ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 608/858/22
провадження № 61-1450св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей Бучацької міської ради Тернопільської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Бакалець Ігор Гнатович, на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області,
у складі судді Коломієць Н. З., від 30 серпня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Костів О. З.,
Хома М. В., Храпак Н. М., від 11 грудня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
2. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона перебувала у шлюбі зі ОСОБА_2, який розірвано 04 вересня 2020 року рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області.
3. У шлюбі у них, ІНФОРМАЦІЯ_1, народилася дочка ОСОБА_4, а крім того, ОСОБА_2 удочерив її старшу дочку ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
4. Починаючи із 03 квітня 2019 року і дотепер ОСОБА_2 неналежно виконує свої батьківські обов`язки, не приділяє уваги вихованню дітей, не забезпечує належних умов проживання, матеріально не допомагає, не цікавиться їхнім життям. Діти перебувають під опікою та на утриманні матері.
5. Крім того, ОСОБА_2 неодноразово вчиняв відносно неї домашнє насильство, відмовлявся від дітей, про що свідчать скріншоти переписки та запис розмови.
6. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочок - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
7. Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області
від 30 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання дочок -ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
8. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказав, що позивачкою не доведено свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини та вчинення домашнього насильства щодо дітей. Суд вважав встановленим, що неможливість або істотна обмеженість активної участі батька в житті дітей спричинена у тому числі об`єктивними причинами, зокрема, існуванням між батьками неприязних стосунків, проживанням сторін у різних країнах.
9. Думка ОСОБА_2 у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути "апріорі" вирішальною, як не може бути і безумовним свідченням того, що позбавлення батьківських прав призведе до забезпечення найкращих інтересів дитини.
10. Крім того, судами враховано висновок органу опіки та піклування і позицію відповідача, який заперечував щодо позбавлення батьківських прав, підтвердивши готовність змінити свою поведінку до виконання батьківських обов`язків на краще.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бакалець І. Г. просить рішення Чортківського районного суду Тернопільської області
від 30 серпня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 11 грудня 2023 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бакалець І. Г. подав касаційну скаргу на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 30 серпня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року у цивільній справі № 608/858/22.
13. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із Чортківського районного суду Тернопільської області матеріали справи № 608/858/22, які у березні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
14. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 592/14785/18,
від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України).
16. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Зауважує, що з квітня 2019 року і дотепер ОСОБА_2 неналежно виконує свої батьківські обов`язки, не приділяє уваги вихованню дітей, не забезпечує належних умов проживання, матеріально не допомагає, не цікавиться їхнім життям, проживає за кордоном.
18. Стверджує, що ОСОБА_2 неодноразово вчиняв відносно позивачки домашнє насильство.
19. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги відзив на позов, який подано з порушенням строків, визначених судом, та не врахував думку ОСОБА_3, яка в категоричній формі просила позбавити відповідача батьківських прав.
20. Посилається на те, що відповідач спочатку в судовому порядку оспорював своє батьківство стосовно ОСОБА_3, проте у подальшому почав заперечувати щодо позбавлення його батьківських прав з метою уникнути мобілізації.
21. Наголошує, що погашення заборгованості за аліментами відбувалось під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, а заборгованість по аліментам щодо дочки ОСОБА_3 погашалась після ухвалення рішення Бучацьким районним судом Тернопільської області по справі №595/1585/21, яким було відмовлено у позові ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження ОСОБА_3 .
22. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно приєднано до матеріалів справи висновок органу опіки та піклування - виконавчого комітету Бучацької міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та рішення виконавчого комітету Бучацької міської ради Тернопільської області від 10 лютого 2023 року № 36, яким затверджено вказаний висновок, оскільки в матеріалах справи на момент складання цього висновку вже був наявний письмовий доказ, а саме відповідь служби у справах дітей Бучацької міської ради № 29/13-11 від 12 жовтня 2022 року, відповідно до якої на виконання ухвали Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 липня 2022 року немає можливості надати письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що діти з 26 лютого 2022 року разом з матір`ю проживають за кордоном.
23. Однак в подальшому висновок органу опіки та піклування був наданий за відсутності ухвали суду та складений без спілкування працівників органу опіки та піклування з дітьми, батьками та без обстеження умов проживання дітей.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
24. 12 квітня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат
Цимбалюк П. А. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзив подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження, підстав для продовження якого не встановлено. При цьому колегія суддів враховує, що копія касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження вручені відповідачу 22 березня 2024 року, а строк для подання відзиву було встановлено до 08 квітня 2024 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано 04 вересня 2020 року рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області у справі № 595/1119/20.
26. ОСОБА_2 усиновив старшу дочку позивачки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
27. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_4 .
28. Відповідно до довідки Бучацької гімназії ім. В. М. Гнатюка № 59
від 14 грудня 2021 року, за місцем навчання ОСОБА_3, лише мати цікавиться її навчанням.
29. Згідно з довідкою сімейного лікаря КНП "Бучацької центральної амбулаторії загальної практики сімейної медицини" № 2014 від 10 грудня
2021 року, батько не цікавиться здоров`ям та розвитком дітей.
30. Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської
від 24 жовтня 2019 року у справі № 344/17195/19 матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 1732 частини першої КУпАП відносно ОСОБА_2 - направлено на доопрацювання.
31. Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської
від 26 грудня 2019 року у справі № 344/20535/19 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за частиною першою статті 1732 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. За обставин вказаної справи ОСОБА_2 порушив терміновий заборонний припис стосовно дружини ОСОБА_1, а саме повторно вчинив словесний конфлікт з дружиною.
32. Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської
від 25 вересня 2020 року у справі № 344/7541/20 провадження в справі щодо ОСОБА_2 за частиною першою статті 1732 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. За обставин справи ОСОБА_2 вчинив умисні дії психологічного характеру відносно ОСОБА_1, ображав, погрожував, нецензурно висловлювався.
33. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області від 12 грудня 2022 року за період з 2019 року по 2022 рік всього нараховано аліментів на утримання дітей на суму 111 096,78 грн, сплачено - 69 442 грн. Заборгованість станом на 01 грудня 2022 року - 41 654,78 грн.
34. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області від 22 липня 2022 року за період з 2019 року по 2022 рік всього нараховано аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення дочкою ОСОБА_4 трирічного віку - 31 265,59 грн, сплачено - 31 265,59 грн. Заборгованість станом на 22 липня 2022 року відсутня.
35. ОСОБА_2 здійснював грошові перекази позивачки із-за кордону: 20 жовтня 2019 року на суму 50 євро, 05 січня 2020 року - на суму 420 євро.
36. Згідно квитанцій АТ КБ "ПриватБанк" 25 та 26 липня 2023 року ОСОБА_2 було сплачено аліменти на суму 1 455 грн та 4 000 грн відповідно.
37. 16 січня 2023 року Бучацьким районним судом Тернопільської області прийнято рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яким у задоволенні позову відмовлено (справа № 595/1585/21).
38. За рішенням виконавчого комітету Бучацької міської ради № 36
від 10 лютого 2023 року, орган опіки та піклування вважав недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
39. Під час розгляду справи в суді першої інстанції були допитані свідки: ОСОБА_8 - мати позивачки та ОСОБА_9 - мати відповідача.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов`язки, дітей не любить, ображає її дочку. Постійні сварки, скандали спонукали ОСОБА_1 неодноразово викликати поліцію.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що її син добрий батько, цікавиться дітьми, аліменти сплачує і заборгованості по аліментах не має. Однак із лютого
2022 року ні вона, ні син не мають можливості спілкуватися з дітьми, оскільки їх номери заблоковані.
40. Судом також було проведено опитування неповнолітньої ОСОБА_3, на думку якої батька необхідно позбавити батьківських прав, оскільки, він нею та її сестрою не опікується, матеріально не допомагає, не цікавиться їхнім життям, не вітає зі святами. Крім того, позбавлення його батьківських прав надасть їм змогу безперешкодно їздити за кордон без нотаріально засвідченого дозволу.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
41. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
42. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
43. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
44. Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
45. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
46. Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
47. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
48. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
49. Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
50. Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
51. Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
52. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
53. Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
54. Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
55. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
56. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
57. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
58. При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
59. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків
(див. зокрема постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18,
від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року
у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17,
від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).
60. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
61. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
62. Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду
від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року
у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року
у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
63. Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
64. Верховний Суд погоджується з висновками судів про відсутність достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав в межах розглядуваної справи.
65. Суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
66. Верховний Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив
з батьком сімейних відносин не буде відповідати інтересам дітей.
67. У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дітей, вчиняв будь-яке насильство стосовно них чи за їх присутності.
68. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини
у діях батьків.
69. Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків судами не встановлено.
70. Також судами не встановлено, а позивачкою не доведено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дочками та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дітей.
71. Натомість судами встановлено наявність обставин, які свідчать про істотну обмеженість активної участі батька в житті дітей, що спричинені у тому числі й об`єктивними причинами.
72. Той факт, що на даний час ОСОБА_2 проживає окремо від дітей, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь у їх утриманні та вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.
73. За таких обставин суди попередніх інстанцій, з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з дочками та з огляду на відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, дійшли правильного висновку про відмову в позові.
74. Позбавлення батьківських прав за встановлених судами обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики ЄСПЛ.
75. Враховуючи наведене, узагальнені доводи позивачки у касаційній скарзі про те, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків з виховання дітей, самоусунувся від участі у їх житті є помилковими, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.
76. Судами заслухана та надана оцінка думці неповнолітньої ОСОБА_3, і колегія суддів погоджується з такою оцінкою.
77. З цих підстав підлягають відхиленню відповідні доводи касаційної скарги, оскільки думка дитини з цього питання не може бути єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав (див. постанови Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18, 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22).
78. ОСОБА_2 вказав про своє бажання змінити свою поведінку до виконання батьківських обов`язків, про необхідність чого його також попереджено судом у цій справі.
79. Водночас у разі відсутності позитивних змін у поведінці відповідача щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, позивачка не позбавлена права на повторне звернення до суду із позовом про позбавлення його батьківських прав.
80. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин у розглядуваній справі не встановлено.
81. Посилання заявника на те, що висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його дітей наданий за відсутності ухвали суду про його надання та складений без спілкування працівників органу опіки та піклування із дітьми, їхніми батьками та без обстеження умов проживання дітей, є безпідставними.
82. Вказаний висновок наданий органом опіки та піклування у відповідності до вимог статті 19 СК України, у ньому зазначено, що він складений на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 14 липня 2022 року, якою було залучено вказаний орган до участі у справі та зобов`язано надати відповідний висновок щодо вирішення спору по суті.
83. З огляду на те, що діти з лютого 2022 року разом з матір`ю проживають за кордоном, органом опіки та піклування було підготовлено висновок на підставі наявних відомостей.
84. У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі
№ 523/19706/19 заначено, що у випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливості надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.
85. Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо не дослідження доказів, встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримались вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судових рішень.
86. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать узагальненим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 592/14785/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19, на які заявниця посилався в касаційній скарзі.
87. Незгода заявниці із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для їх скасування.
88. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
89. Інші доводи касаційної скарги загалом аналогічні доводам апеляційної скарги, яким апеляційним судом надана належна оцінка, та які переважно спрямовані на переоцінку доказів у справі.
90. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
91. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
92. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
93. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
94. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
95. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду