ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 465/1701/21
провадження № 61-5096св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1,
боржник - ОСОБА_2,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником Бобаничем Ігорем Богдановичем, на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року у складі судді Кузь В. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
Історія справи
Короткий зміст скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М.
Скарга мотивована тим, що в провадженні Франківського районного суду м. Львова перебувала цивільна справа № 465/1701/21 за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, в якій ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11 березня 2021 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне боржнику нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 91, площею 32,5 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказану ухвалу суду виконано 16 березня 2021 року постановою державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові в межах ВП № НОМЕР_3 шляхом внесення відомостей про обтяження до реєстру.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто суму боргу за договором позики у розмірі 10 000,00 дол. США та судові витрати. На виконання рішення суду видано виконавчий лист, який первинно було пред`явлено для примусового виконання до приватного виконавця Пиць А. А., проте ним рішення суду виконано не було.
В подальшому, ОСОБА_1 пред`явив виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 10 000,00 дол. США та судових витрат приватному виконавцю Білецькому І. М.
Проте, з моменту відкриття 03 листопада 2022 року виконавчого провадження за цим виконавчим листом (ВП № НОМЕР_4) приватний виконавець Білецький І. М. формально віднісся до виконання своїх посадових обов`язків, тривалий час не вчиняв жодних активних дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, а обмежився лише винесенням постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанови про стягнення з боржника основної винагороди та постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, які ним були винесені в день відкриття виконавчого провадження.
14 березня 2023 року приватному виконавцю Білецькому І. М. було подано клопотання, в якому представник стягувача просив повідомити щодо проведення звернення стягнення на належне боржнику ОСОБА_2 нежитлове приміщення № 100, загальною площею 7,1 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом його продажу через СЕТАМ, а також щодо отримання відомостей про належні боржнику транспортні засоби та звернення на них стягнення. Проте лише 27 березня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника і накладено арешт на нежитлове приміщення № НОМЕР_1, загальною площею 7,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .
Заявник вважав, що приватним виконавцем Білецьким І. М. не забезпечено вчинення всіх можливих дій для належного та своєчасного виконання рішення суду в порядку та спосіб, що передбачені законом, а саме: 1) не звернено стягнення на належне боржнику ОСОБА_2 нежитлове приміщення шляхом його продажу через СЕТАМ; 2) не вжито дій щодо розшуку належного боржнику рухомого майна (транспортних засобів); 3) не повідомлено про підстави не вжиття (чи перешкоди для вжиття, у тому числі законодавчі) заходів щодо звернення стягнення на належне боржнику нерухоме та рухоме майно.
Заявник просив:
визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. при здійсненні ВП № НОМЕР_4, що полягає у:
не здійсненні в період з 04 листопада 2022 року по 26 березня 2023 року усіх можливих заходів примусового виконання рішення суду своєчасно, у спосіб та в порядку, які встановлені законом;
не вжитті вичерпних дій, спрямованих на звернення стягнення на нерухоме майно боржника - нежитлове приміщення № 100, загальною площею 7,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3, шляхом його продажу через СЕТАМ;
не вжитті вичерпних дій щодо розшуку належного боржнику рухомого майна (транспортних засобів);
не наданні відповіді за результатами розгляду клопотання від 14 березня 2023 року, поданому у ВП № НОМЕР_4;
зобов`язати приватного виконавця Білецького І. М. усунути порушення (поновити порушене право заявника), допущені у ВП № НОМЕР_4.
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав доповнення до підстав скарги на бездіяльність приватного виконавця та вказав, щов ході ознайомлення у травні 2023 року з матеріалами зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5 та їх подальшого аналізу виявлено, що до зведеного виконавчого провадження на момент винесення 03 листопада 2022 року приватним виконавцем Білецьким І. М. постанови про відкриття виконавчого провадження за виданим ОСОБА_1 виконавчим листом та постанови про приєднання цього виконавчого провадження, входило два виконавчих провадження, а саме:
1) ВП № НОМЕР_6 (постанова про відкриття від 02 серпня 2022 року, виконавчий лист № 465/6351/21, виданий 28 липня 2022 року, стягувач - ОСОБА_4, сума стягнення - 33 468,20 Євро, 38 019,97 грн (еквівалент - 1 217 355,66 грн));
2) ВП № НОМЕР_7 (постанова про відкриття від 21 вересня 2022 року, виконавчий лист № 465/9336/21, виданий 19 серпня 2022 року, стягувач - ОСОБА_5, сума стягнення - 484 835,91 грн).
В ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження приватним виконавцем Білецьким І. М.:
15 вересня 2022 року на електронних торгах було реалізовано один об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 49 кв. м за адресою: АДРЕСА_4, що належало ОСОБА_2 на праві власності (реєстраційний номер лоту: 515818), за 1 600 000,00 грн;
21 вересня 2022 року винесено постанову про зупинення ВП № НОМЕР_6 за виконавчим листом № 465/6351/21, стягувачем за яким є ОСОБА_4 у зв`язку із зупиненням ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2022 року дії рішення Франківського районного суду м. Львова від 16 червня 2022 року;
26 вересня 2022 року на електронних торгах було реалізовано другий об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 32,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (лот 516703), що належало боржнику ОСОБА_2 на праві власності і на яке, з метою забезпечення позову ОСОБА_1, було накладено арешт ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11 березня 2021 року. Вважав, що він мав вищий пріоритет, у порівнянні з іншими стягувачами;
27 вересня 2022 року складено акт про проведені електронні торги у зведеному ВП № НОМЕР_5 про те, що на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти в сумі 1 520 000 грн від ОСОБА_6 за придбання на СЕТАМ, протокол № 576386 від 15 вересня 2022 року, лот: № 515818, ЄДРВП № НОМЕР_6, переможець: ОСОБА_6 .
В матеріалах зведеного виконавчого провадження міститься заява від 27 вересня 2022 року представника стягувача ОСОБА_5 про перерахування стягнутих грошових коштів. Проте відсутня постанова про завершення виконавчого провадження, де стягувачем був ОСОБА_5
05 жовтня 2022 року складено акт про проведені електронні торги у зведеному ВП № НОМЕР_5 про те, що на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти в сумі 698 810,00 грн від ОСОБА_7 за придбання на СЕТАМ, протокол № 576876 від 26 вересня 2022 року, лот № 516703, ЄДРВП НОМЕР_8, переможець: ОСОБА_7 .
Разом з тим, у цьому акті вказано, що електронні торги проведені при примусовому виконанні виконавчого листа № 465/6351/21, виданого 28 липня 2022 року Франківським районним судом м. Львова, стягувач ОСОБА_4 .
Тобто приватним виконавцем Білецьким І. М. в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження було одержано 2 335 590,00 грн, з яких 698 810,00 від реалізації нежитлового приміщення 91, яким було забезпечено виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року.
Разом з тим, вважав, що у вказаний період виконанню підлягало лише одне діюче виконавче провадження ВП № НОМЕР_7 за виконавчим листом № 465/9336/21, виданим 19 серпня 2022 року Франківським районним судом м. Львова, стягувачем за яким є ОСОБА_5, сума стягнення - 484 835,91 грн, тому були наявні підстави для закінчення виконавчого провадження по стягувачу ОСОБА_5 та виведення його із зведеного виконавчого провадження.
Вважав, що вказаних коштів, у зв`язку із зупиненням виконавчого провадження по стягувачу ОСОБА_4, станом на 03 листопада 2022 року, було достатньо для виконання ухваленого на користь ОСОБА_1 рішення суду, однак, приватним виконавцем 04 листопада 2022 року перераховано лише частину суми стягнення, а саме: 297 346,18 грн - на виконання основного рішення, та 8 071,82 грн - на виконання додаткового рішення, і повідомлено про недостатність коштів для повного виконання ухвалених на його користь судових рішень.
Водночас, в матеріалах виконавчого провадження відсутній розрахунок, який приватний виконавець повинен був скласти згідно з вимогами пункту 15 розділу 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, зокрема, загальної суми стягнення, суми, що залишилася після відрахування витрат виконавчого провадження; перелік стягувачів з визначенням їх черги та суми коштів, яка перераховується кожному стягувачу, тощо.
Заявник просив:
визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М. при здійсненні примусового виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року у ВП № НОМЕР_4, що полягає у:
не здійсненні в період з 04 листопада 2022 року по 26 березня 2023 року усіх можливих заходів примусового виконання рішення суду своєчасно, у спосіб та в порядку, які встановлені законом;
не перерахуванні на користь стягувача ОСОБА_1 всієї суми стягнення за виконавчим документом у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_4, зокрема, за рахунок коштів, одержаних від реалізації забезпеченого нерухомого майна - нежитлового приміщення № 91, площею 32,5 кв. м, що було реалізоване у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_5;
зобов`язати приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), допущені у ВП № НОМЕР_4.
У липні 2023 року ОСОБА_1 подав письмові пояснення до скарги, в яких звернув увагу на наявність у нього пріоритету перед іншими двома стягувачами у зведеному виконавчому провадженні на отримання коштів у рахунок погашення боргу, які надійшли приватному виконавцю від реалізації належного боржнику нежитлового приміщення № НОМЕР_2, площею 32,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_3, оскільки накладенням арешту на це приміщення було забезпечено виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року у справі № 465/1701/21 за його позовом.
Також зазначив, що 20 червня 2023 року на адресу приватного виконавця Білецького І. М. було подано клопотання з вимогою за рахунок коштів, одержаних від реалізації заставленого (забезпеченого) нерухомого майна, що було реалізоване у зведеному виконавчому провадженні, перерахувати в користь стягувача ОСОБА_1 всієї суми стягнення за виконавчим листом у ВП № НОМЕР_4. Проте відповіді на клопотання та грошових коштів отримано так і не було.
Заявник вважав неправильною позицію приватного виконавця про черговість задоволення вимог стягувачів залежно від черговості надходження до нього заяв стягувачів про примусове виконання виконавчих листів. Також зазначив, що з урахуванням виплачених йому 04 листопада 2022 року приватним виконавцем грошових коштів, залишок по основній сумі боргу становить 1 868,81 дол. США, а по судових витратах - 1 928,18 грн, відтак, судові рішення в цій частині й досі залишаються не виконаними, при наявності достатніх коштів для повного погашення.
Заявник просив:
визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Білецького І. М. при здійсненні примусового виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року у ВП № НОМЕР_4, що полягає у:
не дотриманні черговості задоволення вимог стягувачів всупереч нормам Закону України "Про виконавче провадження";
не наданні відповіді за результатом розгляду клопотання від 20 червня 2023 року, поданого у ВП № НОМЕР_4;
зобов`язати приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), допущені у ВП № НОМЕР_4, яке приєднано до ЗВП № НОМЕР_5.
Таким чином, підсумовуючи викладене, заявник просив:
визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. при здійсненні примусового виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року у ВП № НОМЕР_4, що полягає у:
не здійсненні в період з 04 листопада 2022 року по 26 березня 2023 року усіх можливих заходів примусового виконання рішення суду своєчасно, у спосіб та в порядку, які встановлені законом;
не вжитті вичерпних дій, спрямованих на звернення стягнення на нерухоме майно боржника - нежитлове приміщення № 100, загальною площею 7,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3, шляхом його продажу через СЕТАМ;
не вжитті вичерпних дій щодо розшуку належного боржнику рухомого майна (транспортних засобів);
не наданні відповіді за результатами розгляду клопотання від 14 березня 2023 року, поданому у ВП № НОМЕР_4,
не перерахуванні на користь стягувача ОСОБА_1 всієї суми стягнення за виконавчим документом у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_4, зокрема, за рахунок коштів, одержаних від реалізації забезпеченого нерухомого майна - нежитлового приміщення № 91, площею 32,5 кв. м, що було реалізоване у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_5,
не дотриманні черговості задоволення вимог стягувачів всупереч нормам Закону України "Про виконавче провадження";
не наданні відповіді за результатом розгляду клопотання від 20 червня 2023 року, поданого у ВП № НОМЕР_4;
зобов`язати приватного виконавця Білецького І. М. усунути порушення (поновити порушене право заявника), допущені у ВП № НОМЕР_4, яке приєднано до ЗВП № НОМЕР_5.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року скаргу адвоката Бобанича І. Б., який діє в інтересах ОСОБА_1, на дії приватного виконавця Білецького І. М. щодо примусового виконання рішень суду у цивільній справі № 465/1701/21 задоволено частково.
Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. щодо розподілу грошових коштів, отриманих від реалізації майна боржника ОСОБА_2, неправомірними.
Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. провести виконавчі дії відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 46 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням забезпечення вимог ОСОБА_1 щодо стягнення залишку сум з ОСОБА_2 у цивільній справі № 465/1701/21, а саме 1 868,81 дол. США основного боргу та 1 928,18 грн витрат на правову допомогу.
В інших вимогах скарги відмовлено.
При частковому задоволенні скарги суд першої інстанції вказав, що фактичного виконання у повному обсязі рішень суду у цивільній справі № 4654/1701/21 не відбулося. Приватний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Приватний виконавець Білецький І. М. під час розподілу грошових коштів від продажу майна боржника мав враховувати, що позовні вимоги про стягнення боргу у цивільній справі № 465/1701/21 були забезпечені ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11 березня 2021 року, якою накладено арешт на майно, реалізоване в ході виконавчого провадження (нежитлове приміщення № 91), тому стягувач ОСОБА_1 має вищий пріоритет забезпеченого обтяження.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу приватного виконавця Білецького І. М. задоволено.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року скасовано, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 536,80 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
стягувач ОСОБА_1 скористався правом вільного вибору приватного виконавця і первинно звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. із заявою про примусове виконання виконавчого листа, виконавче провадження за яким було відкрите 17 грудня 2021 року. При цьому, впродовж року рішення суду не було виконане і 03 листопада 2022 року виконавчий лист повернутий стягувачу за його заявою, а всі арешти за цим виконавчим провадженням приватним виконавцем Пиць А. А. скасовано (припинено) постановою від 03 листопада 2022 року. У зв`язку з цим, безпідставними є посилання заявника на несвоєчасне здійснення приватним виконавцем Білецьким І. М. усіх можливих заходів примусового виконання рішення суду у зведеному виконавчому провадженні, до якого ОСОБА_1 було приєднано 03 листопада 2022 року, тобто вже після вчинення усіх можливих та необхідних виконавчих дій за виконавчими листами інших двох стягувачів, які швидше подали до приватного виконавця відповідні заяви;
посилання стягувача ОСОБА_1 на порушення приватним виконавцем вимог пункту 1 частини першої статті 46 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої, якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості - у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна, є безпідставними, оскільки нежитлове приміщення АДРЕСА_5 не мало правого статусу заставленого майна, а стягувач ОСОБА_1 не був заставодержателем;
апеляційний суд також вказав, що якщо протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням суду про задоволення позову законної сили за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (стаття 158 ЦПК України). Рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року набрало законної сили 03 грудня 2021 року і, первинно, стягувач ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Пиць А. А. із заявою про примусове виконання виданого, проте, рішення суду не було виконане і постановою приватного виконавця Пиць А. А. від 03 листопада 2022 року виконавчий лист повернутий стягувачу за його заявою, а всі арешти за цим виконавчим провадженням - скасовано (припинено). Повторно, заяву про звернення виконавчого листа до примусового виконання стягувач ОСОБА_1 подав до приватного виконавця Білецького І. М. 03 листопада 2022 року, вже після того, як належне боржнику нерухоме майно було реалізоване на електронних торгах в рамках зведеного виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів, стягувачами за якими були ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а тому вимоги заявника про першочергове перерахування на його користь всієї суми стягнення за виконавчим листом за рахунок коштів, одержаних від реалізації арештованого нерухомого майна, є безпідставними.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника Бобанича І. Б. в якій просить постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року скасувати, ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року в частині задоволених вимог скарги залишити без змін, ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року в частині відмовлених вимог скарги скасувати, ухвалити нове рішення, яким вимоги скарги в цій частині задовольнити. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
частково задовольнивши скаргу заявника та зобов`завши приватного виконавця Білецького І. М. провести виконавчі дії відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 46 Закону України "Про виконавче провадження", суд першої інстанції не мотивував судове рішення щодо бездіяльністі в частині ухилення від проведення активних виконавчих дій, передбачених законом, а саме в період з 04 листопада 2022 року по 26 березня 2023 року, не здійснення жодних заходів примусового виконання рішення суду;
апеляційним судом не застосовано приписи Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких виконавець зобов`язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Вказує, що 03 листопада 2022 року на користь ОСОБА_1 приватним виконавцем Білецьким І. М. перераховано грошові кошти в сумі 297 346,18 грн та 8 071,82 грн в рахунок часткового погашення боргу. Проте апеляційний суд залишив поза увагою, що у період з 04 листопада 2022 року по 26 березня 2023 року та після цієї дати приватним виконавцем не вчинено жодних заходів, спрямованих на своєчасне, повне і неупереджене виконання рішення суду у цій справі та постановами приватного виконавця від 03 листопада 2023 року виконавчі листи, за якими стягувачем є ОСОБА_1, повернуто стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Заявник послався на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18, відповідно до якої належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду;
суд апеляційної інстанції не звернув увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яку висловлено у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), відповідно до якої заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше;
19 грудня 2023 року апеляційний суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення. Разом з тим, після виходу з нарадчої кімнати апеляційним судом не було проголошено рішення, оскільки суд вважав за необхідне додатково дослідити обставини справи з урахуванням висновків та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), на яку покликалася сторона стягувача ОСОБА_1, заперечуючи проти апеляційної скарги. Проте повернувшись до стадії з`ясування обставин, оголосивши перерву в судовому засіданні, апеляційним судом не наведено жодних мотивів, чому він відхилив та не застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду висловлені у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19);
апеляційним судом неправильно застосовані приписи статті 51 Закону України "Про виконавче провадження". Так, судом не враховано, що виконавець може звернути стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями за сукупності умов, визначених частиною першою статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" (1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя). Відсутність хоча б однієї з цих умов, встановлених частиною першою статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника;
суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи частини восьмої статті 158 ЦПК України, суд помилково вказав, що заходи забезпечення позову на користь стягувача ОСОБА_1 припинені в зв`язку із закінченням виконавчого провадження, що здійснював виконавець Пиць А. А., оскільки 03 листопада 2022 року виконавчий лист повернутий стягувачу за його заявою та всі арешти за цим виконавчим провадженням приватним виконавцем Пиць А. А. скасовано. Вказує, що поза увагою суду залишилося те, що 11 березня 2021 року ухвалою Франківського районного суду м. Львова було накладено арешт на належне боржнику нерухоме майно (нежитлове приміщення № 91). 16 березня 2021 року постановою державного виконавця виконано ухвалу про забезпечення позову шляхом внесення відомостей про обтяження до реєстру. Виконавче провадження щодо виконання судового рішення у цій справі за заявою стягувача ОСОБА_1 відкрито 17 грудня 2021 року, тобто в межах дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили. А тому, на думку заявника, заходи забезпечення позову продовжують діяти до повного виконання судового рішення, а не до закінчення виконавчого провадження, як помилково вважав суд;
суд апеляційної інстанції помилково вважав, що відсутній чинний арешт нерухомого майна та пріоритет обтяження. Зазначає, що новим власником нежитлове приміщення № 91, після його придбання з електронних торгів вживались заходи щодо скасування арешту цього приміщення та ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2022 року клопотання про скасування заходів забезпечення позову, яка набрала законної сили, залишено без задоволення та встановлено, що заходи забезпечення позову, продовжують існувати, потреба в забезпеченні позову на даний час не відпала, рішення суду не виконано, грошові кошти, зазначені у рішенні суду, позивачу не повернені;
приватний виконавець не спростував доводів щодо його бездіяльності при здійсненні виконавчих дій саме у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, не надав суду жодного доказу про вжиття достатніх та ефективних заходів для своєчасного примусового виконання виконавчого документа в період з 04 листопада 2022 року по 26 березня 2023 року, а тому суди самостійно відхилили ці доводи позивача, без заперечень відповідача з цього приводу, порушивши принципи рівності та змагальності сторін;
06 березня 2024 року при розгляді апеляційної скарги до суду було подано заяву з процесуальних питань, у якій першим із прохань було забезпечити справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом. Проте суд апеляційної інстанції проігнорував вимоги такої заяви та не вирішував питання щодо відводу (самовідводу) складу суду;
суд апеляційної інстанції скасувавши ухвалу суду першої інстанції про часткове задоволення скарги в порушення статті 382 ЦПК України не зазначив чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких заявник звернувся до суду, позбавив заявника ефективного засобу захисту при наявному порушенні прав на виконання остаточного судового рішення, чим порушив право на мирне володіння майном, що гарантовано пунктом 1 статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У червні 2024 року ОСОБА_1 подав заяву за підписом представника Бобанича І. Б. щодо врахування аргументів, викладених в ній.