ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 726/1877/22
провадження № 61-2451св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей Чернівецької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Бартусевич Влада Миколаївна, на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці, у складі судді Байцар Л. В., від 26 жовтня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б., від 01 лютого 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про позбавлення батьківських прав.
2. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі та має з ним спільну дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 27 грудня
2012 року шлюб між сторонами розірвано.
4. Після припинення шлюбних відносин ОСОБА_4 залишився проживати із позивачкою. 3 того часу відповідач жодного разу не відвідав сина, не зателефонував, не поцікавився як почувається дитина, що з нею відбувається. Відповідач повністю самоусунувся від виховання та забезпечення ОСОБА_4, який перебуває на її утриманні та утриманні її батьків (діда та баби дитини).
5. Позивачка із позовом до суду про стягнення аліментів на утримання дитини до ОСОБА_2 не зверталась, а сам він добровільно матеріальної допомоги сину не надавав.
6. Із травня 2019 року вона проживає у свого чоловіка ОСОБА_5, якого ОСОБА_2 називає батьком.
7. ОСОБА_5 замінив дитині батька, в родині створена атмосфера любові та взаємоповаги. ОСОБА_5 бажає усиновити ОСОБА_4, який не має до свого біологічного батька родинних почуттів, не сприймає його як батька, вважає сторонньою людиною та бажає змінити прізвище на " ІНФОРМАЦІЯ_2".
8. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 26 жовтня
2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, аухвалою цього ж суду від 22 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
10. Суд першої інстанції вказав на недоведеність позивачкою того, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками та наявність в його діях вини. У судовому засіданні не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки ОСОБА_2 фактично усунутий від спілкування із сином.
11. При цьому ОСОБА_2 висловлював бажання спілкуватися з сином, має намір на відновлення відносин з ним, відтак родинний зв`язок між батьком і дитиною можливо відновити, а застосування до відповідача крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, не є доцільним.
12. Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції вказав, що під час ухвалення рішення суду від 26 жовтня 2023 року вирішено всі позовні вимоги, а вимоги позивачки попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків, не були предметом розгляду.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
13. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 26 жовтня 2023 року змінено. Ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2023 року скасовано.
Доповнено резолютивну частину рішення суду абзацом другим такого змісту: "Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з покладенням на орган опіки й піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків".
Змінено розподіл судових витрат та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 240,50 грн.
В іншій частині рішення залишено без змін.
14. Колегія суддів, зурахуванням найкращих інтересів дитини, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з сином та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, погодилась з висновком суду першої про відмову в задоволенні позову.
15. Водночас апеляційний суд дійшов висновку про необхідність попередити ОСОБА_2 змінити ставлення до виховання дитини і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 26 жовтня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 лютого 2024 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухваливши в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. 12 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Бартусевич В. М. подала касаційну скаргу на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 26 жовтня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у цивільній справі № 726/1877/22.
18. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із Садгірського районного суду м. Чернівці матеріали цивільної справи № 726/1877/22, які у березні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
19. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 724/743/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17,
від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19,
від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Вказує, що якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав, а факт заперечення відповідача проти позову не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити свою поведінку.
22. Вважає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що відповідач взагалі не підтримує стосунки з дитиною, своє відношення до сина не змінив, обравши своє місце проживання за кордоном не зможе піклуватись про сина та виховувати його, дванадцятирічна дитина не знайома з своїм батьком та бажає щоб того позбавили батьківських прав.
23. Наголошує, що в діях відповідача наявне свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками. Відповідач байдужий до подальшої долі та життя свого сина, між ними немає жодного сімейного зв`язку.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_2 і проживає разом із матір`ю.
25. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 27 грудня
2012 року шлюб між сторонами розірвано.
26. 14 листопада 2019 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_5 .
27. Відповідно до виписки з медичної карти ОСОБА_4, батько дитини ОСОБА_2 впродовж останніх десяти років до лікаря з приводу здоров`я дитини не звертався.
28. За висновками гімназії "Надія", ОСОБА_4 проявляє теплі почуття до матері, розповідає про неї з любов`ю, батько дитини ОСОБА_2 протягом перебування дитини в навчальному закладі життям дитини не цікавився.
29. Відповідно до висновку органу опіки та піклування № 01/02 24/3649
від 09 листопада 2022 року визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_4, у зв`язку з тим, що він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.
30. У суді першої інстанції були допитані такі свідки:
- свідок ОСОБА_8 (матір позивачки) пояснила, що відповідач пішов з сім`ї за три дні до народження сина. Всі ці роки він не приходив до дитини, хоча проживав поряд, жодного разу, проходячи повз них, не цікавився дитиною. Вона з чоловіком допомагала утримувати онука. ОСОБА_4 взагалі не знає свого рідного батька;
- свідок ОСОБА_9 (тітка ОСОБА_4 ) пояснила що рідний батько дитини ОСОБА_2 не цікавився життям сина, не приймав участь у вихованні та не приходив до нього, фінансово не допомагав;
- свідок ОСОБА_10 (хрещена ОСОБА_4 ) пояснила, що рідний батько дитини ОСОБА_2 не цікавився життям сина. При зустрічах відповідач не питав про дитину, а ОСОБА_11 не питав про батька. Чи вони спілкувались по телефону свідку не відомо;
- свідок ОСОБА_12 (сусідка позивачки) пояснила, що її дитина товаришує зі ОСОБА_4 . Відповідач не спілкується зі своєю дитиною, а
ОСОБА_4 своїм батьком називає нинішнього чоловіка позивачки - ОСОБА_5 .
- свідок ОСОБА_5 (чоловік позивачки) пояснив, що проживає спільно із дитиною із 2017 року, а одружений зі ОСОБА_1 з 2019 року. Відповідач не допомагає виховувати малолітнього сина, не цікавиться його життям та не спілкується з ним. Також свідок пояснив, що має на утриманні трьох своїх дітей і бажає усиновити ОСОБА_4, який називає його татом;
- свідок ОСОБА_13 (матір відповідача) пояснила, що позивачка одружилась з її сином у 2008 року. Син слухався дружину, був хорошим чоловіком. Сидів з новонародженою дитиною вдома, коли відповідачка ходила на роботу. Коли між ними виникали сварки, ОСОБА_1 та її родичі виганяли з дому її сина, та не пускали до дитини. Коли син з невісткою посварились останній раз, то невістка взагалі заборонила бачити дитину та сказала, що у неї інша сім`я. Син хотів спілкуватись з дитиною, проте позивачка не дозволяла, вчиняла сварки. Останній раз, коли син давав дозвіл на виїзд за кордон, дитина сиділа в авто і відповідачка не дала побачити дитину. Син постійно намагався побачитись зі своєю дитиною, але йому не дозволяли та не допускали до дитини. ОСОБА_1 вдруге вийшла заміж після розлучення з її сином і жодного разу не дозволяла спілкуватись з онуком. У 2018 році син пішов до сина, але позивачка йому відмовила у побаченні, пояснивши, що у них вже інша сім`я та, наполягала щоб ОСОБА_14 більше не приходив. Син багато разів телефонував до позивачки, просив, щоб та дозволила спілкуватись, але вона завжди відмовляла. Наголошує, що відповідач ніколи не ухилявся від спілкування з своїм сином, пропонував допомогу, але його не хотіли навіть слухати. Вказує, що її син має м`який характер і не хотів травмувати дитину сварками. Крім того їй також не дозволяли бачитись з онуком, не кликали на день народження дитини. Допомоги від сина позивачка не приймала і не хотіла, а син не хотів лізти та заважати. У 2018 році син поїхав за кордон та періодично приїзжав. Коли розглядалась справа стосовно позбавлення батьківських прав у службі у справах дітей, син був за кордоном;
- свідок ОСОБА_15 (сусідка відповідача) пояснила, що знає обох сторін по справі з хорошої сторони та їй відомо, що вони розлучились. ОСОБА_4 бачить майже кожен день. Вважає, що ОСОБА_14 ніколи не відмовлявся від сина, від його виховання чи допомоги, проте його не допускали до дитини, не давали можливості спілкуватись. ОСОБА_14 їй розповідав, що ходив до сина, щоб побачити, поспілкуватись, привітати з днем народження, проте його не пускали до дитини. Коли хотів допомогти фінансово, то позивачка не брала кошти, оскільки їй від нього нічого не потрібно і взагалі вона не хоче бачити відповідача. Також ОСОБА_14 їй казав, що хоче бачити дитину, однак йому не дозволяють та говорив, що син підросте і все сам зрозуміє. Дозвіл на виїзд дитини за кордон ОСОБА_14 давав завжди без перешкод.
31. Допитана в судовому засіданні, як свідок, позивачка ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_4 знаходиться повністю на її утриманні, відповідач не допомагає і не допомагав фінансово, не цікавиться життям дитини. Заперечила будь-які перешкоди у спілкуванні відповідача з дитиною. Син називає "татом" її нинішнього чоловіка - ОСОБА_5 та не хоче спілкуватись з рідним батьком.
32. Малолітній ОСОБА_4, під час опитування в судовому засіданні за участі представника органу опіки та піклування, пояснив, що з рідним батьком не знайомий і спілкуватись з ним не бажає. Вважає своїм батьком
ОСОБА_5, з яким проживає упродовж 6 років і хоче мати прізвище - Зверід.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
33. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
34. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
35. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
36. Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
37. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
38. Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
39. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
40. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
41. Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
42. Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
43. Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
44. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
45. Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
46. Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
47. Звертаючись до суду із розглядуваним позовом, ОСОБА_1 як підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 визначила те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні дитини, не піклується про її стан здоров`я та духовний розвиток, не проявляє батьківської турботи.
48. Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій вважали надані позивачкою докази недостатніми для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав з підстав передбачених пунктом 2 частини першої
статті 164 СК України.
49. Проте колегія суддів вважає такі висновки передчасними і недостатньо обґрунтованими.
50. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
51. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
52. У розглядуваній справі позивачка доводить, що відповідач добровільно самоусунувся від виконання своїх батьківських прав, більше десяти років не бачився з дитиною, не підтримував з нею будь-який зв`язок, не цікавився її життям, внаслідок чого сімейні зв`язки між дитиною та батьком були втрачені, тоді як сама дитина сприйняла іншу особу (нового чоловіка матері) як свого батька.
53. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) 30 червня 2020 року ухвалив рішення у справі "Ilya Lyapin v. russia" (заява № 70879/11), за обставин якої, заявник із 2003 року не проживав разом зі своїм сином
2001 року народження, а з 2004 року не брав участі у вихованні сина та лише час від часу надавав фінансову допомогу. Отже на час позбавлення заявника батьківських прав він не проживав з дитиною на протязі восьми років і не підтримував зв`язок протягом семи років. Дитина була інтегрована в свою родину, глибоко прив`язана до матері, брата та нового чоловіка матері, з яким проживала протягом семи років, та який повністю взяв на себе роль батька і мав намір усиновити дитину.
ЄСПЛ звернув увагу на суперечливі аргументи заявника, який з одного боку пояснював, що вирішив не втручатися у життя сина та дати йому можливість "адаптуватися до нової сім`ї", а з іншого боку вказував, що колишня дружина перешкоджала його контактам з дитиною.
Однак ЄСПЛ не вважав вказані аргументи переконливими, вказавши, що якщо припустити, що заявник добровільно усунувся від життя своєї дитини, щоб дати їй можливість адаптуватися до нового чоловіка своєї матері, то незрозуміло чому цей період "адаптації" тривав сім років. Крім того заявник ніколи не звертався за допомогою до органів опіки та піклування чи національних судів для організації доступу та контактів з дитиною.
На думку ЄСПЛ, заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином - зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, - може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього.
Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином і, таким чином, підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини.
54. Отже у розглядуваній справі за позовом ОСОБА_1 судам фактично необхідно було вирішити чи відповідає інтересам дитини налагодити сімейні відносини із рідним батьком, з яким ОСОБА_11 не спілкувався понад десять років або укріпити його зв`язок із родиною, в якій він мешкає.
55. ЄСПЛ розглядаючи справи на підставі статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував на необхідність поглибленого вивчення національними судами всієї сімейної ситуації і відповідних факторів, а також проведення збалансованої та обґрунтованої оцінки відповідних інтересів кожної особи з постійним прагненням віднайти найкраще рішення для дітей (див. рішення у справах Sahin v. Germany [GC], № 30943/96, §§ 64-68, ECHR 2003-VIII; Sommerfeld v. Germany [GC], № 31871/96, §§ 62-64, ECHR 2003-VIII (витяги); C. v. Finland,
№ 18249/02, § 52, 09 травня 2006 року; та Z.J. v. Lithuania, № 60092/12,
§§ 96-100, 29 квітня 2014 року).
56. Водночас, у справі, яка переглядається, суди не перевірили: які саме активні дії вчиняв відповідач для здійснення своїх батьківських прав та обов`язків із 2012 року після розлучення з позивачкою; хто, коли і у який спосіб створював йому перешкоди у спілкуванні з дитиною; чи звертався він до органу опіки та піклування або суду для захисту своїх прав та інтересів дитини на контакт з батьком; після досягнення якого віку дитиною він планував відновити з нею спілкування.
57. Відповідно до статті 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції.
58. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
59. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
60. Оскільки повноваження апеляційного суду дозволяють виправити недоліки допущені під час попереднього розгляду справи, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
61. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, встановити обставини, які мають значення для вирішення справи, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
62. Крім того, апеляційному суду доцільно проаналізувати динаміку розвитку сімейної ситуації, у тому числі після 01 лютого 2024 року, коли ОСОБА_2 був попереджений апеляційним судом про необхідність змінити ставлення до виховання сина, а на орган опіки й піклування покладено контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду