ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/11897/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І.Д., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання Москалика О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC),
про ухвалення додаткового рішення
у справі №910/11897/23
за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC),
про стягнення 2 096 757,60 грн,
за участю представників:
позивача: Мальцев С.С.
відповідача: не з`явилися.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року Державне підприємство "Медичні закупівлі України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) про стягнення штрафу у сумі 2 096 757,60 грн за договором про закупівлю № 09/580-11/2022 від 25.11.2022.
Господарський суд міста Києва рішенням від 12.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024, у задоволенні позову відмовив повністю.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді 20% штрафу від вартості непоставленої продукції, передбаченої підпунктом 8.3.2. пункту 8.3. договору відсутні.
За наслідками касаційного оскарження, Верховний Суд постановою від 11.07.2024, касаційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 910/11897/23 залишив без змін.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу також зазначив, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, які просив стягнути з позивача.
20.07.2024 через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з заявою про постановлення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у якій просило присудити на користь відповідача судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" про розподіл судових витрат призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Державне підприємство "Медичні закупівлі України" 25.07.2024 через систему "Електронний суд" звернулося з клопотанням, у якому просило зменшити розмір заявлених відповідачем до відшкодування судових витрат через їх неспівмірність.
Позивач обґрунтував своє клопотання тим, що правова позиція відповідача залишалася сталою в суді першої та апеляційної інстанції. Відповідачем у цій справі використана правова позиція (обґрунтування), сформована у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/11895/23, щодо умов договору з якого виник спір, тому ця справа не може вважатися складною.
Акт приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 17.06.2024 № 7 не містить повної інформації щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, а тому не відповідає заявленим витратам на правову допомогу. Відповідач не зазнав впливу на репутацію. Розгляд даної справи не мав публічного інтересу.
Розглянувши заяву відповідача, дослідивши наведені позивачем підстави для зменшення розміру заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає, що ця заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідач до заяви про розподіл його витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції (до відзиву на касаційну скаргу) додав докази на підтвердження факту понесення ним у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи цих витрат та їх розміру, а саме:
- попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на суму 10 000,00 грн;
- договір про надання правової допомоги - адвокатських послуг № 3 від 04.10.2023, укладений між Адвокатським бюро "Вапельник і партнери", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал"", як клієнтом;
- додаткову угоду № 2 від 14.06.2024 до договору про надання правової допомоги - адвокатських послуг № 3 від 04.10.2023;
- довіреність на представництво інтересів клієнта від 17.08.2023;
- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 7 від 17.06.2024 на загальну суму 10 000,00 грн;
- рахунок фактуру № 140624/1 від 14.06.2024 на суму 10 000,00 грн;
- платіжну інструкцію № 2 від 17.06.2024 про сплату 10 000,00 грн.
Проаналізувавши зазначені докази, Верховний Суд встановив, що 04.10.2023 між Адвокатським бюро "Вапельник і партнери", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал"", як клієнтом, був укладений договір про надання правової допомоги - адвокатських послуг № 3, відповідно до пункту 1.1. якого Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу - адвокатські послуги у судовому провадженні господарського судочинства № 910/11897/23: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання листів та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів; представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади з будь-яких питань діяльності Товариства з правом підписувати, завіряти копії, подавати, отримувати від імені Товариства усі необхідні заяви, довідки, листи, відповіді, давати усні та письмові пояснення, наводити свої доводи та міркування з усіх питань.
У розділі 2 договору сторони домовилися, що гонорар складає тверду грошову суму в незалежності від складності справи, обсягів наданої правової допомоги та витраченого часу.
14.06.2024 між Адвокатським бюро "Вапельник і партнери", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал"", як клієнтом, була укладена додаткова угода № 2 до договору про надання правової допомоги - адвокатських послуг № 3 від 14.06.2024, якою розділ 2 договору був доповнений пунктом 2.4., в якому сторони договору погодили, що загальний розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану правову допомогу в Касаційному господарському суді Верховного Суду, становить фіксований розмір 10 000,00 грн.
Проаналізувавши умови договору про надання правової допомоги - адвокатських послуг № 3 від 04.10.2024 року та додаткову угоду до нього, Верховний Суд зазначає про те, що сторони погодили між собою фіксовану форму гонорару за надану правову допомогу в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, що не залежить від обсягу витраченого адвокатом часу на надання послуг, з огляду на що витрати часу адвоката на надання послуг за цим договором судом до уваги не беруться.
Як вбачається на виконання умов зазначеного договору між Адвокатським бюро "Вапельник і партнери", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал"", як замовником, був підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 7 від 17.06.2024, за змістом якого Адвокатське бюро відповідно до умов договору та додаткової угоди № 2 до нього надало, а Клієнт прийняв послуги правового характеру у справі господарського судочинства № 910/11897/23 в Касаційному господарському суді Верховного Суду в обсязі та на умовах, передбачених додатковою угодою № 2 від 14.06.2024 до договору № 3 від 04.10.2024, а саме:
- складання та подання процесуальних документів до суду;
- представництво.
Згідно з пунктом 3 акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 7 від 17.06.2024 сума гонорару обчислена у фіксованому розмірі та складає 10 000,00 грн без ПДВ.
Верховний Суд зазначає про те, що відображена у зазначеному акті інформація щодо наданих відповідачу у цій справі послу з правничої допомоги та обставини надання таких послуг підтверджується матеріалами справи. Як вбачається, адвокатом Вапельником С. Д. як представником відповідача у цій справі були складені та подані до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через систему "Електронний суд" 21.06.2024 та 02.07.2024 відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення по справі з відповідними додатками. За своїм змістом відзив та додаткові пояснення побудовані на аналізі доводів касаційної скарги, висновків Верховного Суду та є обґрунтованими. Верховний Суд також зазначає про те, що адвокат Вапельник С. Д. як представник відповідача у справі взяв участь у двох засіданнях Верховного Суду у цій справі, що відбулося 27.06.2024 та 11.07.2024, надавав в судових засіданнях пояснення по справі, щодо доводів касаційної скарги, про що свідчать протоколи судових засідань.
Верховний Суд враховує те, що адвокат Вапельник С. Д. має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7268/10 від 07.12.2018, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України та як представник відповідача у цій справі діяв на підставі довіреності від 17.08.2023, що міститься в матеріалах справи.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає доведеними обставини надання адвокатом Вапельником С. Д. послуг з професійної правничої допомоги відповідачу у цій справі, зазначених в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 7 від 17.06.2024.
При перевірці та дослідженні розміру понесених стороною спору заявлених до стягнення витрат на оплату послуг адвоката суд керується принципами співмірності, достовірності, пропорційності та обґрунтованості цих витрат.
У разі встановлення обставин того, що заявлений до стягнення розмір витрат не відповідає визначеним законом критеріям співмірності, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Державне підприємство "Медичні закупівлі України" звернулося з клопотанням, у якому просило зменшити розмір заявлених відповідачем до відшкодування судових витрат через їх неспівмірність. Однак доказів на підтвердження своїх доводів про неспівмірність заявленого відповідачем до відшкодування розміру витрат на правничу допомогу ціні позову, чи ненадання адвокатом відповідача усього передбаченого сторонами договору про надання правничої допомоги обсягу послуг, чи завищення погодженої стороною відповідача з адвокатом ціни послуги порівняно з вартістю, що склалася на ринку таких послуг, тощо позивач суду не надав.
Враховуючи викладене Верховний Суд вважає обґрунтованою вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, оскільки заявлені ним до стягнення витрати відповідають критерію реальності їх понесення. Обставини надання адвокатом Вапельником С. Д. відповідачу у цій справі послуг з професійної правничої допомоги, зазначених в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 7 від 17.06.2024, підтверджуються матеріалами справи, що свідчить про те, що ці витрати є такими, що пов`язані з розглядом цієї справи. Крім того, в матеріалах справи містяться - рахунок фактура № 140624/1 від 14.06.2024 на суму 10 000,00 грн, виставлений Адвокатським бюро "Вапельник і партнери", як виконавцем, Замовнику (відповідачу), а також платіжна інструкція № 2 від 17.06.2024 про сплату Замовником 10 000,00 грн за зазначеним рахунком-фактурою.
Отже, заявлений відповідачем до стягнення в порядку розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи у сумі 10 000,00 грн є доведеним, відповідає критеріям розумності та співмірності, відповідає (не перевищує) фіксованого розміру гонорару, погодженого між Адвокатським бюро "Вапельник і партнери", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал", як клієнтом, у договорі про надання правової допомоги - адвокатських послуг № 3 від 04.10.2023 з урахуванням додаткової угоди № 2 до нього, є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи та обсягом наданих відповідачу на стадії касаційного розгляду справи послуг з професійної правничої допомоги.
Керуючись статтями 126, 129, 234, 235, 244, 315 Господарського процесуального кодексу України, суд