ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 526/1809/22
провадження № 61-7680св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачка (позивачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (за первісним та зустрічними позовами), - служба у справах дітей Гадяцької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 липня 2023 року у складі судді Максименко Л. В. та постанову Полтавського апеляційного суду
від 09 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Бутенко С. Б., Панченка О. О., і виходив з наступного.
Зміст позовної заяви, зустрічної позовної заяви та їх обґрунтування
1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Гадяцької міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів на малолітню дитину.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він з ОСОБА_2 має спільну доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. З 2018 року до початку 2022 року вони з ОСОБА_2 та донькою проживали разом за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
4. Зазначав, що на час звернення до суду з позовом ОСОБА_2 усунулася від виконання покладених на неї батьківських обов`язків, не приймає участі у вихованні дитини, з ними не проживає. Він самостійно виховує дитину, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 09 вересня 2022 року.
5. Посилається на те, що він відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, матеріально забезпечений, не має захворювань, спиртними напоями не зловживає, за місцем проживання характеризується позитивно, для дитини створені всі умови для проживання і розвитку. Натомість відповідачка вихованням дитини не займається.
6. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ним; стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до повноліття доньки.
7. У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Гадяцької міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю та стягнення аліментів на малолітню дитину.
8. На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначала, що до середини 2020 року сторони проживали разом. Через постійні факти домашнього насильства з боку ОСОБА_1 вона з доньками була вимушена виїхати до м. Полтава. ОСОБА_3 відвідувала дитячий садок № 74 у м. Полтава. Відповідач адресу їх проживання у м. Полтаві знав, відвідував доньку.
9. З початком повномасштабної військової агресії, діючи в інтересах дітей, вона разом з доньками виїхала до Республіки Польща. Там отримала належне житло, старша донька почала відвідувати школу, молодша ОСОБА_3 - дитячий садок.
10. Зазначала, що в Польщі вона працевлаштувалася та отримувала достатньо коштів для утримання доньок.
11. В серпні 2022 року ОСОБА_1 приїхав до них та запропонував відпустити з ним доньку ОСОБА_4 в подорож по Європі. Оскільки вона ніколи не перешкоджала батькові у спілкуванні з донькою, то відпустила доньку і віддала йому свідоцтво про народження дитини, щоб не виникало труднощів під час подорожі. Проте ОСОБА_1 дитину не повернув, а вивіз її до України, після чого став перешкоджати зустрічам та спілкуванню з дитиною.
12. Крім того посилалася на відсутність у позивача власного житла, стабільного доходу, наявність фактів притягнення його до кримінальної та адміністративної відповідальності, а також суїцидальної схильності.
13. Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд: визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею та стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до повноліття доньки.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
14. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на малолітню дитину залишено без задоволення.
15. Зустрічний позов ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на малолітню дитину задоволено.
16. Визначено місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_2 .
17. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 вересня 2022 року і до повноліття дитини.
18. Рішення в частині стягнення аліментів з ОСОБА_1 в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
19. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи малолітній вік дитини, фактичне проживання її з матір`ю, суд приходить до висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю, а також стягнення на користь останньої аліментів на утримання дитини, оскільки це відповідатиме інтересам дитини. Суд не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини з батьком, посилаючись на його необґрунтованість. Встановлено, що мати дитини на засідання комісії не викликалась, її дані взагалі не враховувались при складанні висновку. Водночас, враховані органом опіки та піклування характеристики ОСОБА_1 є сумнівними. Судом враховано, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за умисний злочин, а також був позбавлений батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 через ухилення від виконання батьківських обов`язків.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
20. Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 липня 2023 року залишено без змін.
21. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо необхідності, за обставин цієї справи, визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю. Зазначено, що суд першої інстанції правильно врахував вік дитини, те, що матір`ю не обмежувалися права батька на участь у вихованні дитини, крім того нею створено належні умови для виховання та розвитку дитини, забезпечено право дитини на гармонійний розвиток, створено безпечні умови для її життя та здоров`я. Водночас, зауважено, що поведінка ОСОБА_1 щодо своєї доньки ОСОБА_4, яку він вивіз з Польщі, де вона перебувала у безпеці під час збройної агресії, до України без згоди матері, а також заборона матері бачитися з донькою свідчить про те, що він діє лише у власних інтересах, а не у як найкращих інтересах дитини.
Узагальнені доводи касаційної скарги
22. 25 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 липня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
23. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 344/2561/16-ц, від 18 березня 2019 року у справі № 215/4452/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 608/190/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19, від 14 лютого 2022 року у справі № 761/25544/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
24. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що для визначення місця проживання дитини з батьком необхідно встановити виняткові обставини про неможливість її проживання з матір`ю.
25. ОСОБА_1 зазначає, що суди безпідставно не взяли до увагу поведінку відповідачки, яка самостійно вирішила вивезти дитину за кордон, а потім попросила її забрати. Звинувачення у викраденні дитини ОСОБА_2 почала предʼявляти лише після подання позову про визначення місця проживання дитини. Акцентує увагу на тому, що саме відповідачка два рази намагалася силою забрати у нього доньку, ігноруючи небажання останньої їхати з нею. Зазначене стало причиною появи у дитини негативної реакції на присутність матері.
26. Вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не прийняли до уваги висновок органу опіки та піклування, не урахували, що відповідачка запрошувалась на засідання комісії, однак повідомила, що знаходиться за кордоном. Зауважує, що неявка сторони на засідання комісії щодо розгляду питання про визначення місця проживання не позбавляє комісію можливості розглянути таке питання за відсутності сторони. Зосереджує увагу на тому, що висновку про доцільність визначення місця проживання дитини з матірʼю, а також акта про обстеження умов проживання відповідачки немає.
27. Посилається на неналежність та суперечливість наданих відповідачкою доказів відвідування дитиною закладів дошкільної освіти та доходів
ОСОБА_2 .
28. Зауважує про відсутність доказів вчинення ним перешкод у спілкуванні матері з дитиною, вказує, що з відповідною заявою до органу опіки та піклування
ОСОБА_2 не зверталася.
29. Акцентує увагу на тому, що з 28 серпня 2022 року дитина проживає разом з ним, що свідчить про формування у неї привʼязаності до батька, місця її проживання, речей, побуту. Вважає, що малолітня дитина також має право висловлювати свою думку та отримувати допомогу у її висловленні.
30. Вирішення питання про стягнення з нього на користь відповідачки аліментів на утримання їх доньки вважає безпідставним, з огляду на те, що дитина проживає разом з ним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
31. Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
32. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 липня 2023 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 526/1809/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Запропоновано службі у справах дітей Гадяцької міської ради у відзиві на касаційну скаргу відобразити відомості про рівень емоційного зв`язку дитини з кожним з батьків, безпекову ситуацію, думку дитини, пропозиції щодо розподілу батьківського часу, а також надати підтримку батькам у врегулюванні конфлікту.
33. 02 липня 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 526/1809/22.
34. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
35. 12 липня 2024 року ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Данілова А. А., через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду відзив на касаційну скарну ОСОБА_1, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
36. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що у звʼязку з повномасштабним вторгненням держави-агресора в Україну вона вимушена була виїхати з доньками за кордон. У Республіці Польща вона влаштувалась на роботу та винайняла житло, молодша донька відвідує дошкільний навчальний заклад. Жодних перешкод у спілкуванні батька з дитиною вона не чинила, позивач знав де вони знаходяться та у серпні 2022 року приїхав до них, забрав доньку, сказавши, що хоче поїхати з нею у подорож Європою. Однак, обманувши її, вивіз дитину в Україну та перешкоджає зустрічам з нею та сестрою.
37. Вважає, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили характеристики позивача (притягнення його до кримінальної та адміністративної відповідальності, позбавлення батьківських прав відносно старшого сина у зв`язку з несплатою аліментів), її характеристики, забезпечення нею належних побутових умов та достатнього майнового забезпечення, а також необґрунтованість висновку органу опіки та піклування. Наразі дитина не відвідує дитячий садок, позивач переховує її у невідомих їй родичів, відправляє доньку за кордон без її відома.
38. Додатково зауважує про нерелевантність наведеної заявником практики Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
39. Сторони у справі є батьками малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
40. Дитина, з народження зареєстрована за адресою: кв. АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1 .
41. Згідно з характеристикою з місця проживання від 09 вересня 2022 року, ОСОБА_1 в конфліктних ситуаціях не помічався, компрометуючі дані на нього у міській раді відсутні. На обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
42. Позивач матеріально забезпечений, має заощадження в іноземній та національній валюті в ПАТ "Акордбанк", за звітний податковий період (2022 рік) отримав дохід у розмірі становить 60 000,00 грн, а також має дохід (орендну плату) за 2022 рік за орендований земельний пай в сумі 8 388,22 грн. ОСОБА_1 також отримує соціальну допомогу, як особа з інвалідністю з дитинства ІІ групи.
43. Даних про офіційне працевлаштування ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
44. Вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України, та призначено узгоджене сторонами покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік. Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звільнено від зазначеного покарання в зв`язку з успішним відбуттям і закінченням іспитового строку.
45. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 червня 2014 року позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 відносно сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
46. Згідно з висновком органу опіки та піклування Гадяцької міської ради від 12 червня 2014 року, ОСОБА_1 ухилявся від виконання своїх обов`язків по утриманню та вихованню сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
47. З 25 серпня 2020 року ОСОБА_3 відвідувала Полтавський ДНЗ (ясла-садок) № 74 "Джерельце" Полтавської міської ради Полтавської області та обліковується у вказаному садочку.
48. Відповідно до характеристики, виданої ДНЗ №74 13 жовтня 2022 року №119/01-21 на дитину середньої групи " Сонечко", ОСОБА_3 проживає з мамою ОСОБА_2 та сестрою. На час відвідування дитиною закладу освіти родина проживала в орендованому житлі. ОСОБА_3 має достатній рівень розвитку пізнавальних процесів відповідно до вікових особливостей. Мама завжди цікавилася питаннями виховання, регулярно відвідувала батьківські збори, брала активну участь у житті групи, надавала посильну допомогу ЗДО.
49. З 07 вересня 2022 року ОСОБА_3 відвідує заклад дошкільної освіти №2 "Берізка" Гадяцької міської ради Полтавської області. Батько приводить дитину до закладу та забирає вчасно, бере участь у батьківських зборах, спілкується з вихователями, приймає участь у житті групи та садочка. Мати дівчинки контакту із закладом не підтримує, життям дитини у садочку не цікавиться, що підтверджується довідкою ЗДО №2 "Берізка" Гадяцької міської ради Полтавської області від 01 березня 2023 року №01-21/17.
50. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 09 вересня 2022 року ОСОБА_1 проживає за адресою: кв.
АДРЕСА_1, разом з малолітньою дитиною ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, має всі створені умови для проживання дитини. Батько сам виховує малолітню дитину.
51. Висновком комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Гадяцької міської ради від 13 жовтня 2022 року, визначено за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
52. ОСОБА_2 на час розгляду справи судом проживає у м. Кошалин, Республіка Польща, де винаймає житло.
53. Згідно з інформацією, наданою дитячим садком № 11 від 04 жовтня 2022 року, ОСОБА_3 відвідує дитячий садок АДРЕСА_2 .
54. Відповідно до доповідної записки про житлові умови ОСОБА_9
від 11 жовтня 2022 року, яка видана старшим спеціалістом з соціальної роботи магістром ОСОБА_10, місце проживання є АДРЕСА_3, квартира, в якій вона проживає, складається з 2-х кімнат, кухні та ванної кімнати з туалетом, загальна площа приміщення 42 кв. м. Квартира чиста, повністю мебльована, укомплектована побутовою технікою та електронікою, опалення центральне від міської мережі. У вказаній квартирі проживає ОСОБА_11, її 9-річна донька ОСОБА_12 та мати - ОСОБА_13 квартирі є місце для її другої доньки - ОСОБА_4, яка до 25 серпня 2022 року проживала з матір`ю. Дітям є де відпочити, навчатися та гратися. Заборгованості по оплаті житла та комунальних послуг немає.
55. ОСОБА_2 отримує допомогу по догляду за дитиною - ОСОБА_4, з
01 червня 2022 року по 31 травня 2023 року в розмірі 500,00 злотих на місяць.
56. Згідно з трудовим договором на невизначений термін ОСОБА_2 працевлаштована у м. Кошалин та отримує платню в розмірі 4 500,00 злотих на місяць, що в еквіваленті до гривні станом на час розгляду справи становило 42 000,00 грн.
57. Відповідно до інформації Другого відділення поліції в Кошалині
від 12 жовтня 2022 року, 25 серпня 2022 року о 00:18 год. ОСОБА_14 заявила, що після повернення з роботи її партнер ОСОБА_15 не хотів пускати її в будинок. У жінки виникли підозри, що її партнер перебуває у стані алкогольного сп`яніння, а в квартирі окрім нього має бути двоє дітей, а саме: ОСОБА_16, 9 років та ОСОБА_17, 4 роки. Правоохоронці не застали чоловіка на місці проживання. Він вийшов з квартири, коли жінка пішла до Другого відділення поліції в Кошалині щоб повідомити про втручання. Жінка подзвонила до співмешканця. Під час розмови ОСОБА_15 заявив, що покінче з життям і поклав трубку. Під час обстеження поліцейські виявили ОСОБА_18 біля будівлі за адресою АДРЕСА_4, викликавши на місце швидку допомогу. Бригада швидкої доставила чоловіка на консультацію. Чоловік у стані алкогольного сп`яніння - результат перевірки на вміст алкоголю 0,11 мг/л.
58. 07 травня 2023 року до ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення про те, що 07 травня 2023 року близько 14 год.
10 хв. група осіб з хуліганських мотивів, порушували громадський порядок на території ДНЗ Гадяцьке ВПАУ та спричинили тілесні ушкодження
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, про що 07 травня
2023 року до ЄРДР внесено відомості за частиною другою статті 296 КК України за №12023170560000305..
59. ОСОБА_1 надав виписку з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 09 травня 2023 року, де лікарем зазначено, що батько звернувся для огляду дитину зі скаргами на біль в обох руках, грудній клітці, біль в животі, біль в ногах. З його слів дитину намагалися силоміць у нього забрати. Дитина під час огляду реагує спокійно, не плаче, розмовляє, сміється, на питання відповідає чітко, не збуджена, не напружена.
60. Постановою від 30 травня 2023 року слідчим Пригодою В. І. кримінальне провадження закрито згідно з пунктом 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 КК України.
61. 31 травня 2023 року ОСОБА_1 звертався до ФОП ОСОБА_20 в
м. Кременчук, де дитину ОСОБА_3 оглянула лікар ОСОБА_21 та встановила діагноз: неспокійна дитина, гостра реакція на стрес і надано рекомендації в обмеженні рухливих ігор, перегляду передач, спокійне оточення, призначена консультація психотерапевта та лікування.
Позиція Верховного Суду
62. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
63. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
64. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
65. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
66. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
67. Міжнародні та національні норми не містять приписів, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
68. Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.
69. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
70. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
71. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
72. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
73. Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
74. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
75. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
76. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
77. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
78. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
79. Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
80. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
81. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
82. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
83. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
84. Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
85. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини, фізичної опіки над нею враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
86. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17).
87. При вирішенні спорів щодо визначення місця проживання дитини, фізичної опіки над нею суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків.
88. Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
89. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони у справі у зареєстрованому шлюбі не перебували, однак мають спільну дитину, яка до серпня 2022 року проживала разом з матір`ю - позивачкою у справі. З серпня 2022 року позивач без згоди матері змінив місце проживання малолітньої ОСОБА_3 та створює перешкоди у її спілкуванні з матір`ю та старшою сестрою.
90. Між сторонами наявний спір щодо участі у виховання їхньої спільної доньки, в позасудовому порядку провести розподіл батьківського часу, визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не вдалося. Це ускладнено проживанням матері й батька на території різних держав.
91. Встановлено, що як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 мають необхідні умови для проживання дитини, отримують дохід.
92. ОСОБА_2, у зв`язку з діями держави-окупанта, проживає разом зі старшою донькою та матір`ю у Республіці Польщі, де орендує житло, офіційно працевлаштована та позитивно характеризується за місцем проживання і роботи. До кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку в психіатричних та наркологічних закладах не перебуває.
93. ОСОБА_1 проживає у м. Гадяч Полтавської області, притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, був позбавлений батьківських прав відносно старшого сина.
94. З урахуванням проживання сторін спору у різних державах, що викликано повномасштабним вторгненням держави-агресора, рівня конфліктності між батьками, застосування на час вирішення справи спільної фізичної опіки щодо малолітньої дитини, як інструменту, який би забезпечив дотримання принципу рівності прав батьків щодо виховання дитини і сприяв їх співпраці, не вбачається можливим.
95. Висновком комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Гадяцької міської ради від 13 жовтня 2022 року, з урахуванням того, що дитина проживає разом з батьком, який за місцем проживання характеризується позитивно, спиртними напоям не зловживає, матеріально забезпечений та мав постійний дохід, вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з батьком за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
96. Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, що підтверджують ставлення сторін до виконання своїх батьківських обов`язків, врахували поведінку батьків по відношенню до дитини, необхідність спільного вирішення батьками питань, які пов`язані з її вихованням, та з огляду на відсутність належних обґрунтувань наданого органом опіки та піклування висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відсутністю жодних встановлених обставин щодо контакту дитини з матір`ю та її пояснень щодо наявного спору про місце проживання дитини (у тому числі за її зустрічною позовною заявою), загалом правильно оцінили цей висновок у сукупності з іншими доказами.
97. З огляду на поведінку позивача, який без згоди матері забрав дитину та наразі створює перешкоди у її спілкуванні з донькою, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю.
98. Колегія суддів погоджується з тим, що на момент розгляду справи, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, вік дитини, характеризуючі дані як батька, так і матері, безпековий фактор, пов`язаний з веденням на території Україні воєнних дій, а також враховуючи поведінку позивача, який чинить перешкоди у контакті дитини з матір`ю та сестрою, займає категоричну позицію, нездатність сторін знайти порозуміння у питаннях спільної фізичної опіки над донькою, визначення місця проживання малолітньої дитини сторін разом з матір`ю забезпечить зростання дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
99. Обставин, які б свідчили про створення матірʼю перешкод у спілкуванні дитини з батьком (коли дитина проживала разом з нею) судами попередніх інстанцій не встановлено та позивач про наявність таких обставин не зазначав.
100. Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що до серпня 2022 року малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала разом зі своєю матірʼю та сестрою ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після зміни місця проживання ОСОБА_3 у серпні 2022 року в останньої перервався контакт з її сестрою.
101. Мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню (частина третя статті 259 СК України).
102. Якщо це можливо, суди не повинні допускати розлучення братів і сестер.
103. Додатково, в контексті забезпечення права дитини на спілкування з батьком, а також права батька на виховання своєї дитини колегія суддів зауважує, що відповідач безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку своєї доньки, має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, стан розвитку, проводити з донькою необхідну кількість часу, незалежно від того, з ким вона буде проживати більшість часу. Визначення на цьому етапі місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю не повинно негативно впливати на її стосунки з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним з батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків.
104. Більш того, колегія суддів наголошує, що батьки мають співпрацювати у забезпеченні належного контакту між кожним з них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу. При істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку фізичної опіки щодо дитини, зокрема спільної фізичної опіки, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд (постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20,
від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі
№ 183/3958/20, від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19).
105. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, повно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, та надавши належну правову оцінку фактичним обставинам справи і поданим сторонами доказам, дійшов загалом обґрунтованого висновку, що визначення місця проживання малолітньої дитини з матірʼю на час розгляду справи найбільше відповідає забезпеченню її найкращих інтересів.
106. Зазначення судом першої інстанції про відсутність виняткових обставин, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір`ю, не вплинуло на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення. Зміст оскарженого судового рішення суду першої інстанцій свідчить про те, що судом враховано визначений законодавством України та міжнародним правом принцип рівності прав батьків у спорах про опіку над дітьми. Однак, з огляду на неможливість застосування до спірних правовідносин спільної фізичної опіки та наданої правової оцінки наявних у матеріалах справи доказам у їх сукупності (характеризуючим даним кожного з батьків, їх ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, створення дитині безпечного, спокійного та стійкого середовища для гармонійного розвитку, забезпечення її контактів з іншими членами родини) вирішено спір з урахуванням необхідності забезпечення якнайкращих інтересів дитини.
107. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.
108. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
109. З огляду на наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої доньки сторін з нею, загалом правильними є також висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення на її користь аліментів на утримання дитини. Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного вирішення спору в частині розміру стягнутих аліментів на утримання дитини на користь ОСОБА_2, а тому з огляду на приписи статті 400 ЦПК України справа в цій частині в касаційному порядку не переглядається.
110. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
111. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
112. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
113. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
114. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду