ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 501/2439/22
провадження № 61-1761св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду
від 10 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2022 року публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 29062,56 дол. США.
2. Позовна заява мотивована тим, що 02 червня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір, за яким відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 18 825,00 дол. США строком до 02 червня 2021 року та зобов`язалася повернути їх та відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку відповідно до вказаного кредитного договору. Також АТ КБ "ПриватБанк" зазначав, що у разі порушення зобов`язань за кредитом, боржник сплачує на користь банку відсотки у подвійному розмірі.
3. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобовязання, банк просив стягнути з неї заборгованість у розмірі 29 062,56
дол. США, що за курсом НБУ станом на 17 серпня 2022 року становить
1 062 527,19 грн, та яка складається з: 6924,56 дол США - заборгованість за тілом кредиту; 7152,70 дол. США - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2677,50 грн - заборгованість з комісії; 12 307,80 дол. США - пеня.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21 лютого
2023 року у складі судді Петрюченко М. І. у задоволенні позову відмовлено.
5. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з довідкою ПАТ КБ "ПриватБанк" від 30 жовтня 2017 року № BN70V5EE396V5OQ6 у відповідачки відсутня заборгованість перед банком станом на 30 жовтня 2017 року, що не спростовано позивачем. Тому враховуючи, що заборгованість перед позивачем за кредитним договором на день розгляду справи відповідачкою погашена в повному обсязі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Одеського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 лютого 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 29 062,56 дол. США, яка складається з наступного: 6924,56 дол. США - заборгованість за кредитом; 7152,70 дол. США - заборгованість з відсотків за користування кредитом; 2677,50 - заборгованість з комісії за користування кредитом; 12307,80 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
7. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заборгованість
ОСОБА_1 за кредитним договором, яка 02 листопада 2016 року була погашена за рахунок предмету іпотеки шляхом реєстрації права власності на квартиру за банком, у зв`язку із скасуванням такої реєстрації була поновлена банком та згідно з розрахунком банку становить станом на 17 серпня 2022 року
29 062,56 дол. США.
8. Щодо наданих відповідачкою копій квитанцій апеляційний суд зазначав, що вони свідчать лише про здійснення ОСОБА_1 періодичних платежів за кредитом, однак не підтверджують виконання нею своїх зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі. При цьому з частини наданих квитанцій взагалі не вбачається ані номера рахунку, ані дати проведення операції, ані в тому числі розміру грошових коштів, які зараховуються.
9. Також судом відхилено посилання на довідку банка про відсутність заборгованості відповідачки станом на 30 жовтня 2017 року, оскільки така була видана саме в період після здійснення банком погашення наявної заборгованості за кредитом за рахунок предмету іпотеки, однак зважаючи на скасування
04 лютого 2019 року запису щодо державної реєстрації за банком права власності на квартиру, що є предметом іпотеки, така довідка не підтверджує виконання останньою в повному обсязі своїх зобов`язань по кредитному договору
№ ODILGK01420097 від 02 червня 2006 року.
10. Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку про задоволення позову банка в повному обсязі за наданим ним розрахунком заборгованості.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
13. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
15. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі
№ 357/5125/16-ц, від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц,
від 16 листопада 2023 року у справі № 487/1342/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позов, апеляційний суд взагалі не надав оцінку доводам відповідачки про те, що банк пропустив позовну давність, оскільки у позасудовому порядку змінив строк виконання основного зобов`язання шляхом оформлення права власності на предмет іпотеки, разом з тим, не реалізував свого права на стягнення заборгованості за кредитним договором у судовому порядку в межах позовної давності.
17. Також зазначає, що право на звернення із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором виникло у позивача з моменту ухвалення рішення апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2016 року у справі №501/4815/14, яким в позовних вимогах банка до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відмовлено, тому позивач набув право на пред`явлення вимоги до відповідачки саме з 18 січня 2016 року, проте звернувся до суду з цим позовом лише 06 вересня 2022 року.
18. Крім того, апеляційний суд не перевірив складові заборгованості, нарахованої банком, не визначив момент, станом на який нарахована заборгованість, не врахував, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилися у зв`язку з пред`явленням до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
19. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 червня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір
№ ODILGK01420097, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 18 825,00 доларів США на умовах, визначених договором, строком до 02 червня 2021 року.
21. Цього ж дня в забезпечення виконання вказаного кредитного договору між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, відповідно до якого передано в іпотеку квартиру
АДРЕСА_1 .
22. Рішенням Іллічівського міського суду від 21 квітня 2014 року у справі №501/4815/13-ц в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ODILGK01420097 від 02 червня 2006 року в розмірі 8552,52 доларів США, що за курсом НБУ складало 68 334,63 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки АТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом і з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
23. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2016 року у справі №501/4815/13-ц заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 квітня 2014 року скасовано, в позовних вимогах ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відмовлено.
24. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року рішення апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
25. Під час нового розгляду справи №501/4815/13-ц ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2017 року у зв`язку із зверненням представника банку до суду із заявою про залишення без розгляду позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, було скасовано заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 квітня 2014 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та залишено без розгляду позовну заяву банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.
26. Підставою звернення із відповідною заявою про залишення позову без розгляду стали обставини здійснення державної реєстрації за банком права власності на спірну квартиру, що вбачається з копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданої безпосередньо ОСОБА_1, згідно якого 07 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу було здійснено державну реєстрацію квартири
АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "ПриватБанк".
27. Згідно з довідкою ПАТ КБ "ПриватБанк" №BN70V5EE396V5OQ6
від 30 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 станом на 30 жовтня 2017 року не має заборгованості перед банком.
28. В подальшому, рішенням Іллічівського міського суду від 04 лютого
2019 року у справі №501/1009/17 скасовано рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В. про реєстрацію за ПАТ КБ "ПриватБанк" права власності на квартиру
АДРЕСА_1, яке було прийняте 12 жовтня 2016 року о 14:31:05; скасовано у державному реєстрі прав на нерухоме майно реєстраційний запис приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу про право власності 16869555, дата, час державної реєстрації 07 жовтня 2016 року о 16:04:49 на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "ПриватБанк"; поновлено відомості у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1, що передували скасованим записам. Постановою Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року зазначене рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 лютого 2019 року залишено без змін.
29. Апеляційним судом установлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, яка 02 листопада 2016 року була погашена за рахунок предмету іпотеки шляхом реєстрації права власності на квартиру за банком, у зв`язку із скасуванням такої реєстрації була поновлена банком.
30. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за договором №ODILGK01420097 від 02 червня 2006 року, станом на 17 серпня
2022 заборгованість ОСОБА_1 склала 29 062,56 доларів США, яка складається з: 6924,56 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 7152,70 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2677,50 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 12307,80 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
31. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
32. Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
33. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
34. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
35. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
36. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
37. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
38. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
39. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в повній мірі не відповідає.