ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 754/591/23
провадження № 51-7315км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
представника потерпілої ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року постановлену стосовно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Біївці, Богуславського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 10 травня2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Цивільний позов про стягнення майнової шкоди задоволено. Стягнуто з ТДВ СК "Альфа Гарант" на користь ОСОБА_9 32723,31 грн майнової шкоди.
Цивільний позов про стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 300000 грн моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 витрати на правову допомогу у розмірі 11500 грн.
Вирішено питання судових витрат.
Судовий розгляд здійснювався в порядку частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Згідно з вироком 04 листопада 2022 року приблизно о 12 год 40 хв ОСОБА_6, керуючи технічно справним автомобілем "Renault Master", державний номер НОМЕР_1, та здійснюючи рух заднім ходом у житловій зоні між під`їздом №6 та АДРЕСА_2, порушуючи вимоги п.1.5, п.2.3 п. "б"; п.10.1, п.10.9 Правил дорожнього руху не був уважним, будучи обізнаним, що він перебуває у дворовій території, де рух пішоходів дозволено як по тротуарам, так і по проїзній частині, що у житловій зоні пішоходи мають перевагу перед транспортними засобами, усвідомлюючи, що перебуває в умовах обмеженої оглядовості дорожньої обстановки з робочого місця водія, яка обумовлена рухом заднім ходом, достеменно знаючи, що на таких ділянках дороги найбільш вірогідна поява пішоходів, та в будь-який момент дорожня обстановка може змінитися, не переконавшись, що початок руху буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам, здійснював рух заднім ходом, в процесі якого, маючи об`єктивну змогу завчасно виявити пішохода ОСОБА_11 та обрати безпечні прийоми керування, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку та її зміни, загрожуючи життю і здоров`ю громадян, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 . В результаті порушення зазначених правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_6, потерпілій ОСОБА_11 були заподіяні тілесні ушкодження, від яких остання померла.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року закрито провадження за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8, апеляційну скаргу представника ТДВ СК "Альфа-Гарант" - ОСОБА_12 залишено без задоволення, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задоволено частково. Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року змінено в частині призначеного покарання. Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі статті 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, покладено обов`язки, передбачені статтею 76 КК.
В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Київськогоапеляційного суду від 03 жовтня 2023 року та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зокрема, прокурор у касаційній скарзі не погоджується з визнаними апеляційним судом такими обставинами, що пом`якшують покарання, як щире каяття і повне відшкодування заподіяної потерпілій шкоди.
На обґрунтування своєї позиції зазначає про те, що матеріали кримінального провадження не містять будь-якої інформації про наявність такої обставини, що пом`якшує покарання, як щире каяття, адже ОСОБА_6 не надавав будь-якої допомоги в організації поховання загиблої, просив вибачення у потерпілої лише на завершальному етапі судового розгляду, протягом всього досудового розслідування та розгляду в суді першої інстанції відмовлявся відшкодувати потерпілій завдану майнову та моральну шкоду, а також витрати на правову допомогу.
Указує на те, що грошові кошти потерпілій ОСОБА_9 . ОСОБА_6 сплатив вже після винесення вироку в обмін на відмову від апеляційної скарги та прохання призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі.
Вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не умотивував свого рішення щодо можливості звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням та не врахував непоправних наслідків, що настали у вигляді смерті пішохода, а також тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК відноситься до тяжких.
Від захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та від представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 до Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких вони просять касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні не підтримав касаційну скаргу прокурора в частині відсутності такої обставини, що пом`якшує покарання, як щире каяття. Проте просив задовольнити касаційну скаргу прокурора в частині неможливості застосування до ОСОБА_6 . інституту звільнення від відбування покарання.
Засуджений ОСОБА_6, його захисник ОСОБА_7 та представник потерпілої - адвокат ОСОБА_8 у судовому засідання просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не зʼявилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, засудженого та його захисника, представника потерпілого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості та кваліфікація дій засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Натомість, у касаційній скарзі прокурор не погоджується із застосуванням до ОСОБА_6 положень статті 75 КК.
Зокрема, прокурор у касаційній скарзі не погоджується з тим, що суд апеляційної інстанції обґрунтував своє рішення щодо можливості звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням такою обставиною, яка пом`якшує покарання, як щире каяття.
Проте колегія суддів уважає такі доводи касаційної скарги безпідставними з огляду на те, що суд першої інстанції відповідно до статті 349 КПК, за згодою всіх учасників судового розгляду, роз`яснивши у чіткій і конкретизованій формі зміст та суть даної норми, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, що усвідомлюють правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, що їх позиція є добровільною та істинною, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Щире каяття ОСОБА_6 встановлено стороною обвинувачення під час досудового розслідування і зазначене, як обставина, яка пом`якшує покарання, в обвинувальному акті. Ані під час судового розгляду, ані в апеляційному порядку дана обставина стороною обвинувачення не оспорювалася.
Повне відшкодування заподіяної шкоди ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Проте колегія суддів вважає слушними доводи касаційної скарги прокурора про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не умотивував свого рішення щодо можливості звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням та не врахував непоправних наслідків, що настали у вигляді смерті пішохода, а також тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК відноситься до тяжких.
Місцевий суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки,врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його наслідки, обставини справи, особу винного, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем роботи, має на утриманні неповнолітніх дітей. Визнав обставиною, що пом`якшує покарання, щире каяття. Не встановив обставин, що обтяжують покарання. Врахував думку потерпілої, яка просила призначити покарання ОСОБА_6 лише пов`язане з позбавленням волі. При цьому місцевий суд не вбачав правових підстав для застосування статей 69, 75 КК, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК.
Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, в суді першої інстанції визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, повністю відшкодував заподіяну потерпілій шкоду у розмірі 311 500 грн. Врахував позицію потерпілої щодо відсутності будь-яких претензій до ОСОБА_6 та можливість призначити йому будь-яке інше покарання, яке не пов`язане з позбавленням волі.
На переконання колегії суддів апеляційної інстанції така поведінка ОСОБА_6 засвідчує його каяття, характеризує суб`єктивне ставлення до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він критично оцінив свої дії, шкодує з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію. Також колегія суддів вважала за необхідне врахувати і те, що ОСОБА_6 вчинив необережний тяжкий злочин, наслідком якого стало смерть особи, взяла до уваги обставини дорожньо-транспортної пригоди, характер допущеного порушення Правил дорожнього руху, відсутність обставин, що обтяжують покарання, позитивну поведінку обвинуваченого, яка передувала вчиненню кримінального правопорушення та його посткримінальну поведінку, а також те, що він офіційно працевлаштований, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітніх дітей.
Зазначені обставини в їх сукупності, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, свідчили про усвідомлення ним протизаконності вчинених злочинних дій, а тому в цьому конкретному випадку, вважали можливим виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства.
Колегія суддів апеляційної інстанції визнала обставинами, які пом`якшують покарання, щире каяття засудженого і повне відшкодування заподіяної потерпілій шкоди, та, зважаючи на всі наведені дані про особу обвинуваченого, вважала, що у суду апеляційної інстанції є достатньо підстав для зміни вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання.
Тож за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів змінила вирок Деснянського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року стосовно ОСОБА_6 в частині призначеного покарання і застосувала до нього інститут звільнення від відбування основного покарання з випробуванням.
Проте з такими висновками колегія суддів погодитися не може.
Відповідно до частини 2 статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з частиною 2 статті 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Стаття 75 КК (в редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) передбачає що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
За приписами статей 50, 65 та 75 КК питання призначення покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням можливості досягти мети покарання як такої, що включає не тільки кару, а і виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Натомість в аспекті дотримання приписів статей 50, 65 КК оскаржене рішення не містить переконливого обґрунтування того, яким чином звільнення від відбування покарання з випробуванням за статтею 75 КК забезпечує досягнення мети загальної превенції злочинів, передбачених частиною 2 статті 286 КК.
Апеляційний суд не звернув належної уваги на те, що ОСОБА_6 заподіяв незворотні наслідки у виді смерті людини, а також на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК відноситься до тяжких.
За відсутності переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах справи, висновок суду про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання є безпідставним, а оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, а отже, підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно належним чином перевірити підстави для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням і постановити законне і обґрунтоване рішення. При цьому, слід врахувати, що за тих самих обставин, висновок про наявність підстав до застосування статті 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд