ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 711/4773/23
провадження № 61-14026св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Корчемна Марина Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2023 року у складі судді Піковського В. Ю. та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Корчемна М. В., про визнання договору дарування недійсним.
Позов мотивований тим, що у серпні 2020 року позивач уклав з дочкою - відповідачкою, договір дарування квартири
АДРЕСА_1 . Позивач звертав увагу на те, що він помилився щодо правової природи правочину та прав і обов`язків сторін, уклавши договір дарування замість договору довічного утримання. Вчиненню договору дарування, а по суті договору утримання, передувало ще й те, що він постійно хворів та лікувався на стаціонарі й амбулаторно, внаслідок чого був дуже виснажений душевно, фізично та матеріально.
Вказував, що відповідачка в кінці лютого 2022 року виштовхала його за двері спірної квартири на вулицю. Тому він вимушений був повернутися до квартири
АДРЕСА_2 . На теперішній час він фактично безхатько, вимушений проживати в жахливих, побутових та морально-етичних умовах у квартирі АДРЕСА_2, звідки його постійно виганяють його колишня дружина та молодша донька.
Позивач звертав увагу на те, що він є людиною похилого віку (на момент вчинення спірного правочину йому виповнилося 80 років), має статус "Дитина війни", за станом здоров`я у зв`язку з віковими захворюваннями потребує стороннього догляду й піклування. Крім цього, спірна квартира є єдиним його житлом. Позивач зареєстрований у вказаній квартирі з 27 грудня 2018 року. Витрати на утримання квартири та сплату комунальних послуг він ніс до березня 2021 року.
Вважав, що під час укладення оспорюваного договору дарування його вік, стан здоров`я та потреба у сторонньому догляді, утриманні й допомозі впливали на сприйняття ним фактичних обставин правочину та його волевиявлення, яке було сформоване під впливом помилки, оскільки він вважав, що укладає договір довічного утримання, за умови якого відповідачка буде здійснювати догляд за ним, тобто він помилявся стосовно правової природи правочину, прав та обов`язків сторін, що має істотне значення. Вказані обставини свідчать про недійсність договору дарування ним свого житла відповідачці, оскільки внутрішня його воля як учасника правочину не відповідала її зовнішньому прояву, тобто цей правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів.
ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір дарування від 13 серпня 2020 року квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Корчемною М. В.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас від 27 квітня 2023 року
в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що спірний договір дарування не встановлює обов`язку обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру. У свою чергу, оспорюваний договір було укладено у приватного нотаріуса Корчемної М. В., у присутності обох сторін, які
у подальшому підписали договір. Приватний нотаріус договір прочитала вголос, позивач не надав доказів, що помилка дійсно мала місце, а незнання закону чи його неправильне тлумачення не може бути підставою для визнання правочину недійсним. На момент укладення спірного договору позивачу було 80 років, він не був інвалідом, матеріали справи не містять доказів того, що станом на
2020 рік він мав особливі потреби у догляді та сторонній допомозі. Позивач також не довів, що загальний стан його здоров`я, сукупність захворювань могли вплинути на свідомість і він не розумів значення своїх дій, укладаючи договір дарування, помилково вважаючи його договором із встановленням певних обов`язків з його догляду ОСОБА_2 . Підстав перевірки під час розгляду справи обставини, що стан здоров`я позивача міг вплинути на його волевиявлення, суд не встановив.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2023 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
28 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди повно та всебічно не дослідили докази, що призвело до ухвалення незаконних рішень, висновки яких суперечать правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним
у постановах від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-202цс15, від 18 червня
2014 року у справі № 6-69цс14, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16,
у яких зазначено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний недійсним. Істотне значення має помилка, зокрема, щодо природи правочину, прав та обов?язків сторін. Вказує, що внаслідок похилого віку позивач потребував сторонньої допомоги, а тому мав на меті укласти саме договір довічного утримання.
Заявник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. Як підстави касаційного оскарження цих судових рішень визначив те, що:
суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 червня 2014 року у справі № 6-69цс14, від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-202цс15, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16, від 03 жовтня 2018 року у справі № 759/17065/14-ц, щодо визнання недійсним правочину, вчиненого під дією помилки, зокрема особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце,
а також те, що вона має істотне значення;
суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 718/955/20, за змістом яких самий лише факт прочитання сторонами тексту договору дарування, роз`яснення їм нотаріусом суті укладеного договору не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позову про визнання такого договору недійсним;
суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16, від 13 травня 2015 року у справі № 126/2609/19, відповідно до яких особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін
і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим
у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування;
суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили докази, наявні у матеріалах справи.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 вересня 2023 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Погрібному С. О.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2023 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Придніпровського районного суду м. Черкаси.
16 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2024 року касаційну скаргу і матеріали справи передано судді-доповідачу Коротуну В. М.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенняз таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 є власником квартири
АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12 грудня
2018 року № 3450, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу, та зареєстрований за цією адресою з 27 грудня 2018 року.
05 березня 2019 року позивач з відповідачкою уклали договір дарування квартири АДРЕСА_1, який 22 березня 2019 року було розірвано в нотаріальному порядку. Розірвання попереднього договору дарування ОСОБА_1 в позовній заяві пояснював тим, що його дочка - відповідачка у справі після передання їй квартири не виконала своєї обіцянки щодо утримання батька та поїхала на заробітки.
13 серпня 2020 року ОСОБА_1 знову подарував ОСОБА_2 квартиру
АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом
Корчемною М. В., підписаний сторонами та зареєстрований в реєстрі за № 1773.
Відповідно до пункту 6 договору сторони, що підписалися, підтверджують, що: вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомленим, і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому; договір не носить характеру мнимого та удаваного правочину, а також сторони свідчать, що зміст цього договору їм роз`яснено нотаріусом у повному обсязі, текст договору прочитаний ними повністю, а також прочитаний їм нотаріусом уголос.
19 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області щодо психологічного фізичного насильства, яке застосовують до нього його дочка, ОСОБА_2, та внук (її син), ОСОБА_3 .
Згідно з талоном-повідомленням від 15 серпня 2022 року єдиного обліку
№ 33589 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію 13 липня 2022 року о 09:29 год надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 13 липня 2022 року о 09:27 год за адресою: АДРЕСА_3, адвокат ОСОБА_4 повідомила, що дочка нанесла тілесні ушкодження та виганяла батька з квартири.
На звернення адвоката Грачової Т. Г. Черкаське районне управління поліції
20 вересня 2022 року надало відповідь № 12256/46/01-2022 про те, що в ході здійснення реагування на повідомлення від 13 липня 2022 року
у ОСОБА_1 відібрано заяву та пояснення; щодо ОСОБА_2 складено адміністративний протокол за частиною першою статті 173-2 КУпАП.