Постанова суду № 450/4212/22 від 04.09.2024 про скасування наказів та рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 450/4212/22

провадження № 61-8092св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 липня 2023 року в складі судді Кукси Д. А. та постанову Львівського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області), Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області (далі - Давидівська сільська рада) про скасування наказів та рішення.

В обґрунтування позову вказав, що він як учасник антитерористичної операції набув право на отримання у власність земельної ділянки, у зв`язку з чим звернувся до ГУ Держгеокадастру у Львівській області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 02 грудня 2020 року № 2995/УБД "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" йому надано у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га (кадастровий номер 4623683100:21:000:0246) із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району.

11 лютого 2021 року він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про проведення державної реєстрації вказаної земельної ділянки, однак 17 лютого 2021 року йому відмовлено у державній реєстрації права власності, оскільки реєстратор встановив суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, наявні розбіжності щодо розпорядника земельної ділянки.

Вказував на те, що передана йому земельна ділянка зареєстрована за Давидівською сільською радою об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 24 грудня 2020 року № 69-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності".

Зазначав, що земельна ділянка, яка передана йому наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 02 грудня 2020 року № 2995-УБД, повторно передана Давидівській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 24 грудня 2020 року № 69-ОТГ та була зареєстрована за громадою, чим порушено його право користуватися та розпоряджатися власністю.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 18 грудня 2020 року № 13-15111/16-20-СТ визнано такими, що втратили чинність накази ГУ Держгеокадастру у Львівській області, в тому числі наказ від 29 жовтня 2020 року № 1965-УБД та наказ від 02 грудня 2020 року № 2995-УБД, про що йому стало відомо у листопаді 2022 року.

Звертав увагу на те, що на момент видання оспорюваного наказу від 02 грудня 2020 року № 2995-УБД Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність об`єднаних територіальних громад" втратило чинність згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року№ 113

З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській областівід 24 грудня 2020 року № 69-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246, площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- визнати незаконним та скасувати рішення Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області від 28 грудня 2020 року № 3-3/2020 "Про надання згоди на отримання об`єктів нерухомого майна" в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246, площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56060659 від 04 січня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2265076546236, на земельну ділянку з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246, площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56060659 від 04 січня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2265076546236, на земельну ділянку з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246, площею 2,0000 га, зареєстровану за Давидівською сільською радою об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 18 грудня 2020 року № 13-15111/6-20-СГ про визнання такими, що втратили чинність наказів ГУ Держгеокадастру у Львівській області в частині скасування наказів від 02 грудня 2020 року № 2995-УБ та від 29 жовтня 2020 року № 1965-УБД.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 18 грудня 2020 року № 13-15111/16-20-СГ про визнання такими, що втратили чинність наказів ГУ Держгеокадастру у Львівській області в частині скасування наказів від 02 грудня 2020 року № 2995-УБД та від 29 жовтня 2020 року № 1965-УБД.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 24 грудня 2020 року № 69-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246, площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Визнано незаконним та скасовано рішення Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області від 28 грудня 2020 року № 3-3/2020 "Про надання згоди на отримання об`єктів нерухомого майна" в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246, площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56060659 від 04 січня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2265076546236, на земельну ділянку з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246, площею 2,0000 га, зареєстровану за Давидівською сільською радою об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Установивши, що ОСОБА_1 дотримався процедури, встановленої законом, для безоплатної приватизації земельної ділянки та на законних підставах відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 02 грудня 2020 року № 2995-УБД отримав у власність спірну земельну ділянку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що ГУ Держгеокадастру у Львівській області, всупереч вимогам пункту 4 частини першої постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" незаконно скасувало накази від 02 грудня 2020 року № 2995-УБД та від 29 жовтня 2020 року № 1965-УБД, а тому дійшов висновку про те, що наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 18 грудня 2020 року № 13-15111/16-20-СГ в частині скасування наказів від 02 грудня 2020 року № 2995-УБД та від 29 жовтня 2020 року № 1965-УБД є незаконним та підлягає скасуванню

Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про визнання незаконними та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 24 грудня 2020 року № 69-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну" та рішення Давидівської сільської ради від 28 грудня 2020 року № 3-3/2020 "Про надання згоди на отримання об`єктів нерухомого майна", які є похідними від наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 18 грудня 2020 року № 13-15111/16-20-СГ, який є незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині скасування наказів від 02 грудня 2020 року № 2995-УБД та від 29 жовтня 2020 року № 1965-УБД.

Скасовуючи державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що ця реєстрація не відповідає вимогам закону та порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

03 червня 2024 року представник Давидівської сільської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та закрити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що вже існує рішення, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Так, у справі № 450/1134/21 ОСОБА_1 вже звертався з позовом до ГУ Держгеокадастру у Львівській області, Давидівської сільської ради про: 1) визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 24 грудня 2020 року № 69-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246, площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства; 2) визнання незаконним та скасування рішення Давидівської сільської об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області від 28 грудня 2020 року № 3-3/20 "Про надання згоди на отримання об`єктів нерухомого майна" в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246, площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га, земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства; 3) визнання незаконним та скасування пункту 55 додатку до акта приймання-передачі від 24 грудня 2020 року, складеного Давидівською сільською радою об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області та ГУ Держгеокадастру у Львівській області; 4) визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56060659 від 04 січня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2265076546236, на земельну ділянку з кадастровим номер 4623683100:21:000:0246, площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства; 5) скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56060659 від 04 січня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2265076546236, на земельну ділянку з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246, площею 2,0000 га, зареєстровану за Давидівською сільською радою об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2022 року у справі № 450/1134/21, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено по суті.

Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позовні вимоги у цій справі (№ 450/4212/22), за винятком позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 18 грудня 2020 року № 13-15111/16-20-СГ, повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовується звернення до суду, з позовом у справі № 450/1134/21, в якій ухвалено судове рішення, що набрало законної сили, а тому суд першої інстанції мав закрити провадження у справі за вказаними позовними вимогами, а позовна вимога ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу від 18 грудня 2020 року № 13-15111/16-20-СГ про визнання такими, що втратили чинність накази Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в частині скасування наказів від 02 грудня 2020 року № 2995-УБД та від 29 жовтня 2020 року № 1965-УБД, не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17, від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 18 грудня 2019 року у справі № 160/4211/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами фактичні обставини справи

23 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУ Держгеокадастру у Львівській області із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, долучивши викопіювання з кадастрової карти, копію паспорта, копію довідки про присвоєння РНОКПП, копію посвідчення учасника бойових дій.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 29 жовтня 2020 року № 1965-УБД "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

10 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУ Держгеокадастру у Львівській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу йому у власність земельної ділянки загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 4623683100:21:000:0246, для ведення особистого селянського господарства, долучивши оригінал документації із землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 02 грудня 2020 року № 2995-УБД "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га, у тому числі пасовища площею 2,0000 га, кадастровий номер 4623683100:21:000:0246, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Звенигородської сільської ради Пустомитівського району, та роз`яснено, що право власності на вказану земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 18 грудня 2020 року № 13-15111/16-20-СТ визнано такими, що втратили чинність накази ГУ Держгеокадастру у Львівській області, у тому числі наказ від 29 жовтня 2020 року № 1965-УБД та наказ від 02 грудня 2020 року № 2995-УБД.

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 лютого 2021 року № 246158130 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4623683100:21:000:0246, зареєстровано 29 грудня 2020 року за Давидівською сільською радою об`єднаної територіальної громади Львівського району Львівської області. Підстава для державної реєстрації: наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 24 грудня 2020 року № 69-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", рішення органу місцевого самоврядування Давидівської сільської ради від 28 грудня 2020 року № 3-3/2020 "Про надання згоди на отримання об`єктів нерухомого майна", акт приймання-передачі від 24 грудня 2020 року (б/н), пункт 55 додатку до акта приймання-передачі.

Рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради від 17 грудня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4623683100:21:000:0246, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно; у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та поданих документах наявні розбіжності щодо розпорядника земельної ділянки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У касаційній скарзі представник Давидівської сільської ради посилається на порушення судами положень пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд із прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70).

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України можливе лише за умови, якщо є рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за наслідками вирішення позову, що є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначено, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц викладено висновок про те, що застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції 2004 року) зумовлене, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми права позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21, від 31 січня 2022 року у справі № 569/9506/21, від 07 вересня 2023 року у справі № 750/9187/22, від 17 квітня 2024 року у справі № 669/417/22.

Отже, для застосування підстави для закриття провадження у справі, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних: сторін спору, предмета позову, підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовому грудні 2022 року, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 24 грудня 2020 року № 69-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246, площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства;

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 грудня 2022 року відкрито провадження у справі.

У січні 2023 року ГУ Держгеокадастру у Львівській області звернулося до суду з заявою про закриття провадження у справі у зв`язку з набранням законної сили 03 січня 2023 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2022 року у справі № 450/1134/21, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Львівській області, Давидівської сільської ради про:

- визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 24 грудня 2020 року № 69-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246, площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- визнання незаконним та скасування рішення Давидівської сільської об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області від 28 грудня 2020 року № 3-3/20 "Про надання згоди на отримання об`єктів нерухомого майна", в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246, площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га земель сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- визнання незаконним та скасування пункту 55 додатку до акта приймання-передачі від 24 грудня 2020 року;

- визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56060659 від 04 січня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2265076546236, на земельну ділянку з кадастровим номер 4623683100:21:000:0246, площею 2,0000 га, в тому числі пасовища площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56060659 від 04 січня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2265076546236, на земельну ділянку з кадастровим номером 4623683100:21:000:0246, площею 2,0000 га, зареєстровану за Давидівською сільською радою об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області.

УхвалоюПустомитівського районного суду Львівської області від 03 березня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ГУ Держгеокадастру у Львівській області про закриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом у 2021 році, позивач мотивував його іншими підставами, ніж при зверненні у грудні 2022 року до суду з позовом у справі, яка переглядається.

Так, звертаючись у грудні 2022 року до суду з цим позовом у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 посилався на те, що у листопаді 2022 року йому стало відомо про те, що наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 18 грудня 2020 року № 13-15111/16-20-СТ визнано такими, що втратили чинність накази ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 29 жовтня 2020 року № 1965-УБД та наказ від 02 грудня 2020 року № 2995-УБД, якими йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки та надано її у власність.

Зазначав, що цей наказ є незаконним, оскільки на момент прийняття оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 2995-УБД від 02 грудня 2020 року Розпорядження Кабінету Міністрів України № 60-р від 31 січня 2018 року "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність обʼєднаних територіальних громад" втратило чинність 17 листопада 2020 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1113 від 16 листопада 2020 року.

Вимога про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 18 грудня 2020 року № 13-15111/16-20-СТ у справі, яка переглядається, є основною, від якої залежить і вирішення інших вимог.

Ця вимога не була предметом розгляду справи № 4501134/21.

Таким чином, набрання законної сили рішенням суду у справі № 450/1134/21 не має наслідком закриття провадження у цій справі № 450/4212/22, оскільки у вказаних справах як підстави, так і предмети позовів не є тотожними, як, зокрема, й фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на зазначене аргументи касаційної скарги про наявність рішення суду, яке набрало законної сили, за результатами розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Львівській області, Давидівської сільської ради про скасування наказу та рішення сільської ради та факт тотожності таких вимог вимогам, що є предметом розгляду в цій справі, у звʼязку із чим провадження з зазначеного питання має бути закрито, є безпідставними.

Також безпідставними є посилання касаційної скарги представника Давидівської сільської ради на те, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 18 грудня 2020 року № 13-15111/16-20-СТ, яким визнано такими, що втратили чинність накази ГУ Держгеокадастру у Львівській області, в тому числі наказ від 29 жовтня 2020 року № 1965-УБД та наказ від 02 грудня 2020 року № 2995-УБД, підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, з огляду на таке.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Разом з тим, згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала правові висновки, щодо визначення предметної підсудності справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 200/14342/18 (провадження № 14-45цс21), від 15 червня 2021 року у справі № 904/6125/20 (провадження № 12-27гс21), від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) та інші).

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19).

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 зазначила, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судами підвідомчості спору як необґрунтовані та вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.

................

Перейти до повного тексту