ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 726/1954/23
провадження № 51-113км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року у кримінальному провадженні № 62023240050000069 за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини
За вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 07 вересня 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 365 КК, з застосуванням правил ст. 69 цього Кодексу, до покарання у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 1 рік.
Відповідно до ст. 54 КК позбавлено ОСОБА_5 спеціального звання "лейтенант поліції".
Районний суд установив, що ОСОБА_5 перебуваючи на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - УПП), маючи спеціальне звання "лейтенант поліції", умисно вчинив дії які виходять за межі наданих йому прав та повноважень і супроводжувались застосуванням насильства та погрозою застосування насильства, а також болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого ОСОБА_7 діями.
Так, 19.02.2023 у період з 08:00 до 20:00 ОСОБА_5, спільно з інспектором УПП лейтенантом поліції ОСОБА_8, на службовому автомобілі "Toyota Prius" н. з. НОМЕР_1 здійснювали патрулювання в м. Чернівці.
Приблизно о 18:00 на вул. Калинівській ними було помічено автомобіль "Skoda Superb" н. з. НОМЕР_2, водій якого порушив Правила дорожнього руху України та заїхав на територію КП МТК "Калинівський ринок" на вул. Калинівській, 13-А. Вживаючи заходів реагування на це правопорушення, яке передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 поїхали слідом за автомобілем "Skoda Superb" на територію ринку.
При заїзді на територію ринку ними було виявлено вказаний автомобіль, який був припаркований, без водія. У цей час ОСОБА_5 та ОСОБА_8 помітили громадянина ОСОБА_7, який, за їх власними домислами та оцінювальними судженнями, без наявності об`єктивних достатніх доказів, вони вважали був водієм цього автомобіля, та висловили йому звинувачення у порушенні Правил дорожнього руху.
Надалі ОСОБА_5 у період з 18:15 до 18:40 діючи умисно, застосував до ОСОБА_7 спеціальний засіб "кайданки", хоча останній жодного опору чи непокори їм не чинив, та обурившись його поведінкою, який заперечив факт керування цим автомобілем, завдав потерпілому не менше п`яти ударів по тілу, а саме не менше 3 ударів кулаками в тулуб, 1 удар кулаком в голову та 1 удару ногою в ліве коліно, від яких ОСОБА_7 впав та відчув сильний фізичний біль. Унаслідок цих дій ОСОБА_5 останньому було заподіяно легких тілесних ушкоджень.
Розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції був проведений за правилами ч. 3 ст. 349 КПК.
15 листопада 2023 року при перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора Чернівецький апеляційний суд скасував його в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким визначив ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 365 КК покарання у виді позбавленні волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 1 рік і на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду і застосувати до нього положення ст. 69 КК.
На думку засудженого, при призначенні покарання суд апеляційної інстанції не врахував, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, у вчиненому щиро розкаявся та активно сприяв у розкритті злочину, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, одружений і має на утриманні малолітню дитину, а також відсутність у справі обставин, які обтяжують покарання та будь-яких претензій з боку потерпілого, а тому вважає, що цей суд безпідставно не застосував до нього положення ст. 69 КК.
Відтак, на його думку, вирок апеляційного суду ухвалений без додержання вимог статей 50 та 65 КК і не відповідає вимогам статей 370 та 420 КПК.
Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні засуджений підтримав вимоги касаційної скарги.
Прокурор заперечив проти касаційної скарги і просив залишити оскаржуване рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Правильність кваліфікації його дій та доведеність винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_5 в касаційній скарзі не оскаржує.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При перегляді рішення місцевого суду та ухвалення нового вироку суд апеляційної інстанції цих вимог закону дотримався.
Так, у своїй апеляційній скарзі прокурор наводив доводи щодо м`якості покарання призначеного ОСОБА_5 з огляду на необґрунтоване застосування місцевим судом положень ст. 69 КК через відсутність передбачених законом підстав та вважав, що з огляду на тяжкість і обставини вчинення кримінального правопорушення й той факт, що воно було вчинене під час дії воєнного стану, останньому необхідно призначити більш суворе покарання. При цьому зазначав, що з урахуванням обставин, які пом`якшують покарання, а саме щирого каяття засудженого та відсутність претензій з боку потерпілого, йому слід призначити покарання ближче до мінімальної межі санкції, передбаченої ч. 2 ст. 365 КК із застосуванням правил ст. 75 цього Кодексу.
Апеляційний суд погодився з такими доводами прокурора, а тому вирок місцевого суду в частині застосування до засудженого положень ст. 69 КК скасував та ухвалив новий вирок, яким визначив ОСОБА_5 покарання за вчинений злочин у мінімальному розмірі санкції статі кримінального закону, яка передбачає відповідальність за скоєне.
Крім того, апеляційний суд дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення виходячи не лише з визначених у ст. 12 КК формальних критеріїв, а й з конкретних обставин та особливостей цього провадження.
Зокрема, цей суд погодився з доводами прокурора про те, що з урахуванням обставин справи, даних про особу засудженого, пом`якшуючих обставин та відсутності претензій з боку потерпілого є достатні підстави вважати, що виправлення ОСОБА_5 можливе від відбування основного покарання за умов застосування до нього положень ст. 75 КК.
Обставин, які би давали передбачені законом підстави для застосування до ОСОБА_5 положень ст. 69 КК апеляційний суд не встановив, і касаційна скарга останнього таких не містить.
При цьому суд апеляційної інстанції у своєму рішенні слушно вказав на те, що хоча місцевий суд і встановив наявність у справі двох пом`якшуючих обставин, проте вони не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що є обов`язковою передумовою застосування положень ст. 69 КК, а тому ця норма застосована до ОСОБА_5 неправильно.
Тому, погодившись із обґрунтованістю доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування місцевим судом положень ст. 69 КК суд апеляційної інстанції вирок цього суду скасував і ухвалив новий вирок.
Повною мірою урахувавши всі обставини справи, апеляційний суд, усупереч доводів засудженого в касаційній скарзі, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, належно умотивувавши своє рішення визначив йому покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті кримінального закону, який передбачає відповідальність за вчинений ним злочин, із додержанням вимог статей 50 та 65 КК, однак без застосування положень ст. 69 КК.
Призначене цим судом ОСОБА_5 покарання за своїм видом і розміром є співмірним вчиненому та даним про його особу і є необхідним й достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Правових підстав вважати це покарання явно несправедливим через суворість Суд не вбачає.
Вирок апеляційного суду є законним та обґрунтованим і за змістом відповідає вимогам статей 370, 374 та 420 КПК, у ньому наведено відповідні мотиви з яких виходив цей суд ухвалюючи таке рішення і положення закону, якими він керувався.
При перегляді цього вироку судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть тягнути за собою його зміну або скасування, а тому підстав для задоволення касаційної скарги Суд не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд