Постанова суду № 757/2002/23-ц від 04.09.2024 про визначення місця проживання дитини. Зазначив, що вони з ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають спільну дитину -...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 757/2002/23-ц

провадження № 61-8389св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за об`єднаним позовом) - ОСОБА_1,

відповідач за первісним позовом (позивач за об`єднаним позовом) - ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клименко Яни Миколаївни на постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Кафідової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, третя особа - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини. Зазначив, що вони з ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають спільну дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . До початку окремого проживання ОСОБА_2 проживала разом з ним та дитиною за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі створені усі умови для проживання, відпочинку, навчання та задоволення усіх можливих потреб дитини.

2. Зазначив, що веде здоровий спосіб життя, позитивно характеризується, має стабільний дохід, всебічно забезпечує потреби дитини, її культурний та духовний розвиток, охорону здоров`я, тощо. Він займається фізичним розвитком дитини та має з нею емоційний зв`язок. Просив визначити місце проживання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

3. У січні 2023 року ОСОБА_2 також звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначала, що враховуючи малолітній вік дитини, вона разом зі своєю матір`ю і рідною бабою максимально створюють більш прийнятні психологічні, фізичні, духовні, естетичні умови для розвитку малолітньої дитини. ОСОБА_1 не зможе забезпечити потреби дитини та необхідні умови для розвитку з урахуванням віку дитини, а також з огляду на щоденний графік зайнятості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року у складі судді Вовк С. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком ОСОБА_1 за місцем його фактичного проживання: АДРЕСА_1 . У задоволенні позову

ОСОБА_2 відмовлено.

5. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 проживає разом із батьками, доказів на підтвердження самостійного доходу не надала, ОСОБА_1 працює, має стабільний дохід, у його квартирі для проживання дитини створено всі необхідні умови, а тому виходячи з якнайкращих інтересів дитини з метою забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, з урахуванням висновку Служби у справах дітей, враховуючи вік дитини, факт належного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків, суд дійшов висновку про задоволення вимог позову останнього та визначення місця проживання дитини разом із батьком.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю, ОСОБА_2

Здійснено розподіл судових витрат.

7. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що після припинення шлюбних відносин та на час вирішення спору малолітній ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, за взаємною згодою сторін залишився проживати з матір`ю ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів наявності конкретних обставин, які були б підставою для зміни місця проживання малолітнього ОСОБА_5, а також неможливості визначення місця проживання дитини з матір`ю. Також апеляційний суд зазначав, що висновок Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 березня 2023 року № 105/01-321/В140 не містить даних, до кого з батьків малолітній ОСОБА_6 є більш прихильним та з ким із батьків у нього більш стійкий психо-емоційний зв`язок, а тому є таким, що не містить належного обґрунтуванням.

8. Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та надавши їм всебічну оцінку, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_2, а також відсутність підстав для задоволення позову

ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

9. У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката

Клименко Я. М., на постанову Київського апеляційного суду від 15 травня

2024 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

11. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

12. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого суду залишити в силі.

13. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17, від 23 грудня 2020 року у справі

№ 712/11527/17, від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19, від 13 червня 2022 року у справі № 766/17903/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом при винесенні постанови не враховані такі факти та обставини, які підтверджені позивачем належними аудіо/ відеодоказами, листуванням з додатків Viber, Telegramщодо поведінки ОСОБА_2, висловлювань, її ставлення до дитини та до батька дитини.

16. Також апеляційний суд не надав належної оцінки тим доказам, що підтверджують підстави для визначення місця проживання дитини саме з батьком, а саме: наявність у нього нерухомого майна, належні умови для виховання та розвитку дитини, наявність стабільного доходу, забезпеченням ним всіх матеріальних потреб дитини, участь в духовному та фізичному розвитку дитини, наявність сталого емоційного зв`язку між батьком та сином.

17. Вважає, що органом опіки і піклування з урахуванням встановлених обставин, оцінки умов проживання, доходу, участі у вихованні дитини батьків, було винесене обґрунтоване, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, рішення про визначення проживання дитини разом з батьком в його квартирі.

18. Зазначає, що висновок судово-психологічної експертизи від 13 квітня

2023 року, складений ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" на замовлення матері дитини - ОСОБА_2, ґрунтується тільки на поясненнях матері, а також письмових документах, наданих лише однією стороною - матір`ю, експерт особисто не спілкувалася з малолітньою дитиною та батьком дитини, тому він не є належним доказом у справі.

19. Вказує, що ним доведено належними доказами обставини, які є визначальними при визначенні місця проживання дитини, які були встановлені та вірно оцінені судом першої інстанції, в той час як апеляційний суд безпідставно не дослідив всіх наявних доказів, не здійснив оцінку фактів та обставин, помилково надав перевагу доказам матері дитини - ОСОБА_2, що є порушенням норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

20. У липні 2024 року через систему "Електронний суд" представник

ОСОБА_2 - адвокат Фесенко А. Л. подав відзив та письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. Судами встановлено, що 17 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві зареєстрований шлюб, під час якого народилась їх спільна дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22. Також судами установлено, що ОСОБА_1 проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ним на праві власності.

23. ОСОБА_2 проживає разом з дитиною у своїх батьків у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

24. Згідно з висновком Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 березня 2023 року № 105/01-321/В140, враховуючи всі обставини справи, зокрема, ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків та відсутність самостійного доходу матері, дослідивши надані сторонами докази, керуючись чинним законодавством України, заслухавши думку членів комісії з питань захисту прав дитини від 07 березня 2023 року та діючи в інтересах дитини, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважала за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком - гр. ОСОБА_1 .

25. У вказаному висновку зазначено, що 15 грудня 2022 року Службою у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації обстежено умови проживання батька за адресою:

АДРЕСА_1 та з`ясовано, що для проживання дитини створено всі необхідні умови - про що складено відповідний акт.

26. Батько надав документи, які підтверджують, що він має стабільний дохід, працює в Національному університеті фізичного виховання і спорту України на посаді викладача кафедри здоров`я, фітнесу та рекреації з 15 жовтня 2020 року, також має контракт з футбольним клубом та зареєстрований як фізична особа - підприємець. Також надав докази, що підтверджують його участь у вихованні, оздоровленні та матеріальному забезпеченні дитини.

27. 06 січня 2023 року Службою у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації обстежено умови проживання матері та дитини за адресою: АДРЕСА_2 та з`ясовано, що для проживання дитини створено всі необхідні умови - про що також складено відповідний акт.

28. Мати надала документи, які підтверджують її участь у вихованні та оздоровленні дитини. Зазначала, що перебуває у декретній відпустці, але має постійне місце роботи в Київському регіональному відділенні "Енергозбут" AT "Укрзалізниця" на посаді інспектора Київського лінійного відділу, документів на підтвердження цього не надала. Доказів на підтвердження самостійного доходу не надала. Спільний фінансовий дохід родини, в якій проживає дитина (зазначений у п. 1.11 позову) - не враховується, так як це суперечить вимогам частини 2 статті 161 Сімейного кодексу України.

29. Відповідно до наданої ОСОБА_2 довідки Центру для дітей та батьків "Золоте дитя" від 03 квітня 2023 року малолітній ОСОБА_5 відвідує дитячий консультаційний центр, а саме заняття з англійської мови, художньої студії та творчої майстерні.

30. Згідно з висновком судово-психологічної експертизи від 13 квітня

2023 року, складеного ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" на замовлення ОСОБА_2, ОСОБА_2 має позитивні психологічні особливості, її виховна поведінка по відношенні до сина ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, характеризується наявністю вираженого почуття материнської любові до сина, значущим позитивним ставленням до нього, почуттям турботи та прагненням піклування про добробут та благополуччя дитини, сформованою активною материнською позицією, послідовним та водночас гнучким типом виховання, орієнтованого на забезпечення моральних та матеріальних потреб сина. Зміна місця проживання дитини та зменшення контактів з матір`ю, з урахуванням малолітнього віку дитини, особливостей сімейної ситуації, характеру конфліктної поведінки батька по відношенню до матері, буде здійснювати істотний негативний вплив на психічний і емоційний стан та особистісний розвиток дитини, створить істотний ризик виникнення психічних розладів у дитини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

31. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

32. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

33. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

34. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

36. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

37. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

38. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

39. Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

40. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

41. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

42. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

43. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

44. Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

45. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

46. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

47. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

48. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

49. Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

50. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

51. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

52. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

53. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

54. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

55. Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

56. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

57. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі

№ 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

58. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20 (провадження № 61-3587св22) зроблено висновок, що "рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах".

59. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21) зроблено висновок, що "при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесів вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини. Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів"

60. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: "питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства".

61. У постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 (провадження № 61-7187св22), від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20 (провадження

№ 61-6229св23), від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21 (провадження

№ 61-10119св22), від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20 (провадження № 61-13463св23), від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 (провадження

№ 61-16408св23) Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною.

62. Апеляційний суд правильно врахував, що після припинення шлюбних відносин та на час вирішення спору малолітній ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, за взаємною згодою сторін залишився проживати з матір`ю ОСОБА_2, яка забезпечує йому повний і гармонійний розвиток та рівень життя, необхідний для такого розвитку; дитина відвідує дитячий консультаційний центр для дітей та батьків "Золоте дитя", а саме: заняття з англійської мови, художньої студії та творчої майстерні, має відповідні соціальні контакти.

63. ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів наявності конкретних обставин, які були б підставою для зміни місця проживання малолітнього ОСОБА_5, а також неможливості визначення місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_2 .

64. Крім того, згідно з висновком судово-психологічної експертизи від 13 квітня 2023 року, складеного ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" на замовлення ОСОБА_2, остання має позитивні психологічні особливості, її виховна поведінка по відношенні до сина ОСОБА_3,

65. ОСОБА_1 не надав суду доказів на спростування вказаного висновку.

66. Висновок Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 березня 2023 року № 105/01-321/В140 був оцінений апеляційним судом у сукупності з іншими доказами. Судом також враховано, що такий не містить даних про те, до кого з батьків малолітній ОСОБА_6 є більш прихильним та з ким із батьків у нього більш стійкий психо-емоційний зв`язок.

67. З огляду на вказане вище у сукупності суд апеляційної інстанції, врахувавши інтереси малолітньої дитини, її вік та психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_2, оскільки це відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини.

68. Доводи касаційної скарги про те, що саме батько забезпечить якнайкращі інтереси малолітньої дитини, оскільки у нього наявне нерухоме майно, ним створені належні умови для виховання та розвитку дитини, наявний стабільний дохід, висновків апеляційного суду не спростовують.

69. Верховний Суд зазначає, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі

№ 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21)).

70. При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції також зазначає, що питання застосування моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною судами попередніх інстанцій не досліджувалося.

71. Отже, зважаючи на вищевикладене у сукупності, виходячи із пріоритету найкращих інтересів дитини, враховуючи подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, встановлені фактичні обставини, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 та у відмові в задоволенні позовної заявиОСОБА_1 .

72. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що визначення місця проживання дитини з матір`ю, не впливатиме на їх взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

73. Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

74. Тобто, у разі, якщо син буде більшу частину часу проживати разом з матір`ю, батьківські права позивача за зустрічним позовом не будуть порушені та він не буде позбавлений можливості здійснювати свої батьківські права та виконувати обов`язки щодо дитини у повному обсязі.

75. Крім того, кожний із батьків не позбавлений права піднімати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дитини з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення.

76. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду

від 28 квітня 2022 рокуу справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21).

77. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини з матір`ю у цій справі, апеляційний суд надав належну оцінку доказам: кожному окремо та доказам у їх сукупності, досліджено висновок органів опіку та піклування нарівні з іншими доказами, враховано ставлення батьків до виконання ними батьківських обов`язків та інші обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, у результаті чого ухвалено законне та вмотивоване рішення.

78. Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17, від 23 грудня 2020 року у справі

№ 712/11527/17, від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19, від 13 червня 2022 року у справі № 766/17903/19, на які посилався заявник у касаційній скарзі.

79. Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

80. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

81. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

82. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

83. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

................

Перейти до повного тексту