ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 567/1218/22
провадження № 61-1007св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 05 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Василевича О. В., та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (далі - ТОВ "Західна агровиробнича компанія") про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:002:0114, площею 4,2988 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області. У вересні 2022 року з відомостей, одержаних із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, їй стало відомо, що за належною їй земельною ділянкою зареєстровано право оренди за ТОВ "Західна агровиробнича компанія". Підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки вказано договір оренди землі від 01 листопада 2018 року б/н, згідно з яким орендарем земельної ділянки є відповідач. Право оренди земельної ділянки зареєстровано за ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С. М., від 19 листопада 2018 року. Оспорюваний договір оренди землі вона не укладала, особисто його не підписувала та інших осіб на його підписання не уповноважувала, з нею як з власником земельної ділянки не узгоджувались умови договору оренди, тому вважає його неукладеним. Зазначала, що факт реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі оспорюваного договору оренди землі за відповідачем не може бути підтвердженням її волевиявлення на укладення такого договору. Вказувала на існування спору щодо користування належною їй земельною ділянкою, оскільки на підставі неукладеного договору оренди землі ТОВ "Західна агровиробнича компанія" зареєструвало за собою право оренди. Відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує її права на користування та розпорядження належним їй майном.
ОСОБА_1 просила суд: зобов`язати ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути належну їй на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:002:0114, площею 4,2988 га; скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С. М., індексний номер рішення 44128385 від 19 листопада 2018 року, номер запису про інше речове право 28994947, щодо державної реєстрації права оренди ТОВ "Західна агровиробнича компанія" земельної ділянки, з одночасним припиненням права оренди ТОВ "Західна агровиробнича компанія".
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 05 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора задоволено.
Зобов`язано ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:002:0114, площею
4,2988 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області).
Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С. М., індексний номер рішення 44128385 від 19 листопада 2018 року, номер запису про інше речове право 28994947, щодо державної реєстрації права оренди ТОВ "Західна агровиробнича компанія" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:002:0114, площею 4,2988 га, з одночасним припиненням права оренди ТОВ "Західна агровиробнича компанія" щодо земельної ділянки
з кадастровим номером 5624287100:06:002:0114, площею 4,2988 га.
Стягнуто з ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_1 1 984,80 грн - сплачений судовий збір та 7 169,40 грн - витрат на проведення експертизи.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Західна агровиробнича компанія" залишено без задоволення, рішення Острозького районного суду Рівненської області від 05 вересня 2023 року - без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що оскільки відповідач користується земельною ділянкою позивача без відповідної правової підстави, адже угода між ними не укладалась, то земельна ділянка підлягає поверненню позивачу. Суд першої інстанції вказав, що в цьому спорі належним способом захисту, який забезпечить реальне відновлення порушених прав позивача, є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельну ділянку за відповідачем, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про права оренди земельної ділянки за відповідачем, який не ґрунтується на договорі оренди землі, порушуює права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги про фактичне виконання відповідачем договору оренди, суд апеляційної інстанції вважав неналежними докази, подані відповідачем, оскільки у платіжних документах не зазначено, щодо якого саме договору оренди землі здійснена виплата. Суд вказав, що відповідач не довів, що виплата грошових коштів у розмірі 10 019,34 грн здійснювалась на виконання саме оспорюваного договору оренди землі та у розмірі 9 334,80 грн, який вказано у пунктах 2.4, 4.1 оспорюваного договору, - 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (155580 х 6 % = 9 334,80).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2024 року ТОВ "Західна агровиробнича компанія" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 05 вересня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати оскаржувані судові, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із Острозького районного суду Рівненської області, іншим учасникам направлено копії касаційної скарги з додатками.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) та у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 670/1088/18 (провадження № 61-16913св20), від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19).
Суди надали неправильну оцінку зібраним доказам, поданим на підтвердження виконання умов договору оренди шляхом сплати орендної плати. Надані відповідачем докази вказують на існування між сторонами договірних відносин. Позивач не спростувала доводів відповідача про те, що отримувала орендну плату, орендна плата виплачувалася на виконання оспорюваного договору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нікітюк П. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вважає, що у платіжних документах, наданих відповідачем на підтвердження існування договірних відносин, не вказано, що кошти сплачено на виконання оспорюваного договору оренди землі. Отже, позивачці не було відомо про його існування і вона не могла погодитися на такий договір, тому в її діях відсутні ознаки недобросовісності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5624287100:06:002:0114, площею 4,2988 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 вересня 2022 року встановлено, що на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С. М., індексний номер 44128385 від 19 листопада 2018 року, номер запису про інше речове право 28994947, було зареєстровано право оренди оспорюваної земельної ділянки за ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на підставі договору оренди землі від 01 листопада 2018 року.
Встановлено, що у позивачки відсутній примірник (оригінал) договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2018 року.
Згідно до зарплатної відомості від 13 серпня 2020 року № 65, складеної ТОВ "Західна агровиробнича компанія", ОСОБА_1 виплачено 10 019,34 грн.
Відповідно до платіжного доручення від 23 вересня 2021 року № 9111224616 ТОВ "Західна агровиробнича компанія" перерахувало ОСОБА_1 орендну плату за договорам оренди за 2021 рік у розмірі 10 019,35 грн.
Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 14 листопада 2022 року задоволено клопотання представника позивачки та витребувано у відповідача оригінал договору оренди землі від 01 листопада 2018 року б/н, укладений між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" як орендарем щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:002:0114.
Позивач, оглянувши у судовому засіданні суду першої інстанції оригінал витребуваного судом оспорюваного правочину, пояснила, що договір оренди землі від 01 листопада 2018 року з ТОВ "Західна агровиробнича компанія" вона особисто не підписувала, волевиявлення на укладення такого договору з відповідачем у неї не було. Водночас зазначила, що раніше мала укладений договір оренди землі з іншим орендарем - ТОВ "Захід Агро" та отримувала від нього орендну плату у грошовій та натуральній формі. Указала, що вона не отримувала від відповідача ТОВ "Західна агровиробнича компанія" орендної плати та в будь-яких його документах свій підпис про отримання орендної плати не ставила.
Розмір орендної плати згідно з пунктами 2.4, 4.1 оспорюваного договору оренду землі становить 9 334,80 грн, тобто 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (155 580 х 6 % = 9 334,80).
Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 10 листопада 2023 року задоволено клопотання представника позивачки та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Згідно з висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №1905, складеного 05 липня 2023 року за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_1, розташований у графі "Орендодавець" договору оренди землі від 01 листопада 2018 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:002:0114, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ТОВ "Західна агровиробнича компанія" не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України "Про оренду землі").
Пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто січень 2019 року), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-31595св18)).
Під час вирішення справи судами було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі "Орендодавець" у договорі оренди від 01 листопада 2018 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:002:0114 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Судами встановлено, що ТОВ "Західна агровиробнича компанія" використовує спірну земельну ділянку як орендар.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У цій справі ТОВ "Західна агровиробнича компанія" надало до суду першої інстанції докази отримання ОСОБА_1 від товариства грошових коштів протягом строку користування земельною ділянкою, а саме: за 2020 рік орендна плата у розмірі 10 019,34 грн виплачена відповідно до зарплатної відомості від 13 серпня 2020 року № 65, за 2021 рік орендна плата у розмірі 10 019,34 грн виплачена згідно з платіжним дорученням від 23 вересня 2021 року № 9111224616.
Надаючи оцінку зібраним доказам, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про їх неналежність, оскільки в платіжних документах, копії яких долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву, не зазначено, щодо якого саме договору оренди землі здійснені виплати як у 2020 року, так і у 2021 році. Тобто відповідач не довів, що виплата грошових коштів у розмірі 10 019,34 грн здійснювалась на виконання саме оспорюваного договору оренди землі.
Враховуючи те, що матеріалами справи не підтверджено факт отримання ОСОБА_1 від орендаря ТОВ "Західна агровиробнича компанія" орендної плати за користування земельною ділянкою протягом 2020-2021 років, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про неправомірне користування відповідачем належною позивачу земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 01 листопада 2018 року, а також відсутністю доказів існування фактичних правовідносин орендодавця та орендаря, що, в свою чергу, є підставою для визнання неукладеним договору оренди землі щодо належної позивачці земельної ділянки площею 4,2988 га з кадастровим номером 5624287100:06:002:0114.
Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що відповідач не підтвердив факт існування договірних відносин з позивачем, відповідають вимогам статей 12, 81, 89 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) та у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 670/1088/18 (провадження №61-16913св20), від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)
є необґрунтованими, оскільки встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Крім того, вказані висновки не суперечать висновкам цієї постанови, що відповідач не виконав вимоги статей 12,81 ЦПК України.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.