iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 296/8319/17

провадження № 61-13518св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -

Луспеника Д. Д.,

суддів:

Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Житомирська районна рада Житомирської області, Житомирська районна державна адміністрація Житомирської області, Житомирська обласна державна адміністрація,

третя особа - Обслуговуючий кооператив "Садівницьке товариство "Зарево",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2023 року у складі судді Дубовік О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Галацевич О. М., та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Галацевич О. М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Житомирської районної ради Житомирської області, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, Житомирської обласної державної адміністрації, третя особа - Садівницьке товариство "Зарево", у якому просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років для сінокосіння (категорія земель: землі водного фонду), кадастровий номер 1822080900:05:000:1310, який укладено 11 травня 2016 року на АДРЕСА_1 між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_2, з моменту його укладання.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 04 вересня 2018 року об`єднано в одне провадження цю цивільну справу та справу № 295/3247/18 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської районної ради Житомирської області, ОСОБА_2, третя особа - Обслуговуючий кооператив садівницьке товариство "Зарево" (далі - ОК "СТ "Зарево"), про визнання незаконним та скасування рішення № 83 п`ятої сесії сьомого скликання Житомирської районної ради від 29 квітня 2016 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передається в оренду ОСОБА_2, загальною площею 0,1800 га", яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передається в оренду гр. ОСОБА_2, загальною площею 0,1800 га, для сінокосіння (10.06) на території Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (поза межами населеного пункту).

26 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмету позову, в якій просила: усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження її власністю, а саме - земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 провести демонтаж паркана із сітки рабиця, прибрати каміння та засипати штучну водойму (копанку) на дорозі (проїзді) до її земельної ділянки № НОМЕР_1 біля належної їй на праві власності земельної ділянки № НОМЕР_2 в ОК "СТ "Зарево", що знаходиться в с. Василівка Житомирського району Житомирської області; визнати незаконним та скасування рішення № 83 п`ятої сесії сьомого скликання Житомирської районної ради від 29 квітня 2016 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передається в оренду ОСОБА_2, загальною площею 0,1800 га", яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передається в оренду ОСОБА_2, загальною площею 0,1800 га, для сінокосіння (10.06) на території Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (поза межами населеного пункту); визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років для сінокосіння (категорія земель: землі водного фонду), кадастровий номер 1822080900:05:000:1310, який укладено 11 травня 2016 року на АДРЕСА_1, між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_2, з моменту його укладання.

29 червня 2020 року ОСОБА_1 відмовилася від позовних вимог в частині скасування розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 08 вересня 2015 року № 292 про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району для надання її в оренду на 49 років.

25 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву, яка не має збільшення чи зменшення позовних вимог, а також не має зміни предмету та підстав позову.

Позовну заяву обґрунтувала тим, що висновком відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Житомирської районної державної адміністрації від 08 жовтня 2015 року погоджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки площею лише 0,1722 га, а не 0,1800 га, для сінокосіння і випасання худоби на території Василівської сільської ради.

Також Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області при перевірці було виявлено, що до площі земельної ділянки, яка передана в оренду ОСОБА_2, включено проїзд (дорогу), що відноситься до земель загального користування, що призвело до порушення прав третіх осіб відповідно до статті 35 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 10 та 24 Закону України "Про оренду землі".

Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області проведено обстеження земельної ділянки, що відповідно до схеми земель ОК "СТ "Зарево" визначається як проїжджа частина (дорога) уздовж земельної ділянки № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, та частково за межами земель садового товариства між річкою Віва виявлено зняття та перенесення поверхневого родючого шару ґрунту, внаслідок чого утворилася штучна водойма площею 0,024 га. Аналогічне порушення виявлено й Державною екологічною інспекцією в Житомирській області. Земельна ділянка, на якій влаштовано штучну водойму та розміщені насипи каменю, відноситься до земель загального користування та належить до категорії житлової та громадської забудови.

Під час перевірки органами прокуратури встановлено, що до площі земельної ділянки, яка передана ОСОБА_2, включено проїзд, що відноситься до земель загального користування. Проводиться досудове розслідування за фактом незаконного заволодіння поверхневим шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах, внаслідок чого утворено штучну водойму в ОК "СТ "Зарево" Василівської сільської ради Житомирського району, та підроблення документів ОК "СТ "Зарево" шляхом шахрайства.

Оскільки ОСОБА_2 зайняла частину земель загального користування - дорогу, то наразі відсутній прохід та під`їзд до земельної ділянки позивача № НОМЕР_1, яка належить їй на праві власності, чим порушуються її права та законні інтереси як власника.

Також вказувала, що ОСОБА_2 уклала 11 травня 2016 року договір оренди земельної ділянки площею 0,18 га строком на 49 років для сінокосіння (категорія земель - землі водного фонду), кадастровий номер 1822080900:05:000:1310. Дорога включена до земельної ділянки з кадастровим номером 1822080900:05:000:1310, але згоди на вилучення земель правління або загальні збори членів ОК СТ "Зарево" не надавали. При розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1822080900:05:000:1310 під сінокосіння ОСОБА_2 надала ксерокопію фрагменту викопіювання з проекту генерального плану забудови ОК "СТ "Зарево", на якому не позначено дорогу, що пролягає між земельною ділянкою № НОМЕР_2 та річкою Вива. Зазначена копія не відповідає дійсності, оскільки на проекті генерального плану ОК "СТ "Зарево", на плані інвентаризації земель садівничого товариства, на викопіюванні з місцевості, що міститься на робочому проекті лінії електропередач, така дорога наявна.

Зазначила, що фрагмент викопіювання з проекту генерального плану забудови ОК СТ "Зарево", який використала ОСОБА_2, підписаний колишнім головою правління кооперативу ОСОБА_3 . У свою чергу останній пояснив, що коли він був головою правління кооперативу, до нього звернувся чоловік ОСОБА_2 з проханням посвідчити викопіювання з генерального плану забудови ОК "СТ "Зарево", який останній приніс із собою у готовому вигляді. ОСОБА_3 посвідчив копію своїм підписом та печаткою, але при цьому не пересвідчився у його достовірності та не звернув увагу на те, що на викопіюванні не позначена дорога, що пролягає між земельною ділянкою № НОМЕР_2, хоча у всіх офіційних документах, зокрема на генеральному плані забудови ОК "СТ "Зарево", на плані інвентаризації земель товариства, передбачено дорогу, що пролягає між ділянкою № НОМЕР_2 та річкою Вива. Земельна ділянка площею 0,18 га розташована у 25-метровій зоні уздовж урізу води річки Вива та є прибережною захисною смугою. Незважаючи на те, що у цій зоні забороняється розорювання земель та будівництво будь-яких споруд, ОСОБА_2 без дозволу уповноважених органів самовільно за допомогою техніки здійснила зняття родючого шару ґрунту в прибережній смузі річки Вива, у тому числі на тій ділянці, де пролягає дорога, і вивезла його на належну їй земельну ділянку № НОМЕР_2 .

Оскільки суди різних інстанцій розглядали справу № 296/5781/18, яка нерозривно пов`язана з цивільними правовідносинами, які склались в результаті спору щодо надання у користування земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 та земель загального користування - дорогою, просила взяти до уваги висновки та рішення судів як першої інстанції, так і апеляційної та касаційної інстанцій.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 провести демонтаж паркана з сітки рабиця, прибрати каміння та засипати штучну водойму (копанку) на дорозі (проїзді) до земельної ділянки № НОМЕР_1 біля належної їй на праві власності земельної ділянки № НОМЕР_2 в ОК "СТ "Зарево", с. Василівка Житомирського району. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років, для сінокосіння (категорія земель водного фонду), кадастровий номер 1822080900:05:000:1310, який укладено 11 травня 2016 року на АДРЕСА_1 між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_2, з моменту його укладення. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 зайняла частину земель загального користування - дорогу, та наразі відсутній прохід та під`їзд до земельної ділянки позивача № НОМЕР_1, яка належить їй на праві власності, чим порушуються її права та законні інтереси як власника, а тому порушене право позивачки підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку загального користування, а саме провести демонтаж паркана з сітки рабиця, прибрати каміння та засипати штучну водойму (копанку) на дорозі (проїзді) до земельної ділянки № НОМЕР_1 біля належної їй на праві власності земельної ділянки № НОМЕР_2 в ОК "СТ "Зарево" с. Василівка Житомирського району.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки земельна ділянка площею 0,18 га, кадастровий номер 1822080900:05:000:1310, у тому числі і та її частина, на якій наявна штучна водойма (копанка), частково розміщена в межах прибережної захисної смуги річки Вива та є землями водного фонду, а також рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 25 березня 2019 року визнано недійсним і скасовано розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 16 лютого 2016 року № 35 яким, серед іншого, затверджено проект землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 терміном на 49 років, то наявні підстави для визнання оспорюваного договору оренди від 11 травня 2016 року, укладеного між Житомирською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2, недійсним як такого, що суперечить актам цивільного законодавства, зокрема приписам статей 83, 84, 89 Водного кодексу України (далі - ВК України), статей 59, 83,122 ЗК України.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Житомирської районної ради від 29 квітня 2016 року № 83 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передається в оренду ОСОБА_2, загальною площею 0,1800 га, суд першої інстанції виходив із того, що затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з метою передачі такої в оренду відповідним рішенням органу місцевого самоврядування не призвели до ймовірного порушення прав позивачки, а тому не є належним способом захисту цивільного права.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в частині таких до Житомирської обласної державної адміністрації за відсутності встановлення під час розгляду цієї справи неправомірних дій з боку останньої у межах заявлених позовних вимог у зв`язку з неналежним суб`єктним складом відповідачів.

Додатковим рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 238,40 грн судового збору. Стягнуто з Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 1 278,40 грн судового збору. В іншій частині клопотання ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, витрат на правову допомогу та витрат по проведенню експертизи відмовлено.

Ухвалюючи додаткове судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з огляду на часткове задоволення позовних вимог, які були пред`явлені до належних відповідачів у справі, з відповідачів ОСОБА_2 та Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області на користь позивачки підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам 3 516,80 грн судового збору.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивачки про стягнення судових витрат на правову допомогу, надану Кочетовим Л. Г., суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачка не довела надання такої послуги, а саме не надала: копії адвокатського свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Кочетова Л. Г.; копії договору про надання правової допомоги від 22 травня 2018 року № 8/18, документа про оплату позивачем таких послуг цьому адвокату.

Також, відмовляючи у задоволенні вимог позивачки про стягнення судових витрат на правничу (правову) допомогу надану, ФОП ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що витрати, які позивачка ОСОБА_1 понесла на сплату послуг юриста ОСОБА_5, не відносяться до витрат на правничу допомогу, а тому не підлягають стягненню.

Крім того, відмовляючи у задоволенні вимог позивачки про стягнення судових витрат на проведення судових експертиз, а саме: земельно-технічної експертизи від 10 грудня 2018 року № 413/18 та комісійної земельно-технічної експертизи від 06 вересня 2019 року, суд першої інстанції виходив із того, що вказані експертизи проведені в іншій цивільній справі № 287/5781/18 і обидві за заявами позивачки, тому витрати на їх проведення позивачці відшкодуванню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року задоволено та закрито апеляційне провадження в цій частині. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2023 року задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року задоволено частково. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року та додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 провести демонтаж паркана із сітки рабиця, прибрати каміння та засипати штучну водойму (копанку) на дорозі (проїзді) до земельної ділянки № НОМЕР_1 біля належної їй на праві власності земельної ділянки № НОМЕР_2 в ОК "СТ "Зарево" с. Василівка Житомирського району. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1800 га в межах Василівської сільської ради Житомирського району строком на 49 років для сінокосіння (категорія земель водного фонду), кадастровий номер 1822080900:05:000:1310, укладений 11 травня 2016 року між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області та ОСОБА_2 11 травня 2016 року. У решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 320,00 грн судового збору та 2 500,00 грн витрат на правничу допомогу. Стягнуто з Житомирської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 320,00 грн судового збору та 2 500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції розглянуто справу неповноважним складом суду.

Ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 зайняла частину земель загального користування - дорогу, та наразі відсутній прохід та під`їзд до земельної ділянки позивача № НОМЕР_1, яка належить їй на праві власності, чим порушуються її права та законні інтереси як власника, а тому порушене право позивачки підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку загального користування, а саме провести демонтаж паркана із сітки рабиця, прибрати каміння та засипати штучну водойму (копанку) на дорозі (проїзді) до земельної ділянки № НОМЕР_1 біля належної їй на праві власності земельної ділянки № НОМЕР_2 в ОК "СТ "Зарево" с. Василівка Житомирського району.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки земельна ділянка площею 0,18 га, кадастровий номер 1822080900:05:000:1310, у тому числі і та її частина, на якій наявна штучна водойма (копанка), частково розміщена в межах прибережної захисної смуги річки Вива та є землями водного фонду, а також рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 25 березня 2019 року у справі № 287/5781/18 визнано недійсним і скасовано розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 16 лютого 2016 року № 35 яким, серед іншого, затверджено проект землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 терміном на 49 років, то наявні підстави для визнання оспорюваного договору оренди від 11 травня 2016 року, укладеного між Житомирською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2, недійсним як такого, що суперечить актам цивільного законодавства, зокрема приписам статей 83, 84, 89 Водного кодексу України (далі - ВК України), статей 59, 83,122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Водночас, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Житомирської районної ради від 29 квітня 2016 року № 83 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передається в оренду ОСОБА_2, загальною площею 0,1800 га", апеляційний суд дійшов висновку про те, що затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з метою передачі такої в оренду відповідним рішенням органу місцевого самоврядування не призвели до ймовірного порушення прав позивачки, а тому не є належним способом захисту цивільного права.

Скасовуючи додаткове судове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що оскільки підлягає скасуванню основне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року, то підлягає скасуванню і додаткове судове рішення, яке є невід`ємною частиною основного судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат ОСОБА_1 у вигляді судового збору, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки ухваленим судовим рішенням задоволено лише вимогу позивачки про визнання недійсним договору оренди землі, яка оплачена судовим збором в сумі 640,00 грн, то з ОСОБА_2 та Житомирської районної державної адміністрації на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 320,00 грн з кожного.

Також вирішуючи питання про розподіл судових витрат ОСОБА_1 на проведення судової експертизи та експертного дослідження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки комісійну земельно-технічну експертизу від 06 вересня 2019 року № 153/09-2019 проведено в іншій справі № 287/5781/18, а за проведення земельно-технічної експертизи від 10 грудня 2018 року № 413/18 оплату здійснено ОСОБА_6, який не є стороною у цій справі, то такі судові витрати не підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_7 на користь позивачки.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат ОСОБА_1 на правову допомогу, апеляційний суд, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку про необхідність компенсувати за рахунок ОСОБА_2 та Житомирської районної ради Житомирської області понесені позивачкою витрати, пов`язанні з оплатою правничої допомоги, надані адвокатом Кочетовим Л. Г. у розмірі 5 000,00 грн під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме по 2 500,00 грн з кожного.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачкою сума 116 292,00 грн витрат на послуги ФОП ОСОБА_5 не є в розумінні статей 15, 133, 137 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) витратами на професійну правову допомогу, а тому не підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2 .

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 відмовилася від своєї апеляційної скарги, реалізувавши таким чином свої процесуальні права, повідомлена про наслідки такої відмови, така відмова не суперечить вимогам закону.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг та позиція інших учасників справи

11 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її заяву у повному обсязі. В іншій частині судові рішення залишити в силі.

Як підставу касаційного оскарження заявниця зазначає ухвалення оскаржуваних судових рішень без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 04 серпня 2020 року у справі № 810/3213/16, від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19, від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19, від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19, від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявниця вказує на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу заявниця обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- безпідставно не взяли до уваги, що позивачка звернулася до суду з позовом у жовтні 2017 року і її інтереси в суді першої інстанції представляв юрист ОСОБА_5 на підставі довіреності, відповідно до чинної на той момент редакції ЦПК України та Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Конституції України", Закону України "Про граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

- не надали належної оцінки доказам, що підтверджують факт надання ОСОБА_5 юридичних послуг позивачці, їх види, обсяг та сплату позивачкою грошової винагороди;

- не врахували, що законодавство України не встановлює вимог до розрахункового документа, який повинен надавати адвокат під час сплати клієнтом послуг, а також не встановлює форму такого документа;

- неправильно оцінили докази, що підтверджують сплату нею коштів за проведення експертиз, а тому дійшли помилкового висновку, що відсутність підстав для відшкодування цих витрат

16 жовтня 2023 року Житомирська районна державна адміністрація Житомирської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просила відмовити в задоволенні касаційної скарги, а додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року залишити без змін.

23 жовтня 2023 року ОК "СТ "Зарево" в особі представника Гаврилюка А. подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому підтримало касаційну скаргу позивачки в частині її обґрунтування. Разом з тим зазначило, що потреби скасовувати додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2023 року немає, оскільки зазначене рішення скасовано постановою Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року. Одночасно з цим немає необхідності скасовувати і постанову апеляційного суду від 15 серпня 2023 року, достатньо лише змінити її мотивувальну і резолютивну частину, а саме: визнати, що судові витрати ОСОБА_1 у сумі 116 292,00 грн на правову допомогу, надану ОСОБА_5, та у сумі 5 005,00 грн за проведення земельно-технічної експертизи від 10 грудня 2018 року № 413/18 підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_2, і стягнути з останньої зазначені суми на користь ОСОБА_1

30 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заперечення на відзив Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, в якому просила відзив не брати до уваги.

02 листопада 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження вказує на те, що апеляційний суд не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та постановах Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 201/6658/18, від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20, від 08 червня 2022 року у справі № 605/646/20, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 21 вересня 2022 року у справі 645/5557/16-ц, щодо безпосереднього дослідження доказів (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про призначення судової комплексної технічної і почеркознавчої експертизи графічних матеріалів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- некоректно інтерпретував обґрунтування заявника щодо необхідності призначення у цій справі судової комплексної технічної і почеркознавчої експертизи графічних матеріалів;

- за відсутністю оригіналу "Проекту планування та забудови колективного саду", наявних очевидних підробок у викопіюваннях графічних матеріалів "Горизонтальной планировки", та недослідження доказів, зокрема офіційних даних Держгеокадастру, Публічної кадастрової карти, даних кадастрового плану та державного акта на право власності не земельну ділянку, кадастровий номер 1822080900:05:000:1215, протоколу узгодження меж цієї ж земельної ділянки, встановив обставини, яка мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів;

- не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 11 травня 2016 року та не мала права на його оскарження;

- помилково вважав, що попередньою назвою СТ "Зарево", було СТ "Заграва";

- не врахував, що відомості, отримані за результатами інвентаризації, не вносились до Державного земельного кадастру, вони суперечать його офіційним даним і не мають юридичної сили;

- безпідставно послався на "Робочий проєкт трифазного відгалуження та капітального ремонту повітряної лінії 0,4 кВ СТ "Заграва" з наявним у ньому викопіюванням графічного матеріалу;

- не звернув увагу на те, що землі водного фонду не заборонено передавати в користування громадянам для сінокосіння;

- проігнорував відсутність доказів про причетність заявника до створення штучної водойми на території орендованої земельної ділянки та безпідставно зобов`язав засипати її.

Разом із касаційною скаргою ОСОБА_2 подала до Верховного Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року з посиланням на те, що процесуальний строк пропущено з поважних причин.

У грудні 2023 року ОСОБА_2 подала нову заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій зазначила, що головною причиною пропуску строку на касаційне оскарження є недотримання апеляційним судом в умовах воєнного стану вимог статті 272 ЦПК України, доказів вручення їй повного тексту судового рішення у визначеному законом порядку не існує. Під час проголошення вступної та резолютивної частини постанови 15 серпня 2023 року апеляційним судом не було повідомлено про час та місце видачі повного тексту постанови, а також не попереджено, що така не буде направлена заявниці засобами поштового зв`язку.

24 січня 2024 року ОК "СТ "Зарево" в особі представника Гаврилюка А. подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення.

12 лютого 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення.

Також ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 виклала клопотання про розгляд справи за її участю.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 15 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю .

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 296/8319/17 із Житомирського районного суду Житомирської області та надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2023 року матеріали справи № 296/8319/17 надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначному складу суду від 06 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю .

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року визнано підстави, наведені ОСОБА_2, для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, надано заявниці строк на усунення недоліків касаційної скарги, а саме запропоновано надати нову заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав та доказів на їх підтвердження.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за її участю; справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Межі касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не містять доводів щодо оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року в частині розгляду позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Житомирської районної ради від 29 квітня 2016 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передається в оренду ОСОБА_2, загальною площею 0,1800 га"; в частині розгляду заяви ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року та закриття апеляційного провадження за цієї апеляційною скаргою; в частині вирішення питання про розподіл судових витрат ОСОБА_1 у вигляді судового збору, то оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в цій частині Верховним Судом не переглядається.

Отже, постанова Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року переглядається Верховним Судом, лише в частині розгляду позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про визнання недійсним договору оренди землі, а також в частині вирішення питання про розподіл судових витрат ОСОБА_1 на правову допомогу і проведення судової експертизи та експертного дослідження.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга ОСОБА_1 - задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 19 квітня 1989 року рішенням Виконавчого комітету Житомирської районної ради народних депутатів № 117 вилучено земельну ділянку загальною площею 55,7 га та надано підприємствам, організаціям та установам у безстрокове користування для створення колективних садів. Кількість ділянок вирішено розподілити після розробки генерального плану розбивки колективного саду; дозволено замовникам виготовлення проектів організації колективних садів.

ОК СТ "Зарево" набуло право користування земельною ділянкою на підставі рішення, прийнятого у 1989 році, яке не скасоване та земельна ділянка в установленому законом порядку з користування ОК СТ "Зарево" не вилучалася, права користування нею в установленому законом порядку ОК СТ "Зарево" не позбавлено.

Отже, право користування земельною ділянкою, набуте ОК СТ "Зарево" відповідно до законодавства, чинного на час виникнення права постійного користування, належить ОК СТ "Зарево".

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, 09 листопада 2007 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯГ № 795056 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, садове товариство "Заграва", ділянка № НОМЕР_1, цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення садівництва, кадастровий номер 1822080900:05:000:0837.

31 жовтня 2012 року ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯМ № 043770 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1822080900:05:000:1215, що має цільове призначення і для ведення садівництва, і розташована в СТ "Зарево" Житомирського району Житомирської області за № НОМЕР_2.

На підставі договору дарування земельної ділянки від 29 липня 2010 року ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку площею 0,12 га, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Василівська сільська рада, СТ "Зарево", ділянка № НОМЕР_2, кадастровий номер 1822080900:05:000:1215, цільове призначення: для ведення садівництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 043770. Відповідно до плану меж зазначеної земельної ділянки: від точки "Б" до точки "В" - знаходяться землі загального користування (проїзд), від точки "Г" до точки "А" - також знаходяться землі загального користування (проїзд), а від точки "А" до точки "Б" - землі запасу сільської ради, що підтверджується кадастровим планом цієї земельної ділянки.

26 вересня 2012 року рішенням Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області затверджена схема інвентаризації земель за межами населених пунктів Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Зміст "Робочого проекту трифазного відгалуження та капітального ремонту повітряної лінії 0,4 кВ у СТ "Заграва" (попередня назва СТ "Зарево"), в якому є викопіювання з графічного матеріалу, свідчить про те, що повз земельну ділянку № НОМЕР_2 з трьох боків пролягає дорога.

Відповідно до проекту планування і забудови території колективних садів робітників і службовців підприємств, організацій і установ м. Житомира, розташованих в межах земель колгоспу ім. К. Маркса села Василівка Житомирського району Житомирської області, у повній його редакції, між земельною ділянкою № НОМЕР_2 та річкою Вива запроектовано дорогу, яка з трьох боків огинає чотиристоронню ділянку № НОМЕР_2. Вказаний проект планування і забудови території колективних садів робітників і службовців підприємств, організацій і установ м. Житомира, розташованих в межах земель колгоспу ім. К. Маркса села Василівка Житомирського району Житомирської області, у повній його редакції, що складається з першої (пояснювальна записка) та другої частини (креслення), який надано Міськрайонним управлінням у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 11 березня 2020 року за № 9-6-0.15-267/123-20.

Згідно з інформацією яка наявна у "Проекті планування і забудови колективного саду", у схемі інвентаризації земель за межами населених пунктів Василівської сільської ради, у схемі інвентаризації земель ОК СТ "Зарево" та у "Робочому проекті трифазного відгалуження та капітального ремонту повітряної лінії 0,4 кВ в ОК "СТ "Зарево", розроблених до 2003 року, навколо трьох боків чотиристоронньої земельної ділянки № НОМЕР_2 в ОК СТ "Зарево" наявна дорога.

Фактичне користування під`їздом (проїздом) в напрямку до земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,1200 га, яка належить позивачці, не відповідає користуванню, визначеному в плані викопіювання земельних ділянок зі схеми земель ОК СТ "Зарево" та викопіювання зі схеми інвентаризації земель ОК СТ "Зарево".

Відповідно до протоколів правління СТ "Зарево" від 09 серпня 2014 року № 1 та загальних зборів членів СТ "Зарево" від 20 вересня 2014 року № 2, родиною Миколайчуків самовільно захоплено частину дороги на території СТ "Зарево", на ній самовільно викопано котлован, встановлено паркан і таким чином перекрито доступ до сусідніх земельних ділянок. Зобов`язано родину Миколайчуків засипати котлован і привести дорогу у належний стан. З викопіювання зі схеми інвентаризації земель СТ "Зарево", доданого до заяви-звернення ОСОБА_2 до правління СТ "Зарево" від 27 листопада 2014 року про надання дозволу на прокладання повітряно-кабельної лінії 10 кВ, видно, що чотиристороння земельна ділянка № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, з трьох сторін межує із землями загального користування (дорогою) СТ "Зарево".

16 грудня 2014 року комісією в складі голови СТ "Зарево", членами правління товариства, Василівського сільського голови та землевпорядника обстежено частину місцевості, яка межує із земельною ділянкою № НОМЕР_2 садового товариства, де проходить дорога, про що складено відповідний акт.

Відповідно до висновку, складеного ТОВ "Підприємство "Житомирземпроект" за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 10 грудня 2018 року № 413/18, запроектований між земельною ділянкою № НОМЕР_2, кадастровий номер 1822080900:05:000:1215, і орендованою ОСОБА_2 земельною ділянкою, кадастровий номер 1822080900:05:000:1310, проїзд, в тому числі і до земельної ділянки № НОМЕР_1, що належить позивачці у цій справі ОСОБА_1, перекритий парканом із сітки рабиця та висипане каміння, що перешкоджає проїзду до вказаної ділянки.

Водночас цей факт знайшов своє відображення у рішенні Житомирського районного суду Житомирської області від 25 березня 2019 року, постанові Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2020 року та постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у межах розгляду справи № 296/5781/18.

Також суди встановили, що 08 вересня 2015 року Житомирською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 292, яким, серед іншого, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, зокрема ОСОБА_2, на земельну ділянку площею 0,18 га, для передачі в оренду за рахунок земель водного фонду в межах Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Висновком відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Житомирської районної державної адміністрації від 08 жовтня 2015 року № 01-17/1284 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 площею 0,1722 га, для сінокосіння і випасання худоби, на території Василівської сільської ради Житомирського району.

Згідно з довідкою від 03 листопада 2015, виданою управлінням Держгеокадастру у Житомирському районі Житомирської області, земельна ділянка площею 0,1800 га, розташована на території Василівської сільської ради та надана ОСОБА_2, належить до земель водного фонду.

Висновком начальника управління Держгеокадастру України в Житомирському районі Житомирській області від 18 листопада 2015 року за № 19-603-99.4-2707/15-15 погоджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду.

У висновку Державного агентства водних ресурсів України від 28 грудня 2015 року за № 992/ЖТ/30-15 вказано, що земельна ділянка площею 0,1800 га, відведена в оренду ОСОБА_2, має категорію земель водного фонду, має обмеження у її використанні, адже проходить по прибережній захисній смузі. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідає вимогам водного законодавства.

16 лютого 2016 року Житомирською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 35, яким, серед іншого, вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, в тому числі ОСОБА_2, площею 0,18 га, землі водного фонду в межах Василівської сільської ради Житомирського району Житомирської області в оренду терміном на 49 років з кадастровим номером 1822089000:05:000:1310.

11 травня 2016 року між Житомирською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. У пункті 15 договору оренди зазначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 16 лютого 2016 року № 35.

Вищевказане розпорядження рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 25 березня 2019 року у справі № 296/5781/18 визнано недійсним і скасовано. На підставі вищевказаного судового рішення голова Житомирської обласної державної адміністрації своїм розпорядженням від 31 березня 2020 року № 234 скасував розпорядження від 16 лютого 2016 року № 35 в частині затвердження технічної документації і надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 .

Відповідно до Земельно-кадастрової інформації, орендована ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,18 га містить обмеження\обтяження, адже проходить в прибережній захисній смузі річки.

Листом Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 19 серпня 2016 року за № 2284/1/03-16 повідомлено, що в межах СТ "Зарево" на території Василівської сільської ради, поряд із земельною ділянкою № НОМЕР_2, знаходиться поглиблення (виїмка) в рельєфі земної поверхні, тобто штучно створений водний об`єкт, площею 0,025 га та глибиною понад 1,2 м. Також по зовнішньому периметру земельної ділянки № НОМЕР_2 (з двох її перпендикулярних сторін) розміщено насипи каменю великої фракції (бутове каміння).

07 червня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Житомирській області звернулося із клопотанням за № 77-ОК/0016/КВ/06/01/-1 до Житомирської обласної державної адміністрації, у якому було запропоновано привести розпорядження голови обласної державної адміністрації від 16 лютого 2016 року за № 35 у відповідність до вимог законодавства, розірвати з ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1822080900:05:000:1310 з наступним припиненням державної реєстрації речового права (оренди) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та забезпечити повернення орендарем земельної ділянки в першочерговому стані.

Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи від 27 квітня 2018 року № 423/18-25, складеного Житомирським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж річок, належать до земель водного фонду. Ширина прибережної захисної смуги річки Вива, яка протікає територією Василівської сільської ради, становить 25 метрів від урізу води цієї річки. Земельна ділянка з кадастровим номером 1822080900:05:000:1310, у тому числі і та її частина, на якій мається штучна водойма (копанка), частково розміщена в межах прибережної захисної смуги, інша її частина - поза межами прибережної захисної смуги.

................

Перейти до повного тексту