ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 161/6079/22
провадження № 61-8139св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, в інтересах якого діє піклувальник ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К., і виходив з наступного.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в інтересах якого діє піклувальник ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області, про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження відомостей про батька.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона є матір`ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_5, яка також уже померла.
3. Разом вони проживали до 1999 року, а пізніше ОСОБА_5 створила нову сім`ю, фактично проживала з іншим чоловіком та ІНФОРМАЦІЯ_3 народила сина ОСОБА_6 . Батьком дитини записано ОСОБА_4, який не являється його біологічним батьком. Зауважувала, що ОСОБА_5 вела аморальний спосіб життя, у зв`язку з чим була позбавлена батьківських прав відносно усіх своїх чотирьох дітей.
4. Посилалася на те, що вона являється спадкоємцем після смерті свого сина ОСОБА_4, а ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом про перерозподіл спадщини, яка відкрилася після смерті
ОСОБА_4, у якому просить визнати за неповнолітнім ОСОБА_2 право власності на спадкове майно.
5. Зазначала, що вона заперечує факт біологічного батьківства свого померлого сина відносно неповнолітнього ОСОБА_2, а відтак і наявність у останнього права на спадщину після смерті ОСОБА_4 .
6. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд виключити відомості про батьківство ОСОБА_4 з актового запису № 03, зробленого
07 березня 2006 року у Книзі реєстрації народжень Садівської сільської ради Луцького району Волинської області про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 у с. Садів Луцького району Волинської області.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
7. ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2008 року у цивільній справі № 2-1382/2008 ОСОБА_4 було позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, а тому померлому було достовірно відомо про спірне батьківство. З того часу та до моменту своєї смерті спадкодавець не вчиняв жодних дій щодо оспорювання свого батьківства, а тому погоджувався з цим фактом. Будь-яких доводів про зворотне стороною позивача не наведено. З огляду на приписи статті 137 Сімейного кодексу України, вважає, що у ОСОБА_1 відсутні правові підстави для пред`явлення цього позову.
8. Служба у справах дітей Торчинської селищної ради Луцького району у письмових пояснення по суті спору зазначала, що ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_4, був народжений за час перебування у шлюбі
ОСОБА_4 з ОСОБА_5 Померлому було відомо про факт батьківства, який він за свого життя не оспорював. Відтак ОСОБА_1 не має права на оспорювання батьківства свого сина по відношенню до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зосереджувала увагу на необхідності урахування законних інтересів неповнолітньої дитини, який є спадкоємцем першої черги після смерті батька.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 31 січня 2024 року позов задоволено.
10. Виключено відомості про батьківство ОСОБА_4 з актового запису
№ 03, зробленого 07 березня 2006 року в Книзі реєстрації народжень Садівської сільської ради Луцького району Волинської області про народження ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Садів Луцького району Волинської області.
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що поясненнями свідків та доказами про місце проживання померлого ОСОБА_4 підтверджується, що у останнього за його життя була відсутня інформація про його запис батьком дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, а тому у ОСОБА_1, як спадкоємиці першої черги, існують усі правові підстави для пред`явлення позову про оспорювання батьківства ОСОБА_4 . З урахуванням наведеного, а також з огляду на висновок експерта Волинського НДЕКЦ МВС України за результатами біологічної експертизи № СЕ-19/103-23/1336-БД від 30 червня
2023 року, суд першої інстанції вважав, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою Волинського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє піклувальник ОСОБА_3, задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження відомостей про батька відмовлено.
13. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав у ОСОБА_1 для оспорювання батьківства померлого ОСОБА_4 . Зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що матеріалами справи № 2-1382/2008 про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав підтверджується те, що ОСОБА_4 за його життя було достеменно відомо, що він записаний батьком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_4 . Оскільки за свого життя ОСОБА_4 не пред`являв позову про виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини, відсутні правові підстави для оспорення його спадкоємцями батьківства останнього.
Узагальнені доводи касаційної скарги
14. 29 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року та залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду від 31 січня 2024 року.
15. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема частин третьої, четвертої статті 137 СК України (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не урахував, що матеріалами справи № 2-1382/2008 підтверджується, що її син - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, за свого життя не визнавав факт свого батьківства щодо ОСОБА_4 .Подавши заяву до суду з відомостями, що він не є біологічним батьком дитини, ОСОБА_4 був переконаний, що немає необхідності вчиняти інші юридично значимі дії щодо оспорювання свого батьківства. Заявниця зосереджує увагу, що ОСОБА_4 вже на момент ОСОБА_8 зловживав спиртними напоями, йому була встановлена ІІІ група інвалідності, що є, на її думку, поважними причинами незнання того, що позбавлення батьківських прав не виключає його, як батька дитини, з актового запису про її народження.
17. Зауважує, що ОСОБА_4 не був біологічним батьком ОСОБА_2, не проживав з матір`ю останнього, не утримував її, а запис про батька був вчинений в порядку частини другої статті 122 СК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
19. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Волинського апеляційного суду
від 22 квітня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 161/6079/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
20. 29 липня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
21. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
22. 01 серпня 2024 року ОСОБА_3, яка діє в інтересах
ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
23. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. Вважає, що судом правильно ураховано, що ОСОБА_4 за свого життя не звертався до суду з позовом про виключення його імені, як батька, з актового запису про народження дитини. Водночас, зосереджує увагу, що між сторонами існує спір щодо спадкування (справа № 161/2193/22), в межах якого вирішується питання про відновлення права неповнолітньої дитини на спадкування майна після смерті свого батька.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Садів Луцького району Волинської області народився ОСОБА_2, про що в Книзі реєстрації народжень Садівської сільської ради Луцького району Волинської області 07 березня 2006 року зроблено відповідний актовий запис № 03. Батьками дитини зазначені
ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
25. Згідно з даними повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, підставою запису відомостей про батька дитини ОСОБА_2 - ОСОБА_4 є запис про одруження № 06 від 28 червня 1996 року Садівською сільською радою Луцького району Волинської області. Державна реєстрація народження проведена відповідно до статті 133 СК України.
26. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 20 березня 2008 року у справі № 2-1382/2008 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
27. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
28. Після його смерті за заявою його матері ОСОБА_1 у Луцькій районній державній нотаріальній конторі Волинської області було заведено спадкову справу, у якій наявні відомості про видачу їй свідоцтв про право на спадщину за законом.
29. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2022 року відкрито провадження в цивільній справі № 161/2193/22 за позовом ОСОБА_9, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до
ОСОБА_1 про перерозподіл спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, визнання права власності на спадкове майно.
30. Предметом позову є перерозподіл спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме визнання за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, як спадкоємцем першої черги, права власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 .
31. Згідно з висновком експерта Волинського НДЕКЦ МВС України за результатами біологічної експертизи № СЕ-19/103-23/1336-БД від 30 червня
2023 року, призначеної ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 липня 2022 року, біологічна спорідненість ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, виключається.
Позиція Верховного Суду
32. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
33. Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
34. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
35. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
36. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
37. Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі
№ 758/10761/13-ц).
38. По своїй суті позов про оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини, є негативним, в якому позивач стверджує, що певний чоловік не є батьком дитини. В такому разі за допомогою цього позову відбувається захист приватного інтересу позивача (зокрема, в сфері спадкування).
39. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства (частина перша статті 137 СК України).
40. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред`явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці (частина друга статті 137 СК України).
41. Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти (частина третя статті 137 СК України).
42. Тлумачення статті 137 СК України, з урахуванням принципів справедливості й розумності свідчить, що вказана норма визначає випадки, за яких батьківство особи може бути оспорено після смерті особи, яка записана батьком дитини. Перший випадок стосується випадку, коли чоловік подав нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства. У такому разі після смерті чоловіка оспорити батьківство можуть його спадкоємці (частина перша статті 137 СК України). Другий випадок охоплює ситуацію коли чоловік за життя подав позов до суду про виключення запису про нього як батька дитини. У цьому разі його спадкоємці можуть підтримати позов відповідно до статті 55 ЦПК України (частина друга статті 137 СК України). Третій випадок оспорювання батьківства стосується випадків, коли через поважні причини чоловік не знав про те, що записаний батьком дитини, і помер. Однак на відміну від перших двох випадків можливість оспорити батьківство належить лише таким його спадкоємцям як дружина, батьки та діти (частина третя статті 137 СК України).
43. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року у справі № 461/3122/19.
44. Таким чином, частиною третьою статті 137 СК України передбачено оспорювання батьківства правонаступником у зв`язку зі смертю особи, яка записана в актовому записі про народження батьком дитини та через поважні причини не знала про це. Закон дає право на оспорювання батьківства в цьому випадку спадкоємцям особи (дружині, батькам та дітям). Поважність причин, з яких особа не знала, що вона записана батьком, підлягає доказуванню позивачем.
45. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
46. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
47. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
48. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
49. У справі, що переглядається, звертаючись до суду з позовом про виключення запису про особу як батька дитини з актового запису про народження, ОСОБА_1 посилалася на те, що її син ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, не є біологічним батьком неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 . На підтвердження підстав для подання позову у порядку частини третьої статті 137 СК України позивачка посилалася на те, що ОСОБА_4 не знав, що він записаний батьком ОСОБА_2 .
50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що запис про батька дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зроблений на підставі статті 133 СК України.
51. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 20 березня 2008 року у справі № 2-1382/2008 ОСОБА_4 було позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
52. Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи № 2-1382/2008 ОСОБА_4 подавав органу опіки і піклування Садівської сільської ради особисто написану 26 червня 2007 року письмову заяву, у якій зазначив, що відмовляється від свого малолітнього сина ОСОБА_2, оскільки не визнає його своїм сином та у зв`язку з цим не заперечує щодо позбавлення його відносно дитини батьківських прав. Судові засідання просив проводити без нього. Зазначена заява зроблена у присутності секретаря виконкому Садівської сільської ради, яка посвідчила справжність підпису та встановила особу, яка підписала документ (аркуш 22 справи № 2-1382/2008).
53. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна.
54. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що
ОСОБА_4 за свого життя знав про те, що він записаний батьком дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 . За свого життя ОСОБА_4 не пред`являв позову про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини, тому відсутні правові підстави, визначені статтею 137 СК України, для оспорення його батьківства після його смерті.
55. Доводи позивачки про те, що покійний ОСОБА_4 не визнавав неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, своїм сином і це підтверджується також результатами судової молекулярно-генетичної експертизи, були правильно відхилені судом апеляційної інстанції.
56. Сам факт відсутності біологічного споріднення, встановлений після смерті батька, правового значення у цій справі не має, оскільки першочерговим предметом дослідження у випадку звернення до суду з позовом у порядку частини третьої статті 137 СК України спадкоємця особи, яка записана в актовому записі про народження батьком дитини, є поважність причин, у зв`язку з якими чоловік не знав про те, що записаний батьком дитини за життя (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2024 року у справі № 205/3895/20). Ця норма покликана, зокрема, захистити інтереси дитини.
57. Суд апеляційної інстанції правильно визначився з правовими підставами подання позову у справі, що переглядається, встановив фактичні обставини справи, надав обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та дійшов загалом правильного висновку про недоведеність ОСОБА_1 підстав поданого нею позову.
58. Посилання касаційної скарги на юридичну необізнаність та стан здоров`я ОСОБА_4, що, на думку заявниці, позбавляли його можливості усвідомити факт запису його батьком дитини, є необґрунтованими та не спростовують зазначених вище обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції щодо тлумачення частини третьої статті 137 СК України.
59. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.
60. Характер доводів касаційної скарги свідчить про необхідність здійснення переоцінки поважності причин необізнаності померлого ОСОБА_4 щодо факту запису його батьком неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, яким суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінки з урахуванням наведених вище правил оцінки доказів.
61. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
62. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
63. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
64. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду