ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 902/99/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Жайворонок Т.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" (далі - ТОВ "Інтер-Текст", позивач,) - не з`явився,
відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс Монтажпроект" (далі - ТОВ "Монтажпроект") - не з`явився,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" (далі - ТОВ "Девелопмент", скаржник) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Девелопмент"
на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 03.04.2024 (головуючий - суддя Маслій І.В.) та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 (головуюча - суддя Грязнов В.В., судді: Павлюк І.Ю., Розізнана І.В.)
у справі за позовом ТОВ "Інтер-Текст"
до ТОВ "Монтажпроект", ТОВ "Девелопмент",
про солідарне стягнення 64 118 144, 06 грн заборгованості по розрахунках,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 ТОВ "Інтер-Текст" звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів у розмірі 64 118 144,06 грн згідно з Договором поставки №14/12/23 від 14.12.2023, забезпеченого Договором поруки від 14.12.2023.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з відповідачів 64 118 144,06 грн заборгованість на користь позивача та 961 772,16 грн витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.
2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.04.2024 частково задоволено заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених позивачем. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 51 000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Витрати в розмірі 26 775,00 грн залишено за позивачем.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 залишено без змін рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 03.04.2024.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, в частині, прийнятій за результатами перегляду додаткового рішення суду першої інстанції, ТОВ "Девелопмент" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 03.04.2024 в повному обсязі, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 902/99/24 в частині стягнення витрат на правову допомогу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Суд апеляційної інстанції істотно порушив норми процесуального права та застосував норми права, а саме: пункт 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та частину першу статті 221 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №903/135/23 (903/134/23), від 10.01.2024 у справі №285/5547/21 та у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 у справі №346/2744/21.
4.2. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 221 ГПК України у подібних правовідносинах.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Відзиви на касаційну скаргу від ТОВ "Інтер-Текст" та ТОВ "Монтажпроект" до Верховного Суду не надходили.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №902/99/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
6.2. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі №902/99/24 за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
6.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.08.2024 №32.2-01/1968 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відпусткою суддів Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
6.4. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 для розгляду справи №902/99/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуюча), Жайворонок Т.Є., Колос І.Б.
6.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
6.7. Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Предметом касаційного перегляду є додаткове рішення суду першої інстанції про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції за результатами розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, та постанова суду апеляційної інстанції в частині, прийнятій за результатами перегляду додаткового рішення суду першої інстанції.
7.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
7.4. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024, позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з відповідачів 64 118 144,06 грн заборгованість на користь позивача та 961 772,16 грн витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.
7.5. Як установлено судами попередніх інстанцій, до суду першої інстанції 15.03.2024 від представника позивача надійшла заява від 15.03.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 77 775,00 грн.
7.6. Як зазначено в оскаржуваних судових рішеннях, в позовній заяві ТОВ "Інтер-Текст" зазначався орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 127 500,00 грн і те, що остаточний звіт та розрахунок будуть надані суду, відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України.
7.7. Рішення суду першої інстанції у цій справі ухвалено 13.03.2024, заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 77 775,00 грн надійшла до суду через систему "Електронний суд" 15.03.2024.
7.8. Суди дійшли висновку, що оскільки позивач заявив про витрати на правничу допомогу при поданні позову, рішення суду першої інстанції ухвалено 13.03.2024, а позивач надав докази про понесені витрати 15.03.2024, то ним дотримано строки, визначені частиною восьмою статті 129 ГПК України.
7.9. Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правничої допомоги №82 від 15.02.2024, додатку №2 від 12.01.2024 до договору, звіту №2 про надану правничу допомогу від 13.03.2024 на загальну суму 77 775,00 грн з описом робіт та кількістю витраченого часу, виписки банку з операції щодо оплати за правничу допомогу від 19.01.2024 на суму 76 500,00 грн, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН №1244 від 17.06.2017 та Ордером на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1533189 від 22.01.2024.
7.10. В оскаржуваній постанові, суд апеляційної інстанції зазначив, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правничої допомоги, додатку №2 від 12.01.2024 до договору, звіту №2 про надану правничу допомогу від 13.03.2024 на загальну суму 77 775,00 грн з описом робіт та кількістю витраченого часу, виписки банку з операції щодо оплати за правничу допомогу від 19.01.2024 на суму 76 500,00 грн.
7.11. Судами встановлено, що позивача у справі №902/99/24 представляв адвокат Жуков Дмитро Олександрович, що підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН №1244 від 17.06.2017 та Ордером на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1533189 від 22.01.2024.
7.12. Звіт №2 наданої професійної правничої допомоги від 13.03.2024 містить перелік послуг в загальному розмірі 77 775,00 грн, які включали в себе:
- отримання від Замовника інформації щодо предмету спору 15 хв - 1 275,00 грн;
- збір та аналіз документів, що підтверджують заборгованість відповідача-1, збір доказів на підтвердження належності вимог до поручителя 120 хв - 10 200,00 грн;
- підготовка позовної заяви, формування переліку додатків та погодження її змісту із замовником 480 хв - 40 800,00 грн;
- пошук інформації щодо відповідачів на предмет наявності майна, інших судових процесів та виконавчих проваджень. Підготовка заяви про забезпечення позову 180 хв - 15 300,00 грн;
- підготовка до судових засідань та участь в них в режимі відеоконференції 120 хв - 10200,00 грн.
7.13. Суд першої інстанції, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на надання консультацій клієнту, складення позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, необхідний на надання таких послуг, розглянувши доводи ТОВ "Девелопмент" щодо понесених позивачем судових витрат, дійшов висновку, що справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення 51 000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу в розрахунку 300 хв витраченого часу та участь в судових засіданнях.
7.14. Колегія суддів апеляційного суду, враховуючи, що єдиним доводом скаржника проти заявленої позивачем суми понесених витрат на професійну правову допомогу є її неспівмірність з ціною позову, дослідивши матеріали справи та здійснивши оцінку наявних доказів, погодилась з судом першої інстанції про те, що 51 000,00 грн є розумними витратами позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.
7.14.1. Також колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції про покладення на обох відповідачів компенсації витрат на професійну правничу допомогу в задоволеній частині в сумі 51 000,00 грн, враховуючи, що основний позов повністю задоволено та стягнуто солідарно з обох відповідачів заборгованість за договором поставки в сумі 64 118 144,06 грн.
7.15. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
7.16. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
7.17. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
7.18. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
7.19. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
7.20. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
7.21. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
7.22. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (абзац 2 частини другої статті 126 ГПК України).
7.23. Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
7.24. Практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України) відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
7.25. Частина восьма статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
7.26. Ця норма кореспондується з частиною першою статті 221 ГПК України, згідно з якою якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
7.27. Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
7.28. Щодо доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №903/135/23 (903/134/23), про те, що солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, законом не передбачене, Верховний Суд зазначає таке.
7.29. Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (див. пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
7.30. Як вже зазначалось вище, статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 126 ГПК України).
7.31. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, регламентується виключно Законом, а саме - ГПК України.
7.32. Розподіл витрат на професійну правничу допомогу у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог 129, 126 ГПК України.
7.33. З аналізу вказаних норм ГПК України вбачається, що солідарне стягнення витрат на професійну правничу допомогу чинним ГПК України не передбачено.
7.34. Солідарне зобов`язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм ЦК України, який визначає це поняття через "солідарну вимогу" та "солідарний обов`язок" (статті 541-544 Цивільного кодексу України).
7.35. Солідарне зобов`язання є різновидом цивільно-правових зобов`язань із множинністю осіб, які характеризуються тим, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з них має право пред`явити боржникові вимогу в повному обсязі, а в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.
7.36. Солідарна відповідальність у зобов`язальному праві це - відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.
7.37. При цьому, як солідарне зобов`язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.
7.38. Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки, судовим рішенням підтверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору.
7.39. Відтак, судами попередніх інстанцій у цій справі помилково ототожнено інститут розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), закріплений в ГПК України, з солідарним обов`язком та відповідальністю, які є інститутами цивільного права і виникають лише у випадку передбаченому законом або договором (стаття 541 Цивільного кодексу України).
7.40. Отже, якщо позов задоволено, то судові витрати, за наявності у справі двох і більше відповідачів, розподіляються між відповідачами у визначених частках. Солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, законом не передбачено. Такий же висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №903/135/23 (903/148/23), від 20.02.2024 у справі №922/2200/23, від 16.01.2024 у справі №903/87/23, від 21.12.2021 у справі №910/15496/20, від 14.09.2021 у справі №914/159/13, а також і у постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №903/135/23 (903/134/23), на яку посилається скаржник.
7.41. Таким чином, у суду відсутні правові підстави для розподілу витрат на професійну правничу допомогу шляхом їх солідарного стягнення з відповідачів у випадку задоволення позову. Такий розподіл здійснюється відповідно до вимог Закону, зокрема статей 129, 126 ГПК України.
7.42. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.
7.44. Окрім цього, у питанні документального підтвердження надання правової (правничої допомоги) допомоги та розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, Верховний Суд звертається до таких правових позицій:
- "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі", правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц;
- " 29.Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
30. Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності", пункти 29-30 постанови Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №922/2604/20;
-"критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення", пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22;
- "Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи", пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23, яка прийнята після оскаржуваних судових рішень.
7.45. За таких правових висновків щодо застосування частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, Суд дійшов висновку, що передбачена процесуальними нормами можливість протягом п`яти днів подати суду докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є механізмом доведення суду факту понесення цих витрат, як умову для їх розподілу, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
7.46. Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
7.47. Колегія суддів зауважує, що договір про надання правничої допомоги №82 від 15.02.2024, доданий позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення (а.с. 85-87), і на який посилається і цитує суд першої інстанції як на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем, укладений адвокатом Жуковим Дмитром Олександровичем та ТОВ "НІКА-ТЕКСТ ПЛЮС" в особі керівника Сидоренко Богдани Вікторівни, яке не є стороною у даній справі.
7.48. Крім того, у доданому Додатку №2 від 12.01.2024, на який посилається суд першої інстанції як на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем, зазначено, що цей додаток до договору №55 від 12.01.2022, який у матеріалах справи відсутній.
7.49. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, на зазначене уваги не звернув, зазначивши в оскаржуваній постанові лише те, що позивачем на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу надано копію договору про надання правничої допомоги. При цьому, не зазначив, який номер договору та від якого числа, між ким укладений тощо.
7.50. Таким чином, Верховний Суд вважає, що неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 129, 221 ГПК України унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення заяви ТОВ "Інтер-Текст" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.
7.51. Верховний Суд зазначає, що допущені судами попередніх інстанції порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, визначені положеннями статті 300 ГПК України, тому справу в частині розгляду заяви ТОВ "Інтер-Текст" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
7.52. Суд наголошує, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.53. Ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі для вирішення даного спору, беручи до уваги, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які імперативно визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню та передачі справи в частині розгляду заяви ТОВ "Інтер-Текст" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим Верховний Суд не формулює остаточного правового висновку з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.54. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №285/5547/21 та у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 у справі №346/2744/21, передчасними.
7.55. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
7.56. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
7.57. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, з огляду на доводи касаційної скарги та характер спірних правовідносин.