ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/21221/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гарматна-Західна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 (суддя Плотницька Н. Б.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 (Барсук М. А. - головуючий, судді Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.) у справі
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гарматна-Західна"
до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) Приватне підприємство "Ол.Трейд",
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Житло-Сервіс",
про стягнення 1 444 660,00 грн
(у судове засідання з`явилися представники: позивача - Драган Я. С., відповідача - Варицький Є. В.),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гарматна-Західна" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 1 444 660,00 грн матеріальної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що під час прийняття в управління будинків за адресою: вулиця Гарматна, будинок 37, літера А, місто Київ, 03067 та вулиця Гарматна, будинок 39, літера Г, місто Київ, 03067, позивачем було виявлено ряд недоліків, спричинених забудовником. Збудовані житлові будинки здані в експлуатацію з невідповідностями документації та вимогам ДБН, що полягають в невідповідності зданих будинків технічній документації та не закінченням всіх робіт, в тому числі і по пожежній сигналізації будинку.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, відповідно до акта готовності об`єкта до експлуатації від 22.04.2016, об`єкт "Будівництво житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Гарматній, 39-Г у Солом`янському районі м. Києва, І черга Житловий будинок №1, III черга Дворівневий підземний паркінг нежитлові вбудовані приміщення житлових будинків № 1, 2" вирішено вважати закінченим будівництвом об`єктом, готовим до експлуатації.
Окрім того, відповідно до акта готовності об`єкта до експлуатації від 22.04.2016, об`єкт "Будівництво житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Гарматній, 39-Г у Солом`янському районі м. Києва, II черга будівництва Житловий будинок № 2" вирішено вважати закінченим будівництвом об`єктом, готовим до експлуатації.
Згідно з актом прийому-передачі введеного в експлуатацію житлового будинку №1 (І черга будівництва) з об`єктом соціально-культурного призначення по вул. Гарматній, 39-Г у Солом`янському районі м. Києва (III черга - нежитлові приміщення житлових будинків №1,2) на обслуговування та експлуатацію до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Житло-Сервіс" від 10.06.2016 та Актом прийому-передачі введеного в експлуатацію житлового будинку №2 (II черга будівництва) з об`єктом соціально-культурного призначення по вул. Гарматній, 39-Г у Солом`янському районі м. Києва на обслуговування та експлуатацію до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Житло-Сервіс" від 10.06.2016, комісією визнано об`єкти готовими до експлуатації та передачі їх на обслуговування та експлуатацію до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Житло-Сервіс".
Відповідно до Інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.08.2018 в будинках за адресою: м. Київ, вул. Гарматна 37 А та вул. Західна 10, було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гарматна-Західна".
У відповідності до протоколу № 2 загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гарматна-Західна" від 15.10.2018 прийнято рішення про передачу в управління об`єднанню будинки за адресою: м. Київ, вул. Гарматна 37 А та вул. Західна 10 (будівельна адреса: вул. Гарматна 39 Г у м. Києві).
На підставі акта приймання-передачі введеного в експлуатацію житлового будинку №2 (II черга будівництва) з об`єктами соціально-культурного призначення по вул. Гарматна 39 Г у Солом`янському районі м. Києва (поштова адреса: Західна 10) на обслуговування та експлуатацію Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Гарматна-Західна" з додатками та акта приймання-передачі введеного в експлуатацію житлового будинку № 1 (І черга будівництва) з об`єктами соціально-культурного призначення по вул. Гарматна 39 Г у Солом`янському районі м. Києва (поштова адреса: Гарматна 37 А) (III черга - нежитлові приміщення житлових будинків 1,2) на обслуговування та експлуатацію до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гарматна-Західна" та Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "БК "Сучасні Муніципальні технології", будинки було передано в управління вказаним ОСББ.
19.07.2019 Солом`янським районним управлінням ТУ ДСНС України у м. Києві, за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, було здійснено припис № 528 від 29.07.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногеної та пожежної безпеки та зазначено, що з метою усунення виявлених під час перевірки порушень щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки вимагається вжити відповідних заходів.
04.09.2019 Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Гарматна-Західна" та сервісною організацією Товариством з обмеженою відповідальністю "Ігніс Технолоджі" було складено Дефектний акт № 1, відповідно до якого при проведенні протипожежного стану будинку було виявлено недоліки.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 у справі № 910/21221/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів, з посиланням на приписи статті 22 ЦК України, аргументовані тим, що позивачем не доведено, що ним понесено відповідні витрати, про які зазначено у звіті про незалежну оцінку від 07.03.2023 та належним чином не доведено, які саме реальні збитки йому були завдані відповідачем.
Врахувавши акти та сертифікати, які підтверджують обставини введення будинку в експлуатацію, суди дійшли висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв`язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди (збитків).
Апеляційний господарський суд, розглянув твердження позивача, що суд першої інстанції посилається на експертний звіт ТОВ "Українська будівельна експертиза" № 3-07812ЕП/КО від 25.04.2023, який відсутній в матеріалах справи, та вказав, що фактично в оскаржуваному рішенні судом здійснено описку у році складення звіту (вказано 25.04.2023 замість 25.04.2013).
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гарматна-Західна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2. На думку скаржника, судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.07.2020 у справі № 0808/7199/2012, від 19.02.2020 у справі № 369/8038/17, від 11.03.2021 у справі № 488/4653/18, від 27.05.2021 у справі № 761/12945/19 щодо застосування статей 1209, 1210, 1166 ЦК України. У вказаних постановах Верховний Суд зауважив, що зобов`язання з відшкодування шкоди внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Крім того, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Зданий в експлуатацію багатоквартирний будинок в частині системи пожежної сигналізації та системи димовидалення не відповідає проектній документації, функціональна можливість існуючого обладнання автоматичної пожежної сигналізації житлового будинку - не відповідає вимогам передбаченим в проектній документації та нормативно-технічним документам з будівництва на території України; система пожежної сигналізації паркінгу знаходиться в стадії незавершеного будівництва, експлуатація в режимі, який передбачений проектним рішенням - неможлива; змонтована система димовидалення не відповідає проектній документації, яка розроблена ПП "ОЛ.Трейд"; автоматична система пожежогасіння паркінгу знаходиться в непрацездатному стані та змонтована не в повному обсязі.
Відповідач не надав жодного належного доказу, наприклад, як договорів на виконання монтажу, оплат обладнання, оплат послуг монтажу тощо. Тобто, відповідач не надав доказів ні відсутності шкоди, ні відсутності своєї вини у її заподіянні. Відповідачем до суду не надано жодного допустимого доказу закупівлі та виконання робіт з монтажу системи пожежної сигналізації у відповідності до проектної документації.
Посилання на неіснуючий документ в рішенні суду (звіт від 25.04.2023) та на нормативну базу, яка регулює лише проект будівництва є підтвердженням необґрунтованості рішення суду та невідповідності її нормам матеріального права.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1209 ЦК України виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шкоди не залежить від вини виготовлювача товару, що є нерухомим майном, виконавця робіт (послуг), а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.
Згідно з частиною першою статті 1210 ЦК України шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару. Шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару або іншою особою, визначеною відповідно до закону.
Частиною першою статті 1211 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом встановленого строку служби (строку придатності) товару, результатів робіт (послуг), а якщо він не встановлений, - протягом десяти років з дня виготовлення товару, виконання роботи (надання послуги).
У постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 0808/7199/2012, на яку посилається скаржник зазначено, що тлумачення вимог статей 1209-1211 ЦК України свідчить, що в інтересах охорони прав фізичних та юридичних осіб у рамках недоговірних зобов`язань з відшкодування шкоди передбачено механізм регулювання відносин, пов`язаних із відшкодуванням шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг); зобов`язання з відшкодування шкоди внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі; підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, є завдання майнової шкоди іншій особі; суб`єктами такого зобов`язання є кредитор (потерпілий) та боржник (виготовлювач товару, що є нерухомим майном); боржник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару; строки, передбачені частиною першою статті 1211 ЦК України, за цільовим призначенням є строками існування права (на відшкодування шкоди), а за своєю сутністю є присічними строками. Такі строки не є позовною давністю, а тому норми про позовну давність, її зупинення і переривання на них поширені бути не можуть. Підтвердження факту виконання на об`єкті повного комплексу робіт, передбаченого проектною документацією, не свідчить про якість виконаних робіт та відсутність порушення прав позивача за умови неспростування відповідачем висновків судових експертів про протилежне.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Ключовими також є докази наявності вини особи, яка завдала шкоду, оскільки обов`язок доведення відсутності своєї вини, відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України, покладено на таку особу.
Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.
Відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 488/4653/18, на яку посилається скаржник.
Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.05.2021 у справі № 761/12945/19, якою обґрунтована скарга.
У постанові Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 369/8038/17, якою обґрунтована скарга, викладено правовий висновок про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Виходячи із визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
5.4. Як слідує із матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", як забудовник, здав в експлуатацію будинки за наявності недоліків щодо документації та невідповідності вимогам ДБН.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди акцентували увагу на тому, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди (збитків), а також не доведено, що ним понесено відповідні витрати у розумінні статті 22 ЦК України.
Однак, Верховний Суд вважає відповідні висновки судів помилковими та здійсненими без врахування висновків Верховного Суду, наведених вище.
Так, зосередивши увагу на встановленні обставин виконання комплексу робіт щодо будівництва та введення об`єкта в експлуатацію, суди не звернули увагу, що це не свідчить про якість виконаних робіт та відсутність порушення прав позивача у випадку неспростування відповідачем змістовних аргументів позову.
Крім того, відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, необхідних для відновлення порушеного права, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Так, посилаючись на недоведення позивачем фактичного понесення витрат, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до змісту статті 22 ЦК України, реальними збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тобто, розмір збитків може визначатися як обсяг витрат, які сторона змушена буде понести аби відновити наслідки завданої шкоди.
За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 ГПК України).
Отже, система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.
Предметом позову в цій справі є відшкодування (стягнення) шкоди, заподіяної Банку протиправними діями / бездіяльністю пов`язаних з банком осіб.
При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Водночас зі змісту частини другої статті1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
У свою чергу, вказуючи на те, що позивач не довів всіх елементів складу правопорушення, суди не врахували, що спростування вини є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди. У цьому випадку, такі мотиви судів можуть бути розцінені як перекладання тягаря доказування виключно на позивача, що буде помилковим у такій категорії спорів.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, суди попередніх інстанцій не встановили усіх обставин справи, не дослідили докази, які є важливими у спірних правовідносинах, не врахували практику Верховного Суду, а колегія суддів, з огляду на повноваження, передбачені статтею 300 ГПК України не може самостійно встановлювати відповідні обставини.
Водночас, доводи відзиву на касаційну скаргу зазначених обставин не спростовують, а недослідження відповідних обставин позбавляє підстав для залишення без змін оскаржуваних рішень.
5.5. У зв`язку із викладеним, оскільки доводи скаржника частково підтвердилися, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.