ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/4055/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
представників учасників справи:
прокуратури - Косенко Д.В.,
позивача - Хатунцева І.В., Ярусевич Д.Ю.,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Істоміна О.А., Мартюхіна Н.О., Радіонова О.О.
від 13.03.2024
за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С"
про визнання недійсними договорів № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022 в частині; стягнення сплаченого ПДВ, 3% річних та інфляційних втрат.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону, виступаючи в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С" про:
- визнання недійсним пункту 1.1 договору № 286/1/22/79 від 08.11.2022, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С", в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 4 304 395,78 грн;
- визнання недійсним пункту 1.1 договору № 286/1/22/82 від 11.11.2022, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С", в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 17 480 372,00 грн;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С" на користь Міністерства оборони України грошових коштів у розмірі 23 230 405,80 грн, з яких: 21 780 747,30 грн сплачений ПДВ (основний борг), 429 025,86 грн 3% річних та 1 020 632,64 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовано тим, що зміст оспорюваних правочинів у частині сплати ПДВ суперечить положенням Податкового кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, зокрема, постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тому в силу вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підстави для визнання договорів недійсними у цій частині. Оскільки відповідач отримав від позивача суму ПДВ, попри те, що відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 21 780 747,28 грн, так як неповернення відповідачем оборонному відомству зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. В разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
08 листопада 2022 року між Міністерством оборони України (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С" (надалі - Постачальник) було укладено договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/22/79 (надалі - Договір № 79), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався постачати у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9), а саме: (09132000-3) бензин автомобільний А-80 для довготривалого зберігання (надалі - Товар) для потреб Міністерства оборони України згідно з специфікацією, а Замовник забезпечити приймання Товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами, згідно з специфікацією.
Відповідно до специфікації, визначеної у пункті 1.1 Договору № 79 загальна вартість товару складає 65 899 160 грн, у тому числі ПДВ 7% - 4 311 160 грн.
Додатковою угодою № 2 від 28.12.2022 до Договору № 79 сторони внесли зміни до специфікації, визначеної у пункті 1.1 Договору № 79, якою змінили загальну вартість товару на загальну суму 65 795 764,19 грн, у тому числі ПДВ 7% - 4 304 395,78 грн.
На виконання Договору № 79, в редакції додаткової угоди № 2 від 28.12.2022, Постачальник поставив обумовлений Товар на суму 65 795 764,19 грн, а Замовник сплатив вказані кошти в повному обсязі, включаючи ПДВ 7% - 4 304 395,78 грн, що підтверджується видатковими накладними, актами прийому-передачі продукції та платіжним дорученням.
11 листопада 2022 року між Міністерством оборони України (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С" (надалі - Постачальник) було укладено договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/22/82 (надалі - Договір № 82), відповідно до умов якого, в редакції додаткової угоди № 1 від 23.11.2022, Постачальник зобов`язався постачати у 2022 році нафту і дистиляти (09130000-9), а саме: (09132000-3) бензин автомобільний А-80 для довготривалого зберігання (надалі - Товар) для потреб Міністерства оборони України та Збройних сил України згідно з специфікацією, а Замовник забезпечити приймання Товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами, згідно з специфікацією.
Відповідно до специфікації, визначеної у пункті 1.1 Договору № 82 загальна вартість товару складає 267 199 972,00 грн, у тому числі ПДВ 7% - 17 480 372,00 грн.
На виконання Договору № 82, в редакції додаткової угоди № 1 від 23.11.2022, Постачальник поставив обумовлений Товар на суму 267 199 972,00 грн, а Замовник сплатив вказані кошти в повному обсязі, включаючи ПДВ 7% - 17 480 372,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, актами прийому-передачі продукції та платіжним дорученням.
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 у справі № 922/4055/23 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним пункт 1.1 договору № 286/1/22/79 від 08.11.2022, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С", в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 4 304 395,78 грн. Визнано недійсним пункт 1.1 договору № 286/1/22/82 від 11.11.2022, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С", в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 17 480 372,00 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С" на користь Міністерства оборони України грошові кошти в розмірі 21 780 747,30 грн, 3% річних у сумі 429 023,67 грн, інфляційні втрати в розмірі 566 517,10 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- Податковим кодексом України, зокрема підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195, чітко передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством. Норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язковим, а не правом платника податку;
- оскільки не тільки постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договорів ПДВ, враховуючи, що замовниками товару за договорами виступає Міністерство оборони України, суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пунктів договорів в цій частині;
- відповідач безпідставно набув кошти в сумі 21 780 747,28 грн, тобто за рахунок позивача не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договорами поставки, тобто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України та незаконно користувався ними до дати пред`явлення позову, а тому наявні підстави для нарахування на безпідставно набуті кошти 3% річних та інфляційних втрат;
- здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив, що з відповідача до стягнення підлягають 3% річних в розмірі 429 023,67 грн та інфляційні втрати у розмірі 566 517,10 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 у справі № 922/4055/23 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань однак, положення постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" не можуть застосовуватись до договорів на постачання пально-мастильних матеріалів, які починаючи з 24.02.2022 укладаються Міноборони не в рамках мобілізаційних завдань;
- аналізуючи зміст договорів № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022, що укладені між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С", слід дійти висновку, що вони не є договорами, які укладені на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), а отже на них не розповсюджуються вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178;
- Міністерство оборони України під час розгляду справи підтвердило факт того, що спірні договори було укладено не в рамках виконання мобілізаційних завдань;
- крім того у переліку адресатів, постачання товарів яким має бути здійснено за нульовою ставкою ПДВ, такий суб`єкт як Міністерство оборони України відсутній. При цьому, і назви, і зміст пунктів 1 договорів № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022, що визначає їх предмет, свідчать про постачання пального "для державних потреб", "для техніки спеціального призначення", "для потреб Міністерства оборони України", однак у вказаних договорах не зазначено, що пальне призначене "для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил" та інших споживачів, перелічених у постанові Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178;
- прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що спірні договори, укладені між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С", відносяться до договорів з метою виконання мобілізаційних завдань;
- прокурором не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено на підставі зібраних в матеріалах справи доказів існування обставин, якими було мотивовано звернення до суду з даними позовними вимогами, а саме, наявності правових підстав для звільнення спірних операцій поставки товарів за вказаними договорами від оподаткування податком на додану вартість в силу приписів підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 у даній справі.
Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану";
- суд апеляційної інстанції порушив статтю 86, частину 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України та належним чином не дослідив зібрані у справі докази: зміст договорів № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022, і додатків до них; копії актів приймання-передачі № 216 від 25.11.2022, №№ 40, 41, 187, 256 від 29.11.2022, № 42 від 01.12.2022, №№ 63, 220, 262 від 02.12.2022, №№ 64, 223, 225, 267 від 06.12.2022, №№ 224, 323, 324, 325 від 07.12.2022, № 65 від 08.12.2022, №№ 328, 333, 334 від 09.12.2022, № 335 від 11.12.2022, №№ 209, 210, 211, 340 від 12.12.2022, а також № 108 від 14.12.2022. На думку скаржника, недослідженими залишилися й докази фінансування спірних договорів, які також забезпечують можливість установити обставини, які мають значення для справи, а саме - дійсних отримувачів придбаного бензину за такими договорами;
- скаржник також зауважує, що судом апеляційної інстанції порушено статті 77, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, обґрунтованого недопустимим доказом - індивідуальною податковою консультацією Державної податкової служби України № 540/ІПК/99-00-27-04-05 від 27.04.2023.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувану постанову залишити без змін, як таку, що не порушує вимог матеріального права та відповідає вимогам процесуального права.
Міністерство оборони України подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
5. Розгляд клопотань
10 вересня 2024 року до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що відповідач дізнався, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С" - адвокат Циб О.В. захворів, ймовірно на COVID, на що вказують погане самопочуття та висока температура, у зв`язку з чим не може прийняти участь у судовому засіданні. Водночас даний представник приймав участь у захисті інтересів товариства під час розгляду справи у всіх попередніх інстанціях, обізнаний з матеріалами справи, є компетентним у контексті правовідносин, що є предметом даного спору, і замінити представника безпосередньо у даний час товариство об`єктивно не може.
Розглянувши зазначене клопотання, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
Відповідачем, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано докази на підтвердження наведених у клопотанні обставин неможливості участі в судовому засіданні представника відповідача.
Водночас, Суд зазначає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С" були ґрунтовно викладені у відзиві на касаційну скаргу, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційної скарги.
Крім того, процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про такий розгляд і в ухвалі Верховного Суду від 03.09.2024 про оголошення перерви у судовому засіданні.
6. Позиція Верховного Суду
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, Суд переглядає оскаржувану постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Скаржник у касаційній скарзі вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, положення цієї статті спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 180 Господарського кодексу України деталізовано істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин 1, 3 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
Датою виникнення податкових зобов`язань зі сплати ПДВ з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, перелічених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Отже, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (див. постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20).
Таким чином ціна договору визначається, виходячи з її договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, які регулюються Податковим кодексом України, та не залежить від волі сторін договору.
Причиною звернення з позовом у даній справі стало те, що укладені договори № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022, за якими Міністерству оборони України постачалось паливо (бензин автомобільний А-80), в частині включення до їх ціни умов щодо суми ПДВ (7%) не відповідають положенням Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178. Як наслідок, включення до ціни договорів № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022 сум ПДВ (7%) та отримання відповідачем від позивача відповідних сум ПДВ, призвело до безпідставного набуття відповідачем коштів в сумі 21 780 747,28 грн (суми ПДВ (7%) за вказаними договорами).
У підпункті 193.1 статті 193 Податкового кодексу України визначено розміри ставок податку. Так, згідно з вказаною нормою ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях (з наведенням відповідних операцій).
У статті 194 Податкового кодексу України визначено операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою.
Так, відповідно до підпункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (підпункт 194.1.1 статті 194 Податкового кодексу України).
У статті 195 Податкового кодексу України визначено операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою.
За нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством (підпункт "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України).
02 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (надалі - Постанова № 178).
У Постанові № 178 відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема військових частин, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Суд зазначає, що ухвалою від 18.06.2024 дану справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, а саме, існування виключної правової проблеми щодо застосування положень Постанови № 178.
Ухвалою від 11.07.2024 Велика Палата Верховного Суду дану справу повернула відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
На переконання Великої Палати Верховного Суду справа № 922/4055/23 не містить виключної правової проблеми.
Врахувавши позицію Великої Палати Верховного Суду, Суд зазначає, що у постанові від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23 Верховний Суд зазначив таке:
"Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Оскільки не тільки постановою КМУ № 178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині.
Враховуючи викладене, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними пункту 3.1 договору № 9-22 від 14.03.2022 з відповідними змінами у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість".
До аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23, від 28.05.2024 у справі № 910/12151/23, в ухвалі від 23.05.2024 у справі № 918/587/23.
Правовідносини у зазначених справах є подібними правовідносинам даної справи № 922/4055/23.
Отже, аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та пункту 1 Постанови № 178, і здійснене судом апеляційної інстанції у цій справі правозастосування не відповідає такому висновку.
До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2024 № 831, яка набрала чинності 01.08.2024, внесено зміни до Постанови № 178, а саме:
- у вступній частині постанови слова і цифри "З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні"," замінено словами "З метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації";
- пункт 1 викладено в такій редакції: "1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", операції з постачання товарів (запасних частин, акумуляторних батарей, автомобільних шин, охолоджуючих рідин, комплектуючих, додаткового обладнання тощо), визначених нормативними та технічними документами, для транспортних засобів (зокрема спеціальних, спеціалізованих транспортних засобів), а також пально-мастильних матеріалів Збройним Силам, Національній гвардії, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, іншим утвореним відповідно до законів військовим формуванням, їх з`єднанням, військовим частинам, підрозділам, розвідувальним органам, Міністерству оборони, Державній прикордонній службі, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерству внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони, закладам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.".
Отже, враховуючи викладене та встановлені судами обставини справи, зокрема, те, що предметом договорів № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022 є постачання "бензину", для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави під час дії воєнного стану, та як наслідок спірні умови договорів № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022 в частині сплати ПДВ (7%) суперечать положенням Податкового кодексу України та Постанови № 178, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсними спірних пунктів договорів.
З огляду на викладене, Суд відхиляє аргументи позивача та відповідача, викладені у відзивах на касаційну скаргу, щодо неможливості застосування положень Постанови № 178 до договорів № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022.
Враховуючи обставини недійсності спірних умов договорів в частині сплати ПДВ (7%), отримання відповідачем від позивача суму ПДВ, тобто, встановивши безпідставність набуття відповідачем коштів в сумі 21 780 747,28 грн, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, у тому числі 3% річних та інфляційних втрат на суму сплаченого позивачем відповідачу ПДВ, суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення 429 023,67 грн 3% річних та 566 517,10 грн інфляційних втрат.
При цьому Суд зазначає, що ні судом апеляційної інстанції, ні сторонами не ставилось під сумнів здійснений судом першої інстанції відповідний розрахунок задоволених позовних вимог.
Таким чином, суд апеляційної інстанції скасовуючи правильне по суті рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та пункту 1 Постанови № 178, та невірно здійснив тлумачення застосування положень Постанови № 178, як наслідок, дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.