ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 990/84/24
Провадження № 11-128заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Усенко Є. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 990/84/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.05.2024 (судді Шишов О. О., Бившева Л. І., Блажівська Н. Є., Дашутін І. В., ЯковенкоМ. М.),
УСТАНОВИЛА:
1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1.1. 25.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 04.03.2024 № 76/ас-24 (далі також - оскаржуване рішення);
- зобов`язати ВККС прийняти рішення, яким допустити його, ОСОБА_1, до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі у конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККС від 14.09.2023 № 94/зп-23 "Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів" (зі змінами; далі - Рішення № 94/зп-23, Конкурс відповідно).
1.2. На обґрунтування позову позивач зазначає, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, ВККС безпідставно виходила з того, що норма частини другої статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, для цілей Конкурсу не застосовується.
1.3. Позивач доводить, що частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII не містить жодних обмежень щодо застосування при визначенні стажу роботи судді за частиною першою статті 28 цього Закону. На його думку, норми пункту 1 частини першої статті 28, частини першої статті 69 та частини другої статті 137 цього Закону у спірних правовідносинах слід застосовувати у спосіб системного та граматичного тлумачення.
1.4. На переконання ОСОБА_1, ВККС, порушивши принцип правової визначеності, допустила довільне тлумачення норм статті 137 Закону № 1402-VIII, які, на його погляд, дозволяли розраховувати на розумну та передбачувану стабільність застосування законодавства при визначенні стажу роботи судді та давали підстави для легітимного очікування щодо зарахування до стажу роботи судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) тривалістю щонайменше 5 років, яка вимагається законом для призначення на посаду судді.
1.5. Позивач уважає, що на день його звернення до ВККС із заявою про участь у Конкурсі, оголошеному рішенням ВККС № 94/зп-23, його стаж роботи на посаді судді, визначений із застосуванням норм частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII, становив більше семи років, а тому рішення ВККС від 04.03.2024 № 76/ас-24 про відмову йому в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі суперечить нормам Закону № 1402-VIII. Оспорюване рішення, як стверджує позивач, прийняте за неправильного тлумачення норм зазначеного Закону, всупереч буквальному змісту його статей, з порушенням принципу правової визначеності, що є підставою для його скасування.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Касаційний адміністративний суд рішенням від 28.05.2024 узадоволенні позову ОСОБА_1 відмовив повністю.
2.2. Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що норма частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII є спеціальною щодо визначення видів та необхідного досвіду професійної діяльності як однієї з кваліфікаційних вимог до особи, яка може бути суддею апеляційного суду.
2.3. Правові норми розділу IX "Забезпечення суддів" Закону № 1402-VIII разом зі статтею 137 (стаж на посаді судді) регулюють питання забезпечення суддів - суддівської винагороди (стаття 135), відпустки (стаття 136), забезпечення житлових умов судді (стаття 138), забезпечення потреб судді, пов`язаних з його діяльністю (стаття 139), державного захисту суддів та членів їхніх сімей (стаття 140), соціального страхування судді (стаття 141). Тобто зазначені правові положення є застосовними до правовідносин, які виникають з питань забезпечення суддів, і є спеціальними у межах цих правовідносин. Їх застосовність до інших правовідносин, які охоплюються Законом № 1402-VIII, є виправданою, зокрема, якщо: це прямо передбачено відповідною нормою і вона відсилає до правил, визначених статтею розділу ІХ цього Закону; сама норма містить застереження щодо сфери її застосування; це зумовлено потребою подолання колізії чи нормативної невизначеності. Водночас вимога пункту 1 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII щодо стажу роботи на посаді судді не менше п`яти років як умова зайняття посади судді апеляційного суду є чіткою, а норма цього пункту не є бланкетною. Відтак її застосування не передбачає і не потребує застосування правил, визначених іншими правовими нормами.
2.4. Касаційний адміністративний суд зазначив, що при іншому тлумаченні норми пункту 1 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII суддя місцевого суду навіть у перший день свого призначення вже буде мати стаж роботи на посаді судді, достатній для судді апеляційного суду, що, по-перше, не відповідає меті встановлення мінімального стажу роботи на посаді судді, а, по-друге, суперечить нормі пункту 4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII щодо застосування для сукупного стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) пункту 1 частини першої цієї ж статті.
3. Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
3.1. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду від 28.05.2024, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про задоволення його позову повністю.
3.2. Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що пункт 1 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII (з урахуванням частини третьої статті 79-3 цього Закону) визначає, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка має стаж роботи на посаді судді, та встановлює мінімум такого стажу - не менше п`яти років. Оскільки на час призначення його на посаду судді частиною першою статті 69 Закону № 1402-VIII вимагався стаж професійної діяльності 5 років, відтак, в силу норми частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII, його стаж роботи на посаді судді на час подання ним заяви про участь у конкурсі становив більше 7 років.
3.3. Позивач наголошує, що норма пункту 1 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII не містить положень щодо зайняття посади судді, фактичного здійснення повноважень суддею чи професійної діяльності судді як критерію обрахунку стажу у п`ять років (а йдеться виключно про стаж). Так само і диспозиція статті 137 цього Закону не містить положень, які б давали підстави для застосування норми цієї статті виключно у правовідносинах щодо забезпечення суддів (до прикладу, для обрахунку доплати за вислугу років чи надання права на відставку).
3.4. Один лише факт включення статті 137 Закону № 1402-VIII у розділ ІХ "Забезпечення суддів" не спричиняє незастосовність норм цієї статті до спірних правовідносин, позаяк іншого визначення поняття "стаж роботи на посаді судді" законодавством не передбачено, а зазначена стаття не містить будь-яких застережень щодо меж її застосування.
3.5. На переконання позивача суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме:
- неправильно витлумачив закон (норми пунктів 1, 4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII щодо визначення поняття "стаж роботи на посаді судді" та його помилкового ототожнення з "професійною діяльністю");
- не застосував закон, який підлягав застосуванню (норми статті 137 Закону № 1402-VIII щодо визначення поняття "стаж роботи на посаді судді", статті 35 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" щодо наведених у них дефініцій "стаж наукової роботи" та "професійна діяльність адвоката" в аспекті зазначених у пунктах 1-3 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII кваліфікаційних критеріїв).
3.6. Звертає увагу позивач і на те, що успірних правовідносинах з формальних підстав фактично порушено принцип єдності статусу суддів та дискриміновано таких кандидатів на посаду судді, які є діючими суддями та яким, без наявності окремого адвокатського чи наукового стажу, встановлено вимогу до стажу професійної діяльності 10 років.
4. Рух апеляційної скарги
4.1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27.06.2024 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду від 28.05.2024, а ухвалою від 11.07.2024 призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.
5. Позиція відповідача щодо апеляційної скарги позивача
5.1. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
5.2. Обґрунтовує відзив на апеляційну скаргу тим, що наявність стажу професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років разом з відповідністю іншим вимогам визначають особу такою, що відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, а для цілей відповідності вимогам на посаду судді апеляційного суду особа має відповідати також ще й додатковим умовам, визначеним у статті 28 Закону № 1402-VIII, зокрема, мати стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років. Відповідно, буквальне тлумачення норми цієї статті дає підстави вважати, що повторне включення до цього стажу професійного стажу у сфері права щонайменше п`ять років (і як кандидата на посаду судді, і як судді, що має стаж роботи не менше п`яти років) не відповідає закладеним законодавцем кваліфікаційним вимогам на посаду судді апеляційного суду.
5.3. Вимоги, визначені пунктами 1-4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII, є самостійними (окремими) та виступають додатковими умовами зайняття посади судді апеляційного суду до вже викладених у частині першій цієї статті.
5.4. Зазначає, що оскаржуване рішення не носить дискримінаційного характеру та не порушує принципу єдності статусу суддів, оскільки логічним є те, що вимоги до професійної кваліфікації, зокрема і стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), для судді апеляційної інстанції є вищими, ніж для судді першої інстанції, а для суддів спеціалізованих судів та Верховного Суду ці вимоги є ще вищими і така диференціація до вимог стажу професійної діяльності в залежності від інстанції суду не порушує прав осіб, що претендують на зайняття посади судді.
6. Обставини справи
6.1. Указом Президента України від 11.08.2021 № 351/2021 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Господарського суду Закарпатської області (режим доступу: https://www.president.gov.ua/documents/3512021-39629).
6.2. Рішенням ВККС № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням від 14.12.2023 № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення - 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ - 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ - 67 (режим доступу: https://vkksu.gov.ua/accounting/94zp-23).
6.3. Згідно із затвердженими на виконання пункту 2 цього рішення ВККС умовами проведення конкурсу на зайняття 532 вакантних посад суддів в апеляційних судах (додаток 2 до Рішення № 94/зп-23) до участі в першій стадії Конкурсу допускаються особи, які: 1) у порядку та строки, визначені оголошенням, подали всі необхідні документи; 2) на день подання документів відповідають встановленим статтями 28 та 69 Закону № 1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду.
6.4. ОСОБА_1 звернувся із заявою про участь у Конкурсі та проведення кваліфікаційного оцінювання, просив допустити його до участі в Конкурсі як особу, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII, оскільки він має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років.
6.5. Рішенням ВККС від 04.03.2024 № 76/ас-24 позивачу відмовлено у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККС № 94/зп-23.
6.6. ВККС виходила з того, що ОСОБА_1 не має відповідного п`ятирічного стажу станом на день подання заяви про участь у Конкурсі.
6.7. При цьому ВККС зазначила, що норма частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, для цілей Конкурсу не застосовується, оскільки регулює правовідносини, які виникають при вирішенні питань забезпечення суддів (обчислення суддівської винагороди, реалізації права на відставку і таке інше).
6.8. Згідно з висновком ВККС в оспорюваному рішенні за змістом пункту 4 частини першої статті 28 Закону №1402-VIII під відповідним стажем роботи розуміється саме професійна діяльність, зазначена в пунктах 1-3 частини першої цієї статті, тобто професійна діяльність на посаді судді.
6.9. ВККС дійшла висновку про відсутність у ОСОБА_1 стажу роботи, який давав би йому можливість зайняти посаду судді апеляційного суду, та із цієї підстави відмовила йому в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
7. Позиція Великої Палати Верховного Суду
7.1. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
7.2. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7.3. За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
7.4. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1402-VIIIсуддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.
7.5. Згідно із частиною першою статті 52 цього Закону суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
7.6. За правилами, визначеними частиною першою статті 69 Закону № 1402-VIII, на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
7.7. Стажем професійної діяльності у сфері права є стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти (пункт 2 частини шостої статті 69 Закону № 1402-VIII в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, далі - так само).
7.8. 30.12.2023 набрав чинності Закон України від 09.12.2023 № 3511-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри" (далі - Закон № 3511-IX), яким внесено зміни, зокрема, до Закону № 1402-VIII.
7.9. Відповідно до пункту 57 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX.
7.10. Статтею 79-3 Закону № 1402-VIII визначено особливості проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, зокрема, апеляційного суду. За правилами частини другої цієї статті у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 цього Закону (для апеляційного суду).
7.11. З метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду кандидат на посаду судді подає до ВККС:
1) письмову заяву про участь у конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання;
2) документи, визначені пунктами 2-13 частини першої статті 72 цього Закону;
3) документи, що підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених частиною першою статті 28, частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно (частина третя статті 79-3 Закону № 1402-VIII).
7.12. За змістом частини четвертої цієї ж статті ВККС на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді (пункт 1).
7.13. Згідно із частинами третьою та п`ятою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення колегії ВККС ухвалюється більшістю голосів.
7.14. Рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.
7.15. Аналіз положень статей 28, 69 та 79-3 Закону № 1402-VIII дає підстави виснувати, що законодавець чітко визначив умови, за яких особа може бути суддею апеляційного суду, згідно з якими така особа має:
1) відповідати встановленим вимогам до кандидата на посаду судді, однією з яких є умова щодо наявності щонайменше п`ятирічного стажу професійної діяльності у сфері права;
2) за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердити здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді;
3) відповідати одній з вимог, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII.
7.16. Оскільки у частині першій статті 52 Закону № 1402-VIII визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі, саме такий стаж після призначення особи суддею та зарахування її у штат суду має враховуватися як стаж на посаді судді для цілей вирішення питання відповідності кандидата вимогам на посаду судді апеляційного суду.
7.17. Отже, наявність в особи професійного стажу у сфері права щонайменше п`ять років є однією з вимог, яким має відповідати кандидат на посаду судді. Водночас для того, щоб особа могла обійняти посаду судді апеляційного суду, вона має підтвердити за результатами кваліфікаційного оцінювання здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді та відповідати одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону № 1402-VIII, а саме: мати стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років, або науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років, або досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років, або сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.
7.18. Аналогічний правовий висновок, зроблений Великою Палатою Верховного Суду у схожих за змістом правовідносинах, викладений у постановах від 11.07.2024 у справах № 990/67/24 та № 990/94/24.
7.19. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ВККС обґрунтовано визнала відсутність у позивача необхідного для зайняття посади судді апеляційного суду передбаченого пунктом 1 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII стажу роботи на посаді судді та відмовила йому в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
7.20. Надаючи оцінку доводам позивача в апеляційній скарзі щодо зарахування до стажу на посаду судді для цілей Конкурсу п`ятирічного стажу професійної діяльності у галузі права, який дав би йому право бути призначеним на посаду судді, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що положення щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, закріплені у частині другій статті 137 розділу IX "Забезпечення суддів" Закону № 1402-VIII. Норма частини п`ятої статті 135 цього Закону встановлює залежність розміру (у відсотках до посадового окладу) щомісячної доплати судді за вислугу років від тривалості стажу роботи. Тобто саме для цілей визначення питань забезпечення суддів у частині другій статті 137 Закону № 1402-VIII унормовано, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Тому з доводами позивача у зазначеній частині Велика Палата Верховного Суду погодитися не може.
7.21. Не погоджується Велика Палата Верховного Суду також з доводами скаржника, що застосування норм статтей 28, 137 Закону № 1402-VIII у спосіб, запропонований ВККС в оспорюваному рішенні, порушує принцип єдності статусу суддів та є дискримінацією кандидатів на посаду судді, які є діючими суддями та яким, без наявності окремого адвокатського чи наукового стажу, встановлено вимогу до стажу професійної діяльності 10 років.
7.22. Конституційний Суд України у пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 27.10.2020 у справі № 13-р/2020 зазначив, що судді системи судоустрою і судді Конституційного Суду України виконують свої обов`язки на професійній основі, мають однаковий юридичний статус, основу якого становлять спільні елементи, незалежно від місця суду в системі судоустрою чи від адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді. Однаковість юридичного статусу усіх суддів обумовлена, зокрема, наявністю єдиного порядку набуття статусу судді, сукупністю прав та обов`язків судді, єдністю юридичних гарантій, які надають суддям можливість бути неупередженими, об`єктивними, безсторонніми та незалежними. З набуттям статусу судді пов`язане й набуття передбачених Конституцією та законами України гарантій незалежності.
7.23. Суд першої інстанції слушно зауважив, що закон допускає диференціацію кваліфікаційних вимог, що ставляться до суддів, зокрема, різних інстанцій, та, переслідуючи легітимну мету формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, ставить у залежність зайняття посади судді суду вищої інстанції від професійної кваліфікації. У зв`язку із цим є цілком логічним, що вимоги до професійної кваліфікації, зокрема до стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), для судді апеляційної інстанції є вищими, ніж для судді першої інстанції, а для суддів спеціалізованих судів та Верховного Суду ці вимоги є ще вищими.
7.24. Аналізуючи питання стажу для зайняття посади судді в апеляційних, вищих спеціалізованих судах та Верховному Суді України, Конституційний Суд України в Рішенні від 05.04.2011 № 3-рп/2011 звернув увагу на те, що стаж роботи на посаді судді є різновидом стажу роботи у галузі права. Тому під додатковою вимогою щодо стажу необхідно розуміти стаж роботи не за родовою ознакою - у галузі права, що вимагається для першого призначення, а за видовою - стаж роботи на посаді судді. Положення Закону № 1402-VIIIщодо додаткових вимог стосовно стажу для зайняття посади судді в апеляційних, вищих спеціалізованих судах та Верховному Суді України ґрунтуються на конституційних засадах та забезпечують механізм реалізації права громадян України на суддівську діяльність з урахуванням обмежень, які допускаються в демократичному суспільстві. Професійні судді виконують конституційну функцію - здійснення правосуддя, чим обумовлений їх спеціальний правовий статус. При його визначенні законодавець повноважний установлювати спеціальні вимоги для зайняття таких посад. Вимоги щодо наявності стажу для просування особи на посаді судді кореспондують з вимогами пункту 13 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями N 40/32 та N 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та від 13.12.1985, в яких зазначено, що підвищення суддів на посаді там, де є така система, слід здійснювати на основі об`єктивних факторів, зокрема здібностей і досвіду. Тобто встановлення такої вимоги, як стаж роботи на посаді судді, є об`єктивним критерієм для зайняття посади судді в апеляційних, вищих спеціалізованих судах та Верховному Суді України. Вказана вимога обумовлена особливим характером процесуальної діяльності цих судів і не порушує принципу рівності громадян України в їх конституційних правах, що відповідає положенню частини п`ятої статті 127 Конституції України стосовно встановлення законодавцем додаткових кваліфікаційних вимог до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня, є об`єктивно виправданим, обґрунтованим, справедливим і не може вважатися дискримінаційним.
7.25. За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства", заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення від 21.02.1997 у справі "Ван Раалте проти Нідерландів") (пункти 48, 49 рішення від 07.11.2013 у справі "Пічкур проти України", заява № 10441/06).
7.26. Аналогічний підхід у своїх рішеннях застосовує й Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У протилежному випадку встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац сьомий пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 № 14-рп/2004).
7.27. Інші твердження і міркування позивача, які наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.