ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 153/1851/21
провадження № 61-13501св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Ямпільська міська рада Могилів-Подільського району Вінницької області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитрійчук Анжеліки Анатоліївни на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 09 серпня 2022 року у складі судді Гаврилюк Т. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Ямпільська міська рада Могилів-Подільського району Вінницької області (далі - Ямпільська міська рада), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником житлового будинку загальною площею 228,8 кв. м та земельної ділянки площею 0,0761 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 .
Сусіднє будинковолодіння по АДРЕСА_2 площею 0,0621 га належить ОСОБА_2 . На цій земельній ділянці попередній власник ОСОБА_3 самочинно, з істотним порушенням будівельних норм, без дотримання меж, без зміни цільового призначення земельної ділянки побудував будівлю бару, що порушує права позивача.
Будівельний паспорт на будівництво об`єкта торгівлі (магазину-кафе) по АДРЕСА_2 відділом містобудування та архітектури райдержадміністрації не видавався. Разом з тим, було погоджено паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2, забудовник ОСОБА_3 . Тому декларація про готовність об`єкта до експлуатації вищезазначеної будівлі та прийняття відповідного рішення виконавчим комітетом Ямпільського району Вінницької області від 28 лютого 2012 року про її затвердження суперечить будівельному паспорту, який погоджений лише 04 серпня 2015 року.
На даний час будівля використовується відповідачем як підприємство по очищенню води, яке побудоване з порушенням пожежних норм, відповідно створює пожежну небезпеку для її будинку, який знаходиться на сусідній земельній ділянці.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянко за адресою АДРЕСА_1, шляхом знесення будівлі "Бар", що розташований по АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2, так як вона побудована з порушенням будівельних норм та норм протипожежної безпеки.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 09 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт порушення прав та законних інтересів позивача, а надані позивачем на підтвердження своїх вимог докази не є беззаперечним доказом того, що відповідач перешкоджає їй у користуванні земельною ділянкою, оскільки зі змісту акта № 753-ПП перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21 липня 2015 року вбачається, що будь-яких порушень будівельних норм, державних стандартів і правил при будівництві приміщення бару не встановлено, що спростовує твердження позивача щодо порушення будівельних та пожежних норм і правил під час будівництва нежитлового приміщення бару.
Крім того, постановою Вінницького окружного адміністративного суд від 31 грудня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2016 року, в адміністративній справі № 802/3773/15-а було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, виконавчого комітету Ямпільської міської ради, комунального підприємства "Ямпільське районне бюро технічної інвентаризації", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про скасування рішень і свідоцтва про право власності.
Вказаними судовими рішеннями в адміністративній справі № 802/3773/15-а підтверджено законність будівництва та оформлення права приватної власності на будівлю бару за ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 і не встановлено порушень будівельних чи протипожежних норм і правил.
Будь-яких інших доказів щодо перешкоджання відповідачем ОСОБА_2 у користуванні позивачу належною їй на праві власності земельною ділянкою, позивач у своєму позові не зазначила та не надала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дмитрійчук А. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 09 серпня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 5 частини першої, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 556/1437/19, а також - не дослідили зібрані у справі докази і апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Ямпільського районного суду Вінницької області
19 жовтня 2023 року справа № 153/1851/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитрійчук А. А. мотивована тим, що Верховним Судом неодноразово наголошувалось, що при розгляді спорів про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою ключовим доказом являється земельно-технічна експертиза.
У висновку експертів № 7084/7085/7086/22-21 від 28 червня 2023 року за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що у відповідача відсутні будь-які технічні документи на будівлю, крім того технічний паспорт на будівлю виданий в 2023 році.
Також експертизою встановлено, що відповідачу належить будинковлодіння за двома адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2, хоча всі документи по будинковолодінню належного ОСОБА_2, а раніше ОСОБА_3 мало одну адресу: АДРЕСА_2 .
Про існування двох адрес у будинколодіння, належного ОСОБА_2, стало відомо лише після проведення експертизи,про що сторона позивача наголошувала в судовому засіданні під час розгляду справи апеляційним судом, однак суд апеляційної інстанції не встановив правильну адресу вказаного будинколодіння, а також не дослідив оригінали документів на будинковолодіння сторін.
Крім того, посилаючись на судові рішення в адміністративній справі № 802/3773/15-а, апеляційний суд не звернув увагу на те, що цими судовими рішеннями було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з обранням неефективного способу захисту, тобто в рамках зазначеної адміністративної справи суди не досліджували питання законності будівництва та оформлення права приватної власності на будівлю бару за ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, а також - порушення будівельних чи протипожежних норм і правил.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 23 червня 2005 року, укладеним між продавцем ОСОБА_4 і покупцем ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Ямпільського районного нотаріального округу Поліш Н. І., а також свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 04 грудня 2013 року (т.1 а.с.20, 22-23).
Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 406788, виданим Відділом земельних ресурсів у Ямпільському районі 24 липня 2007 року на підставі рішення Ямпільської міської ради від 02 липня 2007 року, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0761 га, що розташована по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0525610100:01:015:0007. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010810100035 (т.1 а.с.21).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 12 березня 2012 року виконавчим комітетом Ямпільської міської ради, будівля бару загальною площею 55,4 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_3 . Свідоцтво видане на заміну договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ямпільського районного нотаріального округу Катрук М. В. 28 листопада 2005 року за № 1447, на підставі рішення виконавчого комітету Ямпільської міської ради від 28 лютого 2012 року № 43 (т.1 а.с.23).
Рішенням виконавчого комітету Ямпільської міської ради від 02 квітня 2009 року № 197 надано дозвіл ОСОБА_3 на знесення житлового будинку та на будівництво нового житлового будинку, літньої кухні з гаражем по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.24).
Рішенням Ямпільської міської ради від 20 квітня 2010 року № 3145 42 затверджено технічну документацію по складанню державного акта на право власності на землю ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,062 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 ; вирішено видати ОСОБА_3 державний акт на право власності на землю (т.1 а.с.26).
17 лютого 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області за № ВН 20212025055 зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, в якій вказано, що об`єктом є будівля бару по АДРЕСА_2, замовником є ОСОБА_3, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.28-30).
Рішенням виконавчого комітету Ямпільської міської ради від 28 лютого 2012 року № 43 затверджено декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (ВН 20212025055 від 17 лютого 2012 року) на будівлю бару по АДРЕСА_2 ОСОБА_3, а також прийнято рішення про оформлення права власності ОСОБА_3 і видачу йому свідоцтва про право власності на зазначену будівлю бару (т.1 а.с.31).
Суди попередніх інстанцій дослідили долучений до позовної заяви акт №753-ПП перевірки дотримання вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складений 21 липня 2015 року головним державним інспектором відділу у південному регіоні Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Юхнічом С. В., та встановили, що цей акт є неповним, так як відсутній смисловий зв`язок між першим та другим аркушами, і цей документ не свідчить про порушення пожежних норм і правил під час будівництва нежитлового приміщення бару по АДРЕСА_2 . Інспекція розглянула подані матеріали та зареєструвала декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (т.1 а.с.34-35).
Рішенням Ямпільської міської ради від 30 жовтня 2020 року № 1404 затверджено проєкт землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на будівництво та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0621 га, кадастровий номер 0525610100:01:015:0062, яка перебуває у власності ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, та зобов`язано ОСОБА_3 зареєструвати право власності на земельну ділянку в розмірі фактичного землекористування площею 0,0621 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 0525610100:01:015:0062 по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.44).
За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 06 січня 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Ямпільського районного нотаріального округу Горбоконь О. Г. та зареєстрованим в реєстрі за № 11, продавець ОСОБА_3 передав у власність (продав), а покупець ОСОБА_2 прийняв у власність (купив) земельну ділянку площею 0,0621 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 0525610100:01:015:0062, яка розташована по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.45-46).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 239886952 сформований 06 січня 2021 року) ОСОБА_2 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення - будівля бару загальною площею 55,4 кв. м, що складається із: приміщення бару літ. "А", огорожі - 1-3 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 06 січня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Ямпільського районного нотаріального округу Горбоконь О. Г. (т.1 а.с.65).
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 239889100 сформований 06 січня 2021 року) підтверджено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 січня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Ямпільського районного нотаріального округу Горбоконь О. Г., ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0621 га, кадастровий номер 0525610100:01:015:0062, цільове призначення - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.66).
У висновку експертів № 7084/7085/7086/22-21 від 28 червня 2023 року за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 153/1851/21, надані відповіді на поставлені питання:
1. Встановити відповідність виконаних будівельних робіт по об`єкту домоволодіння АДРЕСА_2 (або окремих елементів нерухомого майна, конструкцій, виробів, матеріалів тощо) проектно-технічній документації, не вбачається можливим за відсутності проектно-технічної документації. В ході дослідження встановлено, що відповідно до наданих на дослідження правовстановлюючих документів, а саме витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.65), технічного паспорта на будівлю бару, виготовленого станом на 27 травня 2021 року КП "Ямпільське районне бюро технічної інвентаризації", досліджувана будівля по АДРЕСА_2 являється будівлею бару літ. "А" зі спорудами допоміжного призначення. За результатами проведеного натурного обстеження 16 травня 2023 року встановлено, що нежитлова будівля бару літ. "А" зі спорудами допоміжного призначення використовується у якості підприємства по очистці води. Аналіз наведеного дає підстави вважати, що досліджувана будівля бару літ. "А" розташована за адресою: АДРЕСА_2, не використовується за своїм функціональним призначенням, тобто у якості підприємства харчування. Виконані будівельні роботи по об`єкту домоволодіння АДРЕСА_2 (або окремі елементи нерухомого майна, конструкції, вироби, матеріали тощо) не відповідають вимогам пункту 3.25* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", пункту 15.2 розділу 15 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", у частині розташування відносно межі із земельною ділянкою, належною на праві власності ОСОБА_1 . Фактичні відстані від найбільш виступаючої конструкції стіни будівлі бару літ. "А" до межі із земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 становлять: від кута будівлі, наближеного до вулиці Замостянської - 0,20 м, від кута будівлі у внутрішній частині двору - 1,20 м. Вимогами пункту 3.25* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (дійсні станом на момент спорудження будівлі) та пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" передбачається: "При розміщенні будинків в кварталах, забудова яких історично склалася, для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м. При цьому має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення".
2. Нежитлова будівля бару літ. "А" із спорудами допоміжного призначення (станом на момент проведення дослідження підприємство по очистці води/бар/кафе) за адресою: АДРЕСА_2 створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, належною ОСОБА_1 за невідповідності вимогам нормативних документів, в частині розташування відносно межі із зазначеною земельною ділянкою.
3. У інший спосіб усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою позивачу ОСОБА_1, належною їй на праві власності, окрім проведення робіт по реконструкції нежитлової будівлі бару літ. "А" (станом на час проведення дослідження підприємства по очистці води/бар/кафе), розташованої по АДРЕСА_2, що належить відповідачу по справі ОСОБА_2, та приведення її у відповідність до вимог нормативних документів, чинних у галузі будівництва України, не можливо.
4. Порівняння вимог наведених нормативних документів, які пред`являються до відстаней розташування будівель відносно будівель, які входять до складу сусідніх домоволодінь, а саме пункт 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", із фактичними відстанями розташування досліджуваної будівлі бару літ. "А", 2006 року спорудження, яка за складом конструктивних елементів відноситься до ІІІ ступеня вогнестійкості, відносно житлового будинку літ. "А", 1973 року спорудження, який входить до складу домоволодіння АДРЕСА_1, який також відноситься до ІІІ ступеня вогнестійкості, дає підстави вважати, що нежитлова будівля бару літ. "А", яка входить до складу домоволодіння АДРЕСА_2, розміщена із порушеннями вимог наведених нормативних документів, відносно житлового будинку літ. "А", який входить до складу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, належного на праві власності ОСОБА_1 . Відповідно до наведених вимог пункту 15.2.2. ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" протипожежна відстань між будівлями даного ступеня вогнестійкості повинна становити не менше 8,0 м. Фактичні відстані від найбільш виступаючої конструкції стіни будівлі бару літ. "А" до стіни житлового будинку літ. "А", який входить до складу сусіднього домоволодіння АДРЕСА_1 становлять: 4,13 м та 4,46 м.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитрійчук А. А. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до пунктів "г", "е" частини першої статті 91 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункту "б" частини третьої статті 152 ЗК України).
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.
У постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 (провадження № К/9901/5732/19) та від 10 квітня 2020 року у справі № 344/4319/16-а (провадження № К/9901/18858/18) зроблено висновки про те, що правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
Під час вирішення питання про те, чи є відхилення від проєкту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18), а також у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21).
Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
Європейській суд з прав людини у рішенні від 21 квітня 2016 року у справі "Іванова і Черкезов проти Болгарії" (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга № 46577/15) роз`яснив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінена на предмет пропорційності такого втручання.
Отже, позивачка зобов`язана довести факт самочинності будівництва, порушення її прав, як власника суміжної земельної ділянки, та обґрунтованості захисту її прав лише у такий спосіб, як знесення.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є власником житлового будинку загальною площею 228,8 кв. м та земельної ділянки площею 0,0761 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 . Сусіднє будинковолодіння по АДРЕСА_2 площею 0,0621 га належить ОСОБА_2, а попередній власник цієї земельної ділянки ОСОБА_3 самочинно, з істотним порушенням будівельних норм, без дотримання меж, без зміни цільового призначення земельної ділянки побудував на ній будівлю бару, що порушує права позивача.
Правові та організаційні основи містобудування регулює Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 39 Закону № 3038-VI прийняття рішення про реєстрацію (відмову у реєстрації) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовляють у реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, якщо така декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.
Відповідно до частини десятої статті 39 Закону № 3038-VI замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку; будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 91 (чинного у період виникнення спірних відносин; далі - Порядок № 91) прийняття в експлуатацію об`єктів здійснюється безоплатно Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами (далі - Інспекції) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
Згідно з пунктом 3.2. Порядку № 91 замовник або його уповноважена особа подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об`єкта заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, до якої додаються: два примірники заповненої декларації; звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації; засвідчені в установленому порядку копії: документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт; технічного паспорта, виданого бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Порядку № 91 Інспекція розглядає документи, зазначені у пункті 3.2 цього розділу, та приймає протягом тридцяти днів з дати їх подання рішення про реєстрацію декларації або її повернення.
Дані, зазначені у декларації, повинні узгоджуватись з документами, які подаються разом з нею.
Згідно з пунктами 3.10-3.12 Порядку № 91 датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
Зареєстрована декларація є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.
При наявності правовстановлюючих документів щодо об`єкта, який вводиться в експлуатацію, зареєстрована декларація є також підставою для внесення змін до технічного паспорта об`єкта, виготовленого бюро технічної інвентаризації.
Замовник зобов`язаний протягом семи календарних днів з дня прийняття в експлуатацію об`єкта подати копію декларації місцевому органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням об`єкта для подання такими органами інформації про прийнятий в експлуатацію об`єкт до органу державної статистики за формами, передбаченими звітно-статистичною документацією.
Згідно з пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (чинного у період реєстрації права власності третьої особи на новостворений об`єкт нерухомості; далі - Тимчасове положення) державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
За змістом підпункту "а" пункту 8.1 Тимчасового положення оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування - фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Відповідно до пунктів 8.2., 8.3 Тимчасового положення до заяви про оформлення права власності на нерухоме майно додаються матеріали технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, а також інші документи, визначені Положенням. Підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства можуть проводити БТІ.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала справа № 802/3773/15-а за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, виконавчого комітету Ямпільської міської ради, комунального підприємства "Ямпільське районне бюро технічної інвентаризації", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, в якій позивач просила:
- скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданої на ім`я ОСОБА_3, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області 17 лютого 2012 року за № ВН 20212025055;
- скасувати рішення виконавчого комітету Ямпільської міської ради від 28 лютого 2012 року № 43 "Про затвердження декларації про готовність об`єкта до експлуатації та оформлення права приватної власності на будівлю бару ОСОБА_3 на АДРЕСА_2";
- скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будівлю бару, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, видане виконавчим комітетом Ямпільської міської ради на ім`я ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 12 березня 2012 року;
- скасувати рішення реєстратора комунального підприємства "Ямпільське районне бюро технічної інвентаризації" від 12 березня 2012 року про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно - будівлю бару, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, витяг № 33429555, реєстраційний № 36174161.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2016 року, в адміністративній справі № 802/3773/15-а було відмовлено у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_1 .
Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з їх недоведеністю, так як матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що належна відповідачу нежитлова будівля бару, яка ним використовується як підприємство по очистці води, перешкоджає позивачу у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, яка є суміжною.
При цьому посилання заявника в касаційній скарзі на те, що при розгляді спорів про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою ключовим доказом являється земельно-технічна експертиза, підлягають відхиленню, оскільки суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог процесуального закону оцінили висновок експертів № 7084/7085/7086/22-21 від 28 червня 2023 року за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної експертизи та виходили з того, що він не узгоджується з іншими матеріалами справи, заявленими позивачем вимогами та їх обґрунтуванням. Крім того, суди звернули увагу на те, що згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 556/1437/19 є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Оскільки Верховний Суд встановив необґрунтованість заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то доводи касаційної скарги про недослідження судами наявних в матеріалах справи доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.
Доводи касаційної скарги про те, що судовими рішеннями в адміністративній справі № 802/3773/15-а було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з обранням неефективного способу захисту, тобто в рамках зазначеної адміністративної справи суди не досліджували питання законності будівництва та оформлення права приватної власності на будівлю бару за ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, а також - порушення будівельних чи протипожежних норм і правил, не заслуговують на увагу та спростовуються змістом постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2016 року.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 у справі № 802/3773/15-а, Вінницький окружний адміністративний суд, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій,виходив з того, що обґрунтованих підстав для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації немає, що своєю чергою свідчить і про відсутність підстав для скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження цієї декларації і видачу свідоцтва про право власності, а також рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності третьої особи на згаданий вище об`єкт нерухомості. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації, як і інші оскаржені рішення, є актами індивідуальної дії, які не створюють для позивача жодних юридичних наслідків. З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач, звертаючись до суду з таким позовом, обрав неправильний спосіб захисту своїх прав.
Крім того, посилання заявника в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки він не оскаржував в касаційному порядку рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 09 серпня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 серпня 2023 року, а також протоколом судового засідання від 09 серпня 2023 року підтверджується, що в цьому судовому засіданні під час розгляду справи апеляційним судом був присутній представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (т.2 а.с.136-137)
З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду