ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 758/784/23
провадження № 51-1536 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року стосовно
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Лиман Зміївського району
Харківської області, який проживає за
адресою:
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Подільський районний суд м. Києва вироком від 04 жовтня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, засудив ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК, із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 26 листопада 2022 року приблизно о 21:30, знаходячись на АДРЕСА_2, застосовуючи до ОСОБА_7 насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, в умовах воєнного стану, відкрито заволодів його мобільним телефоном "Samsung A12", вартістю 4 400 грн, чим заподіяв останньому майнову шкоду на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор, не погодившись з ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, подав касаційну скаргу, в якій просив її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що суд апеляційної інстанції:
- всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення про м`якість призначеного судом першої інстанції засудженому покарання внаслідок необґрунтованого застосування до нього положень статей 69, 75 КК;
- не надав належної оцінки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та підвищеній суспільній небезпеці;
- не врахував того, що при призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК та звільненні від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК місцевий суд урахував одні й ті ж обставини;
- постановив рішення, яке не відповідає вимогам КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 186 КК в касаційному порядку не оспорюються.
Доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості кримінальних правопорушень та його особі
В касаційній скарзі прокурор порушує питання про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, а саме про безпідставне, на його думку, застосування положень статей 69, 75 КК.
Колегія суддів не погоджується з цими твердженнями прокурора з огляду на таке.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їхньої небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
За змістом ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
За приписами ст. 75 КК визначено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Водночас дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 413, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження суду касаційної інстанції скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість, а також у разі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, положень статей 69, 75 КК.
Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість (ст. 414 КПК).
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про наявність підстав для застосування приписів ст. 69 КК та про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, врахували:
- характер, ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину;
- відсутність обставин, що обтяжують покарання;
- обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, вчинення злочину вперше, позитивні характеристики за місцем проживання;
- дані про особу обвинуваченого: ОСОБА_6 є особою молодого віку, має міцні соціальні зв`язки - проживає разом з дядьком (пенсіонером, особою з інвалідністю), займається разом із ним фермерським господарством;
- повне відшкодування ОСОБА_6 збитків, заявлених потерпілим у розмірі 50 000 грн;
- позицію потерпілого ОСОБА_7 щодо покарання, на яке заслуговує обвинувачений.
На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, в цілому дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального законів, належним чином використав свої дискреційні повноваження та достатньо переконливо обґрунтував своє рішення.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Під час касаційного провадження ОСОБА_6 додатково засвідчив повне визнання ним своєї вини, продемонстрував щире каяття, осуд своїх неправомірних дій та позитивне налаштування на майбутнє.
Натомість прокурор, з огляду на встановлені судами обставини, належним чином не мотивував своїх доводів про неможливість виправлення ОСОБА_6 без реального відбування покарання.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд