ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня2024 року
м. Київ
справа № 305/1630/22
провадження № 51-7546 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 березня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071140000160, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 березня 2024 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він, на початку квітня 2022 року в смт Солотвино Тячівського району Закарпатської області, маючи умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, розуміючи встановлений порядок перетину державного кордону, порушуючи вимоги законів України "Про державний кордон України", "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, домовився з іншими особами, щодо яких кримінальне провадження здійснюється окремо, про спільне вчинення незаконного переправлення шести громадян України через державний кордон України з Румунією поблизу гори Піп ОСОБА_18 в Рахівському районі Закарпатської області.
Так, на виконання попередньої злочинної домовленості щодо організації незаконного переправлення громадян України через державний кордон України, ОСОБА_7 02 квітня 2022 року близько 17 год, керуючи автомобілем марки Hyundai Santa Fe з реєстраційним номером іноземної держави НОМЕР_3 перевіз до ділянки дороги у с. Середнє Водяне Тячівського району, громадян України ОСОБА_8 та ОСОБА_9, кожен із яких у салоні автомобіля під час перевезення передав ОСОБА_7 кошти у розмірі по 4 000 доларів США, купюрами по 100 доларів США, загальною сумою 8 000 доларів США, що становило на той час за курсом НБУ 234 039,20 грн, за незаконне переправлення через державний кордон України. В подальшому за вказівкою ОСОБА_7 останні пересіли до автомобіля марки Hyundai Santa Fe з д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10, де під час руху автомобіля до вказаного автомобіля також сіли громадяни України ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
У подальшому, з метою виконання раніше узгодженого плану щодо доправлення зазначених осіб до державного кордону України, ОСОБА_10 попросив свого знайомого ОСОБА_13, який не був обізнаним про його протиправні наміри, доставити зазначених осіб до м. Рахів, на що останній погодився.
З метою подальшого виконання раніше узгодженого плану ОСОБА_14 організував шляхом залучення свого знайомого ОСОБА_15, який не був обізнаним про його протиправні наміри, доставку на належному останньому автомобілі марки "ВАЗ-2121" з д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а також ОСОБА_16, та ОСОБА_17 до ділянки гірської місцевості поблизу кладовища у м. Рахів по вул. Затінковій. Проте, через погані погодні умови, того дня не видалось за можливе здійснити переправлення зазначених 6 осіб до запланованого місця перетину державного кордону України.
Наступного дня, тобто 03 квітня 2022 року, ОСОБА_14, залучивши невстановлену досудовим розслідуванням особу, на автомобілі Nissan Patrol відвіз, а у подальшому пішки супроводжував ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в напрямку державного кордону України з Румунією до гори Піп ОСОБА_18, де їх залишив у складних погодних умовах, показавши напрямок руху до державного кордону та запевнив про повне виконання своїх зобов`язань по організації переправлення через державний кордон України, після чого повернувся до м. Рахів.
04 квітня 2022 року ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, виконуючи вказівки ОСОБА_14, намагались незаконно переправитись через державний кордон України поблизу гори Піп ОСОБА_18 до території Румунії, проте ОСОБА_16 під час цього переправлення загинув, а ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у результаті дії низьких природних температур.
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не змогли переправитись до території Румунії через незадовільний стан свого здоров`я та погодні умови і 05 квітня 2022 року близько 16:05 год були затримані працівниками Державної прикордонної служби України на території України поблизу прикордонного знаку №364 та притягнуті до адміністративної відповідальності за ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Не погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції про залишення без змін вироку місцевого суду, яким виправдано ОСОБА_7, зазначає, що апеляційним судом взагалі не дотримано положень статей 370, 419 КПК України щодо перевірки доводів апеляційної скарги прокурора про необґрунтований висновок суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_7 та безпідставно не надано доводам прокурора належної оцінки про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що судами безпідставно було надано перевагу показанням обвинуваченого перед показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які безпосередньо платили ОСОБА_7 грошові кошти за організацію та переправлення їх через державний кордон України. Крім того, в цих показаннях міститься протилежна версія щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Також, як зазначає прокурор, вищезазначені свідки впевнено впізнали ОСОБА_7, як особу яка організовувала їх переправлення через державний кордон України. Стверджує, що пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення є чітким і зрозумілим, попри зазначені судом першої інстанції у вироку недоліки, зокрема щодо незазначення в обвинувальному акті, які саме вказівки, поради та засоби надавав останній. Так, на думку прокурора, в обвинувальному акті зазначено ці обставини в повному обсязі. За таких обставин, на думку прокурора, постановлене судове рішення апеляційним судом не відповідає вимогам статей 370, 404, 412, 419 КПК України та безумовно підлягає скасуванню.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 вважала за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Окрім додержання цих вимог, в судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі та дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції та це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПКУкраїни. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Як регламентовано в ч. 2 ст. 419 КПК України, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.
Проте, вказаних вимог закону під час перегляду виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції дотримано не було, а тому доводи прокурора про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 370, 412 та 419 КПК України, є обґрунтованими.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд визнав ОСОБА_7 невинуватим та виправдав у зв`язку з недоведеністю, що останнім вчинено кримінального правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати цей вирок суду та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та призначити відповідне покарання.
В обґрунтування своїх доводів, прокурор вказував, що вирок суду є невмотивованим та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції не оцінив докази, надані стороною обвинувачення у їх сукупності та дійшов передчасного висновку про виправдання ОСОБА_7 .
Прокурор просив повторно дослідити докази, зокрема протоколи проведення впізнання автомобіля зі свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_8, надані суду безпосередньо (під час судового засідання в суді першої інстанції) показання свідків ОСОБА_19 (засідання від 10 січня 2023 року) та ОСОБА_8 (засідання від 29 червня 2023 року) щодо організації переправлення останнього через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску.
Зазначав, що судом безпідставно відкинуті та не взято до уваги показання свідків ОСОБА_19, ОСОБА_9, ОСОБА_8 про отримання ОСОБА_7 грошових коштів за організацію та переправлення через державний кордон України останніх. Однак судом було взято до уваги лише показання обвинуваченого ОСОБА_7 щодо його непричетності до інкримінованого злочину та відкинуті показання безпосередніх свідків. Тобто, надано перевагу показанням обвинуваченого над показаннями безпосередніх свідків.
Стверджував, що технічні помилки у протоколах впізнання автомобіля зі свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_8 самі по собі не свідчать про їх незаконність, як про те вказав суд першої інстанції у своєму рішенні.
Наголошував на тому, що твердження суду про невстановлення грошових коштів, наданих ОСОБА_7 є неправильним, оскільки у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 332 КК України, об`єктом є суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканості її кордонів, а предмет такого злочину не визначено, а тому доказуванню підлягає не наявність грошових коштів, а корисливий мотив, що й і інкримінувалось ОСОБА_7 .
Зазначав, що у вироку місцевого суду зазначенні недоліки, допущені під час формулювання обвинувачення, зокрема щодо незазначення в обвинувальному акті, які саме вказівки, поради та засоби і кому саме надавав ОСОБА_7, то вони, на думку прокурора, встановленні. Так, в обвинувальному акті щодо останнього чітко сформульовано вказівку ОСОБА_7 свідкам, засіб наданий для перевезення свідків. Тобто роль ОСОБА_7 в організації незаконного переправлення осіб за кордон є визначальною та чітко встановленою.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції не надав мотивованих відповідей на зазначені доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність виправдання ОСОБА_7 та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, чим порушив вимоги ст. 419 КПК, дійшовши передчасного висновку про законність виправдувального вироку суду першої інстанції.
Погоджуючись із висновками, викладеними у вироку, апеляційний суд зазначив, що органом досудового розслідування не надано доказів, які б беззаперечно підтверджували організації незаконного переправлення осіб за кордон ОСОБА_7 .
Зокрема, суд погодився з висновком місцевого суду про те, що ряд доказів наданих стороною обвинувачення не вказують про причетність саме ОСОБА_7 в інкримінованому злочині. Тобто, є недоведеним факт надання вказівок чи засобів, оскільки не було віднайдено як, імовірно, передані ОСОБА_7 грошові кошти за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, так і знаряддя вчинення злочину (автомобіль Hyundai Santa Fe, срібного кольору, реєстраційний номером іноземної держави НОМЕР_3 ), що свідчить про корисливий мотив.
Проте, поза увагою суду залишився безпосередній допит свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8, де останній чітко вказав, що прізвище особи, яка отримала від них кошти невідомо, проте звати його ОСОБА_20, додатково кошти вони нікому не давали, а їх переправлення було все чітко організоване, оскільки постійно змінювались і транспортні засоби (їх було більше трьох) та провідники. Також судом апеляційної інстанції не було взято до уваги показання свідка ОСОБА_19, який чітко вказав про перебування у користуванні ОСОБА_7 сріблястого автомобіля типу джип (у вироку не відображені ці показання), що узгоджується з рапортом старшого уповноваженого СКП Рахівського РВП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_21 від 16 червня 2022 року про перебування у користуванні ОСОБА_7 автомобіля Hyundai Santa Fe, срібного кольору, реєстраційний номером НОМЕР_3 .
Крім того, як зазначив апеляційний суд, що судом першої інстанції було встановлено, під час дослідження протоколів огляду предметів від 06 квітня 2022 року, що мобільні телефони, які належать ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не містять жодних переписок з ОСОБА_7 .
Проте, поза увагою суду залишились показання самого свідка ОСОБА_9 про те, що у нього було бажання переправитись через державний кордон та йому повідомили, що в смт Солотвино є готель "Solotvyno Resort" і там є особа, яка цим займається, тобто організовує переправлення через державний кордон України поза визначеним пунктами пропуску. ОСОБА_9 пішов до готелю та знайшов чоловіка на ім`я ОСОБА_22, який їздить на автомобілі Hyundai Santa Fe з чеськими номерами ("джип"), сріблястого кольору тапогодився організувати переправлення. Крім того, останній зазначив, що телефону ОСОБА_22 (організатора переправлення) у нього не було, тобто всі домовленості були усні.
Як неодноразово наголошував касаційний суд, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з`ясуванню при ухваленні судового рішення.
Обсяг розгляду в суді апеляційної інстанції має бути таким, щоб він дозволив відповісти на всі доводи апеляційної скарги і постановити законне та обґрунтоване рішення, чого в даному випадку зроблено не було.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 здійснено без належної перевірки наведених у апеляційній скарзі прокурора доводів та надання обґрунтованих відповідей на них.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
Враховуючи доводи касаційної скарги прокурора, вона підлягає до часткового задоволення, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити та проаналізувати всі доводи апеляційної скарги прокурора, з урахуванням доводів касаційної скарги, усунути порушення, та постановити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Суд