П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 990/337/23
Провадження № 11-131заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Усенко Є. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу № 990/337/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та нечинним пункту 13.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням від 21.11.2023 № 1068/0/15-23, та визнання протиправними дій, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.05.2024 (суддя-доповідач Шишов О. О., судді Гімон М. М., Дашутін І. В., Олендер І. Я., Яковенко М. М.),
У С Т А Н О В И Л А:
1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП, Рада), у якій просив (з урахуванням уточнення позовних вимог):
- визнати протиправним та нечинним пункт 13.7 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням від 21.11.2023 № 1068/0/15-23 "Про затвердження Змін до Регламенту Вищої ради правосуддя" (далі - Регламент), у частині встановлення пріоритетності здійснення дисциплінарних проваджень, а саме:
"якщо наслідком може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України;
щодо судді, який звернувся із заявою про відставку, якщо наслідком може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України;
щодо судді, кваліфікаційне оцінювання якого зупинено у зв`язку з розглядом дисциплінарної скарги;
щодо судді, стосовно якого Вищою кваліфікаційною комісією суддів України внесена рекомендація про призначення за результатами конкурсу на зайняття вакантної посади судді, переведення, якщо наслідком може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України;
якщо у скарзі наведені відомості про дії судді, що викликали значний суспільний інтерес";
- визнати протиправними дії ВРП, пов`язані зі здійсненням дисциплінарного провадження щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_2 (справа № М-3948/48/7-21) у пріоритетному порядку згідно з пунктом 13.7 Регламенту;
- визнати протиправними дії ВРП, пов`язані зі здійсненням дисциплінарного провадження щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_3 (справа № К-4895/1/7-21) у пріоритетному порядку згідно з пунктом 13.7 Регламенту.
1.2. На обґрунтування позову зазначив, що пункт 13.7 Регламенту є таким, що не відповідає вимогам Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) та Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII). Регламент у цій частині прийнятий ВРП з перевищенням наданих їй повноважень, з порушенням принципу рівності та є дискримінаційним, порушує його, ОСОБА_1, права.
1.3. Позивач зазначає, що оскаржуваний пункт Регламенту визначає пріоритетність у здійсненні дисциплінарних проваджень Радою, тоді як Закон № 1798-VIII (у редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) не передбачав розгляд дисциплінарних скарг у пріоритетній черговості, яка має визначатись членом ВРП самостійно. Рада, приймаючи пункт 13.7 Регламенту, вийшла за межі наданих їй повноважень та порушила частину другу статті 19 Конституції України.
1.4. Позивач покликається на те, що Регламент є підзаконним нормативно-правовим актом, не може суперечити законам України, а тому пункт 13.7 Регламенту в частині здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів у хронологічному порядку за датою надходження з урахуванням такої пріоритетності є протиправним. Хронологія пріоритетності визначена відповідачем самостійно, на власний розсуд із застосуванням дискримінаційного підходу поводження з особами, щодо яких Рада приймає рішення, у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.
1.5. Як стверджує позивач, пункт 13.7 Регламенту посягає на незалежність суддів, оскільки надає процесуальну можливість для створення штучного суспільного резонансу навколо однієї конкретної скарги на конкретного суддю для стимулювання її розгляду у позачерговому (першочерговому) порядку, що свідчить про можливість маніпулювання надуманими обставинами, а також про створення видимості законного способу здійснення тиску на конкретного суддю, що є втручанням у здійснення правосуддя.
1.6. Позивач звертає увагу на те, що дисциплінарні скарги ОСОБА_2 (справа № М-3948/48/7-21) та ОСОБА_3 (справа № К-4895/1/7-21) щодо нього як судді Окружного адміністративного суду міста Києва розглядаються за положеннями пункту 13.7 Регламенту, що безпосередньо порушує його права як особи, щодо якої буде здійснено дисциплінарне провадження. Крім того, позивач вбачає дискримінацію, яка, як він стверджує, полягає в тому, що зазначеним вище дисциплінарним скаргам надано пріоритет у порівнянні з іншими скаргами, що перебувають на розгляді члена ВРП ОСОБА_4 .
1.7. Позивач уважає, що оскаржувані зміни до Регламенту призвели до вчинення ВРП щодо нього протиправних дій, пов`язаних зі здійсненням дисциплінарних проваджень. Такі дії безпосередньо ґрунтуються на пункті 13.7 Регламенту, мають похідний характер по відношенню до прийняття ВРП Регламенту в оскаржуваній частині, а тому також мають бути визнані протиправними.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Касаційний адміністративний суд рішенням від 21.05.2024 у задоволенні позову відмовив.
2.2. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ВРП у пленарному складі 21.11.2023 прийняла рішення № 1068/0/15-23, яким затвердила зміни до Регламенту, виклавши його в новій редакції, зокрема пункт 13.7 Регламенту. Приймаючи відповідні зміни до Регламенту, ВРП діяла в межах наданих їй законом повноважень з метою врегулювання процедурних питань, зокрема тих, які стосуються здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. Регламент в оскаржуваній позивачем частині не суперечить Конституції України, Закону № 1798-VIII та прийнятий з дотриманням процедурних норм.
2.3. Суд першої інстанції зазначив, що у подальшому право ВРП встановлювати першочерговість (пріоритетність) порядку здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів було унормовано Законом № 1798-VIII, яким передбачено встановлення інших критеріїв зміни черговості розгляду дисциплінарних скарг (частини четверта та п`ята статті 42 цього Закону в редакції Закону від 09.12.2023 № 3511-ІХ).
2.4. Щодо доводу ОСОБА_1 про порушення ВРП його прав внаслідок розгляду дисциплінарних скарг на нього [скарги ОСОБА_2 (справа № М-3948/48/7-21) та ОСОБА_3 (справа № К-4895/1/7-21)] з порушенням порядку хронології (скоріше, ніж скарги на інших суддів) суд першої інстанції зазначив, що пришвидшений розгляд скарг щодо позивача не створює негативні наслідки для нього. Навпаки, можливість порушеного права породжується необґрунтованим тривалим розглядом скарги.
2.5. Відхиляючи довід позивача про дискримінаційний зміст пункту 13.7 Регламенту, суд першої інстанції вказав, що факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною їй певною персональною ознакою. Разом з тим у спірних правовідносинах не вбачається наявність ознак, якими обумовлено відмінне ставлення до позивача, яке б порушувало його право на розгляд його дисциплінарної справи, порівняно з іншими особами, а пришвидшений розгляд дисциплінарної справи не може вважатися проявом дискримінації відносно позивача.
3. Короткий зміст апеляційної скарги
3.1. ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду від 21.05.2024, у якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення його позову в повному обсязі.
3.2. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що станом на 21.11.2023 (дата прийняття ВРП оскаржуваних змін до Регламенту) Закон № 1402-VIII, Закон № 1798-VIII не надавали повноважень Раді визначати порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді, зокрема не наділяли повноваженнями визначати, в якому порядку (звичайному чи пріоритетному) розглядати дисциплінарні скарги. Право ВРП на встановлення критеріїв першочергового (пріоритетного) порядку здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів виникло лише з набранням чинності змінами до Закону № 1798-VIII, внесеними Законом від 09.12.2023 № 3511-ІХ.
3.3. Позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що "Рекомендації щодо обґрунтування черговості / пріоритетності розгляду дисциплінарних скарг", підготовлені експертами Проєкту ЄС "Право-Justice", якими керувалась ВРП, затверджуючи зміни до Регламенту, не були надані відповідачем під час розгляду справи, їх оцінка на обґрунтованість та достовірність судом не робилася. Інформація про надання таких Рекомендацій на відкритому офіційному вебпорталі Проєкту ЄС "Право-Justice", на відмінну від інших, розміщена не була, що ставить під сумнів факт схвалення таких Рекомендацій уповноваженими на це особами.
3.4. Згідно з доводами позивача в апеляційній скарзі суд першої інстанції зробив аналіз процедури прийняття відповідних змін до Регламенту ВРП, результати якого стали однією із підстав для відмови в задоволенні позову. Однак, як стверджує позивач, він не ставив під сумнів дотримання відповідачем такої процедури, не наполягав на її порушенні, що свідчить про те, що суд першої інстанції, в такий спосіб, вийшов за межі підстав позову, умисно змістивши акценти з допущених ВРП порушень вимог чинного законодавства, на які вказував позивач в позові, що свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи.
3.5. Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність у спірних правовідносинах порушення його права. Цей довід позивач обґрунтовує тим, що розгляд дисциплінарних скарг щодо нього як судді має здійснюватися в порядку, визначеному оскаржуваними нормами Регламенту. Беручи до уваги, що Регламент є нормативно-правовим актом, зазначення в позові порушення прав, свобод та/або інтересів позивача оскаржуваними діями чи рішеннями суб`єкта владних повноважень не вимагається, як і встановлення таких обставин під час розгляду адміністративної справи. Єдиною та достатньою обставиною для визначення такого "порушеного права" позивача у спірних правовідносинах є встановлення судом тієї обставини, що позивач є особою, щодо якої буде застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт, чи тієї обставини, що він є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
3.6. Позивач доводить, що оскаржуваний пункт Регламенту посягає на незалежність суддів, оскільки використовується як процесуальна можливість для створення штучного суспільного резонансу навколо певної скарги на конкретного суддю для стимулювання її розгляду у позачерговому (першочерговому) порядку, що свідчить про можливість маніпулювання надуманими обставинами, а також про створення способу здійснення тиску на конкретного суддю, що є втручанням у здійснення правосуддя.
3.7. Крім того, позивач вважає, що з урахуванням норм Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" пункт 13.7 Регламенту визначає дискримінаційний підхід поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях.
4. Рух апеляційної скарги
4.1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27.06.2024 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду від 21.05.2024, а ухвалою від 11.07.2024 призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.
5. Позиція відповідача щодо апеляційної скарги позивача
5.1. ВРП у строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, встановлений в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, подала заяву [хоча ВРП і зазначила найменування документа "заява", однак, як слідує з її змісту, фактично це відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ], в якій не погоджується з наведеними в апеляційній скарзі позивача доводами, стверджує, що вони не спростовують висновків Касаційного адміністративного суду в рішенні від 21.05.2024 щодо підстав для відмови в задоволенні позову, законності та обґрунтованості цього рішення.
6. Позиція Великої Палати Верховного Суду
6.1. Велика Палата Верховного Суду відповідно до встановлених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) меж апеляційного перегляду справи дослідила наявні у справі докази, перевірила обґрунтованість наведених в апеляційній скарзі доводів і дійшла висновку, що ця скарга задоволенню не підлягає виходячи з таких міркувань.
6.2. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
6.3. Частиною першою статті 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка здійснює повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.
6.4. Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
6.5. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, законами № 1798-VIII та № 1402-VIII.
ВРП затверджує регламент, положення якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень (стаття 2 Закону № 1798-VIII).
6.6. 24.01.2017 рішенням ВРП № 52/0/15-17 затверджено Регламент (з наступними змінами і доповненнями), який регулює процедурні питання здійснення Радою повноважень, визначених Конституцією України, законами № 1798-VIII, № 1402-VIII, порядок підготовки, розгляду і ухвалення Радою та її органами рішень.
6.7. Відповідно до пункту 24.6 глави 24 розділу ІІІ Регламенту зміни (доповнення) до Регламенту затверджуються у порядку, визначеному пунктами 24.1-24.3 цього Регламенту.
6.8. Зазначеними пунктами визначено, що Регламент затверджується на засіданні ВРП. Регламент уважається затвердженим, якщо за нього проголосувала більшість членів Ради, які брали участь у засіданні Ради. Регламент розміщується на офіційному вебсайті ВРП.
6.9. Аналогічні положення стосовно прийняття Регламенту та внесення змін до нього закріплені й у пунктах 30.1-30.6 глави 30 розділу ІІІ Регламенту в редакції рішення ВРП від 21.11.2023 № 1068/0/15-23 "Про затвердження Змін до Регламенту Вищої ради правосуддя", яким було затверджено відповідні зміни та викладено Регламент у новій редакції.
6.10. Згідно із Законом України від 14.07.2021 № 1635-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя" з 05.08.2021 було змінено процедуру здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів.
6.11. ВРП рішенням від 05.08.2021 № 1809/0/15-21 зупинила з 05.08.2021 розподіл між членами Ради скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону № 1402-VIII, та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
6.12. 17.09.2023 набрав чинності Закон України від 09.08.2023 № 3304-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів", який вводиться в дію з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя".
6.13. 19.10.2023 набрав чинності Закон України від 06.09.2023 № 3378-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя".
6.14. Зазначеними законами відновлено дисциплінарну функцію ВРП.
6.15. Пунктом 23-7 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів ВРП, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
6.16. Рішенням ВРП від 19.10.2023 № 997/0/15-23 відновлено з 01.11.2023 розподіл між членами ВРП скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону № 1402-VIII, та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням ВРП від 05.08.2021 № 1809/0/15-21.
6.17. ВРП у зв`язку з необхідністю врегулювання деяких процедурних питань, пов`язаних зі здійсненням дисциплінарного провадження щодо суддів, виклала Регламент у новій редакції, визначивши критерії пріоритетності розгляду дисциплінарних скарг.
6.18. Так, Регламент (у редакції рішення ВРП від 21.11.2023 № 1068/0/15-23) було доповнено пунктом 13.7, відповідно до якого дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюються в хронологічному порядку за датою надходження з урахуванням такої пріоритетності:
- якщо наслідком може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України;
- щодо судді, який звернувся із заявою про відставку, якщо наслідком може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України;
- щодо судді, кваліфікаційне оцінювання якого зупинено у зв`язку з розглядом дисциплінарної скарги;
- щодо судді, стосовно якого Вищою кваліфікаційною комісією суддів України внесена рекомендація про призначення за результатами конкурсу на зайняття вакантної посади судді, переведення, якщо наслідком може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України;
- якщо у скарзі наведені відомості про дії судді, що викликали значний суспільний інтерес.
6.19. Суд першої інстанції встановив (і ці обставини позивачем не оспорюються), що ВРП прийняла рішення № 1068/0/15-23 у пленарному складі. Таке рішення підтримали 15 членів ВРП, що брали участь у засіданні. Відтак Рада дотрималася визначеної пунктами 24.1-24.3 Регламенту процедури внесення змін до нього.
6.20. Зміни до Регламенту, зокрема до пункту 13.7, були внесені з метою врегулювання процедурних питань, у тому числі тих, які стосуються здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. Оскаржуваний позивачем пункт Регламенту не суперечить нормам Закону № 1798-VIII або іншого закону. Хоча прямо право ВРП встановлювати пріоритетність щодо розгляду тих чи інших питань (скарг) в законодавстві, чинному станом на 21.11.2023, не було передбачено, таке право відповідає законним повноваженням ВРП щодо затвердження регламенту (стаття 2 Закону № 1798-VIII) без встановлення кола питань, які складають виняток із тих питань, що регулюються нормами регламенту.
6.21. До того ж право встановлювати першочерговість (пріоритетність) порядку здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів унормовано Законом України від 09.12.2023 № 3511-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких інших законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри". Цим Законом статтю 42 Закону № 1798-VIII доповнено частинами четвертою та п`ятою, якими, окрім іншого, для ВРП передбачена можливість самостійно встановлювати критерії першочергового (пріоритетного) порядку здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів у регламенті ВРП.
6.22. Ураховуючи наведене, підстав для визнання протиправним і нечинним пункту 13.7 Регламенту (в редакції рішення ВРП від 21.11.2023 № 1068/0/15-23) немає.
6.23. Фактично наведені позивачем підстави для визнання протиправним і нечинним пункту 13.7 Регламенту ґрунтуються на його особистому сприйнятті норм цього пункту та обумовлені його незгодою з ними.
Відсутність правових підстав для оцінки протиправним рішення ВРП від 21.11.2023 № 1068/0/15-23 в частині затвердження змін до пункту 13.7 Регламенту унеможливлює визнання обґрунтованими доводів позивача про порушення його прав зазначеним рішенням. Так само немає підстав для визнання протиправними дій ВРП щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно позивача як судді Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки позивач як на підставу позову в цій частині позовних вимог також покликається на протиправність (за його переконанням) пункту 13.7 Регламенту. Інших підстав для визнання протиправними дій ВРП щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно нього позивач не зазначає.
6.24. У контексті оцінки доводів позивача про вчинення ВРП щодо нього протиправних дій принагідно зазначити, що відповідно до пунктів 13.1, 13.2 Регламенту днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання ВРП відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою ВРП рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання ВРП відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
6.25. Суд першої інстанції установив, що 28.08.2021 та 28.09.2021 до ВРП надійшли дисциплінарні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на дії судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1, які після відновлення розподілу між членами ВРП дисциплінарних скарг, 07.11.2023 та 08.11.2023, розподілені члену ВРП ОСОБА_4
18.03.2024 Перша дисциплінарна палата ВРП розглянула скаргу ОСОБА_3 на дії судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 та прийняла рішення про відмову у притягненні його до дисциплінарної відповідальності.
6.26. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
6.27. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що розгляд ВРП дисциплінарних скарг щодо ОСОБА_1 відповідно до процедури, встановленої Регламентом, не створює негативних наслідків для позивача, а тому немає підстав вважати, що указана обставина порушує його права.
6.28. При оцінці доводів позивача про застосування дискримінаційного підходу Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
6.29. Гарантована статтею 21 Конституції України рівність усіх у правах і свободах означає необхідність забезпечення рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.
6.30. Статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою.
6.31. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 06.09.2012 № 5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
6.32. У рішенні від 07.11.2013 у справі "Пічкур проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що дискримінація означає поводження з особами в різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну мету або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.
6.33. Подібний підхід в оцінці правових обмежень застосовує й Конституційний Суд України, висновуючи, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У протилежному випадку встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац сьомий пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 № 14-рп/2004).
6.34. Факт дискримінації може бути встановлений, якщо: 1) державний захід, дія чи бездіяльність, які оскаржуються, підпадають під чинність (захист, регулювання, дію) іншого положення закону, яким встановлені певні права та свободи; 2) є відмінність у поводженні проти інших осіб, котрі знаходяться в аналогічній або схожій ситуації (становищі, стані). При цьому поводження з особою, яка заявляє про дискримінаційне ставлення до неї, є істотно (разюче) відмінним і менш справедливим, ніж з іншими особами; підставами для розрізнення є особиста характеристика або статус заявника; інші особи, з якими така особа себе порівнює, знаходяться в аналогічній ситуації, а різниця у ставленні до особи не мотивована притаманною їй певною персональною ознакою.
6.35. Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила в низці своїх постанов, зокрема в постанові від 15.06.2023 у справі № 800/582/16 (800/515/15).
6.36. Довід ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що пункт 13.7 Регламенту є дискримінаційним, не знайшов підтвердження.
6.37. У спірних правовідносинах немає ознак, якими б могло обумовлюватись відмінне ставлення до позивача, що порушувало б його право на розгляд його дисциплінарної справи, порівняно з іншими особами, а пришвидшений розгляд дисциплінарної справи не може вважатися проявом дискримінації відносно позивача. Отже, не встановлено фактичних обставин та правових підстав вважати, що запроваджений ВРП у Регламенті підхід щодо встановлення пріоритетності здійснення дисциплінарних проваджень є дискримінаційним та порушує принцип рівності перед законом.
6.38. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував наведені вище норми матеріального права до встановлених у справі обставин та обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
6.39. Рішення Касаційного адміністративного суду від 21.05.2024 відповідає вимогам статті 242 КАС щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції в цьому рішенні, не містять підстав для його зміни чи скасування.