1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 372/2744/22

провадження № 51-6761км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

засудженого ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року в кримінальному провадженні № 12022116230000323 за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Обухівського районного суду Київської області від 03 березня

2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування України на строк 10 років.

2. Оскарженою ухвалою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

3. Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він у перiод із 01 по 11 липня 2022 року, під час дії воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, дiючи умисно, усупереч вимогам статей 1, 2, 65, 68 Конституцiї України, неодноразово під час спілкування з іншими людьми з метою пiдтримки дій держави-агресора та схиляння спiврозмовникiв до власної позиції у спiлкуваннi, усно ініціативно висловлювався щодо правильності і поширення суверенiтету росiйської федерацiї на тимчасово окупованих територiях України, схвалював та підтримував дії держави-агресора, переконуючи присутніх осіб у тому, що на території України відбувається "спеціальна військова операція" збройних сил російської федерації, з метою проведення так званої "денаціфiкацiї України", при цьому висловлюючи свою позицію та зневажливе ставлення до представників теперішньої влади в Україні, тобто публічно заперечував та визнавав правомірною здійснення збройної агресії російської федерації проти України.

4. У тому числі 07 липня 2022 року з 20:09 по 21:11 ОСОБА_8, дiючи умисно, усупереч вимогам статей 1, 2, 65, 68 Конституцiї України, під час спілкування за допомогою мобільного додатку "Viber" зі ОСОБА_9, у переписці з останнім схвалював та підтримував дії держави-агресора, публічно заперечував здійснення збройної агресії проти України, що згідно з даними висновку експерта від 20 вересня 2022 року № 24007/22-39 виявилось у виправдовуванні, визнанні правомірною збройної агресії російської федерації проти України (у контексті російсько-української війни), спрямованої проти суверенітету та територіальної цілісності України, а також висловлюваннях, що відображають зневажливе ставлення до представників ЗСУ, які захищають незалежність і суверенітет держави.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

5. У касаційній скарзі з доповненням захисник ОСОБА_10 просить оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у цьому суді. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час розгляду справи по суті місцевим судом було не в повному обсязі досліджено висновок експерта за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи текстового файла (переписки ОСОБА_6 зі ОСОБА_9 у додатку "Viber"), який має вирішальне значення для правильного вирішення питання про винуватість ОСОБА_6 . Однак суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження зазначеного висновку, внаслідок чого поза увагою суду залишились дані у ньому про відсутність ознаки публічності у висловлюваннях ОСОБА_6, як обов`язкової ознаки об`єктивної сторони інкримінованого йому кримінального правопорушення, що призвело до прийняття апеляційним судом передчасного рішення про обґрунтованість засудження ОСОБА_6 . Також посилається на те, що в основу вироку покладено показання свідків, чиї особи не було встановлено та яким не вручено пам`ятки про права і обов`язки свідків. Вважає, що апеляційним судом було порушено право ОСОБА_6 на справедливий судовий розгляд.

Позиції інших учасників судового провадження

6. У засіданні суду касаційної інстанції засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_5 підтримали касаційну скаргу останнього і просили її задовольнити.

7. Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

8. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги з доповненням до неї, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

9. За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

10. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК).

11. Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. При перегляді судових рішень у касаційному порядку суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

12. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим

(ст. 370 КПК). Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

13. Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.

14. Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

15. У цьому кримінальному проваджені судом апеляційної інстанції вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано у повному обсязі.

16. Доводи, за змістом аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі захисника ОСОБА_5, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції під час провадженняза його апеляційною скаргою. За результатами апеляційного перегляду суддійшов висновку про обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та безпідставність апеляційних вимог сторони захисту і, залишаючи апеляційну скаргу захисника обвинуваченого без задоволення, докладно мотивував своє рішення в ухвалі, зміст якої відповідає вимогам ст. 419 КПК. Зазначені в ній мотиви про відхилення доводів апеляційної скарги колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

17. Так, мотивуючи свої висновки про обґрунтованість засудження ОСОБА_6, апеляційний суд послався, у тому числі, на показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які в інкримінований період працювали разом із ОСОБА_6 на будівництві. Вони повідомили, що останній під час спілкування з іншими людьми неодноразово висловлювався на підтримку дій держави-агресора, ображав український народ, вважаючи його нижчою ланкою, стверджував, що в Україні розквітає нацизм, а при владі фашисти, що прийде КДБ, росія і наведуть лад, тоді все буде добре, що він сам разом із бригадою однодумців хоче розібратися з СБУ. При цьому поводився агресивно, постійно ініціював такі розмови з іншими працівниками з метою схилити їх до своєї позиції. Все це відбувалося на об`єкті будівництва у присутності великої кількості людей, створювало напруження і викликало конфліктні ситуації та обурення у оточуючих, які сприймали висловлювання ОСОБА_6 як проросійську пропаганду і реагували вкрай негативно, просили вивести його за територію будівництва або викликати поліцію. Свідок ОСОБА_11 бачив переписку ОСОБА_6, де він висловлює відповідну позицію. А свідок ОСОБА_9 розповів, що останній надсилав йому через мобільний додаток "Viber" такі повідомлення. Зазначене підтверджується даними протоколу огляду предмета від 23 серпня 2022 року з додатком до нього, згідно з якими оглянуто мобільний телефон "Iphone 11 Pro", що належить зазначеному свідку і містить СМС листування останнього з ОСОБА_6 .

18. Як убачається з даних висновку експерта за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 20 вересня 2022 року №24007/22-39, у текстовому матеріалі, відповідно до даних протоколу огляду предмета від 23 серпня 2022 року, міститься виправдовування, визнання правомірною збройної агресії російської федерації проти України (у контексті російсько-української війни), спрямованої проти суверенітету та територіальної цілісності України, а також висловлювання, що відображають зневажливе ставлення до представників ЗСУ, які захищають незалежність і суверенітет своєї Держави. Також за даними цього висновку публічні заклики до підтримки рішень та дій держави-агресора російської федерації, висловлювання щодо співпраці з державою-агресором та її збройними формуваннями у текстовому матеріалі відсутні.

19. Перевіркою матеріалів кримінального провадження у межах процедури касаційного перегляду встановлено, що зазначений висновок експерта досліджено судом першої інстанції під час розгляду справи по суті в повному обсязі. Відхиляючи клопотання сторони захисту про повторне дослідження указаного висновку, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що визначені для цього ч. 3 ст. 404 КПК підстави відсутні, а доводи сторони захисту в цій частині зводяться до незгоди з оцінкою висновку, наданою судом першої інстанції.

20. Колегія суддів касаційного суду вкотре зауважує, що положення ч. 3 ст. 404 КПК не встановлюють для суду апеляційної інстанції обов`язку при кожному апеляційному перегляді вироку суду повторно досліджувати докази у провадженні, тільки якщо про це заявлено клопотання. Процесуальний закон такий обов`язок не зробив беззаперечним, оскільки має бути встановлено неповноту дослідження таких доказів або порушення під час їх дослідження, тому в разі відсутності таких підстав відмова у задоволенні клопотання учасника судового розгляду не може розцінюватися як порушення апеляційним судом вимог процесуального закону.

21. Також касаційним судом не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час допиту свідків судом першої інстанції, у тому числі в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів. Із матеріалів кримінального провадження убачається, що судом згідно з ч. 5 ст. 336 КПК неодноразово вживалися заходи для забезпечення допиту свідків із приміщення іншого суду, на території юрисдикції якого вони перебувають, однак це виявилося неможливим із технічних причин. Відповідно до вимог статей 352, 353 КПК перед допитом судом було з`ясовано особи свідків, попереджено їх про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань та приведено до присяги. Якість зв`язку дозволяла сприймати зміст показань свідків і надавала можливість з`ясувати позицію кожного із них. Присутні під час допиту в залі судового засідання учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений та його захисник, особи свідків під сумнів не ставили, задавали їм запитання та отримували відповіді.

22. Відхиляючи заперечення стороною захисту складу інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення з посиланням на висновок судової лінгвістичної експертизи, апеляційний суд у своїй ухвалі правильно зазначив, що диспозиція ч. 1 ст. 111-1 КК передбачає декілька альтернативних форм колабораційної діяльності, за кожну з яких може наставати кримінальна відповідальність. При цьому такі її форми як публічні заклики до підтримки рішень та дій держави-агресора російської федерації, співпраці з державою-агресором та її збройними формуваннями ОСОБА_6 в провину не ставилися. Водночас висновку про доведеність винуватості останнього в публічному, тобто адресованому до невизначеного кола осіб, запереченні збройної агресії російської федерації проти України суди дійшли на підставі сукупності доказів у кримінальному провадженні, які узгоджуються між собою, досліджених та оцінених із дотриманням вимог ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення про його винуватість у колабораційній діяльності.

23. Отже, за встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_6 отримали правильну кримінально-правову оцінку за ч. 1 ст. 111-1 КК, а покарання йому призначено відповідно до вимог статей 50, 65 цього Кодексу.

24. Як убачається зі змісту касаційної скарги захисника, зазначені у ній доводи по суті зводяться до незгоди з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій. Водночас на жодні нові докази, крім тих, які вже були досліджені та яким надана відповідна правова оцінка, захисник не посилається, а фактично викладає власну оцінку обставин справи, відмінну від їх оцінки судами.

25. Таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування оскарженої ухвали апеляційного суду в цьому кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено.

26. На підставі вищенаведеного Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, а ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_6 слід залишити без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів


................
Перейти до повного тексту