iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 308/9153/20

провадження № 61-12979 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп";

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року, додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Кондора Р. Ю., Бисаги Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року товариство з обмежено відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (далі - ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява обґрунтована тим, що 19 січня 2007 року між закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ЗАТ "АКПІБ"), правонаступником якого є ПАТ "АКПІБ", та ОСОБА_2 укладений договір про іпотечний кредит № 07/8-07, згідно з яким банк надав позичальнику кредит в розмірі 80 000 дол. США. Згідно пункту 6.8. договору строк позовної давності встановлено тривалістю у 10 років.

22 січня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_3 укладений іпотечний договір № 05/23-2006, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О. І., зареєстрований в реєстрі за № 124, із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Предметом іпотеки є квартира, загальною площею 30, 60 кв. м, житловою площею 16, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

24 січня 2007 року між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_3 укладений ще один іпотечний договір № 10/23-2007, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О. І., зареєстрований в реєстрі за № 172, із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, предметом якого є квартира, що використовується під офіс, згідно рішення № 23.09.03, після закінчення реконструкції підлягає здачі в експлуатацію, загальною площею 42,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

17 грудня 2012 року ПАТ "АКПІБ" і товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") уклали договір відступлення прав вимоги та договір про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно до яких ТОВ "Кредитні ініціативи" набули прав нового кредитора, позичальником якого є ОСОБА_4, та нового іпотекодержателя майна за вищевказаними іпотечними договорами.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17 лютого 2015 року у справі № 308/7758/14 зі ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07 в загальному розмірі 1 435 291, 44 грн, з яких: 893 511, 23 грн - заборгованість по тілу кредиту, 449 675,39 грн - заборгованість за відсотками, 92 104,82 грн - пеня, а також 5 481 грн у відшкодування сплаченого судового збору.

Головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС Секерня Є. М. на виконавчому документі № 308/7758/14 проставлено відмітку: "Частково стягнуто згідно виконавчого документа на користь стягувача 38 641, 06 грн". Таким чином, загальна заборгованість ОСОБА_1 за виконавчим документом № 308/7758/14 становить 1 396 650, 38 грн (1 435 291, 44 грн - 38 641, 06 грн).

У грудні 2018 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак, як стало відомо з інформації про місце проживання іпотекодавця ОСОБА_3, така була знята з реєстраційного обліку 19 січня 2016 року, як померла.

Згідно листа-відповіді державного нотаріуса Першої Ужгородського державної нотаріальної контори Ластівки А. В. за від 28 травня 2019 року вих. № 415/02-14, спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, є її донька ОСОБА_1, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, але не оформила.

20 липня 2020 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (далі - ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп"). укладений договір факторингу, згідно якого останньому відступлено право вимоги за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07, укладеним з між ОСОБА_4 та первісним кредитором ЗАТ "АКПІБ".

Того ж дня, 20 липня 2020 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ТОВ "ФК компанія "Ел.Ен.Груп" укладено договори передачі прав за іпотечними договорами: № 05/23-2006, посвідченим 22 січня 2007 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О. І., зареєстрованим в реєстрі за № 124; № 10/23-2007, посвідченим 24 січня 2007 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О. І., зареєстрованим в реєстрі за № 172. Внаслідок укладання вказаних договорів ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" набуло статусу нового кредитора за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07, а також статусу нового іпотекодержателя майна за іпотечними договорами від 22 січня 2007 року № 05/23-2006 та від 24 січня 2007 року № 10/23-2007.

Правовідносини щодо заміни кредитора ТОВ "Кредитні ініціативи" на нового кредитора ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" у виконавчому провадженні у справі № 308/7758/14 встановлено рішенням Закарпатського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року.

Станом на 01 вересня 2020 року за договором про іпотечний кредит існує прострочена заборгованість у розмірі 2 297 298,04 грн, з яких: 893 511, 23 грн - заборгованість по тілу кредиту; 449 675,39 грн - заборгованість за відсотками; 58 944, 76 грн - пеня; 588 895, 17 грн - проценти (14 % річних з суми заборгованості) за період з 01 вересня 2017 року по 01 вересня 2020 року; 306 271, 49 грн - індекс інфляції з суми заборгованості за період з 01 вересня 2017 року по 01 вересня 2020 року.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, загальною площею 30, 60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та квартиру, загальною площею 42, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, які належать ОСОБА_3, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 серпня 2022 року у складі судді ДеметрадзеТ. Р. позов ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов`язань за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07, у зв`язку з чим у ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп", як нового кредитора, виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Водночас позивач пропустив позовну давність, у межах якої він міг звернутись до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Про застосування строку позовної давності представник відповідачки заявив усно у судових дебатах.

У пункті 6.4. іпотечного договору від 24 січня 2007 року № 10/23-2007 сторони узгодили строк позовної давності тривалістю у 10 років. У іпотечному договорі від 22 січня 2007 року № 05/23-2006 відсутнє посилання про визначення сторонами строку позовної давності, а тому до цього договору застосуванню підлягає загальний строк позовної давності тривалістю у 3 роки. Банк скористався своїм правом на зміну умов строків повернення кредиту шляхом пред`явлення 26 березня 2009 року позову до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 2-1238/11), а тому саме з цього часу необхідно обчислювати строк позовної давності.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" набуло право пред`явити позов до іпотекодавця, починаючи з 26 березня 2009 року, проте з цим позовом звернувся лише у вересні 2020 року, тобто з пропуском позовної давності, який за іпотечним договором від 22 січня 2007 року № 05/23-2006 сплив 26 березня 2012 року, а за іпотечним договором від 24 січня 2007 року № 10/23-2007 - 26 березня 2019 року, що є підставою для відмови у позові.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" задоволено.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 серпня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 30, 60 кв. м, що належить ОСОБА_3 ; квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 42, 5 кв. м, що належить ОСОБА_3, в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року у розмірі 2 297 298, 0 4 грн.

Стягнення звернуто на користь ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_1 чи її представник ОСОБА_5 не зверталися до суду першої інстанції з заявою про застосування строку позовної давності, а тому підстави для відмови у позові за наслідками спливу строку позовної давності відсутні. Разом з тим суд першої інстанції не врахував умови кредитного та іпотечного договорів в частині, що стосується строку позовної давності.

Так, відповідно до пункту 2.3. договору про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07 кінцевий термін повернення кредиту та відсотків за ним - не пізніше 18 січня 2027 року; в пункті 6.8. цього договору строк позовної давності встановлюється тривалістю 10 років; в пункті 4.1. цього договору передбачено, що виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечуються іпотекою майнового поручителя ОСОБА_3 (квартири під номерами АДРЕСА_5 ), страхуванням життя позичальника.

Пункт 5.1. іпотечних договорів від 22 січня 2007 року та від 24 січня 2007 року передбачає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, а також незалежно від настання строку виконання боржником будь-яких зобов`язань за договором про іпотечний кредит при виникненні підстав, вказаних у пункті 3.1.5. цього договору, зокрема, у разі невиконання боржником зобов`язань за договором про іпотечний кредит.

Відповідно до пункту 7.3. іпотечних договорів від 22 січня 2007 року та від 24 січня 2007 року вони діють до повного виконання зобов`язань боржником за договором про іпотечний кредит (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього) або до припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачених чинним законодавством.

За вказаних обставин апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для застосування строків позовної давності до іпотечних договорів в даному випадку не має.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості та розмір її складових, які підлягають стягненню з позичальника, взяв до уваги, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17 лютого 2015 року у справі № 308/7758/14 зі ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07 в загальному розмірі 1 435 291,44 грн, з яких: 893 511, 23 грн - заборгованість по тілу кредиту, 449 675,39 грн - заборгованість за відсотками, 92 104,82 грн - пеня, а також 5 481 грн у відшкодування сплаченого судового збору.

Прострочена сума боргу, з урахуванням частково стягнутих коштів державним виконавцем за виконавчим документом, складає 1 402 131, 38 грн.

Крім того, у пункті 6.5. договору про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07 сторони погодили, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти у розмірі 14 % річних від простроченої суми згідно частини другої статті 625 ЦК України.

Апеляційний суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахуванням 14 % річних за період з 01 вересня 2017 року по 01 вересня 2020 року у розмірі 588 895, 17 грн (1 402 131, 38/100*14*3), а також інфляційних втрат за період з 01 вересня 2017 року по 01 вересня 2020 року у розмірі 306 271, 49 грн, погодився з розрахунком загальної суми заборгованості ОСОБА_1 перед кредитором ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" у розмірі 2 297 298, 04 грн та дійшов висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі цієї суми заборгованості.

Додатковою постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року заяву ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" про ухвалення додаткового судового рішення в частині судових витрат задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 39 061, 25 грн.

Ухвалюючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки у справі ухвалено нове судове рішення про задоволення позову, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, у загальному розмірі 39 061, 25 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року, додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року й залишити в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 серпня 2022 року.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 288/1361/15 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), не дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 308/9153/20 із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2023 року зупинено виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року та додаткової постанови Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваних рішень не врахував заяву відповідача про застосування строку позовної давності, яка оголошена усно у дебатах в суді першої інстанції.

Вважає, що ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" набуло право звернутися до суду з позовом до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору від 24 січня 2007 року № 10/23-2007 протягом десяти років, починаючи з 26 березня 2009 року - дати пред`явлення банком позову до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, проте з цим позовом позивач звернувся у вересні 2020 року з пропуском позовної давності.

У іпотечному договорі від 22 січня 2007 року № 05/23-2006 відсутнє посилання про визначення сторонами строків позовної давності, а тому застосуванню підлягає загальний строк позовної давності тривалістю у 3 роки, який сплив 26 березня 2012 року.

Суд апеляційної інстанції не з`ясував обставини переходу до ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" прав вимоги за іпотечними договорами.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп", у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду та додаткову постанову - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 січня 2007 року між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_2 укладений договір про іпотечний кредит № 07/8-07, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 80 000 дол. США.

22 січня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_3 укладений іпотечний договір № 05/23-2006 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О. І., зареєстрований в реєстрі за № 124. Предметом іпотеки є квартира, загальною площею 30, 60 кв. м, житловою площею 16, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

24 січня 2007 року між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_3 укладений ще один іпотечний договір № 10/23-2007 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О. І., зареєстрований в реєстрі за № 172, Предметом іпотеки є квартира, що використовується під офіс, згідно рішення № 23.09.03, після закінчення реконструкції підлягає здачі в експлуатацію, загальною площею 42,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

17 грудня 2012 року між ПАТ "АКПІБ" та ТОВ "Кредитні Ініціативи" укладено договори відступлення права вимоги та про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно до яких ТОВ "Кредитні Ініціативи" набуло прав кредитора за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07 та іпотечними договорами, укладеними між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_3, посвідченими приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О. І. 22 січня 2007 року за реєстраційним № 124 та 24 січня 2007 року за реєстраційним № 172 відповідно.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 17 лютого 2015 року у справі № 308/7758/14 із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07 в загальному розмірі 1 435 291,44 грн, з яких: 893 511, 23 грн - заборгованість по тілу кредиту, 449 675,39 грн - заборгованість за відсотками, 92 104,82 грн - пеня, а також 5 481 грн у відшкодування сплаченого судового збору.

У травні 2019 року ТОВ "Кредитні ініціативи", тобто у передбачений статтею 1281 ЦК України шестимісячний строк з дня, коли кредитор дізнався про смерть іпотекодавця та, відповідно, про порушення своїх прав, звернулося до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори із претензією до спадкоємців ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті іпотекодавця ОСОБА_3, у тому числі щодо іпотечного майна: квартири, загальною площею 30, 60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та квартири, загальною площею 42,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

20 липня 2020 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" укладений договір факторингу, згідно якого останньому відступлено право вимоги за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07, укладеним з між ОСОБА_4 та первісним кредитором ЗАТ "АКПІБ".

Внаслідок укладання вказаних договорів ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" набуло статусу нового кредитора за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07, а також статусу нового іпотекодержателя майна за іпотечними договорами від 22 січня 2007 року № 05/23-2006 та від 24 січня 2007 року № 10/23-2007.

Новим кредитором та іпотекодержателем майна ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" скеровано цінним листом ОСОБА_6 та ОСОБА_3 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечними договорами, а також вимога про усунення порушень.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2020 заяву, з урахуванням змін, внесених постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 02 квітня 2015 року апеляційним судом Закарпатської області у справі № 308/7758/14 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07 в загальній сумі 143 5291, 44 грн,а саме стягувача ТОВ "Кредитні ініціативи" на ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 546, 553, 572 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

Відповідно до статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону).

Суди встановили, що 19 січня 2007 року між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_2 укладений договір про іпотечний кредит № 07/8-07, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 80 000 дол. США.

У забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07, між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_3 22 січня 2007 року укладений іпотечний договір № 05/23-2006 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О. І., зареєстрований в реєстрі за № 124. Предметом іпотеки є квартира, загальною площею 30, 60 кв. м, житловою площею 16, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3 .

Також на забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07, між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_3 24 січня 2007 року укладений ще один іпотечний договір № 10/23-2007 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О. І., зареєстрований в реєстрі за № 172, Предметом іпотеки є квартира, що використовується під офіс, згідно рішення № 23.09.03, після закінчення реконструкції підлягає здачі в експлуатацію, загальною площею 42,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з посвідченням іпотечних договорів накладено заборону на відчуження вказаного нерухомого майна до припинення дії договору іпотеки.

Згідно з пунктами 7.2., 7.3. іпотечного договору від 22 січня 2007 року договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Договір діє до повного виконання зобов`язань боржником договором про іпотечний кредит або припинення права іпотеки у випадках, що передбачені законодавством.

Аналогічні вимоги містяться у пунктах 7.1, 7.2 іпотечного договору від 24 січня 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 іпотекодавець ОСОБА_3 померла.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У частинах першій, третій статті 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (частина перша статті 1297 ЦК України).

Таким чином, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 141/843/20 (провадження № 61-8687св22).

Судами встановлено, що згідно листа-відповіді державного нотаріуса Першої Ужгородського державної нотаріальної контори Ластівки А. В. за від 28 травня 2019 року вих. № 415/02-14, спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, є її донька ОСОБА_1, яка у встановленому законом порядку прийняла спадкові права, але не оформила.

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті іпотекодавця ОСОБА_3, у тому числі щодо іпотечного майна: квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_3 .

У травні 2019 року ТОВ "Кредитні ініціативи", тобто у передбачений статтею 1281 ЦК України строк, звернулося до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори із претензією до спадкоємців ОСОБА_3 .

Згідно зі статтею 23 Закону у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 7.4. іпотечного договору від 22 січня 2007 року у разі часткового виконання зобов`язань боржником іпотека зберігається в початковому вигляді. У разі переходу права власності на предмет іпотеки до третіх осіб з указаних у цьому договорі підстав (незалежно від наявності згоди іпотекодержателя на таких перехід) право іпотеки зберігається, а така третя особа несе усі обов`язки іпотекодавця у повному обсязі.

Аналогічні вимоги містяться у пункті 8.1. іпотечного договору від 24 січня 2007 року.

Отже, ОСОБА_1 набула статусу іпотекодавця за іпотечними договорами від 22 січня 2007 року та від 24 січня 2007 року, укладеним між ЗАТ "АКПІБ" та ОСОБА_3 .

Згідно з частиною першою статті 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 12 Закону).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону).

Отже, законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором у ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп", як нового кредитора, виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки, проте позивач пропустив позовну давність, у межах якої міг звернутись до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, про застосування якої заявлено стороною відповідача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 чи її представник ОСОБА_5 не зверталися до суду першої інстанції з заявою про застосування строку позовної давності, а тому підстави для відмови у позові за наслідками спливу строку позовної давності відсутні.

Також апеляційний суд зауважив, що умовами іпотечних договорів від 22 січня 2007 року та від 24 січня 2007 року встановлено, що вони діють до повного виконання зобов`язань боржником за договором про іпотечний кредит, а тому підстав для застосування строків позовної давності до іпотечних договорів в даному випадку немає.

Отже у цій справі для вирішення спору встановленню підлягають обставини щодо початку перебігу строку позовної давності та обставини пропуску строку звернення ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заперечуючи проти позову, представник відповідачки під час розгляду справи у суді першої інстанції у судових дебатах усно заявила про застосування позовної давності, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 05 серпня 2022 року.

У постанові від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16 Верховний Суд України зазначив, що відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. За змістом загальних приписів заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. Закон не встановив вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам процесуального законодавства.

На вказане не звернув уваги суд апеляційної інстанції та дійшов помилкового висновку, що із заявою про застосування строку позовної давності до суду першої інстанції сторона відповідача не зверталась.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності (частина перша статті 265 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки "піддається" впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

У статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Стаття 264 ЦК України пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов`язком, у тому числі забезпечувальним.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц та від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17 (провадження № 12-119гс19), від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21).

Верховний Суду у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц (провадження № 61-3872св18) звернув увагу на те, що позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не ухваленням судом судового рішення.

Отже, вчинення позичальником дій, що підтверджують визнання ним боргу за основним зобов`язанням, не перериває позовну давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, бо вимоги про стягнення боргу та про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними (основною та додатковою); закон не передбачає застосування до додаткової вимоги наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21).

Судами встановлено, що у пункті 6.8. договору про іпотечний кредит від 19 січня 2007 року № 07/8-07 та пункті 6.4. іпотечного договору від 24 січня 2007 року № 10/23-2007 сторони узгодили строк позовної давності тривалістю у 10 років.

Верховний Суд звертає увагу на те, що пред`явлення ТОВ "Кредитні ініціатива" у червні 2014 році позову до позичальника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не перервало позовну давність за вимогою до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Визначаючи початок перебігу строку за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції посилався на те, що банк змінив строк виконання основного зобов`язання за договором про іпотечний кредит та забезпечувальними договорами іпотеки шляхом пред`явлення 26 березня 2009 року позову до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який було залишено судом без розгляду. Суд вважав, що саме з 26 березня 2009 року - дати звернення до суду з позовом у справі № 2-1238/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно обчислювати строк позовної давності.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів звернення банку у березні 2009 року з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Такі дані відсутні і у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, за даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа № 2-1238/11, на яку посилається суд першої інстанції та відповідачка, стосується інших учасників справи та предмету спору (позов Одеської міської ради до ОСОБА_3 про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту).

Водночас згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 308/9290/13-ц ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 червня 2013 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "Кредитні ініціативи" (попереднього кредитора) до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки, справа призначена до судового розгляду. Ухвалою суду від 02 грудня 2013 року у позивача витребувані оригінали документів. Інші судові рішення у цій справі в Реєстрі відсутні.

Отже фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема чи пропущено позивачем позовну давність при зверненні із цим позовом до суду, про застосування якої заявлено стороною відповідача в суді першої інстанції, судом апеляційної інстанції повністю не встановлено та не перевірено, а тому постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що є підставою для її скасування.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Отже апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити доводи ОСОБА_1 щодо пропуску ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" строку позовної давності та застосувати норми права у відповідності до висновків суду касаційної інстанції.

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року, додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

................

Перейти до повного тексту