Постанова
16 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 1-123/2011
провадження № 51-66 ск 17
Суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1, розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 березня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2024 року щодо нього,
встановив:
24 серпня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою у якій порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядкущодо нього в касаційному порядку в частині його засудження.
Відповідно довимог ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати положенням ст. 350 цього Кодексу та узгоджуватись з положеннями ст. 398 КПК 1960 року.
Проте наведених вимог процесуального закону засудженим ОСОБА_2 не дотримано.
Так, відповідно до вказаної норми закону, в касаційній скарзі скаржник має вказати на конкретні істотні порушення закону, що можуть бути підставами для скасування судових рішень, які, на його думку, допущені судом першої та апеляційної інстанцій при постановленні цих рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК 1960 року).
Зокрема, в порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає незаконність судових рішень, а саме не конкретизовано допущеного місцевим судом та судом апеляційної інстанції істотного порушення кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, з огляду на положення статей 370, 371 КПК 1960 року.
Натомість засуджений у касаційній скарзі, в обґрунтування незаконності оскаржуваних судових рішень, надаючи свою оцінку доказам, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та однобічність і неповноту досудового та судового слідства.
З огляду на таке, суд касаційної інстанції звертає увагу ОСОБА_2, що однобічність, неповнота дізнання, досудового чи судового слідства та невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи є підставами для скасування або зміни вироку при перегляді справи судом апеляційної інстанції, однак згідно зі ст. 398 КПК 1960 року не є підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.
Окрім цього, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на ще одну підставу для скасування оскаржених судових рішень, засуджений не зазначає, яка саме норма Кримінального закону була застосована судами неправильно, і в чому саме полягає неправильність такого застосування ( ст. 371 КПК 1960 року).
Також, засуджений просить скасувати оскаржені вирок та ухвалу і направити справу на додаткове розслідування та надати вказівки досудовому слідству щодо відновлення його прав, а саме у тому місці, де було порушено слідчими - при проведенні слідчих дій без участі захисника, при цьому не вказує, які конкретно недоліки мають бути виправлені під час додаткового розслідування та слідчі дії мають бути проведені, та чому такі недоліки не можуть бути усунені в судовому порядку з огляду на положення ст. 374 КПК.
Крім того, просить Суд змінити щодо нього запобіжний захід з тримання під вартою на альтернативний запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, водночас, не наводить обґрунтувань про те, якою нормою КПК України (в редакції 1960 року) керується, заявляючи такі вимоги до суду касаційної інстанції, з огляду на те, що на даний момент він є особою яка відбуває покарання.
Всупереч вимогам ч. 1 ст. 387 КПК 1960 року, ОСОБА_2 не додано до касаційної скарги завірених належним чином копій вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції, які ним оскаржуються.
З урахуванням того, що касаційний суд відповідно до правил ст. 395 КПК 1960 року перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень в тій частині, в якій вони були оскаржені, недотримання засудженим ст. 350 цього Кодексу перешкоджає вирішенню питання про витребування справи.
У зв`язку із зазначеним, відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, справа може бути витребувана для її перевірки у касаційному порядку, лише за умови усунення засудженим зазначених недоліків та надходження повторної касаційної скарги до суду касаційної інстанції не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні матеріалів справи.
На підставі викладеного та керуючись статтею 388 КПК 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК, Суд