має бути захищене шляхом визнання права на користування квартирою, що відповідно до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, є однією з підстав для реєстрації місця проживання особи у житлі.
У зв`язку з цим позивачі просили позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 18 травня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру припинилося внаслідок її продажу на прилюдних торгах, а тому він та члени його сім`ї втратили право користування нею. Процедура виселення у примусовому порядку до них не застосовувалась, а їх зняття з реєстрації відбулося в адміністративному порядку з підстав, установлених законом. Вимога про зобов`язання надати доступ до квартири є похідною від вимоги про визнання права користування житловим приміщенням, а тому правових підстав для її задоволення також немає.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 23 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишив без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У грудні 2023 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження зазначили те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15 та постановах Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі № 753/16338/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 756/11896/17, від 26 січня 2022 року у справі № 725/356/21.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що в спірному випадку позивачів примусово та незаконно виселено зі спірної квартири та позбавлено права користування житловим приміщенням без їх згоди та рішення суду. Суди не застосували частину другу статті 109 ЖК України до спірних правовідносин.
У лютому 2024 року представник ОСОБА_4 - адвокат Гуримський О. В. подав відзив на касаційну скаргу, у якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними й обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
У березні 2024 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на касаційну скаргу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
20 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що спірним житловим приміщенням є п`яти кімнатна квартира АДРЕСА_2, яка на підставі договору купівлі-продажу від 05 вересня 2005 року належала ОСОБА_1 та перебувала в іпотеці у ОСОБА_5 на підставі договору іпотеки від 22 грудня 2009 року.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року у справі № 753/9736/13, яке набрало законної сили, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики у розмірі 2 059 182,94 грн та 3 441 грн судових витрат, а всього 2 062 623,94 грн.
На підставі виконавчого листа, виданого на виконання вказаного рішення суду, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мілоцький О. Л. відкрив виконавче провадження № 57401979, в межах якого здійснив опис і арешт квартири АДРЕСА_1, провів її оцінку та склав заявку на реалізацію арештованого майна на електронних торгах.
Не погодившись з діями приватного виконавця щодо опису й арешту спірної квартири та її оцінки, ОСОБА_1 оскаржив їх в судовому порядку.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року, залишеною без змін постановами Київського апеляційного суду від 25 липня 2019 року та Верховного Суду від 28 липня 2021 року, у справі № 753/4642/19 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1
19 липня 2019 року відбулися електронні торги з реалізації спірної квартири, переможцем торгів став ОСОБА_4 за ціною продажу 4 466 970,90 грн.
29 липня 2019 року приватний виконавець склав акт про реалізацію квартири на електронних торгах, на підставі якого приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Могильницька О. А. того ж дня видала ОСОБА_4 свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та здійснила державну реєстрацію його права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Результати електронних торгів ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року, яке набрало законної сили, у справі № 753/15089/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства "СЕТАМ", приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О. Л., треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання електронних торгів нерухомого майна недійсними.
З огляду на недостатність коштів, одержаних від реалізації спірної квартири, для задоволення вимог стягувача ОСОБА_4 (частина коштів зарезервована на рахунку приватного виконавця для погашення вимог іпотекодержателя ОСОБА_5 ), у подальшому приватний виконавець здійснював виконавчі дії з метою виявлення іншого майна боржника.
У відповідь на вимогу приватного виконавця про надання доступу до спірної квартири з метою проведення опису та арешту майна ОСОБА_1 відповів відмовою, пославшись на те, що вимога не підлягає виконанню з причини невідповідності суб`єкта, якій вона адресована, оскільки власником квартири є ОСОБА_4 .
На підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року про примусове проникнення до житла 31 січня 2020 року приватний виконавець за участю понятих зайшов до квартири та здійснив опис наявного у ній майна.
З постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 31 січня 2020 року відомо, що квартира перебуває у нежилому стані - у ній відсутні меблі, побутова техніка та речі особистого користування, що також зафіксовано наданими відповідачем фото та відеозаписом.
02 серпня 2019 року відповідач надіслав позивачам лист з вимогою звільнити квартиру, знятись з реєстраційного обліку, передати квартиру та ключі від неї.
Не отримавши задоволення своїх вимог, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, зняття з реєстраційного обліку та виселення (справа № 753/16338/19).
У червні 2020 року ОСОБА_4 подав до суду заяву про відмову від позову в частині вимог про виселення та виключення ОСОБА_1 з числа відповідачів, яку мотивував тим, що він як власник квартири, отримав до неї доступ і з`ясував, що відповідачі у спірній квартирі не проживають, у квартирі відсутні меблі, техніка, засоби гігієни, продукти харчування, а решта вимог не стосуються прав та обов`язків ОСОБА_1 .
Ухвалою від 19 серпня 2020 року суд закрив провадження у справі в частині вимог про виселення та виключив ОСОБА_1 з числа відповідачів.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування спірною квартирою.
У рішенні суд встановив, що станом на 12 лютого 2019 року у спірній квартирі зареєстровано місце проживання ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а станом на 05 серпня 2019 року - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 17 травня 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року скасовано, а справу передано на новий апеляційний розгляд.
Під час нового апеляційного розгляду ОСОБА_4 відмовився від позову, пославшись на те, що 11 серпня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знято з реєстраційного обліку у спірній квартирі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року, прийнято заяву позивача ОСОБА_4 про відмову від позову та закрито провадження у справі.