ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 2-360/12
провадження № 61-17222св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,
Пархоменка П. І.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - Тальнівський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
заінтересовані особи: ОСОБА_2 (боржник), старший державний виконавець Тальнівського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мілевська Наталія Анатоліївна,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником Довженком Валерієм Івановичем, на постанову Черкаського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Карпенко О. В., Гончар Н. І., Василенко Л. І.,
Історія справи
Короткий зміст вимог скарги
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Тальнівського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Тальнівський ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області) Мілевської Н. А .
Скарга мотивована тим, що постановою старшого державного виконавця Тальнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Тальнівський РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області) Мілевської Н. А. від 22 червня 2017 року повернено стягувачу виконавчий лист від 11 лютого 2013 року № 2-360/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 44 000,00 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Заявник вважала, що оскаржена постанова прийнята передчасно, адже фактично ніяких дій, передбачених статтею 36 Закону України "Про виконавче провадження", для розшуку боржника та його майна державним виконавцем не здійснено, а саме: державний виконавець не звернулась до суду з поданням про постановлення ухвали про розшук боржника, заборону на виїзд боржника за межі України та на керування транспортними засобами не наклала. Це свідчить про те, що державний виконавець не вжила усіх можливих та достатніх заходів для виявлення майна боржника.
ОСОБА_1 просила:
визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця Тальнівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мілевської Н. А. від 22 червня 2017 року про повернення стягувачу виконавчого листа від 22 червня 2017 року № 2-360/12, виданого 11 лютого 2013 року Тальнівським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 44 000,00 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
зобов`язати державного виконавця усунути порушення та відновити виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2023 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки державний виконавець після відкриття виконавчого провадження вчинила певні виконавчі дії, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження", зокрема: наклала арешт на все майно боржника, оголосила розшук його майна. Крім того, враховуючи, що матеріали виконавчого провадження на цей час знищені, суд не має можливості з`ясувати всі інші дії, які вчиняв державний виконавець в межах цього ж виконавчого провадження.
Таким чином, суд першої інстанції вважав, що скаржник не довела належними та допустимими доказами того, що державний виконавець не в повному обсязі вчиняла передбачені законом виконавчі дії.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця залишено без розгляду.
Апеляційний суд вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Тальнівського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 22 червня 2017 року. На обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання скарги вказала, що про ухвалену державним виконавцем постанову вона дізналась лише 22 червня 2023 року, коли звернулась до державного виконавця із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Також наголошувала, що державний виконавець всупереч вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" не направила постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22 червня 2017 року рекомендованим поштовим відправленням, що унеможливило своєчасну подання скарги на цю постанову.
Суд апеляційної інстанції встановив, що виконавче провадження № НОМЕР_1 було передано до архіву Тальнівського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області, де зберігалося протягом трьох років. Після закінчення строку зберігання воно було знищене за актом про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 31 грудня 2020 року. Оскільки матеріали виконавчого провадження були знищені, то суд не має об`єктивної можливості пересвідчитись в обґрунтованості доводів заявника про те, що оскаржувана постанова державного виконавця їй не була направлена рекомендованим поштовим відправленням та що саме з цієї причини вона своєчасно не звернулась до суду за захистом своїх прав.
Разом з тим апеляційний суд врахував ту обставину, що строк на подання скарги пропущено суттєво (за спливом шести років), а за наявними матеріалами справи не прослідковується вчинення ОСОБА_1 як стягувачем за виконавчим провадженням будь-яких активних дій, спрямованих на реальне виконання виконавчого документа, відсутні будь-які відомості про те, що вона протягом шести років будь-яким чином цікавилась ходом виконання чи ознайомлювалась з матеріалами виконавчого провадження. Також апеляційний суд вказав, що на виконанні у Тальнівському районному ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 стосовно стягнення аліментів з ОСОБА_2, яким ОСОБА_1 як стягувач цікавилась та неодноразово отримувала довідки розрахунки заборгованості.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені скаржником причини пропуску строку на подання скарги на дії державного виконавця не є поважними та об`єктивними причинами в контексті вимог закону з огляду на їх недоведеність належними та достатніми доказами. При цьому будь-яких доказів наявності непереборних обставин, які унеможливили подання скарги у строки, передбачені статтею 449 ЦПК України, скаржник не надала.
Суд першої інстанції зазначеного не врахував та помилково вважав, що доводи ОСОБА_1 про поважність причин пропуску строку та його поновлення є обґрунтованими, а відповідно і можливим розгляду скарги по суті.
Додатковою постановою Черкаського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Апеляційний суд виходив з того, що 13 листопада 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Коваленко Т. Б. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано копію договору про надання правової допомоги від 30 серпня 2023 року, копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 08 вересня 2023 року, копію акта приймання-передачі виконаних послуг у справі від 09 листопада 2023 року № 2-360/12, копії квитанцій про сплату від 08 вересня 2023 року та від 09 листопада 2023 року, копію ордеру адвоката.
29 листопада 2023 року, до початку судового засідання, від представника ОСОБА_1 - адвоката Довженка В. І. до суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, в якій представник просив суд відмовити заявнику у відшкодуванні витрат на правничу допомогу. Вказував, що оскільки розподіл судових витрат пов`язаних з розглядом скарг, регулюється спеціальною нормою статті 452 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати, пов`язані з її розглядом покладаються судом на заявника, якщо ухвалено рішення про відмову в задоволенні такої скарги, а в цій справі апеляційним судом скаргу залишено без розгляду, то підстави для покладення судових витрат на скаржника відсутні.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що скаргу залишено без розгляду з підстав необґрунтованих дій заявниці ОСОБА_1, тому застосуванню підлягає стаття 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження чи залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Оцінивши надані суду докази, ознайомившись з актом приймання-передачі виконаних послуг від 09 листопада 2023 року, апеляційний суд зробив висновок, що заявлена до стягнення сума за надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції за написання та подання апеляційної скарги та участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції є завищеною, адже ця справа не є справою великої складності. Підготовка до цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи. Крім того, надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції є менш об`ємною, аніж в суді першої інстанції.
Взявши до уваги надані представником ОСОБА_2 - адвокатом Коваленко Т. Б. докази, прийняте судом апеляційної інстанції рішення від 08 листопада 2023 року, враховуючи принципи співмірності та критерії розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та виконану адвокатом роботу, а також заперечень представника ОСОБА_1, суд зробив висновок про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат до 3 000,00 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Довженко В. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить постанову та додаткову постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга з урахуванням уточнення мотивована тим, що:
ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 серпня 2023 року ОСОБА_6 поновлено строк на подання скарги на постанову старшого державного виконавця Тальнівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мілевської Н. А. від 22 червня 2017 року та відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця. Відповідно до пункту 27 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця. Отже, зазначена ухвала суду першої інстанції підлягала окремому від рішення суду оскарженню в апеляційному порядку. Тому боржник ОСОБА_2 мав право на апеляційне оскарження ухвали про поновлення строку на подання скарги стягувачу ОСОБА_6 . Проте він з такою апеляційною скаргою до суду не звертався;
перелік підстав, встановлених частиною першою статті 377 ЦПК України, для ухвалення судового рішення про залишення позову без розгляду на стадії апеляційного розгляду є вичерпним, довільному або поширеному тлумаченню не підлягає. У цьому переліку немає такої підставияк подання документів після закінчення процесуальних строків, яка передбачена статтею 126 ЦПК України;
поновлення або відмова в поновленні строку на подання скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця належить до виключної компетенції суду першої інстанції. Оскільки вирішення цього питання не належало до компетенції апеляційного суду, то у разі встановлення порушень судом першої інстанції в цій частині, апеляційний суд відповідно до статті 379 ЦПК України мав повноваження на скасування рішення та направлення матеріалів справи до суду першої інстанції для повторного вирішення цього питання. Таким чином, апеляційний суд, ухвалюючи постанову про залишення скарги без розгляду, вийшов за межі своїх повноважень;
апеляційний суд зробив передчасний висновок про відсутність поважних причин для поновлення строку на подання скарги на дії державного виконавця, оскільки не дослідив докази, які наявні в матеріалах справи, в тому числі і клопотання про поновлення строку на подання її скарги до суду. Суд апеляційної інстанції це клопотання по суті не розглянув, рішення про відмову в задоволенні цього клопотання не ухвалював. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справі, на підставі недопустимих доказів;
вирішуючи питання про поновлення строку на подання скарги до суду,
суд повинен був встановити, коли саме скаржник дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи ухваленням оскаржуваною постановою державного виконавця. У постанові апеляційного суду не встановлено обставин, зазначених в статті 449 ЦПК України, а також у статті 385 ЦПК України в редакції станом на 22 червня 2017 року (дата ухвалення оскаржуваної постанови державного виконавця), не зазначено, коли саме скаржник дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Не встановивши вказані обставини, апеляційний суд передчасно прийшов до висновків про залишення скарги заявниці без розгляду;
суд безпідставно послався на те, що у провадженні Тальнівського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2, яким ОСОБА_1 як стягувач цікавилась та неодноразово отримувала довідки розрахунки заборгованості. Матеріали вказаного виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо стягненню аліментів апеляційний суд у засіданні не досліджував та відповідних матеріалів у державного виконавця не витребував. Тому посилання на існування цих матеріалів виконавчого провадження є безпідставним, фактично для мотивування постанови використано недопустимі докази;
крім того, виконавче провадження № НОМЕР_2 державним виконавцем не закривалося, у межах цього виконавчого провадження боржник ОСОБА_2 неодноразово оголошувався в розшук, на нього накладалися обмеження щодо права на виїзд за кордон, керування транспортними засобами та ін. Якщо боржник систематично мав заборгованість зі сплати аліментів, то для стягувача ОСОБА_6 . ця обставина була логічним поясненням причин відсутності виконання рішення за виконавчим провадженням щодо стягненню з боржника 44 000,00 грн. Ураховуючи викладене і за відсутності факту вручення стягувачу ОСОБА_6 копії постанови про повернення виконавчого листа у виконавчому провадженні, постанова за яким оскаржується, а також того, що виконавчі провадження перебувають на виконанні в одному органі державної виконавчої служби, заявник тривалий час (впродовж шести років) вважала, що добросовісно виконує всі необхідні та достатні дії у виконавчому провадженні про стягнення з боржника 44 000,00 грн;
апеляційний суд повністю ігнорував та не застосував до правовідносин, що склалися, правові позиції Європейського Суду з прав людини з питань невиконання рішень національних судів;
суд взагалі не надав оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_6 у частині того, що суд першої інстанції розглянув справу за її відсутності та без участі її представника адвоката Довженка В. І. Представник скаржника подав клопотання про розгляд скарги за його участі у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису. Проте суд першої інстанції це клопотання проігнорував, будь-якого процесуального рішення за результатом його розгляду не прийняв. Такі дії суду призвели до розгляду справи за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. Це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Також суд першої інстанції не надав оцінки доводам, які викладені у письмових заперечень на відзив державного виконавця;
державний виконавець не подав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції жодного документа, який би достовірно підтверджував не лише сам факт знищення виконавчого провадження, але й здійснення будь-яких дій щодо передачі виконавчого провадження до архіву на зберігання. Тому апеляційний суд обґрунтував оскаржену постанову недопустимими доказами, які у встановленому законом порядку до матеріалів справи не долучалися;
суд не перевірив доводи державного виконавця про знищення матеріалів виконавчого провадження, хоча виконавцем не надано суду будь-яких доказів про таке знищення. При цьому сам по собі факт знищення матеріалів виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні скарги скаржника, а навпаки свідчить по відсутність у державного виконавця будь-яких доказів про належне виконання судового рішення;
суд апеляційної інстанції не спростував письмові заперечення скаржника на клопотання адвоката боржника про ухвалення додаткової постанови про стягнення витрат на правову допомогу адвоката. На переконання ОСОБА_1, підстав для стягнення витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 у розмірі 3 000,00 грн немає, тому додаткова постанова підлягає скасуванню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-360/12 та витребувано справу із суду першої інстанції.
У січні 2024 року матеріали справи № 2-360/12 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 грудня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що постановою державного виконавця Тальнівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 04 липня 2016 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 стосовно виконання виконавчого листа від 11 лютого 2013 року № 2-360/12.
Згідно з постановою державного виконавця Тальнівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мілевської Н. А. від 12 липня 2016 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови державного виконавця Тальнівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мілевської Н. А. від 28 липня 2016 року було оголошено розшук майна боржника ОСОБА_2 .
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав зареєстровано обтяження (номер запису 15355563) - арешт нерухомого майна, особа права якої обтяжуються ОСОБА_2 . Документи, подані для реєстрації - постанова про арешт майна, видавник Тальнівський РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області.
Відповідно до постанови старшого державного виконавця Тальнівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мілевської Н. А. від 22 червня 2017 року повернено стягувачу виконавчий лист від 11 лютого 2013 року
№ 2-360/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 44 000,00 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Позиція Верховного Суду
Щодо поновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
У статті 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) зазначено, що "під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2022 року по справі № 761/38464/20 (провадження № 61-7465св22) зазначено, що "перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 2-8754/11 (провадження № 61-9397св21) зазначено, що: "розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця по суті, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не з`ясував, який конкретно предмет розгляду скарги та в залежності від цього коли заявник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права та чи дотримано ним строк звернення до суду зі скаргою, встановлений статтею 449 ЦПК України".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі № 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) зроблено висновок щодо застосування статті 449 ЦПК України та вказано, що "такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) зазначено, що "строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року в справі № 1718/2-302/11 (провадження № 61-17635ск23) зазначено, що
"24. Згідно з висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2023 року у справі № 724/1649/22 у разі порушення строку звернення до суду зі скаргою, передбаченого статтею 449 ЦПК України, суд залишає її без розгляду.
25. Перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 листопада 2022 року у справі № 761/38464/20 і від 11 жовтня 2023 року у справі № 354/357/21).
26. Суди попередніх інстанцій не з`ясували, коли скаржник дізнався або мав дізнатися про порушення його права виконавцем, і чи дотримав він передбачений статтею 449 ЦПК України строк звернення до суду зі скаргою. Тому передчасно виснували про можливість розгляду скарги по суті. Під час нового розгляду справи суди мають дослідити докази, які підтверджують момент, коли скаржник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права".
У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
постановою старшого державного виконавця Тальнівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мілевської Н. А. від 22 червня 2017 року повернено стягувачу виконавчий лист від 11 лютого 2013 року № 2-360/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 44 000,00 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
у скарзі на дії державного виконавця ОСОБА_1 вказувала, що про існування вказаної постанови вона дізналась 22 червня 2023 року, після того як звернулась до державного виконавця з клопотанням про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Саме тоді їй було надано копію постанови старшого державного виконавця Тальнівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мілевської Н. А. від 22 червня 2017 року про повернення виконавчого листа (т. 1, а.с. 9, 25-26) Також наголошувала, що державний виконавець всупереч вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" не направила постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22 червня 2017 року рекомендованим поштовим відправленням, що унеможливило своєчасну подання скарги на цю постанову;
зі скаргою на дії державного виконавця заявник звернулась 27 червня 2023 року та з урахуванням уточнення просила поновити їй строк для подання такої скарги;
суд першої інстанції поновив ОСОБА_1 строк на подання скарги на постанову старшого державного виконавця Тальнівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мілевської Н. А. від 22 червня 2017 року про повернення виконавчого листа (т. 1, а. с. 41);
апеляційний суд виходив з того, що строк на подання скарги пропущено суттєво (за спливом шести років), а за наявними матеріалами справи не прослідковується вчинення ОСОБА_1 як стягувачем за виконавчим провадженням будь-яких активних дій, спрямованих на реальне виконання виконавчого документа, відсутні будь-які відомості про те, що вона протягом шести років будь-яким чином цікавилась ходом виконання чи ознайомлювалась з матеріалами виконавчого провадження. Також апеляційний суд вказав, що на виконанні у Тальнівському районному ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 стосовно стягнення аліментів з ОСОБА_2, яким ОСОБА_1 як стягувач цікавилась та неодноразово отримувала довідки розрахунки заборгованості. Суд апеляційної інстанції встановив, що виконавче провадження № НОМЕР_1 було передано до архіву, де зберігалося протягом трьох років. Після закінчення строку зберігання воно було знищене за актом про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 31 грудня 2020 року. Тому суд не має об`єктивної можливості пересвідчитись в обґрунтованості доводів заявника про те, що оскаржувана постанова державного виконавця їй не була направлена рекомендованим поштовим відправленням та що саме з цієї причини вона своєчасно не звернулась до суду за захистом своїх прав. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені скаржником причини пропуску строку на подання скарги на дії державного виконавця не є поважними. Доказів наявності непереборних обставин, які унеможливили подання скарги у строки, передбачені статтею 449 ЦПК України, скаржник не надала;
проте суд апеляційний суд, зробивши висновок про пропуск ОСОБА_1 строку на подання скарги на дії державного виконавця, не з`ясував, коли заявниця дізналась або мала дізнатися про порушення її прав державним виконавцем, і чи дотрималась вона передбаченого статтею 449 ЦПК України строку звернення до суду зі скаргою.
За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про пропуск ОСОБА_1 строку на подання скарги на дії державного виконавця та не розглянув її апеляційну скаргу по суті.