ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2024 року
м. Київ
Справа № 911/1766/22
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Васьковський О.В., Малашенкова Т.М., Пєсков В.Г., Рогач Л.І., Чумак Ю.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Фермерського господарства "Стоянова І.С." - не з`явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" - Бонтлаб В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Стоянова І.С."
на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.10.2022 (суддя Конюх О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 (колегія суддів: Коробенко Г.П., Козир Т.П., Кравчук Г.А.)
у справі за позовом Фермерського господарства "Стоянова І.С." (далі - ФГ "Стоянова І.С.", фермерське господарство)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" (далі - ТОВ "Нор-Ест Агро")
про визнання недійсними частин договору та застосування наслідків їх недійсності.
ВСТУП
1. У 2020 році ФГ "Стоянова І.С." придбало мінеральні добрива та засоби захисту рослин у ТОВ "Нор-Ест Агро", але не повністю розрахувалося з продавцем за договорами купівлі-продажу від 12.03.2020 №37/20/60 (далі - Договір 1) та від 26.03.2020 №63/20/66 (далі - Договір 2). Оскільки договори містили третейське застереження, ТОВ "Нор-Ест Агро" звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (далі - Третейський суд при АУБ).
2. 09.03.2021 Третейський суд при АУБ ухвалив рішення в третейській справі №4/21 про стягнення з ФГ "Стоянова І.С." 899 214,91 грн (заборгованість за Договором 1, пеня, штраф, відсотки річних та інфляційні втрати) (далі - Рішення №4/21).
3. 24.05.2021 Північний апеляційний господарський суд у справі №873/57/21 за заявою ТОВ "Нор-Ест Агро" видав накази на примусове виконання Рішення №4/21. Ухвала залишена без змін постановою Верховного Суду від 30.11.2021.
4. 23.07.2021 ФГ "Стоянова І.С." звернулося із заявою про скасування Рішення №4/21 до Північного апеляційного господарського суду. 31.08.2021 суд відмовив у задоволенні цієї заяви (справа №873/143/21). Ухвала залишена без змін постановою Верховного Суду від 11.11.2021.
5. У березні-квітні 2022 року державний виконавець у примусовому порядку стягнув 331 401,78 грн на користь ТОВ "Нор-Ест Агро".
6. 24.06.2022 Третейський суд при АУБ ухвалив рішення в третейській справі №11/22 про стягнення з ФГ "Стоянова І.С." ще 409 681,21 грн у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань за Договорами 1 та 2 (далі - Рішення №11/22).
7. 28.07.2022 ФГ "Стоянова І.С." звернулося із заявою про скасування Рішення №11/22 до Північного апеляційного господарського суду. 29.09.2022 суд відмовив у задоволенні цієї заяви (справа №873/70/22). Ухвала залишена без змін постановою Верховного Суду від 22.11.2022.
8. 25.01.2023 Північний апеляційний господарський суд у справі №873/52/22 за заявою ТОВ "Нор-Ест Агро" видав наказ на примусове виконання Рішення №11/22. Ухвала залишена без змін постановою Верховного Суду від 22.02.2023.
9. У вересні 2022 року ФГ "Стоянова І.С." звернулося з позовом до господарського суду, в якому просило визнати недійсним ст. 7 Договору 1 (Відповідальність сторін), ст.8 Договору 1 (Порядок вирішення спорів. Третейське застереження), застосувати наслідки такої недійсності (стягнути 152 041,20 грн як відшкодування примусово стягнутих з ФГ "Стоянова І.С." на користь ТОВ "Нор-Ест Агро" грошових коштів), а також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 25 000 грн та судовий збір.
10. Господарський суд Київської області ухвалою від 05.10.2022 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
11. ТОВ "Нор-Ест Агро" подало до суду заперечення та просило залишити позов без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Ця норма передбачає, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
12. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, залишив позов без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.226 ГПК.
13. Перед Верховним Судом у цій справі постали питання щодо застосування ч.1 ст.226, ч.1 ст.175, ч.1 ст.231 ГПК, Закону "Про третейські суди":
- якою є правова природа третейської угоди; чи має така угода ознаки господарського договору;
- чи обмежує третейська угода право сторони договору на судовий захист;
- у чому полягає зміст принципу "компетенції щодо компетенції"; чи є розгляд господарським судом позовної вимоги про недійсність третейської угоди незаконним втручанням у компетенцію третейського суду;
- чи буде розгляд господарським судом позовної вимоги про недійсність третейської угоди порушенням принципу "res judіcata" стосовно рішення господарського апеляційного суду, який ухвалив видати накази на виконання рішень третейського суду, визначеного у третейській угоді, а також остаточних рішень господарських судів у інших справах (про відмову в скасуванні рішень Третейського суду при АУБ №4/21 та №11/22);
- чи підлягає розгляду в господарських судах по суті вимога про визнання недійсною третейської / арбітражної угоди, тобто саме як позовна вимога або ж питання щодо дійсності / недійсності такої угоди вирішується господарським судом виключно у спеціальному порядку, передбаченому п.7 ч.1 ст.226 ГПК (як процесуальне питання до початку розгляду справи по суті);
- п.5 ч.6 ст.56 Закону "Про третейські суди" закріплює, що компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо третейська угода визнана недійсною компетентним судом; ст. 51 Закону "Про третейські суди" також передбачає, що рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване з підстави визнання третейської угоди недійсною компетентним судом; який порядок визнання недійсною третейської угоди мається на увазі у цих нормах Закону "Про третейські суди"; яким нормативно-правовим актом врегульований цей порядок; який суд вважається компетентним?
14. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишив без змін, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
15. 12.03.2020 ФГ "Стоянова І.С." (покупець) та ТОВ "Нор-Ест Агро" (продавець) уклали Договір 1, за умовами якого:
- в терміни, визначені договором або додатком до цього Договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця мінеральні добрива (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору (п.1.1);
- всі розбіжності, що виникають у зв`язку з договором, вирішуються за допомогою переговорів між сторонами. Застосування заходів досудового врегулювання спору є правом, а не обов`язком продавця і застосовується на його власний розсуд (п.8.1);
- покупець зобов`язаний здійснювати досудове врегулювання спорів (п.8.2);
- у випадку, якщо сторони не дійдуть згоди по суперечним питанням, вони підлягають розгляду у суді згідно з підвідомчістю та підсудністю, що передбачені діючим законодавством України (п.8.3);
- всі розбіжності, що виникають у зв`язку з даним договором, вирішуються за допомогою переговорів між сторонами. Застосування заходів досудового врегулювання спору є правом, а не обов`язком сторін і застосовується на власний розсуд кожної із них (п.8.4);
- сторони домовились про те, що всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору, припиненні, зміні, визнання недійсним повністю або частково, або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Третейському суді при АУБ за адресою: 02660, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду №007-2005 від 21.06.2005, видане Київським міським управлінням юстиції), відповідно до Регламенту Третейського суду при АУБ, який є невід`ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://tretsud.аub.org.ua. При цьому сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з Регламентом Третейського суду при АУБ та добре розуміють положення цього Регламенту.
Умови Договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце i дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення договору (п.8.5);
- цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін. Строк дії цього Договору становить 12 (дванадцять) календарних місяців, але в будь-якому випадку до повного виконання обов`язків (п.11.1).
16. 26.03.2020 ФГ "Стоянова І.С." (покупець) та ТОВ "Нор-Ест Агро" (продавець) уклали Договір 2.
17. ТОВ "Нор-Ест Агро" поставило ФГ "Стоянова І.С." товар згідно з Договором 1 на суму 820 826,89 грн та за Договором 2 на суму 159 845,28 грн.
18. У зв`язку з неналежним виконанням ФГ "Стоянова І.С." умов Договору 1 15.02.2021 ТОВ "Нор-Ест Агро" звернулося до Третейського суду при АУБ з вимогами до ФГ "Стоянова І.С.", зокрема, за Договором на загальну суму 899 214,91 грн:
- стягнення заборгованості за товар у сумі 630 154,72 грн;
- стягнення пені за період 28.09.2020 по 15.02.2021 у сумі 29 211,55 грн;
- стягнення 20% штрафу за неоплачений товар у сумі 138 067,31 грн;
- стягнення 30% річних за період 28.09.2020 по 15.02.2021 у сумі 72 946,35 грн;
- стягнення інфляційних втрат за період 28.09.2020 по 15.02.2021 у сумі 28 834,98 грн.
19. Третейський суд при АУБ Рішенням №4/21 задовольнив вимоги повністю.
20. 24.05.2021 Північний апеляційний господарський суд у справі №873/57/21 за заявою ТОВ "Нор-Ест Агро" видав накази на примусове виконання Рішення №4/21 та стягнув з ФГ "Стоянова І.С." 899 214,91 грн за Договором.
21. 29.03.2022 та 01.04.2022 Арцизький районний відділ ДВС ПМУМЮ згідно з наказом від 24.05.2021 №873/57/21 та наказом від 10.01.2022 №873/143/21 у примусовому порядку стягнув з ФГ "Стоянова І.С." на користь ТОВ "Нор-Ест Агро" 331 401,78 грн:
- за виконавчим провадженням №66084875 у сумі 10 700,00 грн (судові витрати);
- за виконавчим провадженням №65941485 у сумі 10 809,00 грн (судові витрати);
- за виконавчим провадженням №65941433 у сумі 141 588,58 грн (за Договором від 26.03.2020 №63/20/55);
- за виконавчим провадженням №65941372 у сумі 152 041,20 грн (за Договором);
- за виконавчим провадженням №68511461 у сумі 16 263,00 грн (судові витрати).
22. 24.06.2022 Третейський суд при АУБ ухвалив Рішення №11/22 за позовом ТОВ "Нор-Ест Агро" до ФГ "Стоянова І.С." про стягнення донарахованого розміру грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань за Договором 1 і Договором 2, яким:
- стягнув з ФГ "Стоянова І.С." на користь ТОВ "Нор-Ест Агро" донарахований розмір грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань за Договором 2 та за Договором 1 у сумі 409 681,21 грн;
- стягнув з ФГ "Стоянова І.С." на користь ТОВ "Нор-Ест Агро" третейський збір у сумі 4 496,81 грн.
Короткий зміст позовних вимог
23. У вересні 2022 року ФГ "Стоянова І.С." звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Нор-Ест Агро", у якому просило:
- визнати недійсними ст.7 та ст.8 Договору 1;
- стягнути з відповідача на користь позивача 152 041,20 грн як відшкодування примусово стягнутих з ФГ "Стоянова І.С." на користь ТОВ "Нор-Ест Агро" грошових коштів;
- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 25 000 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 600 грн.
24. Позов обґрунтований тим, що третейське застереження Договору 1 (ст.8) спричиняє обставини, які порушують та обмежують права й свободи ФГ "Стоянова І.С.", і не відповідає вимогам п.1 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
25. Господарський суд Київської області ухвалою від 26.09.2022 позовну заяву від 19.09.2022 залишив без руху, зобов`язав усунути недоліки позовної заяви в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали.
26. 04.10.2022 від позивача надійшла заява від 29.09.2022, до якої додано нову редакцію позовної заяви з додатками. Позивач заявив такі вимоги:
- визнати недійсними ст.7, ст.8 Договору 1;
- застосувати наслідки недійсності ст.7, ст.8 Договору 1 та стягнути з відповідача на користь позивача 152 041,20 грн на повернення грошових коштів, примусово стягнутих з ФГ "Стоянова І.С." на користь ТОВ "Нор-Ест Агро";
- стягнути з відповідача на користь позивача суму 25 000 грн на відшкодування моральної шкоди;
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 5 136,62 грн.
27. Господарський суд Київської області ухвалою від 05.10.2022 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
28. 12.10.2022 від представника ТОВ "Нор-Ест Агро" надійшли заперечення від 06.10.2022 №06-2/10 щодо розгляду Господарським судом Київської області справи №911/1766/22, у яких представник відповідача просив позов ФГ "Стоянова І.С." до ТОВ "Нор-Ест Агро" про визнання недійсними ст.7 та ст.8 Договору 1 та застосування наслідків їх недійсності залишити без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.226 ГПК.
29. 18.10.2022 на електронну пошту суду від ФГ "Стоянова І.С." надійшли:
- заява від 16.10.2022 про надання інформації на вимогу ухвали Господарського суду Київської області від 05.10.2022;
- клопотання від 16.10.2022 про об`єднання судових справ №911/1769/22 і №911/1766/22 в одне провадження;
- заява від 16.10.2022 щодо заперечення ТОВ "Нор-Ест Агро" проти розгляду Господарським судом Київської області справи №911/1766/22.
30. Оригінали вказаних документів надійшли на адресу суду поштою 19.10.2022.
31. 24.10.2022 до Господарського суду Київської області від ФГ "Стоянова І.С." надійшла заява про внесення доповнення до позовної заяви про визнання недійсними частин Договору 1 та застосування наслідків їх недійсності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
32. Господарський суд Київської області ухвалою від 31.10.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023, клопотання ФГ "Стоянова І.С." від 16.10.2022 про об`єднання позовних заяв у справах №911/1766/22 та №911/1769/22 залишив без задоволення; не прийняв до розгляду заяву ФГ "Стоянова І.С. від 21.10.2022 про внесення доповнення до позовної заяви про визнання недійсними частин Договору 1 та застосування наслідків їх недійсності; позов ФГ "Стоянова І.С." до ТОВ "Нор-Ест Агро" залишив без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.226 ГПК.
33. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:
- пунктом 8.5 Договору 1 сторони погодили, що всі вимоги, які виникають при його виконанні, припиненні, зміні, визнанні недійсним повністю або частково, або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Третейському суді при АУБ;
- спосіб вирішення можливих спорів сторони третейської угоди обрали свідомо і добровільно та відповідно до положень закону; із матеріалів справи вбачається, що від ФГ "Стоянова І.С." третейська угода, викладена в Договорі 1, підписана головою ФГ "Стоянова І.С." Стояновим В.І., підпис якого завірений печаткою підприємства;
- спір виник між сторонами з господарських правовідносин, що не належать до переліку справ, які не можуть розглядати третейські суди відповідно до вимог ст.6 Закону "Про третейські суди";
- відповідач у встановлених п.7 ч.1 ст.226 ГПК порядку та строк подав заперечення проти розгляду спору в господарському суді, а матеріали справи не містять відомостей про те, що третейська угода не може бути виконана.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
34. 17.04.2023 ФГ "Стоянова І.С." звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023, у якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, а також визнати недійсним третейське застереження Договору 1.
35. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що оскаржувані рішення є незаконними, ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права; суди попередніх інстанцій проігнорували положення статей 55, 124 Конституції України, статей 4, 5, 350 ГПК, статей 15, 16 ЦК, статей 7, 8 Закону "Про судоустрій і статус суддів", ст.51 Закону "Про третейські суди", ст.26 Закону "Про правовий режим воєнного стану"; третейське застереження обмежує право скаржника на судовий захист; відповідно до п.8.3 Договору 1, якщо сторони не дійдуть згоди щодо суперечливих питань, то вони підлягають розгляду у суді згідно з підвідомчістю та підсудністю, передбаченими чинним законодавством України.
36. Скаржник у касаційній скарзі, зокрема, вказує:
- здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої у Законі "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч.5 ст.55 Конституції України; суди всупереч статей 124, 55 Конституції України позбавили позивача права на судовий захист; саме третейське застереження обмежує право ФГ "Стоянова І.С." на судовий захист;
- відповідно до ч.1 ст.124 Конституції України, статей 15, 16 ЦК визнання оскаржуваного правочину недійсним здійснюється виключно судами; п.7 ч.1 ст.226 ГПК чітко визначає, що саме суд може визнавати третейську угоду недійсною;
- при зверненні до третейського суду з вимогою про визнання третейської угоди недійсною, третейський суд не може бути об`єктивним, неупередженим, справедливим та безстороннім адже є зацікавленою стороною;
- згідно зі ст.26 Закону "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами; третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції;
- третейський суд на підставі третейського застереження Договору допускає зловживання та порушує принципи, завдання і засади судочинства, ігнорує права, свободи та інтереси ФГ "Стоянова І.С.". Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків систематично, неодноразово порушував права та інтереси та свободи ФГ "Стоянова І.С.", вирішуючи питання про права та обов`язки ФГ "Стоянова І.С.", яке не брало участі у третейських справах та було позбавлене можливості захисту своїх прав та інтересів у третейському суді, надавати відзив та пояснення, докази та доводи по суті позову, скористатися правом відводу судді, заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті тощо;
- умови Договору, зокрема його ст.8, суперечать принципу "contra proferentem", оскільки нівелюють право ФГ "Стоянова І.С." на судовий захист; умови Договору передбачають можливість звернення сторін до державних судів (суди проігнорували норми закону та п.8.3 Договору).
37. 19.05.2022 надійшов відзив ТОВ "Нор-Ест Агро", у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
38. У відзиві ТОВ "Нор-Ест Агро" зазначає, зокрема, таке:
- оскаржувані рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального права (Закону "Про третейські суди", статей 6, 11, 627-629 ЦК) та процесуального права (п.7 ч.1 ст.226 ГПК);
- процесуальна позиція ФГ "Стоянова І.С.", яка викладена у касаційній скарзі, свідчить про недобросовісність, необґрунтованість та суперечливість, що є порушенням загальних засад цивільного законодавства;
- з огляду на зміст та сутність касаційної скарги ФГ "Стоянова І.С." вона є необґрунтованою; ФГ "Стоянова І.С." власною процесуальною позицією та фактичними діями вдалося до такого явища як "правовий пуризм"; касаційна скарга є безпідставною;
- аргументи касаційної скарги не відповідають обставинам справи; в силу презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; викладене в Договорі 1 третейське застереження не суперечить Конституції України та іншим нормам законодавства, не свідчить про обмеження права сторони на судовий захист; спосіб вирішення можливих спорів був обраний сторонами третейської угоди свідомо, добровільно та відповідно до положень закону;
- відсутні будь-які підстави вважати, що передбачене умовами Договору 1 третейське застереження не може бути виконане, а тому таке третейське застереження має тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності;
- згідно з принципом "суд знає закони" неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Рух касаційної скарги, заяви і пояснення сторін
39. Верховний Суд ухвалою від 15.05.2023 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ФГ "Стоянова І.С.", призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.06.2023.
40. Верховний Суд ухвалою від 07.06.2023 передав справу №911/1766/22 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Об`єднана палата).
Підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати
41. Колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного в раніше ухваленій постанові Об`єднаної палати від 17.12.2021 у справі №910/9841/20, що позов про визнання недійсною арбітражної угоди, у тому числі викладеної у формі арбітражного застереження, може бути розглянутий господарським судом по суті, оскільки це відповідає нормам Конституції України та вимогам чинного законодавства України, є ефективним способом захисту прав і законних інтересів і не суперечить нормам міжнародного права.
42. Колегія суддів вважала помилковими висновки Об`єднаної палати про те, що
- арбітражна угода є правочином у розумінні ЦК, вимоги ст.203 ЦК застосовуються і до арбітражної угоди, у тому числі викладеної у формі арбітражного застереження;
- дійсність / недійсність третейської угоди / застереження може бути самостійним (окремим) позовним провадженням незалежно від існування спірних питань за основним договором / контрактом та може бути розглянуте як національним судом, так і арбітражним судом, який визначено у арбітражній угоді (третейському застереженні).
43. Колегія суддів зазначила, зокрема, що право на доступ до суду є правом особи (можливістю особи) звернутися до суду за захистом своїх прав чи законних інтересів, що гарантоване Конституцією України, міжнародно-правовими актами та національним законодавством. Право на доступ до суду не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням з боку держави, якщо таке обмеження не є свавільним та несправедливим, а також існує пропорційність між використаним засобом та поставленою метою, і сутнісний зміст права на доступ до суду не буде зведений нанівець. Право на доступ до суду з позовом про визнання недійсним третейської / арбітражної угоди (застереження) є правомірно обмеженим в Україні.
Розгляд касаційної скарги Об`єднаною палатою
44. Об`єднана палата ухвалою від 28.06.2023 прийняла справу №911/1766/22 до свого провадження та призначила її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.08.2023.
45. 11.08.2023 розгляд справи не відбувся у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 01.08.2023 про відставку судді Селіваненка В.П.
46. Об`єднана палата ухвалою від 17.08.2023 повідомила учасників справи, що її розгляд відбудеться 25.08.2023.
47. Об`єднана палата ухвалою від 25.08.2023 оголосила перерву у судовому засіданні до 20.10.2023.
48. 20.10.2023 розгляд справи не відбувся у зв`язку з відсутністю кворуму, передбаченого ч.7 ст.33 ГПК. Учасники справи в телефонному режимі сповіщені, що про дату та час наступного судового засідання їх буде повідомлено додатково.
49. Об`єднана палата ухвалою від 30.10.2023 повідомила учасників справи, що її розгляд відбудеться 01.12.2023.
50. У судовому засіданні 01.12.2023 Об`єднана палата ухвалила рішення про звернення до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норм права, питання щодо застосування яких постало перед Об`єднаною палатою, та повідомила учасників справи, що про дату та час наступного судового засідання їх буде повідомлено ухвалою.
51. 22.12.2023 суддя-доповідач Кібенко О.Р. звернулася до Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку.
52. 29.02.2024 до Верховного Суду надійшов науковий висновок.
53. У науковому висновку щодо правової природи третейської / арбітражної угоди (застереження) та порядку визнання її недійсною члени Науково-консультативної ради при Верховному Суді кандидат юридичних наук Беляневич В.Е. та доктор юридичних наук Беляневич О.А. зазначили:
- у правовій доктрині немає єдиної концепції природи арбітражної угоди, натомість сформовані теорії "договірної" ("консенсуальної"), "процесуальної" та "автономної" ("змішаної") природи арбітражної угоди. В рамках "змішаної" теорії, яка є найбільш, на наш погляд, обґрунтованою, третейська (арбітражна) угода не є ані класичним цивільно-правовим договором, ані процесуальною угодою. Як юридичний факт вона є передумовою виникнення процесуальних відносин з розгляду спору у недержавному органі, що непритаманне будь-якому цивільно-правовому договору. Приватноправові аспекти правової природи арбітражної угоди полягають у тому, що ця угода є правочином, який має відповідати вимогам норм цивільного законодавства, включаючи питання дійсності цієї угоди. Публічно-правові аспекти арбітражної угоди полягають в тому, що вона породжує, змінює та припиняє публічні правовідносини і є підставою для звернення до арбітражного суду та виключення певних спорів із компетенції державних судів, тобто стосуються наслідків цієї угоди;
- не підлягає розгляду у господарських судах по суті вимога про визнання недійсною третейської / арбітражної угоди (застереження), тобто саме як позовна вимога. Питання щодо дійсності / недійсності такої угоди вирішується господарським судом виключно у порядку, передбаченому п.7 ч.1 ст.226 ГПК (якщо від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, з посиланням на те, що сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу);
- у випадку, якщо позовна заява містить вимогу про визнання недійсною, нечинною або невиконуваною угоди про передачу спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, суд не має права відмовити у відкритті провадження щодо такої вимоги. Після відкриття провадження суд залишає таку позовну вимогу без розгляду, керуючись п.7 ч.1 ст.226 ГПК; щодо цього процесуального питання Верховним Судом вже зроблено обґрунтовані висновки: постанови від 19.05.2020 у справі №922/4206/19, від 16.06.2023 у справі №926/4889/22;
- процесуальний відповідник ч.6 ст.56 Закону "Про третейські суди" міститься у ГПК та ЦПК; під компетентним судом, про який йдеться у п.5 ч.6 ст.56 Закону "Про третейські суди", слід розуміти апеляційний господарський суд, що розглядає заяву про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду в порядку ст.354 ГПК. Цей же суд має компетенцію розглянути заяву про скасування рішення третейського суду в порядку ст.349 ГПК, зокрема, встановити, що третейська угода є недійсною. Стверджувати, що компетентним судом з метою визнання недійсною третейської (арбітражної) угоди може бути інший суд, ніж той, що розглядає заяву про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, означало б подвоєння судового процесу, що суперечить принципу процесуальної економії.
54. Об`єднана палата ухвалою від 14.03.2024 повідомила учасників справи, що її розгляд відбудеться 19.04.2024, встановила учасникам справи строк для подання додаткових пояснень щодо науково-консультативних висновків до 12.04.2024.
55. Судове засідання 19.04.2024 не відбулося через перебування у відпустці судді-доповідача. Об`єднана палата ухвалою від 02.05.2024 повідомила учасників справи, що її розгляд відбудеться 07.06.2024. Об`єднана палата ухвалою від 07.06.2024 оголосила перерву у судовому засіданні до 05.07.2024. 05.07.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з відсутністю кворуму, передбаченого ч.7 ст.33 ГПК. Учасники справи в телефонному режимі сповіщені, що про дату та час наступного судового засідання їх буде повідомлено додатково. Об`єднана палата ухвалою від 11.07.2024 повідомила учасників справи, що її розгляд відбудеться 02.08.2024. 02.08.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з відсутністю кворуму, передбаченого ч.7 ст.33 ГПК. Учасники справи в телефонному режимі сповіщені, що про дату та час наступного судового засідання їх буде повідомлено додатково. Об`єднана палата ухвалою від 08.08.2024 повідомила учасників справи, що її розгляд відбудеться 30.08.2024.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо правової природи третейської / арбітражної угоди, її автономності та принципу "компетенції щодо компетенції"
56. У касаційній скарзі ФГ "Стоянова І.С.", зокрема, посилається на статті 15, 16 ЦК та наголошує, що визнання правочину недійсним здійснюють виключно суди; п.7 ч.1 ст.226 ГПК визначає, що саме суд може визнати третейську угоду недійсною; спори про визнання правочину недійсним не підвідомчі третейським судам. Скаржник також стверджує, що при зверненні до третейського суду з вимогою про визнання третейського угоди недійсною, третейський суд не може бути об`єктивним, неупередженим, справедливим та безстороннім адже є зацікавленою стороною.
57. Об`єднана палата звертає увагу, що в цьому контексті насамперед необхідно з`ясувати правову природу третейської / арбітражної угоди. Зазначене є одним із визначальних факторів, який зумовлює визначення компетенції щодо встановлення дійсності / недійсності такої угоди.
58. Частиною 2 ст.1 Закону "Про третейські суди" передбачено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
59. Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону (ст.3 Закону "Про третейські суди").
60. Юридичні та / або фізичні особи, а також адміністратор за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (ст.5 Закону "Про третейські суди").
61. Відповідно до ст.2 Закону "Про третейські суди" третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
62. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (ч.1 ст.12 Закону "Про третейські суди"). Отже, оскільки третейське застереження є різновидом третейської угоди (охоплюється зазначеним поняттям), у тексті цієї постанови Об`єднана палата вживатиме поняття "третейська угода" як узагальнююче, родове.
63. Аналогічним чином Об`єднана палата використовує поняття "арбітражна угода", різновидом якої є арбітражне застереження (ч.1 ст.7 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж").
64. При цьому Закон "Про третейські суди" та Закон "Про міжнародний комерційний арбітраж" як нормативно-правові акти, що регулюють процедуру альтернативного (позасудового) вирішення спорів, ґрунтуються на об`єднавчих засадах та мають спільну мету. Інститути третейської та арбітражної угоди, а також нормативні приписи щодо компетенції третейських і арбітражних судів є певною мірою уніфікованими.
65. Згідно зі ст.27 Закону "Про третейські суди" третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи (ч.1). Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті (ч.2). Сторона має право заявити про перевищення третейським судом меж його компетенції, якщо в процесі третейського розгляду виникне питання, розгляд якого не передбачено третейською угодою або яке не може бути предметом такого розгляду відповідно до регламенту третейського суду чи цього Закону (ч.3). У випадках, передбачених частинами 2 та 3 цієї статті, третейський суд повинен відкласти розгляд справи або зупинити розгляд справи по суті до вирішення ним питання щодо наявності у нього відповідної компетенції (ч.4). З питань наявності чи відсутності компетенції третейський суд у зазначених випадках виносить мотивовану ухвалу (ч.5). Якщо третейський суд дійде висновку щодо неможливості розгляду ним конкретного спору внаслідок відсутності у нього компетенції, третейський розгляд припиняється, а витрати, понесені третейським судом, відшкодовуються сторонами в рівних частках (ч.6). При прийнятті позову третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду (ч.7). У разі, якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність зазначеної угоди, він повинен відмовити в розгляді справи (ч.8). Про відмову у розгляді справи виноситься мотивована ухвала, яка надсилається сторонам. При цьому заявнику разом з ухвалою повертаються позовні матеріали (ч.9).
66. Подібне положення міститься у ч.1 ст.16 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж", яка передбачає, що третейський суд може сам прийняти постанову про свою компетенцію, в тому числі стосовно будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди. З цією метою арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.
67. У постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №824/123/22 визначена правова природа арбітражної угоди; вказано, що по суті це - процесуальний договір, хоча й може міститися в приватному-правовому договорі. Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду від 04.03.2024 у справі №824/97/22, від 21.03.2024 у справі №824/99/22.
68. Об`єднана палата погоджується з цими висновками, не вбачає підстав для відступу від них та вважає, що вони також є застосовними до третейських угод, зважаючи, зокрема, на викладене в п.64 цієї постанови.
69. Отже, на відміну від звичайного цивільного чи господарського договору як угоди, що має матеріально-правову природу, третейська / арбітражна угода є домовленістю сторін процесуального характеру. Відтак до неї не підлягають застосуванню ст. 16 ЦК та ст. 20 ГПК, які передбачають такий спосіб захисту як визнання правочину недійсним.
70. Недійсність угоди регулюється Законом "Про третейські суди", Законом "Про міжнародний комерційний арбітраж", чинними для України міжнародними договорами (Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961, Нью-Йоркська Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 (далі - Нью-Йоркська Конвенція)).
71. Ці нормативно-правові акти ґрунтуються на декількох основоположних принципах:
- автономності третейської / арбітражної угоди - її дійсність визначається окремо від питань дійсності чи недійсності господарського чи цивільного договору, у який вона інкорпорована;
- "компетенції щодо компетенції" - третейський суд чи міжнародний комерційний арбітраж сам визначає питання наявності в нього компетенції розглядати відповідний спір і при цьому вирішує питання дійсності третейської / арбітражної угоди; державні суди виключно у випадках, передбачених законом та міжнародними договорами, можуть вирішувати питання щодо дійсності третейської / арбітражної угоди; при цьому будь-які сумніви мають тлумачитися на користь третейської / арбітражної угоди (так званий "проарбітрабельний" підхід).
72. Отже, положення Законів "Про третейські суди" та "Про міжнародний комерційний арбітраж" закріплюють в українському законодавстві два загальновизнаних принципи: 1) принцип "автономності" арбітражної угоди від основного договору; 2) принцип "компетенції щодо компетенції".
73. Попри наявність у третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) повноважень визначати свою компетенцію, національні суди (господарські та цивільні) також мають можливість розглядати питання дійсності третейської (арбітражної) угоди.
74. Разом із тим відповідно до чинного законодавства України національні суди наділені таким правом лише в чітко визначених ним випадках: