ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 907/181/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Бакуліна С. В., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Балли Л. М.,
за участю представників:
Закарпатської обласної прокуратури: Кондратюк Д. А.,
Державної екологічної інспекції у Закарпатській області: не з`явилися,
Полянської сільської ради: не з`явилися,
державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії Свалявське лісове господарство: Левицький А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії Свалявське лісове господарство
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024
у складі колегії суддів: Зварич О.В. - головуючий, Малех І.Б., Панова І.Ю.
та на рішення господарського суду Закарпатської області від 29.02.2024
суддя: Андрейчук Л.В.
у справі № 907/181/22
за позовом заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області
до державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії Свалявське лісове господарство
про стягнення 1 977 832,22 грн,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури (далі - Прокуратура) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (далі - позивачі) звернувся з позовом про стягнення з Державного підприємства "Свалявське лісове господарство", правонаступником якого є державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", в особі філії "Свалявське лісове господарство" (далі - ДП "Ліси України", відповідач) шкоди в сумі 1 977 832,22 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
2. Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури зазначає, що відповідач, як постійний лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування 162 дерев, а саме: 156 дерев породи бук, з діаметрами пнів від 18.1 до 82 см, 6 дерев породи граб, з діаметрами пнів від 28 до 44 см на території кварталу 23 виділу 6 Плосківського лісництва Державного підприємства "Свалявське лісове господарство", що спричинило шкоду державним інтересам у сфері лісового господарства в сумі 1 977 832,22 грн.
3. Підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Полянської сільської ради зазначається нездійснення уповноваженими органами захисту інтересів держави у сфері охорони та захисту лісів, що має наслідком ненадходження коштів до Державного бюджету, у зв`язку з чим наявні підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій
4. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 29.02.2024 у справі № 907/181/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024, задоволено позовні вимоги. Стягнуто з ДП "Ліси України" в особі філії "Свалявське лісове господарство" шкоду в сумі 1 977 832,22 грн на користь держави в особі Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області.
5. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.
6. Суди вказують про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
7. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 29.02.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 907/181/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
8. Підставою касаційного оскарження відповідач вказує п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
9. Скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 907/449/22.
10. Відповідач вказує на те, що прокурором не вказано, які саме обов`язки і норми чинного законодавства України порушені з боку відповідача, та які дії не були виконані відповідачем.
11. Крім того, скаржник наголошує на тому, що норми ст. 105 Лісового кодексу України не дають правових підстав вважати, що відповідач, який є постійним користувачем лісових ресурсів, має відшкодовувати шкоду, завдану іншими невстановленими особами. Відповідач посилається на презумпцію невинуватості, вказує на відсутність вироку та на те, що лісові господарства несуть відповідальність лише у разі вчинення ними самими незаконної рубки.
12. Відповідач звертає увагу на те, що перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не проводилась, у матеріалах справи відсутній акт Державної екологічної інспекції.
13. Також відповідач зазначає, що матеріалами справи не підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданням шкоди, що є обов`язковою умовою стягнення позадоговірної шкоди відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України та ст. 105 Лісового кодексу України, докази які наявні у матеріалах справи не є достатніми для правильного встановлення і розрахунку шкоди.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
14. У відзиві на касаційну скаргу Закарпатська обласна прокуратура просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
15. Закарпатською обласною прокуратурою у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №62022140050000016 від 21.01.2022 за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок неналежного виконання лісничим Плосківського лісництва ДП "Свалявське ЛГ" Сенько В.Д. своїх службових обов`язків, невстановленими досудовим розслідуванням особами, проведено незаконну рубку 162 дерев, а саме: 156 дерев породи бук, з діаметрами пнів від 18.1 до 82 см, 6 дерев породи граб, з діаметрами пнів від 28 до 44 см на території кварталу 23 виділу 6 Плосківського лісництва Державного підприємства "Свалявське лісове господарство".
16. У ході досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження було проведено огляди місця події із залученням спеціалістів - представників Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та за участю працівників Плосківського лісництва ДП "Свалявське ЛГ", про що складено протоколи огляду від 01 та 02 червня 2021 року.
17. Вказаними протоколами огляду зафіксовано виявлені пні від зрізаних дерев без наявних ознак відведення їх в рубку (162 дерев, а саме: 156 дерев породи бук, з діаметрами пнів від 18.1 до 82 см, 6 дерев породи граб, з діаметрами пнів від 28 до 44 см на території кварталу 23 виділу 6 Плосківського лісництва Державного підприємства "Свалявське лісове господарство").
18. До протоколів огляду від 01 та 02 червня 2021 року додано відомості попневого переліку, в яких зафіксовано кількість виявлених пнів, їх діаметри та породу.
19. Протоколи огляду від 01 та 02 червня 2021 року та відомості попневого переліку підписані без зауважень всіма особами, які брали участь у проведенні слідчих дій, огляді та обмірах зрубаних дерев.
20. Розмір шкоди в сумі 1 977 832,22 грн підтверджується розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу незаконними рубками 162 дерев в кварталі 23 виділ 6 Плосківського лісництва Державного підприємства "Свалявське лісове господарство", проведеним відповідно до положень ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2013 року.
21. У матеріалах судової справи № 907/181/22 міститься копія висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи № 3153 від 01.11.2021, згідно з яким внаслідок незаконної рубки дерев у кварталі 23 виділ 6 Плосківського лісництва Державного підприємства "Свалявське лісове господарство" державі завдано шкоду в розмірі 1 977 832,22 грн.
22. Експерт проводив розрахунок розміру шкоди на підставі розрахунків шкоди, заподіяної лісу незаконними рубками в кварталі 23 виділ 6 Плосківського лісництва ДП "Свалявське ЛГ", доданих до супровідного листа Держекоінспекції у Закарпатській області від 06.07.2021 №2000-06, та висновків, зроблених за наслідками проведеної завідувачем кафедри ботаніки, деревинознавства та недеривних ресурсів лісу Національного лісотехнічного університету України професором Осадчуком Л.С. наукової ботанічної експертизи від 08.07.2021, а саме: проведеним дендрологічним дослідженням зразків деревини, узятих із ростучих дерев і пнів зрізаних дерев бука лісового у Плосківському лісництві ДП "Свалявське ЛГ" встановлено, в кварталі 23 виділ 6 дерева були зрубані упродовж осінньо-зимового періоду 2020-21 років.
23. У листах № 12-2298-22/87, № 12-2298-22/89 від 08.02.2022, адресованих Полянській сільській раді та Державній екологічній інспекції у Закарпатській області, прокурор просив повідомити чи вжиті заходи захисту порушених інтересів держави у сфері лісового законодавства по стягненню шкоди в сумі 1 977 832,22 грн, у зв`язку з встановленим фактом проведення незаконної рубки 162 дерев у кварталі 23 виділ 6 Плосківського лісництва Державного підприємства "Свалявське лісове господарство".
24. У листі-відповіді від 25.03.2022 Державна екологічна інспекція у Закарпатській області повідомила прокуратуру, що заходи реагування - здійснення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу не проводились.
25. Полянська сільська рада залишила без відповіді вказаний запит прокурора.
26. Прокурор надіслав Полянській сільській раді та Державній екологічній інспекції у Закарпатській області повідомлення № 12-2298-22/172, №2-2298-22/170 від 28.03.2022, на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", про встановлення підстав для представництва інтересів держави шляхом подання відповідної позовної заяви до Державного підприємства "Свалявське лісове господарство".
Позиція Верховного Суду
27. Зміст касаційної скарги свідчить, що правомірність представництва прокурором інтересів держави у справі, що розглядається, фактично не оскаржується, а тому з урахуванням принципу диспозитивності Верховним Судом не досліджується.
28. Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі порушенням норм лісового та природоохоронного законодавства внаслідок незаконної вирубки дерев.
29. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
30. Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
31. Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
32. Верховний Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
33. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.
34. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
35. Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
36. Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.
37. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
38. Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
39. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).
40. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
41. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
42. За приписами ст. 19 Лісового Кодексу України (далі - ЛК України) постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
43. Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
44. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
45. Частиною 5 ст. 86 ЛК України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
46. Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.
47. За приписами ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
48. Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
49. Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
50. Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
51. Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
52. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
53. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).
54. Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.
55. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій керувалися доведеністю прокурором належними та допустимими доказами в порядку вимог статей 74, 76-77 ГПК України наявності складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди.
56. Суди попередніх інстанцій встановили, що:
- в ході досудового розслідування кримінального провадження №62022140050000016 від 21.01.2022 за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України виявлено, що невстановленими досудовим розслідуванням особами проведено незаконну рубку 162 дерев, а саме: 156 дерев породи бук, з діаметрами пнів від 18.1 до 82 см, 6 дерев породи граб, з діаметрами пнів від 28 до 44 см на території кварталу 23 виділу 6 Плосківського лісництва Державного підприємства Свалявське лісове господарство;
- у протоколах огляду місця події від 01 та 02 червня 2021 року зазначено, що на території 23 кварталу 6 виділу Плосківського лісництва Державного підприємства "Свалявське лісове господарство" виявлено пні дерев без ознак відведення в рубку: 156 дерев породи бук, з діаметром пнів від 18,1 до 82 см, 6 дерев породи граб, з діаметром пнів від 28 до 44 см;
- у протоколах огляду зафіксовано кількість виявлених пнів, їх діаметр та породу;
- у відомостях попневого переліку зафіксовано кількість виявлених пнів, їх діаметри та породу дерева (162 дерева, а саме: 156 дерев породи бук, з діаметрами пнів від 18.1 до 82 см, 6 дерев породи граб, з діаметрами пнів від 28 до 44 см);
- протоколі огляду та відомості попневого переліку, складені із залученням спеціалістів представників Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та за участю працівників Плосківського лісництва ДП "Свалявське ЛГ";
- огляд проводився з відеофіксацією на території 23 кварталу 6 виділу Плосківського лісництва ДП "Свалявське ЛГ".
- протоколи огляду від 01 та 02 червня 2021 року та відомості попневого переліку підписані без зауважень всіма особами, які брали участь у проведенні слідчих дій, огляді та обмірах зрубаних дерев, зокрема працівниками відповідача - лісничим Плосківського лісництва Сенько В.Д. та майстром лісу Плосківського лісництва Тихоненко Ю.В. без будь-яких зауважень;
- відповідні розрахунки розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства внаслідок незаконної порубки 162 дерев в кварталі 23 виділ 6 Плосківського лісництва ДП "Свалявське ЛГ", здійснені Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу" та ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та встановлено, що загальний розмір шкоди становить 1 977 832,22 грн;
- розмір шкоди також підтверджений висновком судової інженерно-екологічної експертизи № 3153 від 01.11.2021, яка проведена у межах кримінального провадження;
- експерт проводив розрахунок розміру шкоди на підставі, зокрема висновків, зроблених за наслідками проведеної завідувачем кафедри ботаніки, деревинознавства та недеривних ресурсів лісу Національного лісотехнічного університету України професором Осадчуком Л.С. наукової ботанічної експертизи від 08.07.2021, а саме: проведеним дендрологічним дослідженням зразків деревини, узятих із ростучих дерев і пнів зрізаних дерев бука лісового у Плосківському лісництві ДП "Свалявське ЛГ" та встановлено, що в кварталі 23 виділ 6 дерева були зрубані упродовж осінньо-зимового періоду 2020-21 років;
- охорона і захист лісів є складовою частиною діяльності відповідача, проте факт незаконної рубки дерев свідчать про неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок;
- відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.
57. З наведеного вище вбачається, що господарськими судами була надана оцінка наявним у справі доказам у їх сукупності та встановлено наявність складу правопорушення: (1) незаконної порубки дерев на відомчій відповідачу території, що свідчить про протиправність поведінки постійного лісокористувача; (2) шкоди, розмір якої доказово підтверджено; (3) причинно-наслідкового зв`язку шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконання ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.
58. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про доведеність належними та допустимими доказами наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.
59. З огляду на зазначене вище, Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги про те, що матеріалами справи не підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданням шкоди, що є обов`язковою умовою стягнення позадоговірної шкоди відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України та ст. 105 Лісового кодексу України.
60. Верховним Судом відхиляються доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, оскільки у справі, що розглядається, та в наведеній скаржником справі суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
61. Скаржник у касаційній скарзі наголошує на тому, що норми ст. 105 Лісового кодексу України не дають правових підстав вважати, що відповідач, який є постійним користувачем лісових ресурсів, має відшкодовувати шкоду, завдану іншими невстановленими особами. Відповідач посилається на презумпцію невинуватості, вказує на відсутність вироку та на те, що лісові господарства несуть відповідальність лише у разі вчинення ними самими незаконної рубки.
62. Верховним Судом відхиляються зазначені доводи, оскільки, як зазначалося вище обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Верховний Суд зауважує, що законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. У цій справі підставою позову є наявність складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допущення самовільної вирубку лісу.
Наявність вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення службових осіб, інших осіб за незаконну порубку лісу не є визначальним для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1166 ЦК України.
63. Доводи відповідача про те, що перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не проводилась, а в матеріалах справи відсутній акт Державної екологічної інспекції відхиляються Верховним Судом з огляду на те, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності.
Крім того, відсутність акта не може бути єдиною підставою для відмови в позові, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи доведеності наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.
64. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками місцевого та апеляційного судів стосовно оцінки фактичних обставин у цій справі і спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову прокурора, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції в силу приписів ст. 300 Господарського процесуального кодексу України.
65. Отже, скаржник у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі. Тому Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.