ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 202/3043/23
провадження № 61-628св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Кіреєв Вадим Валерійович, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Михальченко А. О., від 07 серпня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П., від 12 грудня 2023 року та ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Снєжко Алла Геннадіївна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
3. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 18 травня 2013 року у справі № 234/4523/13-ц шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Спільне проживання сторін припинено у травні 2012 року і з того часу діти проживають із матір`ю.
4. Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 27 квітня 2018 року у справі № 234/16614/16-к відповідача було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України, та звільнено від призначеного покарання. У кримінальному провадженні було встановлено, що відповідач уночі приходив до місця проживання дітей, у присутності яких вчинив бійку з матір`ю та бабою дитини, намагався викрасти дитину.
5. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 13 червня 2018 року у справі № 234/5548/18 встановлено, що відповідачем допущені необґрунтовані відмови позивачці у наданні дозволу на виїзд дітей за кордон.
6. Наголошувала, що оскільки між сторонами не було укладено нотаріально посвідченої письмової угоди про місце проживання ОСОБА_3, тому наявні підстави для звернення до суду з цим позовом.
7. Вказувала, що ОСОБА_3 з батьком не спілкується із 2016 року, відповідач не відвідував сина ані за місцем проживання, ані за місцем навчання, жодної допомоги сину не надає.
8. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 07 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю - ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 073,60 грн.
10. Додатковим рішенням Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 22 серпня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
11. Задовольняючи позовні вимоги в частині визначення місця проживання сина разом із позивачкою, суд першої інстанції вважав, що проживання дитини з матір`ю буде відповідати найкращим інтересам дитини, сприятиме її повноцінному вихованню та розвитку, а також зауважив, що позивачка приділяє дитині багато уваги та турботи.
12. Крім того, спростовуючи доводи відповідача щодо необхідності закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю спору між сторонами, суд вказав, що позивач самостійно не може визначити місце проживання сина без згоди його батька, окрім як в судовому порядку. Відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачкою не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.
13. Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції врахував обставини справи, її значення для позивачки, умови укладеного договору про надання правової допомоги, якими визначено фіксований розмір гонорару адвоката, обсяг наданих адвокатом послуг та співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
14. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року залишено без змін. Додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2023 року скасовано. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу із ОСОБА_2 відмовлено.
15. Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову. Відхиляючи доводи відповідача щодо відсутності спору між сторонами стосовно місця проживання дитини, апеляційний суд додатково вказав, що між батьками склалися непрості відносини, зокрема у питаннях, що стосуються дитини, а неодноразові звернення позивачки до суду із позовами свідчать про наявність спору.
16. Скасовуючи додаткове рішення суду та відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів врахувала, що адвокат повинен зазначити обсяг виконаних ним робіт, однак у випадку встановлення у договорі про надання правової допомоги фіксованої суми гонорару не повинен наводити його деталізований опис із зазначенням витраченого часу.
17. Водночас матеріали справи не містять опису робіт, які представником позивачки були надані в рамках виконання договору про надання правової допомоги, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача документально не підтверджених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
18. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Кіреєв В. В. просить рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 07 серпня 2023 року скасувати повністю. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року в частині залишення рішення суду першої інстанції без змін - скасувати, а в частині скасування додаткового рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
19. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Снєжко А. Г. просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року скасувати частково, залишивши в силі додаткове рішення суду першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн, понесені у суді апеляційної інстанції, та у розмірі 5 000 грн, понесені у суді касаційної інстанції. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплату судового збору в сумі 2 147,20 грн за подання касаційної скарги.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
20. 11 січня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кіреєв В. В. подав касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року.
21. 11 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Снєжко А. Г. подала касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 12 грудня 2023 року.
22. Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2024 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Кіреєв В. В., на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня
2023 року.
23. Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2024 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Снєжко А. Г., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року.
24. У лютому 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
25. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року призначено справу до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
26. Підставою касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_2 - адвокат Кіреєв В. В. зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, у постановах Верховного Суду
від 10 квітня 2019 року у справі № 456/847/18, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, від 01 березня 2021 року у справі № 372/977/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
27. Вказує, що з травня 2012 року і дотепер між сторонами у справі відсутній спір щодо місця проживання їх сина ОСОБА_3, оскільки після припинення сімейних відносин та у зв`язку з окремим проживанням подружжя з травня 2012 року, за згодою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 місце проживання їх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було визначено з матір`ю - ОСОБА_1 .
28. Після досягнення сином ОСОБА_6 десятирічного віку, тобто з червня 2020 року, за спільною згодою ОСОБА_2, ОСОБА_1 та дитини
ОСОБА_3 місце проживання ОСОБА_6 було також визначено з матір`ю - ОСОБА_1 .
29. Вважає, що вказані обставини справи щодо проживання сина ОСОБА_6 з матір`ю, а також стягнення з батька аліментів на утримання сина свідчать про досягнення згоди між батьками щодо місця проживання дитини.
30. Зауважує, що якщо батьки, які проживають окремо, досягли між собою згоди щодо місця проживання дитини, то укладення між ними письмового договору щодо місця проживання дитини є їх правом, а не обов`язком.
31. ОСОБА_2 ніколи, у тому числі самочинно та без згоди другого з батьків, не змінював місце проживання сина ОСОБА_6 .
32. Стверджує, що метою звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом є надання їй можливості самостійно, без згоди батька вирішувати питання щодо тимчасового виїзду за межі України сина ОСОБА_6 на строк, що не перевищує одного місяця для лікування, навчання, оздоровлення, відпочинку дитини за кордоном, участі дитини в інших заходах, визначених нормами частини п`ятої стаття 157 СК України.
33. Проте, враховуючи відсутність спору між батьками щодо місця проживання сина, єдиним належним та ефективним способом захисту вищенаведених прав позивачки та дитини є виключно звернення ОСОБА_1 до служби у справах дітей за місцем проживання дитини із заявою про надання висновку про підтвердження місця проживання дитини під час вирішення питання її тимчасового виїзду за межі України.
34. Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду представник ОСОБА_1 - адвокат Снєжко А. Г. зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 5023/5587/12, від 28 вересня
2023 року у справі № 686/31892/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
35. Вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачкою на правову допомогу, правильно врахував наявні у справі докази, зокрема опис наданих адвокатом послуг та обґрунтування розміру гонорару, викладених у клопотанні про стягнення судових витрат.
36. Зауважує, що апеляційний суд також необґрунтовано відмовив у стягненні судових витрат, понесених позивачкою під час апеляційного перегляду справу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
37. У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Снєжко А. Г. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому просить залишити вказану скаргу без задоволення. Вважає,що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Звертає увагу, що між сторонами у справі не було укладено письмового договору щодо місця проживання дитини.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
38. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 10 серпня 2002 року по 18 травня
2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, є батьками ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
39. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 грудня 2021 року у справі № 234/2708/21 визначено розмір аліментів, що стягуються за рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 11 червня 2013 року у справі № 234/4954/13-ц, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відкликано виконавчий лист у справі № 234/4954/13-ц, виданий на підставі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 червня 2013 року за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
40. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області 12 червня 2019 року у справі № 234/1354/17 зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 . Визначено батьку ОСОБА_2 способи участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- шляхом щотижневих зустрічей батька з сином щосереди з 18-30 год до 20-00 год, кожну першу та третю неділю місяця з 17-30 год до 20-00 год в загальнодоступних громадських місцях (місцях дитячих розваг та відпочинку, розвивальних гуртках, скверах, парках тощо), з урахуванням режиму дня дитини, стану здоров`я, бажання дитини та його думки щодо присутності матері ОСОБА_1, попередньо погоджуючи з останньою конкретний день, час та місце вищевказаних зустрічей, а також обов`язок привести дитину на зустріч та повернути за місцем проживання. Роз`яснено сторонам, що реалізація визначених судом способів участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3, який проживає разом з матір`ю ОСОБА_1, повинна відбуватися з дотриманням одночасно певних умов - за бажанням ОСОБА_2 та вчиненням ним реальних заходів, спрямованих на реалізацію його прав на підставі судового рішення; з урахуванням бажання дитини та його думки щодо необхідності присутності ОСОБА_1 під час побачень; з об`єктивної можливості ОСОБА_1 бути присутньою під час побачень, якщо на цьому наполягає дитина; в загальнодоступних громадських місцях, зокрема місцях дитячих розваг та відпочинку, розвивальних гуртках, скверах, парках тощо, перелік яких з об`єктивних причин не може бути чітко зазначений судом; у визначені судовим рішенням дні та часи, які можуть бути розширеними за згодою сторін;
- шляхом необмеженого спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку.
41. ОСОБА_3 зареєстрований разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
42. Із 27 липня 2022 року ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 зареєстровані як внутрішньо переміщені особи та фактично мешкають у м. Києві.
43. ОСОБА_3 є учнем спеціалізованої школи № 291 м. Києва.
44. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 22 травня 2023 року, складеного спеціалістами служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, на час складання акту встановлено, що ОСОБА_3 проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою:
АДРЕСА_2, де для проживання, розвитку та навчання дитини створено належні умови.
45. З висновку служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини
від 16 червня 2023 року № 101-5049/02 вбачається, орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3, з матір`ю ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
46. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
47. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
48. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.