ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 761/21398/22
провадження № 51-1305 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі
відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженки та мешканки
АДРЕСА_1 ),
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Шевченківський районний суд м. Києва вироком від 15 вересня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та правозахисних і правоохоронних органах на строк 15 років, з конфіскацією всього особистого майна.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Так, ОСОБА_7, будучи громадянкою України та поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Сватівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, усвідомлюючи здійснення приблизно о 04 годині ранку 24 лютого 2022 року повномасштабного російського військового вторгнення на територію України, підтримуючи рішення та дії держави-агресора, не виконала наказу керівництва ГУ НП в Луганській області № 505 від 25 лютого 2022 року "Про введення плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Луганській області в безпечний район", не прибула до місця тимчасової дислокації у м. Дніпрі для подальшого виконання функціональних обов`язків поліцейського відповідно до ЗУ "Про Національну поліцію", до виконання службових обов`язків не приступила та залишилась на тимчасово окупованій території України.
Приблизно з 12 березня 2022 року, але не пізніше 20 липня 2022 року (точна дата досудовим розслідуванням не встановлена), ОСОБА_7, перебуваючи на території Білокуракинської селищної територіальної громади, добровільно погодилась на пропозицію окупаційних військ рф та представників так званої "ЛНР" зайняти посаду в незаконному правоохоронному органі - так званому "Белокуракинском РОВД МВД ЛНР", створеному на тимчасово окупованій території України (смт Білокуракине Луганської області).
Після чого не пізніше 20 липня 2022 року ОСОБА_7 добровільно зайняла посаду у вищевказаному незаконному правоохоронному органі, приступила до виконання покладених на неї представниками окупаційних військ рф та так званої "ЛНР" обов`язків, склала присягу у так званому " ІНФОРМАЦІЯ_2" ( АДРЕСА_2 ).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 - закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
- ОСОБА_7 була позбавлена права на справедливий суд, не встановлено, що вона недвозначним чином відмовилась від свого права бути присутньою при розгляді справи;
- ОСОБА_7 не була обізнана про досудове розслідування та судовий розгляд стосовно неї;
- не доведено факт переховування ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, відсутні відомості про оголошення її в міжнародний розшук;
- через відсутність обвинуваченої не було дотримано положень ч. 2 ст. 31 КПК щодо колегіального розгляду справи;
- сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_7, а висновки судів ґрунтуються на припущеннях;
- суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки допущеним порушенням та безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За приписами ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - під кутом зору достатності та взаємозв`язку.
Згідно зі ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданій касаційній скарзі захисник покликається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час судового провадження, що, на його думку, є достатньою підставою для скасування судових рішень.
Суд уважає доводи сторони захисту такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК, та правильність кваліфікації її дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
При цьому суд урахував, зокрема:
- показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що з ОСОБА_7 вони разом навчались в університеті та працювали в поліції. Після повномасштабного вторгнення рф на територію України вони бачили відео, на якому ОСОБА_7 складала присягу працівника правоохоронного органу "ЛНР";
- відомості, що містяться у:
- протоколах огляду від 27-28.07.2022 та від 04.08.2022 каналу "МВД ЛНР" у месенджері "Telegram" з відеопублікацією про складення присяги правоохоронцями " ІНФОРМАЦІЯ_3", на якій свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_8 впізнали ОСОБА_7, одягнуту в камуфляжну форму з відповідним шевроном поліції "ЛНР", яка тримала в руках папку із зображенням прапора рф;
- протоколах від 27.07.2022 пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, за якими свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_8 впізнали ОСОБА_7 як таку, що проходила службу в відділенні поліції № 1 ( АДРЕСА_3 до 24 лютого 2022 року;
- протоколі огляду від 04.08.2022 мобільного телефону, належного свідку ОСОБА_10, в якому міститься переписка зі знайомою, яка повідомила про роботу ОСОБА_7 у відділенні поліції МВС ЛНР у м. Білокуракине.
Отже суд першої інстанції на підставі вказаних доказів встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7, будучи громадянкою України, склала присягу та добровільно зайняла посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України.
Судовий розгляд проведено з дотриманням вимог статей 323, 337 КПК, в межах пред`явленого обвинувачення, діям ОСОБА_7 дано правильну юридичну оцінку.
Вирок суду першої інстанції належним чином умотивований і відповідає вимогам ст. 374 КПК. Зокрема, в ньому вказано формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого засуджену визнано винуватою, та об`єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95, 99 КПК, правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість.
Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Так, обґрунтовуючи висновок щодо визначення ОСОБА_7 виду й міри покарання, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував особливу тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, обставини та мотиви його вчинення, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, наявність обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в умовах воєнного стану, дані про особу винної, зокрема те, що вона раніше не судима.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд дотримався вимог статей 50, 65-67 КК та належним чином умотивував свої висновки.
Доводи апеляційної скарги захисника, аналогічні до доводів його касаційної скарги, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог 404, 405, 407, 412-414 КПК проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції констатував, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які доводять вину обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Колегія суддів апеляційного суду проаналізувала ретельно досліджені судом першої інстанції докази та підтвердила те, що їхня сукупність поза розумним сумнівом доводить винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому діянні.
Покладені в основу вироку докази у своїй сукупності узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності, відповідають вимогам належності та допустимості й не містять розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК.
Як убачається з ухвали, суд апеляційної інстанції здійснив перевірку викладених в апеляційній скарзі захисника доводів та, належним чином умотивувавши свої висновки, визнав їх безпідставними.
Водночас суд апеляційної інстанції визнав призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання таким, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з викладеними у судових рішеннях висновками судів першої та апеляційної інстанцій, уважає їх достатньо обґрунтованими, а доводи сторони захисту - безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.