ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 206/1277/24
провадження № 61-9679св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - комунальне підприємство "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради",
заінтересована особа - ОСОБА_1,
прокурор Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Верби Андрія Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Нестеренко Т. В., присяжних: Мінзер О. В., Міненко Г. І., від 12 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., від 26 червня 2024 року і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У березні 2024 року КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" звернулося до суду із заявою про надання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, психіатричної допомоги в примусовому порядку.
2. Свої вимоги заявник мотивував тим, що 11 березня 2024 року
ОСОБА_1 був госпіталізований до стаціонару психіатричної лікарні у зв`язку з наявністю у нього тяжкого психічного розладу (діагноз): психічні розлади та розлади поведінки внаслідок зловживання алкоголю, стан відміни з делірієм F 10.40.
3. З урахуванням зазначеного, КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" просило надати дозвіл на госпіталізацію ОСОБА_1 для надання психіатричної допомоги без його усвідомленої згоди.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2024 року заяву КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку задоволено.
5. Госпіталізовано ОСОБА_1 до КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" (місцезнаходження: 49115, м. Дніпро,
вул. Бехтерева, 1) для надання психіатричної допомоги без його усвідомленої згоди.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки
ОСОБА_1 виявляє ознаки тяжкого психічного розладу, є підстави для його госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку без його усвідомленої згоди на підставі статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" з метою ізоляції від суспільства та покращення стану.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, арішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2024 року - без змін.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення було встановлено ознаки тяжкого психічного розладу хворого, а тому суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_1 на підставі статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" без його усвідомленої згоди.
9. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права суд апеляційної інстанції вважав такими, що не спростовують факту наявності у ОСОБА_1 тяжкого психічного розладу та необхідності його примусової госпіталізації.
Узагальнені доводи касаційної скарги
10. 05 липня 2024 року адвокат Верба А. П. в інтересах ОСОБА_1, через систему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2024 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
11. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами
норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07, у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 552/5273/18, від 10 вересня 2020 року у справі № 127/25395/18, від 09 листопада 2022 року у справі № 297/3100/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 212/5617/22,
від 09 травня 2024 року у справі № 206/3939/23 (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України), а також посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки та встановили обставини на підставі недопустимих доказів. Крім того, зазначає, що суди не повідомили належним чином про дату, час, місце розгляду справи та розглянули справу у відсутність ОСОБА_1 - особи, стосовно якої вирішено питання про надання психіатричної допомоги (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
12. Згідно з доводами касаційної скарги, суд першої інстанції прийняв до розгляду і розглянув по суті заяву про примусову госпіталізацію ОСОБА_1, подану неповноваженою особою. Із заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 звернулася лікар-психіатр КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" ОСОБА_2, тобто лікар, яка зацікавлена у госпіталізації ОСОБА_1 для продовження призначеного нею лікування і повноваження якої не були перевірені. Копія заяви про примусову госпіталізацію була надіслана на електронну пошту районного суду, а не через Електронний кабінет в ЄСІТС. Подана заява і додані документи не були засвідчені електронним підписом автора такого звернення, а тому суд з урахуванням вимог ЦПК України мав би повернути таку заяву автору без розгляду або залишити її без руху. Натомість суд, здійснив розгляд справи на підставі незасвідчених фотокопій документів і ухвалив рішення про задоволення поданої заяви.
13. Заявник вказує на те, що КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" не надало суду достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 неспроможний самостійно задовольняти основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність, або доказів на підтвердження обставин вчинення чи виявлення реального наміру вчинити ним дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього або оточуючих. Судами також не було враховано, що ОСОБА_1 на обліку, як психічнохвора людина не перебував. Дані стосовного того, що раніше він лікувався та примусово госпіталізувався у матеріалах справи відсутні. Отже в матеріалах справи відсутні докази того, що психічні розлади у ОСОБА_1 досягли такого рівня, які б виправдовували його примусову госпіталізацію до психіатричної лікарні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 206/1277/24.
15. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
16. У поданому відзиві на касаційну скаргу Дніпропетровська обласна прокуратура посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень. При винесенні оскаржуваних рішень було встановлено ознаки тяжкого психічного розладу, а тому судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняті оскаржувані рішення про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку, оскільки існують підстави, передбачені статтею 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" для цього. ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відео конференції участі не приймав у зв`язку з тим, що знаходився на лікуванні у відділенні реанімації та інтенсивної терапії. Апеляційним судом також було звернуто увагу порушення судом першої інстанції норм процесуального права, однак порушення визнані такими, що не спростовують факту наявності у ОСОБА_1 тяжкого психічного розладу та необхідності його примусової госпіталізації.
17. Представник ОСОБА_1 - адвокат Верба А. П. подав клопотання про повернення відзиву на касаційну скаргу, посилаючись на те, що прокурор не є учасником справи, відзив підписаний неуповноваженою особою, до відзиву не додано доказів надсилання копій відзиву усім учасникам справи, зокрема ОСОБА_1 .
18. Однак зазначені доводи суперечать приписам частини другої статті 341 ЦПК України, частини четвертої статті 22 Закону України "Про психіатричну допомогу", якими визначено обов`язкову участь прокурора під час розгляду справ, пов`язаних з наданням особі психіатричної допомоги. Відзив подано уповноваженою особою, до нього додано докази надсилання копій відзиву учасникам справи, зокрема представнику ОСОБА_1 - адвокату Вербі А. П. Об`єктивних підстав для повернення відзиву на касаційну скаргу Верховним Судом не встановлено.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19. 11 березня 2024 року ОСОБА_1 був госпіталізований до
КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" лікарем-психіатром Мозолюк А. О., у зв`язку з наявністю у нього тяжкого психічного розладу (діагноз): психічні розлади та розлади поведінки внаслідок зловживання алкоголю, стан відміни з делірієм. F 10.40, внаслідок чого останній безпорадний та не може самостійно задовольнити основні життєві потреби.
20. При обстеженні психічного стану ОСОБА_1 в КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" комісія лікарів виявила, що скарги він не виказує. У бесіду вступає, на запитання відповідає часто не за планом заданого. Дезорієнтований у місці та часі, називає своє прізвище та ім`я. Не може пояснити причину надходження до стаціонару. Свідомість деліріозно змінена, до чогось придивляється в оточуючій обстановці, ловить руками, з кимось лається. Самостійно не пересувається. Астенізований. Тривожний, напружений. Виражений тремор верхньої половини тіла. Настрій знижений. Увага нестійка. Обслуговується медичним персоналом. Критика порушена.
21. ОСОБА_1 було встановлено діагноз: психічні розлади та розлади поведінки внаслідок зловживання алкоголю, стан відміни з делірієм.
F 10.40. Відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів щодо обґрунтування необхідності госпіталізації до КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" ОСОБА_1 потребує госпіталізації до психіатричного закладу відповідно до статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу".
22. У судовому засіданні лікар-психіатр ОСОБА_2 підтвердила обставини щодо поведінки та діагноз захворювання і зазначила, що ОСОБА_1 необхідно пройти курс лікування у стаціонарних умовах.
23. В акті комісії лікарів-психіатрів КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" від 11 березня 2024 року № 1948 вказано про неможливості присутності ОСОБА_1 у судовому засіданні.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
24. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
25. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
26. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
27. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
28. Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
29. Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
30. Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.
31. Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
32. Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається із Закону України "Про основи законодавства України про охорону здоров`я", Закону України "Про психіатричну допомогу" та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
33. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
34. Зазначена гарантія узгоджується з пунктом 5 Принципу 4 - "Визначення психічної хвороби" Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психічної допомоги, прийнятих резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року № 46/119, де вказано, що жодна особа або орган влади не може класифікувати особу як таку, що має психічну хворобу, інакше як з метою, що прямо пов`язана із психічним захворюванням або внаслідок психічного захворювання.
35. Відповідно до пункту 1 принципу 15 Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги коли особа потребує лікування в психіатричному закладі, необхідно докладати всіх зусиль, щоб уникнути примусової госпіталізації.
36. Статтею 4 Закону України "Про психіатричну допомогу" передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.
37. Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність (стаття 14 Закону України "Про психіатричну допомогу").
38. Частинами першою та другою статті 16 Закону України "Про психіатричну допомогу" встановлено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.
39. У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
40. Особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з часу госпіталізації з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.
41. Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.
42. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини особа не може вважатися "психічно хворою" та бути позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов: по-перше, об`єктивна медична експертиза повинна достовірно встановити, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (пункт 96 рішення у справі "Заїченко проти України" (№ 2) від 26 лютого 2015 року (заява № 45797/09)).
43. Відповідно до частини першої статті 339 ЦПК України заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.
44. Згідно з частинами першою, другою статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.
45. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
46. Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
47. Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.
48. Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9свц18).
49. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
50. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
51. Ухвалюючи рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, оцінив у сукупності надані заявником докази і дійшов достатньо обґрунтованого висновку про вжиття таких заходів стосовно ОСОБА_1 .
52. Під час вирішення справи судами надано належну оцінку висновку комісії лікарів-психіатрів щодо обґрунтування необхідності госпіталізації ОСОБА_1 до КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" на підставі статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу".
53. Комісією лікарів-психіатрів встановлено ОСОБА_1 діагноз: психічні розлади та розлади поведінки внаслідок зловживання алкоголю, стан відміни з делірієм, F 10.40, внаслідок чого останній дезорієнтований у місці та часі, самостійно не пересувається, його свідомість деліріозно змінена, обслуговується медичним персоналом. Такі відомості, встановлені комісією лікарів-психіатрів, свідчать про безпорадність та неможливість самостійно задовольняти основні життєві потреби, а також потребує медичного лікування, що узгоджується з приписами статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу".
54. Також у судовому засіданні лікар-психіатр ОСОБА_2 підтвердила діагноз та зазначила, що ОСОБА_1 необхідно пройти курс лікування у стаціонарних умовах.
55. За встановлених обставин слід погодитися з судами попередніх інстанцій про те, що на момент звернення КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" із заявою про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку, існували підстави, передбачені статтею 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" для його госпіталізації до психіатричного закладу без усвідомленої згоди у зв`язку із неспроможністю самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
56. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
57. Відповідно до частини першої, другої статті 341 ЦПК України заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку (про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги) розглядається судом протягом 24 годин з дня її надходження до суду.
58. Справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається за присутності особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, з обов`язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника закладу з надання психіатричної допомоги, що подав заяву, та законного представника особи, стосовно якої розглядаються питання, пов`язані з наданням психіатричної допомоги.
59. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд врахував ту обставину, що ОСОБА_1 у зв`язку із станом здоров`я, перебуваючи на лікуванні у відділенні реанімації та інтенсивної терапії психіатричної лікарні, не мав можливості безпосередньо приймати участь у судовому засіданні, що підтверджується актом комісії лікарів-психіатрів КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" від 11 березня 2024 року № 1948 щодо неможливості присутності у судовому засіданні ОСОБА_1 .
60. Представником ОСОБА_1 - адвокатом Вербою А. П. не спростовано достовірність вказаного акту, а також висновку комісії лікарів-психіатрів від 11 березня 2024 року щодо обґрунтування необхідності госпіталізації ОСОБА_1 до психіатричного закладу.
61. Слід зазначити, що питання щодо надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги у примусовому порядку було розглянуто за участі прокурора, представника закладу з надання психіатричної допомоги, що подав заяву, та адвоката особи, стосовно якої розглядаються питання, пов`язані з наданням психіатричної допомоги, які погодилися з розглядом судом справи за відсутності ОСОБА_1 (зокрема прокурор та адвокат Верба А. П. поклалися на розсуд суду, що відображено у журналі судового засідання).
62. В матеріалах справи міститься копія довіреності від 11 березня 2024 року № 237, виданої генеральним директором КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" Мороз С. М. на ім`я ОСОБА_2 - лікаря-психіатра Вказаною довіреністю ОСОБА_2 уповноважено звертатись від імені та в інтересах КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" до суду з усіма правами та обов`язками заявника при наданні ОСОБА_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку (а. с. 5, зворот).
63. Апеляційним судом враховано допущені судом першої інстанцій процесуальні порушення і вказано, що ці порушення не спростовують факту наявності у ОСОБА_1 (на момент його госпіталізації) тяжкого психічного розладу та необхідності його примусової госпіталізації.
64. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). Правило про те, що "не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань" стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня
2022 року по справі № 522/18010/18).
65. Слід також врахувати ту обставину, що із заявою про надання
ОСОБА_1 психіатричної допомоги у примусовому порядку
КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" звернулося
11 березня 2024 року, оцінка стану його здоров`я проводилася саме на момент вирішення питання про необхідність його госпіталізації, у строк, визначений частиною першою статті 341 ЦПК України.
66. У судовому рішенні суду першої інстанції роз`яснено, що заява фізичної особи або її законного представника про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути подана через три місяці з дня ухвалення рішення суду про госпіталізацію у примусовому порядку (стаття 17 Закону України "Про психіатричну допомогу".
67. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди, за встановлених у цій справі обставин, правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли достатнім чином обґрунтованого висновку про задоволення заяви КП "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку із урахуванням приписів статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу".
68. Висновки судів першої та апеляційної інстанції, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
69. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду