ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 753/6633/18
провадження № 51-2803км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
законного представника засудженого ОСОБА_8,
представника потерпілого ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого
ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року й ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100020011301, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Дарницький районний суд м. Києва вироком від 13 вересня 2023 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вирішив питання, які стосуються: запобіжного заходу; початку строку відбування покарання; зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання; процесуальних витрат; речових доказів у кримінальному провадженні.
За обставин, детально викладених у вироку суду, ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що 22 жовтня 2017 року о 22:00, перебуваючи
за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), розпиваючи спиртні напої з ОСОБА_10, у ході конфлікту на побутовому ґрунті у нього виник злочинний умисел на протиправне заподіяння смерті потерпілому. Надалі, 23 жовтня 2017 року, приблизно у проміжок часу з 05:00 до 07:00, ОСОБА_7, будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в коридорі своєї квартири, маючи умисел на вбивство, дерев`яною ніжкою стола завдав ОСОБА_10 численних ударів у ділянки голови, рук, ніг і тулуба, чим спричинив останньому легкі та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження. Від заподіяних ударів ОСОБА_10 упав на підлогу.
Надалі ОСОБА_7 перетягнув ОСОБА_10 в кімнату квартири, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, та залишив на підлозі. Після цього взяв зі столу кухонний ніж та завдав ним численних ударів у ділянки тулуба, рук, шиї та голови ОСОБА_10, заподіявши легкі тілесні ушкодження, а також тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.
Смерть ОСОБА_10 настала того ж дня у проміжокчасу з 05:00
до 07:00 від численних непроникаючих колото-різаних та різаних ран тіла
з розвитком крововтрати та шоку, які в сукупності спричинили малокрів`я внутрішніх органів, крововиливи під ендокардом лівого шлуночка (плями Мінакова), ознаки перерозподілу кровотоку в нирках, що мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.
Переконавшись, що ОСОБА_10 помер, ОСОБА_7 перемістив труп із квартири до сміттєзбірника, що на дев`ятому поверсі того ж під`їзду, і залишив його там.
Київський апеляційний суд ухвалою від 02 квітня 2024 року вирок місцевого судустосовно ОСОБА_7 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій стосовно ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у місцевому суді.
На переконання захисника, фактичні дані, що містяться в показаннях свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і покладені в основу винуватості засудженого, отримані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону через неналежне встановлення особи цих свідків.
Крім того, стверджує, що місцевий суд не зазначив у вироку мотивів неврахування показань свідка ОСОБА_13 (понятого), який повідомляв про його формальне перебування у квартирі ОСОБА_7 під час обшуку, що, на думку захисника, свідчить про недопустимість фактичних даних, отриманих за результатами слідчої дії.
Зазначає, що апеляційний суд проігнорував указані вище порушення, допущені судом першої інстанції, та не надав їм необхідної оцінки.
За обґрунтуванням захисника, суди обох інстанцій також належно не
оцінили показань ОСОБА_7 про його непричетність до вчинення вбивства ОСОБА_10, які, за її твердженнями, збігаються з показаннями законного представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 .
Засуджений, як і захисник, у касаційній скарзі просить скасувати ухвалені щодо нього рішення судів обох інстанцій на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і призначити новий розгляд
у районному суді.
Вважає, що суди допустили низку істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, зокрема місцевий суд: безпідставно відмовив у виклику свідків, а свідкам, яких було допитано під час судового розгляду, головуюча суддя забороняла відповідати на його запитання; визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння обставиною, що обтяжує покарання, без проведення експертизи; ухвалив стягнути витрати за проведення експертизи, висновків якої у справі немає; на заміну судді ОСОБА_14 призначив суддю ОСОБА_15 без перегляду справи;не зважив на те, що свідок ОСОБА_11, допитаний слідчим суддею, не тільки не мав документів на підтвердження його особи, а й був іншою особою, а свідок ОСОБА_16 була допитана замість свідка ОСОБА_12 та вказувала про спонукання слідчих дати неправдиві показання проти нього; не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_13, який пояснював, що брав участь в обшуку як понятий формально.
Стосовно порушень, допущених судом апеляційної інстанції, зазначає таке: апеляційний розгляд проведено без участі представника (опікуна) потерпілого та без захисника ОСОБА_6, яка була лише на останньому судовому засіданні (02 квітня 2024 року), а під час розгляду кримінального провадження у місцевому суді взагалі не була присутня; колегія суддів проігнорувала рішення Дарницького районного суду м. Києва від 2002 року, яким його було визнано недієздатним, а також не взяла до уваги, що інкримінований йому злочин вчинено в той час, коли він перебував під арештом.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6, навівши відповідні пояснення, підтримали подані ними касаційні скарги. Водночас, на думку засудженого, Верховний Суд має вирішити справу, не повертаючи на новий розгляд.
Законний представник засудженого ОСОБА_8 теж підтримала касаційні скарги сторони захисту.
Прокурор ОСОБА_5 висловила заперечення проти задоволення касаційних скарг захисника та засудженого. Таку ж позицію зазначила й представник потерпілого ОСОБА_9 .
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені
в касаційних скаргах, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги захисника та засудженого підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зважаючи на ці положення процесуального закону, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
За визначенням статті 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим
є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як передбачено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій,
з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими
чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив під час постановлення ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Стосовно доводів ОСОБА_7 про порушення місцевим судом приписів
ст. 319 КПК після заміни складу суду
Принцип незмінності складу суду визначає, що судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. У разі якщо суддя позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, він має бути замінений іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому ч. 3
ст. 35 КПК. Після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 319 та ст. 320 цього Кодексу (ч. 1 ст. 319 КПК).
Суд умотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, якщо таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд та за умови дотримання таких вимог: 1) сторони кримінального провадження, потерпілий не наполягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійснені судом до заміни судді; 2) суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді. У цьому випадку докази, досліджені під час судового розгляду до заміни судді, зберігають доказове значення та можуть бути використані для обґрунтування судових рішень (ч. 2 ст. 319 КПК).
З матеріалів кримінального провадження, а саме протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2023 року вбачається, що у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_14 у відставку його було замінено на суддю ОСОБА_15 (т. 6, а. с. 233).
Відповідно до журналу та технічного запису судового засідання від 26 червня 2023 року, головуюча повідомила, що судовий розгляд перебуває на стадії останнього слова, однак у зв`язку із заміною складу суду колегія відновлює з`ясування обставин, установлених під час кримінального провадження. Після цього оголошено новий склад суду та роз`яснено учасникам провадження право відводу. Надалі головуюча у справі зазначила про першочерговий розгляд клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_7 строку застосування запобіжного заходу та наголосила на тому, що питання щодо необхідності розпочинати судовий розгляд спочатку і здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді, буде поставлено на обговорення учасників кримінального провадження та вирішено в наступному судовому засіданні, а саме 08 серпня 2023 року о 14:30 (т. 6, а. с. 239, 240).
Однак 08 серпня 2023 року судове засідання було знято з розгляду і призначено
на 16 серпня 2023 року (т. 7, а. с. 9), 16 серпня 2023 року - на 23 серпня цього року (т. 7, а. с. 13), а 23 серпня 2023 року - на 13 вересня 2023 року (т. 7, а. с. 16).
Як установлено із журналу судового засідання від 13 вересня 2023 року та технічного запису, місцевий суд, порушуючи приписи ст. 319 КПК, не тільки без постановлення вмотивованої ухвали продовжив судовий розгляд кримінального провадження в новому складі, а взагалі не поставив на обговорення учасників судового провадження питання щодо необхідності розпочинати судовий розгляд спочатку та, задавши декілька уточнювальних запитань ОСОБА_7 стосовно обставин вчинення злочину, знову відкрив судові дебати, після чого надав останнє слово засудженому та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення вироку (т. 7, а. с. 21-23).
Отже, процесуальні дії, які проведено під час судового розгляду в іншому складі суду, а саме оголошення обвинувального акта (частини 2, 3 ст. 347 КПК), роз`яснення обвинуваченому суті обвинувачення (ст. 348 КПК), визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження (ст. 349 КПК),
а також допит засудженого, свідків і дослідження письмових доказів, повторно не здійснювалися після заміни судді, а новий суддя в цьому кримінальному провадженні практично брав участь лише на завершальних етапах судового розгляду (судові дебати та останнє слово).
Водночас, за приписами ч. 2 ст. 23 КПК не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У цьому провадженні висновок суду у вироку про доведеність винуватості ОСОБА_7 ґрунтується на доказах, що були досліджені до заміни судді у складі суду за результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 14 червня 2023 року. Однак, як установлено під час касаційного розгляду, визначених у ч. 2 ст. 319 КПК вимог, що забезпечували б збереження доказового значення доказів, що були досліджені під час судового розгляду до заміни судді та, відповідно, правомірність їх використання для обґрунтування судового рішення, суд першої інстанції не дотримав.
Таким чином, місцевий суд здійснив розгляд кримінального провадження з порушенням засади безпосередності дослідження доказів, принципу незмінності складу суду та повноти судового розгляду всіма суддями колегії.
Указане порушення вимог кримінального процесуального закону, відповідно до
ч. 1 ст. 412 КПК, є істотним, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
На зазначене порушення апеляційний суд не звернув належної уваги.
Крім того, як убачається з апеляційної скарги засудженого, він, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просив апеляційний суд повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження (т. 7, а. с. 71, 72), однак колегія суддів, усупереч приписам ст. 404 КПК, не з`ясувала у ОСОБА_7, які, на його думку, обставини, встановлені районним судом, досліджені не повністю або з порушеннями, та які докази, за наявності до того підстав, необхідно дослідити. Тобто колегія суддів не розглянулауказаного клопотання ОСОБА_7, що, за обставин цього провадження, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
За наявності зазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили судам обох інстанцій ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, з огляду на недопустимість вирішення наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, переваги одних доказів над іншими, застосування того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, а також беручи до уваги особливості касаційного розгляду, визначені в ст. 433 КПК, за якими суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, Верховний Суд не має можливості перевірити, зокрема й версію ОСОБА_7 про те, що інкримінований йому злочин вчинено в той час, коли він перебував під арештом.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що необхідно частково задовольнити касаційні скарги захисника і засудженого, скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 на підставі п. 1
ч. 1 ст. 438 КПК через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. З урахуванням цього, інші доводи, викладені в касаційних скаргах засудженого та захисника, суд касаційної інстанції не розглядає, оскільки вони не вплинуть на підстави, з яких судові рішення судів попередніх інстанцій щодо ОСОБА_7 підлягають скасуванню, і за ними не може бути ухвалено інше рішення.
Під час нового розгляду місцевому суду потрібно врахувати наведене, усунути вказані недоліки, здійснити провадження з додержанням вимог КПК й ухвалити законне, обґрунтоване й справедливе рішення, яке відповідатиме вимогам, передбаченим ст. 370 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції.
Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, зокрема переховуванню від суду та вчиненню іншого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Верховний Суд